Постанова

від 06.06.2016 по справі 917/2460/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" червня 2016 р. Справа № 917/2460/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., суддя Барбашова С.В., суддя Слободін М.М.,

при секретарі Бєлкіній О.М.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 - дов. б/н від 22.03.2016 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №972 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2016 р. у справі № 917/2460/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро", м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Ратник", м. Кременчук, Полтавська область,

про визнання договору купівлі-продажу недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 09.03.2016 р. (суддя Гетя Н.Г.) позовні вимоги задоволено. Визнано недійсним договір-купівлі продажу №06-07/2015 р. від 06.07.2015 р. укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Ратник". Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Ратник" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" 1218,00 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення норм чинного законодавства. В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на те, що порушивши умови пункту 4.3. спірного договору ТОВ "Клондайк-Електро" не сплатило кошти в сумі 167 232,74 грн., навіть не дивлячись на наявність рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2015 року № 910/23512/15, яке набрало законної сили та яким підтверджується наведена вище заборгованість. Крім того, на думку апелянта, суд першої інстанції жодним чином не досліджував питання - яким чином на договорі купівлі-продажу № 06-07/2015 від 06.07.2015 р. та видатковій накладній № РН-0000003 від 06.07.2015 р. було проставлено оригінальну печатку ТОВ "Клондайк-Електро".

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства. Позивач зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки оспорюваний договір № 06-07/2015 та видаткова накладна № РН 0000003 від 06.07.2015 р. підписані не повноважною особою, волевиявлення позивача на вчинення оспорюваного правочину не було, а відсутність в матеріалах справи доказів, які свідчили б про виконання вказаного договору, вказують на те, що вказаний правочин позивачем схвалений не був.

В дане судове засідання представник позивача не з'явився та про причини неявки Харківський апеляційний господарський суд не сповістив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 25.04.2016р. було оголошено перерву до 25.05.2016р. о 12:00 год. Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2016р. розгляд апеляційної скарги було відкладено на 06.06.2016р. об 15:00 год.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача та у відзиві на неї доводи позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.07.2015р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«Клондайк - ЕлектроВ» (покупець - позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю В«Охоронна агенція В«РатнікВ» (продавець - відповідач у справі) був укладений договір купівлі-продажу товару № 06-07/2015, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати належащий йому товар у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Розділом 3 даного договору передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі протягом трьох днів з моменту підписання договору. Перехід права власності відбувається в момент передачі товару, що оформляється видатковою накладною.

Згідно видаткової накладної № РН 0000003 від 06.07.2015 р. продавець передав, а покупець прийняв товар, який був предметом договору на загальну суму 167 232,88 грн.

Як вказує позивач, рішенням загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю В«Клондайк - ЕлектроВ» від 12.09.2012р., оформленим протоколом № 1, створено Товариство з обмеженою відповідальністю В«Клондайк - ЕлектроВ» та сформовано статутний капітал товариства за рахунок грошових коштів учасників в розмірі 2000 грн. з наступним порядком розподілу часток у статутному капіталі: ОСОБА_2 - має частку у розмірі 1000 грн., що відповідає 50 % статутного капіталу та ОСОБА_3 - має частку у розмірі 1000 грн., що відповідає 50 % статутного капіталу.

Згідно наказу про вступ на посаду № 1 від 13.09.2012 p. директором позивача є ОСОБА_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в графі В«ПродавецьВ» і в графі В«ПокупецьВ» договору від 06.07.2015 р. не зазначено посаду та прізвище, ім'я по-батькові особи, що підписала договір. Так само не вказано таких реквізитів і у видатковій накладній.

Позивач зазначає, що директор ТОВ В«Клондайк-ЕлектроВ» ОСОБА_3 ніколи не підписував, а ні спірний договір № 06-07/2015 від 06.07.2015 p., а ні видаткової накладної № РН 0000003 від 06.07.2015 р.

За даними позивача, після з'ясування обставин стало відомо, що спірний договір та видаткову накладну підписав учасник ТОВ В«Клондайк-ЕлектроВ» ОСОБА_2. Однак, доручення на укладення договору та нанесення печатки нікому не надавалися, наказ по підприємству щодо встановлення відповідальної за зберігання і користування печаткою особи у товаристві ніколи не видавався.

З огляду на те, що оспорюваний договір та вищевказану накладну директор ТОВ В«Клондайк-ЕлектроВ» не підписував, волевиявлення товариства на укладання договору купівлі-продажу від 06.07.2015 р. № 06-07/2015 не було, позивач звернувся з позовом до господарського суду Полтавської області та просить визнати вказаний договір недійсним.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи, що оспорюваний договір та видаткова накладна №РН - 0000003 від 06.07.2015 р. підписані не повноважною особою, волевиявлення позивача на вчинення оспорюваного правочину не було, та сторонами не подано доказів, що свідчили б про виконання вказаного договору, суд приходить до висновку, що вказаний правочин позивачем не схвалений. Отже, суд першої інстанції приходить до висновку, що в даному випадку наявні підстави для визнання спірного договору недійсним з огляду на відсутність волевиявлення позивача на вчинення спірного договору та не доведення належними та допустимими доказами факту його наступного схвалення позивачем.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в їх сукупності, колегія суддів не погоджується з висновками господарського суду першої інстанції, зважаючи на наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Особи, визначені ст. 1 ГПК України, мають право на звернення до суду за захистом порушених майнових прав, які відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України та ч. 2 ст. 20 ГК України здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про визнання правочину недійсним.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину - є недодержання, в момент вчинення правочину, стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Вирішуючи по суті переданий на розгляд господарського суду спір про визнання недійсним договору, суд повинен з'ясувати, зокрема, підстави для визнання недійсним договору, оскільки недійсність правочину може наступати лише з певним порушенням закону.

