Постанова

від 09.06.2016 по справі 5017/3702/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р.Справа № 5017/3702/2012Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Т.А. Величко,

суддів: М.А. Мишкіної, І.Г. Філінюка

(згідно розпорядження керівника апарату від 10.05.2016р. № 252 щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи)

при секретарі: Альошиній Г.М.

за участю представників сторін:

від прокуратури Галісевич О.О.;

від позивача (МОУ) Добров Ю.І.;

від позивача (Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району) Драгомирецький А.А.;

від відповідача (Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області) Кюссе І.Г.;

від відповідача (ТОВ „Тіса) не з`явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю „Тіса

на рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2014р.

у справі № 5017/3702/2012

за позовом: Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району

до відповідачів:

1) Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіса

про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області та Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіса про:

- визнання недійсними: договору оренди землі № б/н від 29.12.2007р. (об`єкт оренди - земельна ділянка площею 45,51 га;), договору оренди землі № б/н від 29.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 21,01 га), договір оренди землі № б/н від 29.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 147,77 га) що були укладені Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області з ТОВ „Тіса;

- витребування з чужого незаконного володіння ТОВ „Тіса земельних ділянок, що були передані ТОВ „Тіса за: договором оренди землі №б/н від 29.12.2007р. (об`єкт оренди - земельна ділянка площею 45,51 га;), договором оренди землі № б/н від 29.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 21,01 га), договором оренди землі № б/н від 29.12.2007р. (об`єкт оренди земельна ділянка площею 147,77 га).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" від 05.05.2005р. та п.1 Розпорядження від 14.12.2005р. № 386/А-2005 "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації що урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями" як таких, що не відповідають вимогам закону. Зазначеними розпорядженнями Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області припинено право користування земельною ділянкою площею 23 253,17 га, яка була надана в користування військовій частині НОМЕР_1 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено її до остаточного вирішення земельних суперечок в землі запасу Веселодолинської сільської ради. У подальшому незаконно вилучена земельна ділянка площею 214,29 га була надана в оренду фізичним та юридичним особам (ТОВ „Тіса). В результаті вищенаведеного, договори від 29.12.2007р. укладені між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ „Тіса щодо оренди землі: на земельну ділянку загальною площею 45,5063 га ріллі; оренди землі на земельну ділянку загальною площею 21,0146 га ріллі; оренди землі на земельну ділянку загальною площею 147,7701 га ріллі, мають бути визнані судом недійсними.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 20 грудня 2012р. суддею Власова С.Г. порушено провадження у справі. Справі присвоєно № 5017/3702/2012.

В ході розгляду справи заступник прокурора неодноразово надавав уточнення позовних вимог. Згідно заяви про уточнення позовних вимог, що надійшла до суду 14.01.2014р., заступник прокурора просив суд визнати недійсними договір оренди землі № б/н від 29.12.2007р. ( об`єкт оренди - земельна ділянка площею 45,51 га;), договір оренди землі № б/н від 29.12.2007р. ( об`єкт оренди земельна ділянка площею 21,01 га), договір оренди землі № б/н від 29.12.2007р. ( об`єкт оренди земельна ділянка площею 147,77 га) що були укладені Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області з ТОВ „Тіса , та витребувати від ТОВ „Тіса та зобов`язати повернути Міністерству оборони України зі складенням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 214,29 га (вартістю 706 214 грн. 12 коп.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області земельні ділянки за зазначеними договорами.

Відповідач Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області проти позовних вимог заперечував в повному обсязі посилаючись на те, що заявником у справі невірно визначено позивачів у справі, так як землі оборони належать державі на праві власності та закріплені за військовими формуваннями на праві користування.

Відповідач зазначає, що згідно ст.152 Земельного кодексу України власник або землекористувач можуть вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю. Відповідно до п. 2.4. постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу.

Також відповідач вважає, що заступником Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері та позивачами не надано належних та допустимих доказів того, що межі земельних ділянок, які відводилися на умовах оренди ТОВ „Тіса , дійсно входять в межі колишнього військового полігону.

Крім того, відповідач зазначав, що вимоги про витребування або повернення земельної ділянки є необґрунтованими, так як повернення земельної ділянки , в розумінні п.1.3. постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011р. , обумовлене самовільним зайняттям ділянки. У випадку з зареєстрованим в Державному земельному кадастрі договором оренди землі сам факт самовільного її зайняття відповідачем унеможливлюється. Іншою підставою для повернення майна є двостороння реституція за договором. Втім, остання можлива лише щодо сторін договору оренди, а не третіх осіб.

Представник відповідача також зазначав, що твердження позивачів про преюдиціальне значення і обов`язковість для господарського суду при розгляді даного позову обставин, встановлених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2а -3436/08/1570, є безпідставним, так як в даній господарській справі предметом розгляду є визнання недійсними договорів оренди землі, укладених Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області в 2007р., вже після розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.07.2006р. № 390-р " Про передачу майнових комплексів військових містечок".

Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області також вважає, що Міністерство оборони України та Білгород Дністровська КЕЧ району не є і ніколи не були землекористувачами земель колишнього загальновійськового полігону. Облік земельних ділянок в Білгород Дністровській КЕЧ району без правоустановчих документів не є підставою вважати їх землями Міністерства оборони України. Вимоги п.2 ст.19 Земельного кодексу України, Постанова Кабінету міністрів України від 08.07.2006р. № 390-р "Про передачу майнових комплексів військових містечок", постанова Одеського апеляційного господарського суду від 28.03.2006р. по справі № 15/322-05-9267А та лист Державного комітету України по земельних ресурсах від листа 19.07.2006р. № 14-21-7/5296 були підставами для зарахування земельних ділянок Тарутинським районним відділом по земельним ресурсам до земель запасу Веселодолинської сільської ради, а не розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації № 101/А-2005 від 05.05.2005р. та № 368/А-2005 від 14.12.2005р., які були скасовані постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі № 2а-3436/08/1570. Земельні ділянки надані в користування ТОВ „Тіса на умовах оренди на теперішній час до категорії земель Міністерства оборони України не належать, отримані та використовуються відповідно до вимог Земельного кодексу України.

Ухвалою господарського суду від 20.02.2013 року було зупинено провадження у справі №5017/3702/2012 до завершення перегляду Вищим адміністративним судом України постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2а-3436/08/1570 за касаційною скаргою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області.

Не погодившись з даною ухвалою, заступник Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері 25.02.2013р. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив ухвалу скасувати, справу направити до суду першої інстанції для розгляду по суті.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.03.2013 року (головуючий суддя: В.Б. Туренко, судді: Л.І. Бандура, Л.В. Поліщук) апеляційну скаргу заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері було задоволено, ухвалу господарського суду Одеської області від 20.02.2013р. у справі №5017/3702/2012 скасовано, справу передати на розгляд місцевого господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 25.04.2013р., справу №5017/3702/2012 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26 квітня 2013р. справу № 5017/3702/2012 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючого судді - Власової С.Г., судді Зайцева Ю.О., судді Никифорчука М.І.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 14 травня 2013р. справу № 5017/3702/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Малярчук І.А., судді Зайцева Ю.О., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 травня 2013р. справу № 5017/3702/2012 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючого судді - Малярчук І.А., судді Зайцева Ю.О., судді Никифорчука М.І.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області Волкова Р.В. від 24 травня 2013р. справу № 5017/3702/2012 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Власова С.Г., судді Зайцева Ю.О., Никифорчук М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27 травня 2013р. справу №5017/3702/2012 прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючого судді - Власової С.Г., судді Зайцева Ю.О., судді Никифорчука М.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.07.2013 року провадження у справі №5017/3702/2012 було зупинено до розгляду справи №916/876/13.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 11 грудня 2013р. № 349, призначено повторний автоматичний розподіл справи №5017/3701/2012, за результатами якого дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Рога Н.В., судді Зайцева Ю.О., судді Никифорчук М.І. Ухвалою господарського суду Одеської області від 12 грудня 2013р. поновлено провадження у справі № 5017/3701/2012 та прийнято до колегіального розгляду у складі: головуючого судді - Рога Н.В., судді Зайцева Ю.О., судді Никифорчука М.І.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 24 лютого 2014р. справу № 5017/3701/2012 передано на колегіальний розгляд у складі: Рога Н.В. (головуючий суддя), суддя Никифорчук М.І., суддя Цісельський О.В. Ухвалою господарського суду Одеської області від 24 лютого 2014р. справу №5017/3701/2012 прийнято до колегіального розгляду у такому складі суду.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду Одеської області від 10 квітня 2014р. призначено колегіальний розгляд справи № 5017/3701/2012 у складі суддів: Рога Н.В. (головуючий суддя), суддя Гуляк Г.І., суддя Цісельський О.В. Ухвалою господарського суду Одеської області від 10 квітня 2014р. справу №5017/3701/2012 прийнято до колегіального розгляду у такому складі суду.

Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ "Тіса" заявлялися клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи, які судом першої інстанції були залишені без задоволення, як недоцільні.

