Рішення

від 14.06.2016 по справі 243/3505/16-ц

СЛОВ'ЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження № 2/243/1935/2016

Номер справи № 243/3505/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«14» червня 2016 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Хаустової Т.А.,

за участю: секретаря судового засідання - Нікіфорової В.В.

- представників відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області - Лашкоян Л.І., Нікітюк О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі №19 Слов»янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся до Слов»янського міськрайонного суду Донецької області з позовною заявою до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що багато років періодами він працював на підприємствах вугільної промисловості України у тому числі тривалий час працював на «Шахті ім. А.І. Гайового» державного підприємства «Артемвугілля» робочим підземної шахтної професії з повним робочим днем під землею. Багато років він працював на шкідливих роботах, його праця тривалий час була у шкідливих умовах праці під впливом шкідливих факторів виробничого середовища.

Під час його роботи під землею у шкідливих умовах праці із ним 26 червня 2014 року трапився нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом - він отримав трудове каліцтво (травму ноги), за яким роботодавцем було проведено розслідування та був складений та виданий йому Акт по формі Н-1 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом.

Після проходження ним стаціонарного й амбулаторного лікування та обсте ження в медичних установах він був у 2014 році направлений для огляду до МСЄК.

Вперше Висновком МСЕК від 13 жовтня 2014 року йому була встановлена стійка втрата професійної працездатності у розмірі 5% у зв'язку з трудовим каліцтвом з переоглядом через 1 рік. Цим Висновком МСЕК йому були визначені потреби у додаткових видах допомоги.

У зв'язку з встановленням йому стійкої втрати професійної працездатності, відповідачем йому була призначена одноразова допомога в сумі 5 середніх зарплат, на час настання права потерпілого на страхову виплату, згідно п. 3.5.1. Порядку, призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженої Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 27.04.2007р. N 24 ).

За його даними, у зв'язку з бойовими діями та початком АТО вказану одноразову допомогу і щомісячну страхову виплату відповідач йому не виплатив, що також буде підтверджено відповідачем в судовому засіданні. Вказану обставину відповідач також визнає і не заперечує проти неї.

Таким чином відповідач грубо порушив його, громадянина України законні конституційні права у сфері соціального страхування, які не можуть бути звужені іншими законами або підзаконними актами.

Отже, згідно довідок, які може надати відповідач, згідно довідок, які можна витребувати у відповідача та пояснень і доказів відповідача вважає судом в судовому процесі буде встановленим факт того, що відповідач йому не виплатив одноразову допомогу та щомісячні страхові виплати. Таким чином, у відповідача утворилася перед ним заборгованість по вказаним щомісячним страховим виплатам за період з 13 жовтня 2014 року по 13жовтня 2015 року та заборгованість з виплати одноразової допомоги.

Точний розмір заборгованостей наразі зараз йому невідомий, просить суд задовольнити додане до цієї позовної заяви його клопотання та витребувати у відповідача довідки про заборгованості перед ним по щомісячним страховим виплатам та з одноразової допомоги.

За його даними, розмір щомісячної страхової виплати дорівнює по 400 грн. 00коп. щомісячно (виходячи з розміру 5% від його середньомісячного заробітку 8 000грн. на місяць).

За його даними, розмір невиплаченої одноразової допомоги дорівнює 5 x 8 000= 40 000грн., а сума заборгованості перед ним по щомісячним страховим виплатам складає 12 х 8 000 х 5% = 4800грн.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.

Його право на соціальне забезпечення, соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві є конституційне право і воно не може бути обмежене підзаконними актами та Постановами Кабінету Міністрів України.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Проте на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77Л/ІІІ) (який застосовуються до правовідносин сторін у цій справі) щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, такі обмеження також не встановлені.

Будь-який інший Закон України з цього питання також відсутній.

З аналізу зазначених постанов Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року та постанови Правління Фонду від 11.12.2014 року № 20 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Він є особою, яка з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилася та продовжує проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади, а тому постанова Правління Фонду № 20 від 11.12.2014 року на нього не розповсюджуються.

Проте зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

Зазначені підзаконні акти не встановлюють відмінні від встановлених Законом України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV особливості проведення страхових виплат в період проведення антитерористичної операції на території тимчасово непідконтрольній органам державної влади і у відповідача відсутні правові підстави для невиплати йому страхових виплат. Ненадання ним, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік, як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, не є підставою для невиплати йому страхових виплат.

Проте, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року у справі № 826/18826/14 (зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року залишені без змін і постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року, Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року) пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття. Резолютивну частину постанови опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 22 травня 2015 року № 38.

Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року пункт 2 Тимчасового порядку порушує право позивачів на отримання належної їм пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги.

Оскільки страхові виплати йому не здійснюються через відсутність фінансування, посилання відповідача на те, що він не звертався до відповідача з питання продовження страхових виплат та виплати заборгованості, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так, у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії", № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ІІІ).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Враховуючи зазначене та визнання відповідачем заборгованості перед ним позовні вимоги про стягнення на його користь заборгованостей з одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат є законними і обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Діючим Указом Президента України N 258/2002 "Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності у суспільстві та утвердження здорового способу життя" установлено, що на сучасному етапі одним із найпріоритетніших напрямів діяльності суду, як державного органу, є захист моральності, утвердження в суспільстві загальнолюдських гуманістичних цінностей, здорового способу життя, докорінне вдосконалення системи духовного, морально-етичного, патріотичного, правового, естетичного та екологічного виховання перш за все молоді та дітей, забезпечення реалізації відповідних конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист прав та інтересів дитини, підвищення суспільного значення сім'ї, утвердження шанобливого ставлення до жінки, постійна турбота про підростаюче покоління, його виховання, широке залучення до цієї загальнонародної справи творчих спілок, органів місцевого самоврядування, всієї громадськості, всіх центральних та місцевих органів виконавчої влади, навчальних закладів, засобів масової інформації та правоохоронних органів.

Завданням цивільного судочинства (ст. 1 ЦПК України) в Україні, окрім законного, є також і справедливе вирішення цивільних справ.

Відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Зокрема, до них належать ратифікована Верховною Радою України Конвенція про захист прав людини та основних свобод і Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, які, як він вважає, також підлягають застосуванню при розгляді цієї справи судом.

Вважає, при вирішенні цієї справи підлягають застосуванню :

- статті 6, 13, 14 "Конвенції про захист прав і основних свобод людини";

- стаття 8 Загальної декларації прав людини;

- статті 2 та 14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. Завданням цивільного судочинства в Україні та Європі, окрім законного, є також і справедливе вирішення цивільних справ. Дискримінація та ущемлення прав на справедливий судовий розгляд не допускається.

Просить суд ухвалити рішення, яким стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області (код ЄДРОПУ 25968990) на його, ОСОБА_4, РНОКПП НОМЕР_1, користь : суму невиплаченої одноразової допомоги в сумі 40000,00 грн., суму заборгованості перед ним по щомісячним страховим виплатам за

12 місяців з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року в сумі 4800,00 грн., загалом у розмірі 44800,00 грн.

Позивач ОСОБА_4 до судового засідання не з»явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи ( а.с. 15- зворот). 02 травня 2016 року від позивача надійшла до суду Заява, в якій він просить суд розглянути справу без його участі та задовольнити позовні вимоги ( а.с. 16).

Представник відповідача Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області - Лашкоян Л.І., яка діє на підставі Довіреності № 01/01-144 від 11 травня 2016 року ( а.с. 21) в судовому засіданні не визнала позовні вимоги ОСОБА_4 та суду пояснила, що Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року не визнає в повному обсязі по наступним підставам:

Відповідно до п.2 Тимчасового Порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей, який був змінений з урахуванням Постанов Окружного адміністративного суду міста Києва № 826/18826/14 від 11 лютого 2015 року, та № 826/18402/14 від 12 березня 2015 року, «У населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження видатки з державного бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюють лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади». Згідно Розпорядження Кабінету Міністрів від 02 грудня 2015 року № 1275-р місто Горлівка Донецької області входить до переліку міст, на яких українська влада тимчасово не здійснює свої повноваження. Згідно ст.7 п.2 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території і не отримують пенсій та інших соціальних виплат від уповноважених органів Російської Федерації, здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. В свою чергу Кабінет Міністрів розробив певний порядок, відповідно до якого, потерпілі на виробництві, які залишились на окупованій території мають право отримати борг по страховим виплатам та продовжити вже призначену щомісячну страхову виплату.

У зв'язку з проведенням АТО на території м. Горлівки, виконавчою дирекцією Фонду були розроблені заходи, відповідно до яких усі потерпілі на виробництві мають право отримувати страхові виплати на не окупованій території за місцем тимчасового перебування.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 509 від 01 жовтня 2014 року фактичне проживання потерпілих повинно засвідчуватись довідкою. Позивач ОСОБА_4 не є тимчасово переміщеною особою. До матеріалів справи довідка про взяття на облік особи, яка тимчасово переміщується з тимчасово окупованої території України, або району проведення АТО не було надано.