Статтею 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до п. 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними (із змінами і доповненнями)" вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Судова колегія вважає за необхідне зазначити, що продавець за наведеним вище договором купівлі-продажу від 06.07.2015 р. № 06-07/2015 виконав взяті на себе зобов'язання в частині передачі товару у власність покупця, про що свідчить підписані сторонами зазначений договір та видаткова накладна № РН-0000003 від 06.07.2015 р., які також скріплені печаткою підприємства ТОВ "Клондайк-Електро".

Даний факт підтверджується наданими відповідачем в судовому засіданні апеляційної інстанції оригіналами договору купівлі-продажу від 06.07.2015 р. № 06-07/2015 та видаткової накладної № РН-0000003 від 06.07.2015 р., які були оглянуті судом та повернуті представнику відповідача.

Також, отримання товару позивачем за спірним договором та наявність заборгованості за цим договором підтверджується рішенням господарського суду м. Києва від 13.10.2015 р. № 910/23512/15, згідно якого позов ТОВ "Охоронна агенція "Ратник" задоволено та стягнуто з ТОВ "Клондайк-Електро" на користь ТОВ "Охоронна агенція "Ратник" 167 232,74 грн. боргу.

Дане рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2015 р. № 910/23512/15 вступило в законну силу.

Так, постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. у справі № 910/23512/15 апеляційну скаргу ТОВ "Клондайк-Електро" залишено без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 13.10.2015 р. № 910/23512/15 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.02.2016р. у справі № 910/23512/15 касаційну скаргу ТОВ "Клондайк-Електро" залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. у справі № 910/23512/15 залишено без змін.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вищевказаними рішеннями встановлена наявність заборгованості позивача перед відповідачем у даній справі за договором від 06.07.2015 р. № 06-07/2015, адже вирішуючи питання про стягнення заборгованості за спірним договором, суд першої інстанції мав встановити і відповідні обставини його укладення, як то: підписання сторонами та скріплення їх печатками, досягнення згоди з усіх істотних умов договору, тобто встановити, чи є такий договір укладеним та чинним на час розгляду спору тощо, використовуючи за необхідності і права, передбачені ст. 83 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, як зазначено в постанові Київського апеляційного господарського суду від 03.12.2015р. у справі № 910/23512/15 пунктом 3 договору від 06.07.2015 р. № 06-07/2015 передбачено, що право власності на товар переходить в момент передачі товару за видатковою накладною, вивіз товару здійснюється відповідачем шляхом самовивозу зі складу позивача.

Видаткова накладна на товар датована 06.07.2015р., містить підпис уповноважених осіб сторін та печатки товариств, рахунок-фактура № СФ 0001256 також датований 06.07.2015р., таким чином можна припустити, що його вручення відповідачеві відбулось в момент передачі товару. При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам ст. 9 названого Закону, фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

В силу ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Позивач, заперечуючи належне укладання договору, не заперечує факт отримання товару в результаті поставки, не повертає товар та, відповідно, не сплачує заборгованість, що підтверджена судовими рішеннями по справі №910/23512/15, а відтак позивач підтверджує своє схвалення правочину та прийняття його до виконання.

Крім того, судом першої інстанції не звернуто до уваги те, що на договорі купівлі-продажу № 06-07/2015 від 06 липня 2015 року та видатковій накладній № РН-0000003 від 06.07.2015 було проставлено оригінальну печатку ТОВ "Клондайк-Електро".

Помилково був прийнятий судом першої інстанції і висновок судово-почеркознавчої експертизи №8572 проведеної Незалежним інститутом судових експертиз, згідно якої підписи від імені ОСОБА_3, електрографічне зображення яких містяться в графах: "Покупець", нижче реквізитів ТОВ "Клондайк- Електро" в електрофотокопії договору №06-07/2015 купівлі-продажу між ТОВ "Охоронна агенція "Ратник" та ТОВ "Клондайк-Електро" від 06.07.2015 р. та "Отримав" в електрофотокопії видаткової накладної №РН-0000003, згідно договору №06-07/2015 купівлі-продажу між ТОВ "Охоронна агенція "Ратник" та ТОВ "Клондайк-Електро" від 06.07.2015 р., датованій 06.07.2015 р., виконані не ОСОБА_3, а іншою особою, оскільки на даних документах наявна печатка обох сторін, в тому числі і ТОВ "Клондайк- Електро", тобто, позивач підтвердив своє схвалення спірного правочину та прийняття його до виконання, про що також свідчать судові рішення по справі №910/23512/15. Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що в даному випадку відсутнє волевиявлення позивача на вчинення спірного договору та не доведено факту його наступного схвалення позивачем.

Тому, висновки вищевказаної експертизи не можуть бути покладені в основу вирішення даного спору.

Також, судова колегія зазначає, що на запитання суду щодо мирного урегулювання спору відповідач зазначив, що між ним та позивачем відбувся круглий стіл, на якому позивач просив розстрочити борг, проте, сторони не дійшли домовленості.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли підтвердження в матеріалах справи, а тому, апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2016 р. у справі № 917/2460/15 підлягає скасуванню, в задоволенні позову слід відмовити.

З огляду на зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Ратник", м. Кременчук, Полтавська область, на рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2016 р. у справі № 917/2460/15 задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 09.03.2016 р. у справі № 917/2460/15 скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Клондайк-Електро" (03680, м. Київ, вул. Якутська, 10, офіс 5, код ЄДРПОУ 38390824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Охоронна агенція "Ратник" (39631, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Київська, 62, код ЄДРПОУ 37261020) судовий збір за розгляд апеляційної скарги у розмірі 1339,80 грн.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Слободін М.М.