В ході розгляду справи, відповідачем - Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області, було заявлено заяви про застосування строку позовної давності та зазначено, що відповідно до витягу з журналу судового засідання Одеського окружного адміністративного суду від 28.05.2008р. по справі № 2а-3436/08/1570, у розгляді якої брали участь як Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів в воєнній сфері, так і Міністерство оборони України, до участі у справі у якості третьої особи було залучено ТОВ „Тіса . За таких обставин, відповідач вважає , що з цієї дати як прокурор , так і позивач та відповідач дізналися про порушення свого права, але з позовом про визнання недійсними Договорів оренди землі від 29.12.2007р. заступник прокурора звернувся лише в грудні 2012р. Згідно ч.4 ст.267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Відповідач ТОВ „Тіса, також подав до суду клопотання про застосування строків позовної давності. На думку відповідача, позов про визнання недійсними договорів оренди землі та витребування земельної ділянки подано 18.12.2012р., тобто більше як через 4 роки після того, як представники прокуратури та позивача дізналися про наявність укладених договорів оренди землі між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ „Тіса. Обґрунтовуючи надане клопотання відповідач посилався на те, що відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Згідно з п. 2.8. постанови Пленуму ВГСУ № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", щодо вимог, пов`язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність (ст. 257 Цивільного кодексу України, з урахуванням водночас наведеного в п.п. 2, 3 і п. 5 Перехідних та прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011р. № 4176-VI). Перебіг позовної давності починається за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За таких обставин, відповідачі просили суд задовольнити клопотання про застосування строків позовної давності та позовні вимоги заступника Білгород Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері щодо визнання договору оренди укладеного між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та ТОВ „Тіса недійсним та витребування земельної ділянки залишити без розгляду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2014 року (головуючий суддя: Н.В. Рога, судді: Г.І. Гуляк, О.В. Цісельський) позовну заяву Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України , Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди № б/н від 29.12.2007р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тіса , зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 12.01.2008р. за №040853400010. Визнано недійсним договір оренди № б/н від 29.12.2007р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тіса, зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 12.01.2008р. за №040853400011. Визнано недійсним договір оренди № б/н від 29.12.2007р., укладений між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області та Товариством з обмеженою відповідальністю „Тіса, зареєстрований у Тарутинському районному відділі Одеської регіональної філії ДП „Центр ДЗК 12.01.2008р. за №040853400012. Витребувано від Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіса та зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю „Тіса повернути Міністерству оборони України зі складанням акту приймання-передачі земельні ділянки загальною площею 214,290 га (вартістю 706 214 грн. 12 коп.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області за договорами оренди від 29.12.2007 р., у тому числі: земельну ділянку загальною площею 45,51 га вартістю 149 982 грн. 75 коп. , земельну ділянку загальною площею 21,01 га вартістю 69 240 грн. 55 коп., земельну ділянку загальною площею 147,77 га вартістю 486 990 грн. 81 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіса на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 10 716 грн. 14 коп. Стягнуто з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 10 716 грн. 14 коп.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачі у даній справі мають охоронюваний законом інтерес щодо повернення в управління спірної земельної ділянки як складової частини земель колишнього артполігону, а також відновлення в обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району цієї земельної ділянки, що є достатньою підставою для визнання їх особами, які є заінтересованими в оспоренні договорів оренди землі б/н від 29.12.2007р., укладених з ТОВ „Тіса, у розумінні норми ч.3 ст. 215 Цивільного кодексу України.

У зв`язку із визнанням рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. у справі №916/876/13 недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. (на підставі якого було укладено договори оренди землі від 29.12.2007р. між Тарутинською райдержадміністацією та ТОВ „Тіса), договори оренди землі від 29.12.2007р. підлягають визнанню недійсними, а позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про витребування від ТОВ „Тіса та зобов`язання повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі, земельні ділянки загальною площею 214,29 га (вартістю 706 214 грн. 12 коп.), передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області земельні ділянки за зазначеними договорами оренди землі від 29.12.2007р., то з цього приводу суд зазначив, що згідно із ст. 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Також господарським судом було відмовлено в задоволенні заяв про застосування строків позовної давності в зв`язку з тим, що відповідачами не доведено, що саме позивачем пропущений строк позовної давності та не доведено коли саме позивачу стало відомо про порушення його права.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, ТОВ «Тіса» звернулося з апеляційною скаргою, в якій просило його скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району.

Апеляційна скарга мотивована наступним.

Як вбачається з документів у матеріалах справи та додатково висвітлювалось у клопотаннях відповідачів, прокуратура та позивачі ще у 2008 році дізналися про укладені договори оренди земельних ділянок, але лише у 2012 році звернулися з позовом про визнання їх недійсними. Однак, судом не були враховані строки перебігу позовної давності відповідно до вимог законодавства, у зв`язку з чим були порушені норми матеріального та процесуального права.

Статтею 152 Земельного кодексу України визначені способи захисту прав на земельні ділянки.

Пунктом 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів III - V ЗК України, зокрема щодо витребування майна, як: про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Суд, задовольняючи позовні вимоги про витребування земельних ділянок, не послався ані на норми ЦК України, ані на норми ГК України, які б регламентували саме такий законний спосіб захисту прав позивачів як «витребування».

Як далі зазначає скаржник, суд в своєму рішенні не визначив жодну норму чинного законодавства, якою б передбачалося задоволення таких вимог, не навів аргументації в обґрунтування у зв`язку з чим і яким чином ТОВ «Тіса» має повернути земельну ділянку, не аргументував чому саме Міністерству оборони України, оскільки безпосередньо Міністерство оборони України не є користувачем земельних ділянок (окрім тих, що необхідні для розміщення її центральних органів).

Судом не встановлено, які саме дії відповідача чи відповідачів свідчать про фактичне самовільне використання ними земельної ділянки та не обґрунтував чому, на думку суду, спірна земельна ділянка використовується відповідачами незаконно.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 21.07.2014 року порушено провадження за вказаною апеляційною скаргою, зобов`язано скаржника доплатити судовий збір у розмірі 365,40 грн., докази сплати надати суду.