На засіданні правління Фонду, що відбулося 11 грудня 2014 року, затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення АТО.

Порядком передбачено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та продовження раніше призначених та нарахованих щомісячних страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання ( перебування). Цим же Порядком передбачена виплата заборгованості, яка буде виплачуватися тими відділеннями, де потерпілий знаходиться на обліку, після проведення відповідних звірок між відділеннями.

Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок внесків роботодавців, капіталізованих платежів, прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках, коштів, що надійшли від стягнення штрафів і пені, добровільних внесків та інше. Починаючи з червня 2014 року державне казначейство припинило перерахунок усіх видів страхових виплат. Також зазначеного фінансування відділення не отримувало. При перереєстрації Відділення у м. Слов'янську, державним казначейством не був відкритий прибутковий рахунок, фінансування поточного страхового рахунку не передбачається.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці» (108\95-ВР). У зв'язку з проведенням АТО казначейством були заблоковані рахунки відділення, на яких знаходились кошти. Тобто виникли форс-мажорні обставини, які вплинули на невиплату страхових виплат потерпілим на виробництві. Таким чином, відсутня провина Фонду.

Правління Національного банку України постановою від 06 серпня 2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» зобов'язало банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є учасниками платіжних систем, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою. За даними Державної казначейської служби України управління ДКСУ м. Горлівка Донецької області з липня 2014 року відключене від Інформаційно-телекомунікаційної системи ДКСУ. А відповідно до листа № 922-03-1 від 03 листопада 2014 року, виконавча дирекція Фонду проводить фінансування видатків на рахунки безпосередньо відділень виконавчої дирекції Фонду у Донецької області тільки в тих населених пунктах, які контролюються владою та в яких працюють управління ДКСУ, які підключені до ITC ДКСУ. Згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», фінансування Фонду здійснюється виключно через казначейські рахунки, для проведення страхових виплат на окупованій території, необхідно на державному рівні відкрити казначейські рахунки, що до теперішнього часу не зроблено. Працівники відділення були вимушені покинути не тільки місце роботи у м. Горлівка, а навіть покинути своє власне житло з метою збереження життя свого та своєї родини. Управління Фонду розробило усі заходи для нормального функціонування роботи відділення на контрольованій української владою території. Тому до вирішення питання на вищому рівні, та тільки після відновлення роботи усіх державних установ, робота яких пов'язана з роботою Фонду на тимчасово окупованих територіях, питання відновлення страхових виплат буде вирішено.

Згідно Постанови № 20 від 11 грудня 2014 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12 січня 2015 року за № 6\26451 затверджено Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції. Відповідно до вказаного Порядку, виплата заборгованості по страховим виплатам покладена на те відділення, де потерпілий зареєстрований як тимчасово переміщений при написанні заяви про виплату заборгованості до відділення де на теперішній час отримує страхові виплати та відповідно до довідки про наявність заборгованості від відділення де потерпілий раніше отримував страхові виплати. Ще раз просимо звернути увагу на те, що відділення хоча і відкрило рахунки в органах ДКСУ м Слов'янська, але рахунки не фінансуються, у зв'язку з чим виконання рішення суду є неможливим.

Відповідно до даних бази «Реєстр потерпілих», Довідка МСЕК від 13 жовтня 2014 року, яка була видана позивачу має граничний термін до 13 жовтня 2015 року. Тобто ОСОБА_5 необхідно було пройти переогляд на МСЕК для продовження страхових виплат. Огляд на МСЕК ОСОБА_5 не пройшов, тому йому припинено нарахування страхових виплат.

Просить суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року відмовити в повному обсязі.

Представник відповідача Відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області - Нікітюк О.М., яка діє на підставі Довіреності № 06/01-44 від 18 лютого 2016 року ( а.с. 34) в судовому засіданні не визнала позовні вимоги ОСОБА_4 та суду пояснила, що повністю підтримує доводи, викладені представником відповідача - Лашкоян Л.І. в судовому засіданні.

Просить суд в задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року відмовити в повному обсязі.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювання України в Калінінському районі м. Горлівка Донецької області про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат у зв'язку з нещасним випадком на виробництві підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 26 червня 2014 року з ОСОБА_4 під час виконання трудових обов'язків стався нещасний випадок, що підтверджується актом № 6 про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом (форма Н-1), який затверджений В.о. директора структурного підрозділу «Шахта імені К.А. Румянцева» Державного підприємства «Артемвугілля» (а.с. 6).

Висновком МСЕК від 13 жовтня 2014 року позивачу ОСОБА_4 за нещасним випадком, який стався 26 червня 2014 року, було вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності -5% на строк до 13 жовтня 2015 року (а.с. 7).

