Постанова

від 08.06.2016 по справі 925/280/16

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2016 р. Справа№ 925/280/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рябухи В.І.

суддів: Ропій Л.М.

Калатай Н.Ф.

за участю секретаря судового засідання: Бовсунівської Л.О.,

представників:

від позивача Мельничук О.В., дов. від 01.02.2016 б/н,

від відповідача не з'явився,

від третьої особи не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сайт»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2016 (підписане 25.04.2016)

у справі №925/280/16 (суддя Пащенко А.Д.)

за позовом Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань»

до Приватного підприємства «Сайт»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області

про стягнення 58 683,24 грн,

ВСТАНОВИВ:

Державний історико-архітектурний заповідник «Стара Умань» (далі - ДІАЗ «Стара Умань», або позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного підприємства «Сайт» (далі - ПП «Сайт», або відповідач) про стягнення 58 683,24 грн, яка складається з: 47 310, 58 грн орендної плати, 10 907,66 грн пені та 465 грн інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 25.03.2016 порушено провадження у справі №925/280/16, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Регіональне відділення Фонду державного майна України по Черкаській області.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.04.2016 у справі №925/280/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 47 310,58 грн орендної плати, 10 907,66 грн пені, 465 грн інфляційних втрат та 1 378 грн судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт користування відповідачем нерухомим майном відповідно до умов договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 08.04.2008 №631 і наявність простроченої заборгованості за цим правочином у відповідача перед позивачем по орендній платі в сумі 47 310, 58 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат та пені суд першої інстанції перевірив розрахунок та задовольнив позовні вимоги.

Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2016 скасувати в частині стягнення 20% орендної плати, пені та інфляційних втрат та прийняти в цій частині нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Також скаржник просить винести окрему ухвалу (повідомлення) правоохоронному органу про можливі порушення та необхідність проведення перевірки діяльності по використанню орендних платежів ДІАЗ «Стара Умань», яку скерувати до прокуратури області.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий господарський суд всупереч п.9 Закону України «Про Державний бюджет на 2016 рік» стягнув 465 грн інфляційних втрат та 10 907,66 грн пені на вже проіндексовану оренду плату.

За твердженнями апелянта, судом першої інстанції також не було враховано норми Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та неправомірно стягнуто 50% орендної плати за індивідуально визначене майно на користь балансоутримавача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.05.2016 колегією суддів у складі: головуючий суддя Рябуха В.І., судді: Пашкіна С.А., Ропій Л.М. прийнято апеляційну скаргу до розгляду та порушено апеляційне провадження у справі №925/280/16, розгляд скарги призначено на 08.06.2016. Дану ухвалу надіслано відповідно до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.02.2013 №28.

Доказом належного повідомлення сторін та учасника судового процесу про час і місце розгляду справи є повідомлення про вручення поштового відправлення (ухвали суду від 16.05.2016) - 19.05.2016 (третій особі), - 20.05.2016 (позивачу та відповідачу), долучені до матеріалів справи.

Розпорядженням від 07.06.2016 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу суддів від 07.06.2016, в зв'язку з перебуванням судді Пашкіної С.А. на лікарняному, сформовано новий склад колегії суддів, головуючий суддя Рябуха В.І., судді: Ропій Л.М., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 вказаною вище колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сайт» на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2016 у справі №925/280/16.

06.06.2016 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ПП «Сайт» надійшло електронне повідомлення №205, в якому відповідач просить відкласти розгляд справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю бути присутнім у судовому засіданні.

Порадившись, колегія суддів відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, з огляду на таке.

Згідно з ст. 28 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації (за наявності).

Слід зазначити, що ГПК України не обмежує кількості представників, яких може призначити одна юридична особа, а ст.77 ГПК України надає суду право, а не зобов'язує його відкласти розгляд справи в разі нез'явлення в засідання представників сторін.

Крім того, відповідач, будучи обізнаним про дату та час розгляду апеляційної скарги ще з 20.05.2016, мав достатньо часу підготувати додаткові пояснення (у разі їх наявності).

Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце проведення судового засідання з розгляду апеляційної скарги, а матеріали справи дозволяють розглянути апеляційну скаргу без його участі, з метою дотримання вимог ст. 102 ГПК України, на думку колегії суддів, відсутні підстави для відкладення розгляду справи.

У судовому засіданні 08.06.2016 представник позивача заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не з'явився. Про дату та час його проведення повідомлений належним чином.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.04.2008 між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Черкаській області (орендодавець) та Приватним підприємством «Сайт» (орендар) укладено договір індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності №631 (далі - договір), в редакції договору про винесення змін та доповнень до договору від 24.09.2013 №3, за змістом якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне окреме індивідуально визначене нерухоме майно - частину приміщень першого поверху будівлі, загальною площею 204,60 кв.м., розташоване за адресою: вул. Радянська, 31, м. Умань, Черкаська область, що обліковується на балансі Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань», вартість якого визначена згідно з висновком станом на 30.05.2013 і становить 361 102 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення кафе (продаж товарів підакцизної групи) (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1, в редакції договору про винесення змін та доповнень від 24.09.2013 №3, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є індекс інфляції) серпень 2013 - 4 477,70 грн. Орендна плата за вересень 2013 визначається орендарем самостійно шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за вересень 2013.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3, в редакції договору про винесення змін та доповнень від 24.09.2013 №3).

Відповідно до п.3.6, в редакції договору про винесення змін та доповнень від 24.09.2013 №3, орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні:

- 50% до Державного бюджету на відповідний рахунок Державного казначейства за місцезнаходженням об'єкта оренди;

- 50% на розрахунковий рахунок балансоутримувача відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

У п.5.5, в редакції договору про винесення змін та доповнень від 24.09.2013 №3, встановлено, що до обов'язків орендаря віднесено своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату до державного бюджету та балансоутримувачу (у платіжних дорученнях, які оформлює орендар вказується «призначення платежу» за зразком, який надає орендодавець листом при укладенні договору оренди).

Згідно з п.10.1 договору, його укладено строком на 2 роки 363 дні, що діє з 14.12.2007 по 13.12.2010 включно.

03.11.2010 між орендодавцем та орендарем підписано договір №1 про внесення змін до договору, за змістом якого вирішено внести зміни і викласти п.10.1 в новій редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки і діє з 12.12.2010 по 11.12.2012 включно».

19.10.2012 між орендодавцем та орендарем підписано договір №2 про внесення змін до договору, за змістом якого вирішено внести зміни і викласти п.10.1 в новій редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки і діє з 12.12.2012 до 11.12.2014 включно».

22.12.2014 між орендодавцем та орендарем підписано договір №4 про внесення змін до договору, за змістом якого вирішено внести зміни і викласти п.10.1 в новій редакції: «Цей договір укладено строком на 2 роки і 363 дні, що діє з 12.12.2014 до 09.12.2017 включно».

Укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 ст.ст.759-797 ЦК України та Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передбачено, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Пунктом 2.4 договору визначено, що обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця та балансоутримувача.

За актом прийому-передавання будівлі від 08.04.08 балансоутримувач передав, а орендар прийняв в строкове платне користування майно - приміщення, розташоване за адресою: м. Умань, вул. Радянська, 31, загальною площею 204,6 кв.м.

Предметом позову у даній справі, зокрема, є стягнення заборгованості з орендної плати в розмірі 50% балансоутримувачу з квітня 2015 по лютий 2016 року в сумі 47 310,58 грн.

За змістом ч.3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статей 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначалось вище, орендна плата перераховується орендарем самостійно щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, у співвідношенні, в тому числі, 50% на розрахунковий рахунок балансоутримувача відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

Судом першої інстанції в повному обсязі досліджено факт існування заборгованості у відповідача перед позивачем, враховано відсутність належних доказів на його спростування, тому задоволено позовні вимоги щодо стягнення 47 310,58 грн боргу по орендній платі правомірно.