28.07.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшла заява відповідно до п.5. ст. 81 ГПК України, відповідно якої Тарутинська РДА просила скасувати рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. та ухвалити нове рішення, яким позов заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без розгляду в зв`язку з неподанням позивачами допустимих доказів, які б підтверджували передачу відповідними договорами земельних ділянок, що можливо належать Міністерству оборони України.

28.07.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

30.07.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній просив відмовити ТОВ «Тіса» у задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2016р. залишити без змін. Позивач Міністерство оборони України зазначає, що доводи відповідача про відсутність прав у позивача на спірну земельну ділянку спростовується висновками суду першої інстанції, який всебічно і повно дослідив всі наявні у матеріалах справи докази і дійшов правомірних висновків про належність земельної ділянки до земель оборони.

Також Міністерства оборони України зазначає, що є безпідставними посилання відповідача Тарутинської РДА на Розпорядження КМУ №883-р від 07.09.2011р. «Про передачу цілісних майнових комплексів державних підприємств та військових радгоспів до сфери управління Міністерства аграрної політики та продовольства», тому що відповідно до цього розпорядження МОУ до Міністерства аграрної політики та продовольства було передано цілісний майновий комплекс військового радгоспу «Чорноморський», який відповідно до наявного у нього державного акту на право постійного користування земельною ділянкою від 05.06.1995р. серії ОД-23-120 загальною площею 689,83 га, ці землі військового радгоспу не входять до земель Тарутинського полігону і згідно облікових даних Білгород-Дністровської КЕЧ району обліковувались як землі госпрозрахункового фонду, а землі безпосередньо полігону площею 23253,17 обліковуються як землі бюджетних установ. Будь-яких рішень щодо передачі земель площею - 23253,17 га, саме військового містечка №11 (Тарутинського полігону) ні Міністром оборони України, ні КМУ не приймалось і фактичної передачі земель від МОУ у визначеному законом порядку до Тарутинської РДА або до інших органів місцевого самоврядування Тарутинського району Одеської області не проводилось.

В додатковому відзиві на апеляційну скаргу від 11.03.2014р. представник Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської КЕЧ району зазначив, що відповідач по справі Тарутинська РДА зловживає своїми процесуальними правами та намагається безпідставно затягнути термін розгляду справи по суті, не надаючи жодного доказу на спростування факту надання земельної ділянки ТОВ «Тіса» саме за рахунок земель полігону, що належать до категорії «земель оборони».

В письмових поясненнях по справі від 19.08.2014р. прокурор у справі просив апеляційну скаргу ТОВ «Тіса» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. без змін та зазначив, що укладення оспорюваних договорів оренди землі між Тарутинською РДА та ТОВ «Тіса» було здійснено незаконно, з порушенням прав МОУ на використання земель, наданих військовим формуванням, з перевищенням Тарутинською РДА наданих їй законом повноважень.

15.08.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Тіса» надійшло клопотання про призначення судової земельно-технічної експертизи.

18.08.2014р. до Одеського апеляційного господарського суду від ТОВ «Тіса» надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи квитанції про доплату судового збору.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 28.08.2014р. у справі №5017/3702/2012 призначено судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручено Одеському НДІСЕ, обов`язок щодо оплати вартості експертизи покладено на Тарутинську районну державну адміністрацію Одеської області та Товариство з обмеженою відповідальністю „Тіса в рівних частинах, провадження у справі зупинено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.09.2014р. провадження у справі поновлено для розгляду клопотання експерта, зобов`язано сторони по справі №5017/3702/2012 надати до Одеського апеляційного господарського суду додаткові документи, провадження у справі зупинено до

до закінчення проведення Одеським НДІСЕ судової земельно-технічної експертизи.

18.11.14р. від Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення № 4547/24 про неможливість виконання експертизи за матеріалами господарської справи № 5017/3702/2012 за позовом заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, ТОВ „Тіса.

Підставою неможливості проведення судової земельно-технічної експертизи стало невиконання сторонами вимог по наданню судових документів зазначених в п.п. 3, 4 клопотання експерта від 09.09.14р., в зв`язку з чим матеріали господарської справи повернуті до Одеського апеляційного господарського суду без дачі експертного висновку.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. провадження у справі поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

У судовому засіданні 09.12.2014р. представник Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області заявив клопотання про зупинення провадження у даній справі на підставі частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до розгляду пов`язаної з нею іншої справи №916/876/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса", публічного акціонерного товариства "Імені Чапаєва", фермерського господарства "Таврія-К", фермерського господарства "Колос-2006", товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-ЮГ", відкритого акціонерного товариства ім.Калініна, приватного підприємства "Фетіца", приватного підприємства "Роман" про визнання недійсним розпорядження (справа №916/876/13).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. провадження у справі №5017/3702/2012 зупинено до вирішення господарської справи №916/876/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Тіса", публічного акціонерного товариства "Імені Чапаєва", фермерського господарства "Таврія-К", фермерського господарства "Колос-2006", товариства з обмеженою відповідальністю "Мазур-ЮГ", відкритого акціонерного товариства ім.Калініна, приватного підприємства "Фетіца", приватного підприємства "Роман" про визнання недійсним розпорядження.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою апеляційного господарського суду, військовий прокурор Білгород-Дністровського гарнізону звернувся з касаційною скаргою на неї, просив суд її скасувати та справу направити до на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постановою Вищого господарського суду Одеської області від 12.02.2015р. ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 09.12.2014р. у справі №5017/3702/2012 залишено без змін, касаційну скаргу військового прокурора Білгород-Дністровського гарнізону без задоволення.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 06.04.2016р. провадження у справі поновлено з призначенням до розгляду в судовому засіданні.