У зв'язку із втратою професійної працездатності Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області ОСОБА_4 були призначені щомісячні страхові виплати втраченого заробітку на строк до 13 жовтня 2015 року.

Відповідачем зазначені факти не оспорюються.

Відповідно до ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві, відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на момент виникнення спірних правовідносин визначав Закон України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року N 77-VIII та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини 1 ст. 21 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, тобто в редакції до 01 січня 2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Відповідно до ст. 28 зазначеного Закону від 23.09.1999 року № 1105-ХІV грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку, є страховими виплатами. Зазначені грошові суми складаються, зокрема, із страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності.

Статтею 40 Закону від 23.09.1999 року № 1105-ХІV (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком. Страхові виплати провадяться протягом строку, встановленого МСЕК або ЛКК. З 01 січня 2015 року зазначені норми встановлені частинами 1, 5 та 6 ст. 47 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N77-VІІІ).

Представник відповідача визнає, що позивач ОСОБА_4 до теперішнього часу перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки, що щомісячні страхові виплати позивачу були призначені на строк з 13 жовтня 2014 року до 13 жовтня 2015 року в розмірі 363, 96 грн, а сума одноразової страхової виплати складає 34575,82 грн.

Факт нарахування страхових виплат підтверджується Довідкою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області 0510 №0, згідно з якою розмір нарахованих сум за період з 01 жовтня 2014 року по грудень 2014 року включно складає 35526, 81 грн, а за період з 01 січня 2015 року по жовтень 2015 року включно складає 3639,60 грн ( а.с. 25).

Підстави припинення страхових виплат визначаються статтею 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 року (Закон № 16/98-ВР), згідно якої виплати та надання соціальних послуг, на які має право застрахована особа за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, може бути припинено: а) якщо виплати призначено на підставі документів, що містять неправдиві відомості; б) якщо страховий випадок стався внаслідок дії особи, за яку настає кримінальна відповідальність; в) якщо страховий випадок стався внаслідок умисної дії особи; г) внаслідок невиконання застрахованою особою своїх обов'язків щодо загальнообов'язкового державного соціального страхування; д) в інших випадках, передбачених законами.

Крім того, підстави припинення страхових виплат встановлені і спеціальним Законом, а саме, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII), яка за змістом відтворює норми статті 38 зазначеного Закону в редакції Закону України від 23.09.1999 року № 1105-XIV, які діяли станом на момент виникнення спірних правовідносин - червень 2014 року і діяли до 01 січня 2015 року. Згідно цих правових норм страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до п. 1.5. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, який затверджений постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань від 27.04.2007 року № 24, рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах.

Відповідно до п. 1.18. зазначеного Порядку копію постанови про призначення (відмову у призначенні), перерахування, компенсацію, припинення та продовження страхових виплат і соціальних послуг потерпілим (членам їх сімей), відшкодування витрат на поховання у разі смерті потерпілого або про повернення зайво виплачених коштів тощо робочі органи виконавчої дирекції Фонду надсилають потерпілому або особам, які мають на це право.

Як встановлено судом, страхові виплати позивачу відповідно до ст. 27 Основ законодавства України про загальнообов»язкове державне соціальне страхування, ст. 46 Закону України «Про загальнообов»язкове державне соціальне страхування ( в редакції Закону від 28 грудня 2014 року № 77-VIII) в період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року включно не припинялися, відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем на вказані вище суми.

Як пояснив представник відповідача, в період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року постанова про припинення позивачу страхових виплат не видавалася, страхові виплати позивачу припинено з 01 листопада 2015 року у зв'язку із закінченням строку, на який вони були призначені. Станом на теперішній час заборгованість позивачу по страховим виплатам з 13 жовтня 2014 року складає: одноразова сума страхової виплати - 34575,82 грн, щомісячна сума страхової виплати - 4590,59 грн. Ці пояснення представника відповідача підтверджуються довідкою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Калінінському районі м. Горлівки (а.с. 25), яка була надана представником відповідача у судовому засіданні.

Згідно пояснень представника відповідача страхові виплати позивачу з 13 жовтня 2014 року не здійснюються через проведення на території Донецької області, в тому числі на території м. Горлівки, антитерористичної операції. У зв'язку з проведенням АТО Управління Державної казначейської служби України у м. Горлівка з липня 2014 року відключено від інформаційно-комунікаційної системи Державної казначейської служби України, рахунки Відділення Фонду заблоковані і Виконавча дирекція Фонду проводить фінансування видатків на рахунки лише тих відділень Виконавчої дирекції, які розташовані на території, яка контролюється органами державної влади. Після переміщення Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки в листопаді 2014 року на контрольовану територію - до м. Слов'янськ та перереєстрації місцезнаходження Відділення прибутковий рахунок Державною казначейською службою України Відділенню не відкритий, фінансування видатків з бюджету Фонду (поточного страхового рахунку) не передбачається.

