Рішення

від 10.06.2016 по справі 925/457/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" червня 2016 р. Справа № 925/457/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2 - начальник відділу освіти;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" до відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації про стягнення 1 123 801,67 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 1 123 801,67 грн., з яких: 1 049 162,63 грн. основного боргу, 69 763,58 грн. пені та 4 875,46 грн. як 3% річних на підставі договору № 13/11282/БО-16 постачання природного газу від 04.03.2016, укладеного між сторонами.

18.05.2016 від позивача надійшла заява №736 від 18.05.2016 про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить стягнути з відповідача 1 182 508,07 грн., з яких: 1 049 162,63 грн. основного боргу, 90 460,18 грн. пені, 6 513,88 грн. як 3% річних та 36 371,38 грн. інфляційних втрат, з тих же підстав (а.с. 23-24). Дану заяву судом прийнято до розгляду як подану в порядку ст.22 ГПК України.

В судовому засіданні представник позивача свої збільшені позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову в частині стягнення інфляційних та процентів річних заперечила, оскільки їх стягнення не передбачено умовами договору між сторонами.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін і дослідивши наявні у справі документи, суд вважає, що позов підлягає до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут", що здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом (далі - Постачальник, позивач по справі), в особі директора ОСОБА_3, що діє на підставі Статуту та відділом освіти Тальнівської районної державної адміністрації (далі - Споживач, відповідач по справі) в особі заступника начальника ОСОБА_4, що діє на підставі Положення про відділ освіти було укладено договір № 13/11282/БО-16 постачання природного газу (далі - Договір, а.с. 9-12), у відповідності до умов якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачу у 2016 році природний газ, в обсягах і порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених цим Договором (п. 1.1. Договору).

Сторонами спеціально узгоджено, що договір набирає чинності дати його підписання та поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2016 року та діє по 31 грудня 2016 року, а в частині не виконаних зобов'язань - до їх повного виконання (п. 10.1 Договору).

Зазначені договірні відносини по своїй суті мають ознаки договору поставки, за яким продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 712 Цивільного кодексу України). За змістом ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобов’язань визначені ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, згідно з якими суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За змістом ст.ст. 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Крім того, в силу ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Позивач доводить, що до часу укладення договору від 04.03.2016 року, але на його виконання, позивач передав, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 1 452 883,24 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за підписами обох сторін:

- в січні 2016 року - 74 928 м.куб газу на суму 614 649,37 грн. (тариф за 1000 куб.м. - 8 203,20 грн.) (а.с. 15);

- в лютому 2016 року - 57 316,00 м.куб. газу на суму 459 238,72 грн. (тариф за 1000 куб.м.- 8 012,40 грн.) (а.с. 16);

- в березні 2016 року - 47 188 м.куб. газу на суму 378 995,15 грн. (тариф за 1000 куб.м.- 8 031,60 грн.) (а.с. 17).

Спору між сторонами з приводу кількості та вартості отриманого газу немає. Ціну газу вказано вірно та у відповідності до умов п. 2.2. у тексті договору та додаткового договору № 1 (а.с. 13).

Відповідно до п. 2.2. Договору ціна за 1 000 куб.м. газу становить 6 398,00 грн. (шість тисяч триста дев'яносто вісім грн. 00 коп.) без урахування податку на додану вартість, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та вартості послуг з постачання природного газу.

На момент укладання Договору ціна 1 000 м.куб. становить 6 836,00 грн. (шість тисяч вісімсот тридцять шість грн. 00 коп.) природного газу в тому числі транспортування магістральними трубопроводами - 373,30 грн. (триста сімдесят три грн. 30 коп.), вартості послуг з постачання - 64,70 грн. (шістдесят чотири грн. 30 коп.), крім того ПДВ 1 367,20 грн. (тисячу триста шістдесят сім грн. 20 коп.). Разом 8 203,20 грн. (вісім тисяч двісті грн. 20 коп.).

04 березня 2016 року між сторонами по справі було укладено додатковий договір № 1 до Договору постачання природного газу № 13/11282/БО-16 (далі - Додатковий договір, а.с. 13), у відповідності до умов якого з 01 лютого п. 2.2. Договору викладено в наступній редакції:

"Ціна за 1 000 куб.м. газу становить 6 239,00 грн. без урахування податку на додану вартість, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та вартості послуг з постачання природного газу.

З 01 лютого 2016 року ціна 1 000 м.куб. становить 6 677,00 грн. (шість тисяч шістсот сімдесят сім грн.) природного газу в тому числі транспортування магістральними трубопроводами - 373,30 грн. (триста сімдесят три грн. 30 коп.), вартості послуг з постачання - 64,70 грн. (шістдесят чотири грн. 70 коп.), крім того ПДВ 1 335,40 грн. (одна тисяча триста тридцять п'ять грн. 40 коп.). Разом 8 012,40 грн. (вісім тисяч дванадцять грн. 40 коп.)."

З 01 березня п. 2.2. Договору викладено в наступній редакції:

"п. 2.2. Ціна за 1 000 куб.м. газу становить 6 255,00 грн. (шість тисяч двісті п'ятдесят п'ять грн.) без урахування податку на додану вартість, тарифу на транспортування природного газу магістральними трубопроводами, тарифу на транспортування природного газу розподільними трубопроводами та вартості послуг з постачання природного газу.

З 01 березня 2016 року ціна 1 000 м.куб. становить 6 693,00 грн. (шість тисяч шістсот дев'яносто три грн. 00 коп.) природного газу в тому числі транспортування магістральними трубопроводами - 373,30 грн. (триста сімдесят три грн. 30 коп.), вартості послуг з постачання - 64,70 грн. (шістдесят чотири грн. 70 коп.), крім того ПДВ 1 338,60 грн. (одна тисяча триста тридцять вісім грн. 60 коп.). Разом 8 031,60 грн. (вісім тисяч тридцять одна грн. 60 коп.)."