11.04.2016 до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Міністерства оборони України про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачів Оперативне командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

11.05.2016р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду від Міністерства оборони України надійшов додатковий відзив (заперечення на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній зазначає, що винесене рішення господарського суду від 25.06.2014р. є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду, покладених в основу рішення, апелянт лише намагається здійснити переоцінку встановлених у судовому рішенні фактів на свою користь та наголосив на тому, що укладені Тарутинською РДА договори оренди з ТОВ «Тіса» були здійсненні незаконно, з перевищенням наданих законом повноважень.

11.05.2016р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про зупинення провадження по справі №5017/3702/2012 до вирішення пов`язаної з нею справи №5017/3706/2012 за зустрічним позовом Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області до Міністерства оборони та Білгород-Дністровської КЕЧ району про визнання припиненим права постійного користування земельними ділянками Одеським військовим округом Збройних Сил України.

11.05.2016р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшли додаткові поясненнях Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від з урахуванням висновків Верховного суду України, практики Європейського суду з прав людини та практики Вищого господарського суду України, відповідно до яких Тарутинська РДА заперечуючи проти позову в повному обсязі зазначає наступне:

- судом першої інстанції безпідставно в основу рішення покладено факт судового скасування відповідного розпорядження;

- судом першої інстанції неправильно застосовано ч.3 ст.35 ГПК України;

- заявником та позивачами не надано належних та допустимих доказів на право користування спірною земельною ділянкою;

- земельна ділянка полігону не сформована, як обєкт цивільно-правових та земельних правовідносин;

- судом не досліджено питання, хто був законним землекористувачем спірної земельної ділянки на час укладення договорів оренди і чиї права були порушені та неправильно встановлено категорію спірних земельних ділянок;

- господарський суд не визначив яким чином порушені інтереси держави та не врахував, що спірні земельні ділянки залишились у власності держави, орендар є добросовісним земелкористувачем, який виконує умови договору в повному обсязі, в тому числі сплачує орендну плату, яка відповідає вимогам Податкового кодексу України, спірні земельні ділянки для потреб оборони не використовуються з 2003р.;

- судом грубо проігноровані висновки Верховного суду України, практику Вищого господарського суду України, а саме висновки зроблені Верховним судом України в постановах від 22.11.201р. №3-27гс10, від 30.10.2012р. №3-49гс12, від 21.01.2015р. №6-215цс14, від 04.02.2015р. у справах №№ 6-222цс14, 6-233цс14, а також висновки зроблені в постанові Вищого господарського суду України від 20.05.2015р. №916/2829/14.

Основним аргументом Тарутинська РДА вважає те, що спірна земельна ділянка не відноситься до земель оборони і позивачами не надано доказів щодо встановлення головної обставини, що має значення для вирішення даної категорії справ, а саме наявність або відсутність накладення меж земельних ділянок наданих в оренду ТОВ «Тіса» на межі земельних ділянок позивачів, саме таку правову позицію висловлено в постанові ВГСУ від 29.07.2015р. по аналогічній справі №916/992/13.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 11.05.2016р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіса прийнято колегією суддів у складі: головуючий суддя Величко Т.А., судді-учасники колегії: Мишкіна М.А., Філінюк І.Г., з призначенням до розгляду у судовому засіданні.

09.06.2016р. до канцелярії Одеського апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про зупинення провадження по справі №5017/3702/2012 до перегляду Верховним судом України постанови Вищого господарського суду від 23.03.2016р. по справі №916/876/13.

Колегія суддів розглянувши клопотання Міністерства оборони України щодо залучення до участі у справі третьої особи та клопотання Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про зупинення провадження по справі ,дійшла до висновку про залишення їх без задоволення з огляду на їх безпідставність та необґрунтованість.

В судовому засіданні 09.06.2016р. представник Тарутинської райдержадміністрації підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Прокурор та позивачі в засіданні суду заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи її вимоги безпідставними, а рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Тіса не забезпечило явку свого представника в судове засідання, але про час та місце розгляду справи повідомлялося належним чином.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, застосування норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, згідно постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 «Об отводе 20000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов, Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО», що затверджена розпорядженням Раднаркому СРСР від 19.01.1946р. №742рс постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20000 га землі (в межах визначених у схемі, що додавалась).

Прийнятою Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У постановою від 12.02.1946р. №53/9-ОП «О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.12.1945 года за №2002/063» регулювався порядок виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063, яке полягало у відселенні селянських господарств, які до цього розміщувались на території відведення.

10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО, яка діяла на виконання постанови Ради народних комісарів Української РСР від 18.12.1945р. №2002/063 та постанови Ізмаїльського обласного виконавчого комітету від 12.02.1946р. №53/9-ОП складено Акт про відведення земельної ділянки на площі 23600 га в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів.