Контррозрахунок суми боргу відповідачем не надано. Будь-яких письмових претензій чи заперечень до звернення балансоутримувача з позовом до суду відповідач до позивача не надсилав.

Пунктом 3 ч.1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 3.7, в редакції договору від 24.09.2013 №3 про внесення змін, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному п.3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені припиняється через 12 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нарахування пені в сумі 10 907,66 грн та інфляційних втрат в сумі 465 грн проводить з червня 2015 по січень 2016.

Перевіривши розрахунок позивача, суд першої інстанції визнав його вірним та таким, що підлягає задоволенню.

Судом апеляційної інстанції враховано, що в матеріалах справи наявний акт звірки розрахунків, складений та підписаний представниками орендодавця та орендаря, зі змісту якого вбачається, що ПП «Сайт» визнав наявність у нього заборгованості перед ДІАЗ «Стара Умань» в наступному розмірі: 47 310,58 грн заборгованість по орендній платі, 10 907,66 грн пені, 465 грн інфляційних втрат.

Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, колегією суддів визнаються безпідставними, з огляду на таке.

Виходячи з положень ч.2 ст.625 ЦК України право на нарахування інфляційних у відповідності до даної норми виникає з моменту прострочення та триває до повного виконання грошового зобов'язання.

Пункт 4 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, що затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786 визначає, що орендна плата за цією Методикою розраховується у такій послідовності: визначається розмір річної орендної плати. На основі розміру річної орендної плати встановлюється розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку орендної плати - останній місяць, за який визначено індекс інфляції, яка фіксується у договорі оренди. З урахуванням розміру орендної плати за базовий місяць оренди розраховується розмір орендної плати за перший та наступні місяці оренди.

Умовами договору передбачено, що орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України (п. 3.3, в редакції договору про винесення змін та доповнень від 24.09.2013 №3).

Таким чином, колегія суддів відзначає, що індексація заборгованості у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України (період індексації: з моменту прострочення до повного виконання) та індексація поточної орендної плати у відповідності до умов договору та Методики (період індексації: базовий місяць оренди попередній місяць) не є тотожними поняттями, а тому доводи апелянта про повторне коригування на індекс інфляції вже проіндексованої суми заборгованості є неправомірними.

Стосовно заявленого ПП «Сайт» клопотання про винесення окремої ухвали (повідомлення), колегія суддів виходить з такого.

Положення ст. 90 ГПК України визначають, що господарський суд, виявивши при вирішенні господарського спору порушення законності або недоліки в діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, виносить окрему ухвалу (ч.1). Якщо при вирішенні господарського спору господарський суд виявить у діяльності працівників підприємств та організацій порушення законності, що містять ознаки кримінального правопорушення, господарський суд надсилає про цей факт повідомлення прокурору або органу досудового розслідування (ч.2).

Тобто, обов'язковою передумовою таких засобів реагування як винесення окремої ухвали та повідомлення є виявлені під час судового розгляду порушення законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства, установи, організації, державного чи іншого органу, їх працівників чи посадових осіб.

Проте, за наслідками перегляду в апеляційній інстанції оскаржуваного рішення від 21.04.2016 у справі №925/280/16 колегією суддів не виявлено порушень законності або суттєвих недоліків у діяльності підприємства позивача.

Водночас прийнято до уваги, що держава, яка створює суди апеляційної чи касаційної інстанцій, має забезпечити, щоб особи, які відповідають перед законом, мали можливість користуватись всіма фундаментальними гарантіями статті 6 Конвенції в провадженнях у цих судах. Суд повторює, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обгрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення Суду у справі Пелевін проти України, no. 24402/02, від 20.05.2010).

Відтак доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Згідно зі ст.4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія Київського апеляційного господарського суду не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2016 у даній справі, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Сайт» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.04.2016 у справі №925/280/16 - без змін.

2. Матеріали справи №925/280/16 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.І. Рябуха

Судді Л.М. Ропій

Н.Ф. Калатай