Доказів про існування спору між сторонами з приводу якості газопостачання у справу не подано.

Відповідно до п. 3.1 Договору, оплата планових обсягів газу здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті за ціною визначеною в п. 2.2. цього Договору не пізніше п'ятого числа місяця наступного за звітним.

Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці.

Як вбачається із доводів та розрахунків Позивача, Відповідач не сплатив повністю за спожитий газ з січня 2016 року по березень 2016 року і борг становить 1 049 162,63 грн., що й стало причиною виникнення спору. В цій частині відповідач позовні вимоги визнав повністю.

Оскільки доказів проведення повного розрахунку за газ відповідач суду не надав, строк розрахунку за спожитий газ з січня 2016 року по березень 2016 року на час розгляду справи є таким, що настав, відповідач існування основного богу не заперечив, то позов в цій частині підлягає до повного задоволення і з Відповідача на користь Позивача слід примусово стягнути 1 049 162,63 грн. боргу за газ.

Згідно збільшених позовних вимог Позивач також просить стягнути з відповідача 90 460,18 грн. пені, 36 371,38 грн. інфляційних та 6 513,88 грн. як 3% річних за порушення строків розрахунків за спожитий у січні-березні 2016 року газ.

При розгляді даної частини позовних вимог судом встановлено таке:

За змістом п. 1 ст. 199 Господарського кодексу України та п. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Зазначені статті узгоджуються з приписами п. 7.2.1. Договору між сторонами, згідно з яким в разі порушення Споживачем порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нарахування від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідач клопотання про зменшення пені суду не надавав.

Відповідно до ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", за якими пеня встановлюється за умовами договору між сторонами, але при її сплаті розмір пені не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період нарахування пені.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання, або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Кодексом, законами, або договором.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов’язань настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки (штраф, пеня).

Згідно ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку (штраф, та пеня), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Дане положення позивачем дотримано.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 90 460,18 грн. пені, розрахованої за період з 06.02.2016 по 19.05.2016 (а.с. 27) на суму боргу за газ, яка виникла з січня 2016 року по березень 2016 року.

Перевіривши розрахунки позивача по програмі Ліга-Закон, суд встановив, що розрахунок пені є вірним.

Доказів проведення повного розрахунку за пенею відповідач суду не подав, а тому до примусового стягнення з нього на користь позивача належить 90 460,18 грн. пені.

Позивач також просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в сумі 6 513,88 грн. та 36 371,38 грн. інфляційних за період з 06.02.2016 по 19.05.2016 (розрахунки а.с. 27).

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором, або законом.

Перевіривши розрахунки позивача по програмі Ліга-Закон, суд вважає, що розрахунок 3% річних та інфляційних є вірним (а.с. 27).

Доказів проведення повного розрахунку за інфляційними та 3% річних відповідач суду не подав, а тому до примусового стягнення з нього на користь позивача належить 6 513,88 грн. як 3% річних та 36 371,38 грн. інфляційних.

Суд відхиляє заперечення відповідача про те, що підстав для стягнення 3% річних та інфляційних немає, оскільки ці платежі не передбачені умовами договору між сторонами. При цьому суд враховує , що ст. 625 ЦК України про відповідальність за порушення грошового зобов'язання у виді 3% річних та інфляційних застосовується до боржника незалежно від того, чи було передбачено договором між сторонами такий вид відповідальності ( на відміну від пені, яка вимагає виключно договірного погодження).

Суд також не погоджується із запереченнями відповідача про те, що на час відпуску та споживання природного газу, що є предметом спору, між сторонами не було укладено договору на постачання газу, а тому і санкції за порушення розрахунків накладатися не можуть.

При цьому суд виходить з такого:

Ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення (ч. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України). На підставі цієї норми сторонами внесено до договору від 04.03.2016 року умову п. 10.1 про те, що договір поширює свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01 січня 2016 року.

Відповідач не доводить, що при укладенні договору постачання природного газу від 04.03.2016 року він заперечував проти його умов, протокол розбіжностей сторонами не складався, сторони не зверталися до суду для укладення цього договору у випадку наявності розбіжностей та недосягнення по них згоди.

Оскільки сторони спеціально обумовили у п. 10.1. договору про те, що його умови поширюються на відносини, сторін, що виникли раніше і ця умова договору відповідає ч. 3 ст. 631 ЦК України, то відповідач повинен нести всю відповідальність за порушення строків розрахунків за газ.

Доказів сплати відповідачем боргу за позовними вимогами у справі немає, правомірність позовних вимог доведена позивачем зібраними у справі доказами.

Тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 1 049 162,63 грн. основного боргу, 90 460,18 грн. пені, 36 371,38 грн. інфляційних та 6 513,88 грн. як 3% річних на підставі договору № 13/11282/БО-16 постачання природного газу від 04.03.2016.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при задоволенні позову з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати у розмірі 17 737,62 грн. судового збору, в т.ч. і за розгляд збільшених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, суд --

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з відділу освіти Тальнівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код 02147196, Черкаська область, м. Тальне, вул. Соборна, 28) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Черкасигаз Збут" (ідентифікаційний код 39672471, м. Черкаси, вул. Громова, 142) -- 1 049 162,63 грн. основного боргу, 90 460,18 грн. пені, 36 371,38 грн. інфляційних та 6 513,88 грн. як 3% річних на підставі договору № 13/11282/БО-16 постачання природного газу від 04.03.2016 та 17 737,62 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Повне рішення складено 13 червня 2016 року

Суддя Спаських Н.М.