При цьому, у Акті від 10 червня 1946 р. зазначено, що при відводі земель в натурі, у зв`язку з рельєфом місцевості (з метою включення деяких висотних пунктів) виникла необхідність у збільшенні площі артполігону, у зв`язку з чим фактично відведено під полігон на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що було узгоджено районними організаціями.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946р. затверджено акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23 600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

В подальшому Одеський військовий округ був реорганізований (перейменований) згідно з Директивою Міністра оборони України №115/1/0220 від 01.07.1997р. у Південне оперативне командування, а в 2015р. згідно із зпільною Директивою Міністра оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 01.02.2015р.№Д-322/1/4дск найменування «Південне оперативне командування» було змінено на Оперативне командування «Південь».

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Тарутинського району Одеської області (інвентаризація проводилась на підставі розпорядження районної державної адміністрації №11 від 22.02.1993р.), членами комісії фіксувалась належність земельної ділянки площею 23943,4 га до Тарутинського загальновійськового полігону.

Згідно довідки Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району від 07.08.2012р. №1162, станом на 01.08.2012р. на картковому обліку Білгород-Дністровської КЕЧ району рахувалась земельна ділянка №92 військового містечка 11 загальною площею 24229,5 га, з яких військовий радгосп «Чорноморський» використовує земельну ділянку площею 689,83 га, на яку виготовлений Державний акт нового зразка №ОД23-120 від 05.06.1995р.

Як вбачається з усних та письмових пояснень представника Міністерства оборони України, міністерство не зверталось з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону та згода на передачу земельних ділянок Тарутинського артполігону іншим особам не надавалась.

На підставі розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями» припинено право користування земельною ділянкою 23253,17 га, яка була надана у користування військовій частині А-1366 для організації загальновійськового полігону і розташована на території Веселодолинської сільської ради та переведено зазначену земельну ділянку до остаточного вирішення земельних суперечок до земель запасу Веселодолинської сільської ради.

В подальшому, розпорядженням Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Тіса», ВАТ «Чапаєва», ФТ «Таврія-К», ФТ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-Юг», ВАТ «Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман», на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки зокрема ТОВ «Тіса» для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 750,00 га ріллі в довгострокову оренду строком на 49 років із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеного пункту; передано ТОВ «Тіса» земельну ділянку загальною площею 750,00 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради строком на 49 років; зобов`язано ТОВ «Тіса» укласти договори оренди на земельні ділянки загальною площею 750,00 га ріллі з районною державною адміністрацією.

Із змісту затвердженого вказаним розпорядженням проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «Тіса» вбачається, що передана останньому в оренду земельна ділянка відведена за рахунок земель колишнього Тарутинського полігону.

На підставі вказаного розпорядження №398/А-2007 від 28.12.2007р. між Тарутинською районною державною адміністрацією (Орендодавець) та ТОВ «Тіса» (Орендар) були укладені договори оренди землі від 29.12.2007р., за умовами яких орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із земель запасу Веселодолинської сільської ради за межами населеногопункту земельні ділянки площею 45,5063 га, 21,0146 га, 147,7701 га.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. по справі №2-а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями». При дослідженні доказів у справі Одеським апеляційним адміністративним судом було встановлено, що право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р., так як чинне на той час законодавство не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, у зв`язку з прийняттям певного рішення. Крім того, суд дійшов висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акту, право постійного користування землями Тарутинського загальновійськового полігону залишається за Міністерством оборони України, а тому вказані земельні ділянки відносяться до земель оборони, належать державі на праві власності та відповідним військовим формуванням на праві постійного користування. Приймаючи судове рішення у справі №2-а-3436/08/1570, апеляційний адміністративний суд виходив з того, що оскільки чинне на той час законодавство (Земельний кодекс УРСР 1992р.) не визначало момент, з якого особа набувала прав землекористування, право постійного землекористування у Одеського військового округу виникло згідно з постановою Ради народних комісарів УРСР від 1945р. та на підставі рішення Ізмаїльського облвиконкому від 1946р., про які зазначалося вище. Прийнятими у подальшому Земельними кодексами (1970р., 1990р.) було встановлено, що право власності та право постійного користування земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельних ділянок на місцевості та видачі державного акта, що посвічує відповідне право. Але, з урахуванням принципу дії законів у часі, вказані нормативно-правові акти поширювали свою дію на відносини, що виникли після набрання ними чинності. Як Земельний кодекс УРСР 1970р., так і Земельний кодекс України 1990р. серед підстав припинення прав користування земельними ділянками не передбачали неоформлення або не переоформлення раніше наданих прав. Поряд з цим апеляційний адміністративний суд послався на рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), в якому зазначено, що юридичні особи з підстави непереоформлення права постійного землекористування на право власності або право користування землею не можуть втрачати раніше наданого їм права постійного користування земельною ділянкою.

