Рішення

від 17.11.2011 по справі 26/170-11 

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" листопада 2011 р. Справа № 26/170-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Приватного акціонерного товариства „Здолбунів-ФармаціяВ» , м. Здолбунів до Приватного акціонерного товариства „Альба УкраїнаВ» , м. Бориспіль про визнання недійсним договору за участю представників позивача -не з'явилися, відповідача -ОСОБА_1, довіреність № 2027 від 16.08.2011 року,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовною заявою до відповідача про визнання договору купівлі-продажу № Г-258 від 04.01.2010 року укладеного між позивачем та відповідачем недійсним у зв'язку із невідповідністю договору вимогами законодавства.

Ухвалою господарського суду Київської області від 06.10.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.10.2011 року.

Через канцелярію суду 20.10.2011 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволені позову.

Ухвалами господарського суду Київської області від 20.10.2011 року та 03.11.2011 року розгляд справи було відкладено відповідно на 03.11.2011 року та 17.11.2011 року.

Через канцелярію суду 07.11.2011 року позивач надав клопотання про витребування доказів, яке судом відхиляється як необґрунтоване та безпідставне.

Представник позивача в судове засідання 17.11.2011 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез'явлення представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника позивача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2010 року між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) укладено договір купівлі-продажу № Г-258, за умовами якого продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби та вироби медичного призначення (товар) у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Предметом даного судового розгляду є вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № Г-258 від 04.01.2010 року, укладеного між позивачем та відповідачем, у зв'язку із його невідповідністю нормам чинного законодавства.

Позивач зазначає, що вищенаведений договір суперечить ст.ст. 20, та ч. 2 ст. 21 Закону України „Про лікарські засобиВ» , згідно яких на території України можуть реалізовуватись лише зареєстровані лікарські засоби, крім випадків, передбачених цим Законом. Реалізація лікарських засобів здійснюється лише за наявності сертифіката якості, що видається виробником (ст. 20 Закону України „Про лікарські засобиВ» ). Забороняється реалізація (відпуск) громадянам неякісних лікарських засобів або таких, термін придатності яких минув або на які відсутній сертифікат якості, що видається виробником (ч. 2. ст. 21 Закону України „Про лікарські засобиВ» ).

Разом з тим, судом встановлено, що згідно п. 3.1 договору, якість товару повинна бути підтверджена сертифікатом якості заводу-виробника та іншими документами, якщо цього вимагає діюче законодавство України.

Відповідно до п. 3.2 договору товар, що постачається, повинен мати реєстраційне посвідчення для продажу на території України.

Враховуючи викладене, зміст спірного договору відповідає вимогам чинного законодавства України, в тому числі ст. 20, та ч. 2 ст. 21 Закону України „Про лікарські засобиВ» .

За вимогами частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 ЦК України).

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В розумінні зазначених правових норм позивачем не доведено суду обґрунтованість позовних вимог та не надано належних доказів, що підтверджують невідповідність спірного договору умовам чинного законодавства, а зазначені у позові обґрунтування позовних вимог не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем за заявленими вимогами та їх правовими підставами не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання правочинів недійсними, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № Г-258 від 04.01.2010 року є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Державне мито у сумі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 75, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Д. Лилак

Повне рішення складено 22.11.2011р.