Рішення

від 06.06.2016 по справі 910/7706/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2016Справа №910/7706/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-АКВА»

до товариства з обмеженою відповідальністю «ПІАНО КЛАБ»

про стягнення заборгованості у розмірі 5 841,00 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Сокур С.В. (довіреність б/н від 11.01.2016);

від відповідача: не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

25.04.2016 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-АКВА» (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «ПІАНО КЛАБ» (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 5 841,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач пояснив, що 16.04.2014 між ним та відповідачем був укладений договір поставки товару № 4280 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Проте відповідач товар, переданий позивачем, не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 4 148,40 грн основного боргу, 971,33 грн пені, три проценти річних у розмірі 557,82 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 163,45 грн.

Провадження у справі № 910/7706/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 та призначено її розгляд на 23.05.2016.

23.05.2016 представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, вимоги ухвали суду від 28.04.2016 не виконали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 розгляд справи, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК україни), було відкладено на 06.06.2016.

03.06.2016 через загальний відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 23.05.2016, яке судом було задоволено.

06.06.2016 представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.04.2016 та 23.05.2016 не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались сторонам на їх адреси місцезнаходжень, які відповідають відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а відтак, в силу ч. 1 ст. 64 ГПК України, сторони вважаються повідомленими належним чином про дату, час і місце розгляду справи. Викладене підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення, зокрема й відповідачу, поштових відправлень, долученими до матеріалів справи.

Однак, відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 ГПК України, не скористався, відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 ГПК України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 06.06.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

16.04.2014 між товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-АКВА» (далі - позивач або постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю «ПІАНО КЛАБ» (далі - відповідач або покупець) був укладений договір поставки товару № 4280 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався передати відповідачу товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом-передачу товару і є невід'ємними частинами цього договору, а відповідач зобов'язувався вказаний товар прийняти та оплатити вчасно і в повному обсязі.

Позивач передав відповідачу товар на загальну суму 4 148,40 грн, що підтверджується видатковими накладними № ВШП-020899 від 29.05.2015, № ВШП-034359 від 11.08.2015, № ВШП-040206 від 09.09.2015, копії яких долучені до матеріалів справи.

Проте, відповідач, товар переданий позивачем, не оплатив.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 4 148,40 грн основного боргу, 971,33 грн пені, три проценти річних у розмірі 557,82 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 163,45 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 263 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 4 148,40 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 971,33 грн пені, три проценти річних у розмірі 557,82 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 163,45 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 530 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець зобов'язаний оплачувати кожну партію переданого постачальником товару, протягом (але не пізніше) 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Таким чином, прострочення оплати товару, переданого:

- 29.05.2015 почалось з 13.06.2015 (проте позивач нараховує штрафні та фінансові санкції з 14.06.2015);

- 11.08.2015 почалось 26.08.2015 (позивачем початок періоду прострочення визначений з 24.08.2015, що є не вірним);

- 09.09.2015 почалось з 24.09.2015 (проте позивач нараховує штрафні та фінансові санкції з 25.09.2015).

Судом встановлено, що відповідач товар, поставлений позивачем, не оплатив, відтак допустив порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 вказаної статті).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати поставленої партії товару, покупець зобов'язаний сплатити на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу, та окрім того 20% річних.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний не вірно. У зв'язку з цим, судом був виконаний власний розрахунок пені:

Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУРозмір пені (грн) за видатковою накладною № ВШП-020899 від 29.05.2015 14.06.2015-27.08.2015 75 928,56 30,0% 114,48 28.08.2015-24.09.2015 28 928,56 27,0% 38,47 25.09.2015-14.12.2015 81 928,56 22,0% 90,67 за видатковою накладною № ВШП-034359 від 11.08.2015 26.08.2015-27.08.2015 2 1 470,72 30,0% 4,84 28.08.2015-24.09.2015 28 1 470,72 27,0% 60,92 25.09.2015-24.02.2016 153 1 470,72 22,0% 271,26 за видатковою накладною № ВШП-040206 від 09.09.2015 25.09.2015-25.03.2016 183 1 749,12 22,0% 385,86 ВСЬОГО 966,50

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме - 966,50 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у п. 5.3 договору сторони дійшли згоди збільшити відсоткову ставку трьох процентів річних до 20%.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний невірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період заборгованостіКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річних Розмір процентів річних (грн) за видатковою накладною № ВШП-020899 від 29.05.2015 14.06.2015-22.04.2016 314 928,56 20% 159,76 за видатковою накладною № ВШП-034359 від 11.08.2015 26.08.2015-22.04.2016 241 1 470,72 20% 194,22 за видатковою накладною № ВШП-040206 від 09.09.2015 25.09.2015-22.04.2016 211 1 749,12 20% 202,23 ВСЬОГО 556,21

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому ніж визначено позивачем, а саме - 556,21 грн.

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний вірно, з дотримання вимог чинного законодавства та умов договору. Відтак, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу в розмірі 163,45 грн є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 ГПК України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 376,48 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-АКВА» задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ПІАНО КЛАБ» (04074, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 2, ідентифікаційний код 38050110) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-АКВА» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 37-41, ідентифікаційний код 36800559) 4 148,40 грн (чотири тисячі сто сорок вісім грн 40 коп.) основного боргу; 966,50 грн (дев'ятсот шістдесят шість грн 50 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 556,21 грн (п'ятсот п'ятдесят шість грн 21 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 163,45 грн (сто шістдесят три грн 45 коп.); 1 376,48 грн (одну тисячу триста сімдесят шість грн 48 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13 червня 2016 року.

Суддя Я.А. Карабань