Одеський апеляційний адміністративний суд зазначав, що відсутність асигнувань з Державного бюджету України на відповідні цілі має наслідком неоформлення державних актів на право постійного користування земельною ділянкою, однак у жодному випадку не припиняє зазначене право Міністерства оборони України на раніше надані йому земельні ділянки; приймаючи оспорені розпорядження Тарутинська районна державна адміністрація перевищила межі наданих їй повноважень, що полягає у незаконному розпорядженні земельними ділянками, наданими свого часу для потреб оборони.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. у справі №916/876/13 за позовом Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ТОВ «Тіса», ПАТ «Імені Чапаєва», ФГ «Таврія-К», ФГ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-ЮГ», ВАТ «Ім. Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман» про визнання недійсним розпорядження, позовну заяву Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району задоволено повністю, визнано недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення ТОВ «Тіса», ВАТ «Ім.Чапаєва», ФГ «Таврія-К», ФГ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-ЮГ», ВАТ «Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман» земельних ділянок на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради».

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 02.12.2013р. рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. у справі №916/876/13 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 10.12.2014р. рішення Господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду скасовано, а справу №916/876/13 направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

При новому розгляді рішенням Господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. позов задоволено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. рішення Господарського суду Одеської області від 30.09.2015р. скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.03.2016р. постанову від 19.01.2016 Одеського апеляційного господарського суду у справі № 916/876/13 скасовано, рішення від 30.09.2015 господарського суду Одеської області залишено без змін.

Стягнуто з Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області на користь Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району 1461, 60 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимоги Заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району про:

- визнання недійсними договорів оренди землі, що були укладені Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області зТОВ «Тіса»;

- витребування від ТОВ «Тіса» та зобов`язання повернути Міністерству оборони України земельні ділянки, передані Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області ТОВ «Тіса» за зазначеними договорами.

Згідно з вимогами ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України. До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв`язку тощо.

Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування (частина друга стаття 2 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України»). Міністерство оборони України відповідно до статті 3 Закону України «Про Збройні Сили України», Положення про Міністерство оборони України, затверджене Указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, є центральним органом влади і військового управління, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Зокрема, надає згоду або відмовляє в наданні згоди на відчуження майнових об`єктів, що відносяться до основних фондів підприємств, установ і організацій, які належать до сфери управління Міноборони України, а також на передачу в заставу цілісних майнових комплексів підприємств, будівель та споруд, що належать до сфери управління Міноборони України, його структурних підрозділів; здійснює у межах повноважень інші функції з управління об`єктами державної власності, що належать до сфери управління Міноборони України; здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст. 4 вищенаведеного Закону військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України.

Відповідно до ст.6 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України» відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті. Рішення про відчуження військового майна, що є придатним для подальшого використання, але не знаходить застосування у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна, а також цілісних майнових комплексів та іншого нерухомого майна приймає Кабінет Міністрів України за поданням Міністерства оборони України. Порядок відчуження військового майна визначається Кабінетом Міністрів України.

Отже, повноваження щодо визначення порядку прийняття рішення про відчуження військового майна визначаються згідно з окремим нормативно-правовим актом, прийняття якого делеговано Кабінету Міністрів України.

Згідно з п.3 Положення «Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000р. №1919, повноваження суб`єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна, яке є придатним для подальшого використання, але не може бути застосоване у повсякденній діяльності військ, надлишкового майна (крім майна, зазначеного у пункті 4 цього Положення), а також цілісних майнових комплексів, у тому числі військових містечок та іншого нерухомого майна надає Кабінет Міністрів України у встановленому порядку.

Виходячи зі змісту вищезазначеного, рішення щодо відчуження військового майна приймається Кабінетом Міністрів України або Міністерством оборони України з урахуванням особливостей майна.

За приписами ст.13 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», ст.ст.9 та 14 Закону України «Про збройні Сили України» землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління, а вирішення питань щодо порядку надання Збройним Силам України в управління об`єктів державної власності, в тому числі земельних ділянок, відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.

Статтею 14 Закону України «Про Збройні Сили України» визначено, що земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

За приписами ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно законодавства України. Землі оборони можуть перебувати лише у державній власності. Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Аналогічне визначення земель оборони міститься у ст.1 Закону України «Про використання земель оборони», згідно якої землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України.

Згідно з п.п.44, 45 чинного Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого наказом Міністра оборони України від 22.12.1997р. №483, за відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва - начальником Головного, управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Враховуючи викладене, а також приписи ст.116 Конституції України, ст.ст.13, 77, 84 Земельного кодексу України, ст.ст.3, 14 Закону України «Про Збройні Сили України», ст.1 Закону України «Про використання земель оборони», ст.ст.3, 4, 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого указом Президента України від 06.04.2011р. №406/2011, п.44 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими землями і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України, затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997р., суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що, незважаючи на відсутність державного акта, право постійного користування спірними земельними ділянками залишалось за Міністерством оборони України та належало державі на праві власності в особі Кабінету Міністрів України. Тому виключно Кабінет Міністрів України має право припиняти право користування земельними ділянками, що входять до складу земель оборони.

