Рішення

від 07.06.2016 по справі 927/434/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

======================================================================================================================================================

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

В« 07В» червня 2016 року Справа № 927/434/16

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Цимбал-Нарожної М.П., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Чернігівгаз ЗбутВ»

14021, вул. Любецька,68, м.Чернігів;

до відповідача: Відділу освіти Бобровицької районної державної адміністрації

17400, вул. І.Франка,1, м.Бобровиця, Чернігівська обл.;

про стягнення 779650,08 грн.;

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 1/253 від 29.01.2016 - представник;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 11-17/650 від 18.05.2016 - представник;

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю В«Чернігівгаз ЗбутВ» звернулось до господарського суду Чернігівської області з позовом до відділу освіти Бобровицької районної державної адміністрації про стягнення 717314,30грн. боргу, 10759,71 грн. витрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, 5409,25 грн. 3% річних, 79335,74 грн. пені, відповідно до договору №11410243АЄСВ016 від 29.01.2016 на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів.

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.05.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.05.2016.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №11410243АЕСВ016 від 26.01.2016, а саме несплатою за отриманий газ у січні 2016року на суму 717314,30грн..

Ухвалою господарського суду Чернігівської області від 10.05.2016 порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 19.05.2016, після чого розгляд справи відкладався до 07.06.2016.

Суд перейшов до розгляду спору по суті в судовому засіданні 19.05.2016.

19.05.2016 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог у зв'язку з невірним розрахунком у позовній заяві, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 717314,30грн. основного боргу, 54327,74грн. пені, 4303,88грн. інфляційних, 3704,16грн. 3%річних.

У судовому засіданні 19.05.2016 представник відповідача в усних поясненнях визнав суму основного боргу та заперечив проти пені, 3% річних та інфляційних.

23.05.2016 від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені на 90%.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

26.01.2016 між ТОВ В«Чернігівгаз ЗбутВ» та Відділом освіти Бобровицької РДА укладено договір на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів №11410243АЕСВ016 (далі -Договір).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч.1 статті 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до пункту 1.1. Договору, постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2016 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором.

Згідно умов договору він набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2016 до 31.12.2016, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

За юридичною природою вказаний договір є договором поставки.

Відповідно до п.2 статті 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1.3 Договору, плановий обсяг газу у січні становить 93,179 тис.куб.м.

Згідно п.2.3 Договору, обсяг переданого (спожитого) газу за розрахунковий період (п.4.1 Договору), що підлягає оплаті споживачем, визначається на межі балансової належності між оператором ГРМ та споживачем на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу), визначених у заяві-приєднанні до договору розподілу природного газу, укладеного між оператором ГРМ та споживачем, а також з урахуванням процедур, передбачених кодексом ГРМ.

За умовами п.2.9 Договору, визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

п.2.9.1 за підсумками розрахункового періоду споживач до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акту про фактичний обсяг розподіленого (про транспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

п.2.9.2 на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГРМ постачальник протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником постачальника.

п.2.9.3 споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі газу, підписаний уповноваженим представником споживача та скріплений печаткою споживача або надати в письмовій формі мотивовану та обґрунтовану відмову від підписання акта приймання-передачі газу.

У п.3.2 Договору, сторони встановили, що ціна за 1000куб.м природного газу з урахуванням тарифів на транспортування магістральними мережами, податку на додану вартість становить 7698,2400грн. за 1000куб.м., в т.ч. ПДВ 1283,0400грн. Загальна сума договору складає 401440,12грн., в т.ч. ПДВ.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2. та 3.3. цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунків за цим договором (п.3.4 договору).

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв природний газ в січні 2016 в обсязі 93,179тис.куб.м. згідно акту приймання-передачі природного газу №ЧР300000322 на суму 717314,30грн., який підписаний повноважним представниками позивача і відповідача та скріплений їх печатками.

Від відповідача не надходило заперечень щодо обсягу та вартості отриманого природного газу у січні 2016 року.

Отже, позивач взяті на себе зобов'язання щодо постачання природного газу виконав повністю.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Згідно п.4.1 Договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно.

У п.4.2 Договору, сторони зазначили, що оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку:

п.4.2.1 Договору 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці; п.4.2.3 остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.

Таким чином, відповідач мав розрахуватись за поставлений позивачем у січні 2016 природний газ до 10.02.2016.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідач в усних поясненнях визнав факт отримання від позивача в січні 2016 природного газу в об'ємі на суму 717314,30грн.

Як свідчать матеріали справи та визнає відповідач, останній за отриманий у січні 2016 природний газ своєчасно не розрахувався.

Станом на час вирішення спору заборгованість перед позивачем становить 717314,30грн., яка визнана відповідачем і належним чином доведена, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги в сумі 717314,30грн. з основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.

Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафні санкції за порушення зобов'язання застосовуються у розмірі передбаченому сторонами у договорі.

Також частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.3 статті 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з положенням Закону України В«Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язаньВ» від 29.11.1996р., платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.6.2.1 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення пеню за період з 11.02.2016 по 13.04.2016 в сумі 54327,74грн., нарахування яких відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 90%.

Представник позивача заперечив проти задоволення клопотання відповідача.

Відповідно до п.3 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню. Згідно до п.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до п.2 ст.233 ГК України, якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

В обгрунтування своєї заяви про зменшення розміру пені відповідач обгрунтовує тим, що він є бюджетною установою та штрафні санкції не передбачені в його кошторисі.

Так, господарський суд зазначає, що враховуючи незначний період прострочки, майновий стан відповідача, який є бюджетною установою, необхідність, при цьому, проведення оплат з врахуванням бюджетних призначень, ті обставини, що поставка природного газу здійснювалась для потреб установи, що фінансуються з державного бюджету, що сплата пені в повному обсязі може спричинити ускладнення фінансового стану відповідача, на підставі ст.83 ГПК України, суд вважає за можливе зменшити розмір пені до 10%, а саме до 5432,77грн. пені.

В стягненні іншої частини пені, нарахованої позивачем, слід відмовити.

Частина 2 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем, відповідно до заяви про зменшення розміру позовних вимог, заявлено до стягнення 3% річних за період з 11.02.2016 по 13.04.2016 в сумі 3704,16грн. та інфляційних за період з 01.02.2016 по 31.03.2016 в сумі 4303,88грн..

Нарахування 3 % річних за період з 11.02.2016 по 13.04.2016 в сумі 3704,16грн. відповідає вимогам норм матеріального права та умовам Договору, а тому такі вимоги підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.

За перерахунком суду інфляційні за період з 01.02.2016 по 31.03.2016 складають 4275,19грн., які підлягають задоволенню та стягненню на користь позивача.

В задоволенні іншої частини вимог позивача щодо стягнення інфляційних слід відмовити.

Частиною 6 ст. 84 ГПК України передбачено, що в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно статті 49 ГПК України та Закону України „Про судовий збірВ» від 08.07.2011 року № 3674-VI, господарський суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 11694,32грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, ст.82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти Бобровицької районної Державної адміністрації (17400, вул.І.Франка, 1, м.Бобровиця, Чернігівської обл., відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 02147374) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю В«Чернігівгаз ЗбутВ» (14021, вул. Любецька, 68, м.Чернігів, відомості про рахунки відсутні, код ЄДРПОУ 39576385) 717314,30грн. основної заборгованості, 5432,77грн. пені, 3704,16грн. 3%річних, 4275,19грн. інфляційних, а всього 730726,42грн., а також 11694,32грн. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна

Повний текст рішення підписано 13 червня 2016 року.

Суддя М.П. Цимбал-Нарожна