Згода Міністра оборони України на передачу спірної земельної ділянки Тарутинській районній державній адміністрації не надавалась. Міністерство оборони України не зверталося з поданням про відмову від земель оборони, що розташовані у Тарутинському районі Одеської області, зокрема, про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, за рахунок земель якого передано в оренду земельні ділянки за оспореними договорами оренди.. Рішення стосовно відчуження спірних земельних ділянок Кабінетом Міністрів України за поданням Міністерства оборони України не приймалося.

Та обставина, що постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.01.2016р. у справі №916/876/13 скасовано рішення господарського суду Одеської області в даній справі та відмовлено в позові Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про визнання недійсним розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації від 28.12.2007р. №398/А-2007 не впливає на висновок про перевищення Тарутинською райдержадміністрацією своїх повноважень при передачі в оренду спірних земельних ділянок.

В своїй постанові суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції в частині оцінки законності дій Тарутинської райдержадміністрації, а відмова у задоволенні позову обґрунтована лише тим, що позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи відповідачем під час розгляду справи було подане клопотання про застосування позовної давності.

Відповідно до положень ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.4 та 5 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Згідно з приписами ч. 1, 4 ст. 29 ГПК України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов`язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди. Таким чином, прокурор, як представник держави в особі відповідного органу може бути наділений лише правами, належними особі, яку він представляє.

Висновки відповідача щодо пропуску строку позовної давності з посиланням на адміністративну справу №2-а-3436/08/1570 є безпідставними та такими, що не підтверджені належними доказами. Відповідачі не надали до суду належних та допустимих доказів на підтвердження про обізнаність прокурора або МОУ щодо існування саме договорів оренди землі укладених між Тарутинською райдержадміністрацією та ТОВ «Тіса», і що ці договори оренди землі стосувалися саме спірної земельної ділянки військового полігону. Сам факт залучення в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору ТОВ «Тіса» до участі у справі №2-а-3436/08/1570 Одеським окружним адміністративним судом не є і не може бути фактом встановлення обізнаності прокурора та МОУ про існування укладених договорів оренди, тому що Тарутинською райдержадміністрацією був наданий до суду лише список осіб, які нібито використовують землі військового полігону, ані копій договорів укладених з цими особами, ані інших допустимих доказів про існування фактично діючих договорів оренди земель полігону відповідачем у справі не надавались.

Отже, оскільки прокурор та позивачі не є сторонами оспорюваних угод та були позбавлені права під час судового розгляду адміністративної справи №2-а-3436/08/1570 перевірити повноваження осіб, які укладали спірні договори оренди, початок перебігу позовної давності слід обраховувати не з моменту, коли прокуратурі стало відомо про наявність оспорюваних правочинів, а з моменту, коли органи прокуратури дізнались про факт відсутності у Тарутинської районної державної адміністрації повноважень на розпорядження землями оборони, які відповідно до ст. 84 ЗК України відносяться до земель державної власності.

Суд першої інстанції, визначаючи початок перебігу позовної давності, виходив з того, що у розумінні п.2.24 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №16 від 17.05.2011р. правова підстава для визнання відповідних договорів недійсними виникає з моменту втрати чинності відповідним рішенням органу місцевого самоврядування, на виконання якого укладався такий договір. У даному випадку незаконність розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. «Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону» та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. «Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями» була встановлена саме постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі №2-а-3436/08/1570,а незаконність розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Тіса», ВАТ «Чапаєва», ФТ «Таврія-К», ФТ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-Юг», ВАТ «Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман», на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради» була встановлена на підставі рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2013р. по справі №916/876/13.

Судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що перебіг строку позовної давності за вимогами прокурора про визнання недійсними спірних договорів починається з 14.06.2012р. дати набрання чинності постанови Одеського апеляційного адміністративного суду у справі №2-а3436/08/1570.

Саме з цієї дати у позивача виникло право на оскарження як розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №398/А-2007 від 28.12.2007р. «Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «Тіса», ВАТ «Чапаєва», ФТ «Таврія-К», ФТ «Колос-2006», ТОВ «Мазур-Юг», ВАТ «Калініна», ПП «Фетіца», ПП «Роман», на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради», так і спірних договорів оренди.

Відповідно, позовна заява про визнання недійсними договорів та витребування земельних ділянок подана до суду без пропуску строку позовної давності.

З огляду на вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги заступника Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній про визнання недійсними договорів оренди землі №б/н від 29.12.2007р. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням того, що користування спірною земельною ділянкою було незаконним, позовні вимоги про витребування у ТОВ «Тіса» на користь Міністерства оборони України земельних ділянок загальною площею 214,29 га вартістю 706214,12 грн. на думку суду також підлягають судом задоволенню, як законні та обґрунтовані.

При розгляді справи судом апеляційної інстанції скаржником не надано ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів, які б спростували висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, та всупереч вимог ст.33 Господарського процесуального кодексу України не доведені ті обставини, на які скаржник посилався, як на підставу своїх вимог.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та всебічно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що дає підстави для залишення його без змін.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України,

суд постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Тіса залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. у справі 5017/3702/2012 без змін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського Процесуального Кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т.А. Величко

Суддя М.А. Мишкіна

Суддя І.Г. Філінюк