Тобто, судом встановлено, що страхові виплати позивачу відповідно до ст. 27 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VІІІ) в період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року включно не припинялися, відповідач визнає наявність у нього заборгованості перед позивачем за щомісячними страховими виплатами у сумі 4590, 59 грн, заборгованість по одноразовій страховій виплаті - 34575,82 грн.

Посилання представника відповідача, як на підставу відмови у задоволенні позовних вимог, на постанову Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та постанову Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 20 від 11.12.2014 року «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції», є незаконними.

В позовній заяві позивач обґрунтовано зазначає, що його право на соціальний захист гарантується Конституцією України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.

Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.

Ні воєнний, ні надзвичайний стан ні в Україні в цілому, ні на окремих територіях Донецької області на теперішній час не запроваджено.

Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 на території Донецької області розпочато антитерористичну операцію.

Згідно ст. 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

На теперішній час рішення про завершення проведення антитерористичної операції не прийнято.

Статтею 1 Закону України від 02.09.2014 року № 1669-VІІ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, який затверджений розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 року № 1275-р на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», місто Горлівка Донецької області належить до такого населеного пункту.

Згідно з частиною 2 ст. 14 Закону України від 20.03.2003 року № 638-ІV «Про боротьбу з тероризмом» у районі проведення антитерористичної операції можуть вводитися тимчасово обмеження прав і свобод громадян.

Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).

Проте на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VІІІ) щодо обмеження права осіб, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади, на отримання страхових виплат не вносилися.

Законом України від 02.09.2014 року № 1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, такі обмеження також не встановлені.

Будь-який інший Закон України з цього питання також відсутній.

Закон України від 15.04.2014 року № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» на правовідносини, що виникли між сторонами, не розповсюджується, оскільки відповідно до ст. 3 цього Закону для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається: 1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій; 2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України; 3) повітряний простір над територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини.

Дійсно 01.10.2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 531 «Про особливості реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», якою у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2015 р. № 471 установлено, що:

1) особи, які перебувають (перебували) у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами або були добровільно застраховані та переселилися з тимчасово окупованої території, району проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації, мають право на надання матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування, а до завершення заходів, пов'язаних з утворенням зазначеного Фонду та його робочих органів, - робочими органами Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі - фонди) відповідно до пункту 6 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» зазначеного Закону за фактичним місцем проживання у порядку, встановленому правліннями фондів. Матеріальне забезпечення виплачується застрахованим особам в установленому порядку через банки.

Крім того, 05 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», згідно якої (з урахуванням змін і доповнень, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 12 грудня 2014 року № 715, від 12 серпня 2015 року № 615, від 26 серпня 2015 року № 636, від 30 вересня 2015 року № 788) призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. №509.

На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 531 Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 11 грудня 2014 року прийняло постанову № 20 «Про затвердження Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції». Як зазначено в преамбулі цієї постанови, вона прийнята з метою забезпечення безперервності та першочерговості одержання щомісячних страхових виплат та медико-соціальних послуг потерпілими на виробництві (членами їх сімей), які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції.

Як зазначено в пункті 1 цього Порядку він поширюється на фізичних осіб, які постійно проживають в Україні, яких змусили або які самостійно покинули своє місце проживання внаслідок (або з метою уникнення) негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру і які мають право на страхові виплати та страхові витрати на медичну і соціальну допомогу відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» за фактичним місцем проживання (перебування) (якщо страховий випадок настав до моменту переміщення).

Відповідно до пункту 2 цього Порядку особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб».

Крім того, Кабінетом Міністрів України 07 листопада 2014 року було прийнято постанову № 595 «Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей», якою було затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей (далі - Тимчасовий порядок).

Згідно пункту 8 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 08.04.2015 р. № 239, від 26.08.2015 р. № 636) особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати, протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

З аналізу зазначених постанов Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року та постанови Правління Фонду від 11.12.2014 року № 20 випливає, що ними встановлено спеціальний порядок здійснення страхових виплат для осіб, які тимчасово переселилися з району проведення антитерористичної операції, тобто особливості виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам.

Проте зазначені підзаконні нормативні акти не регулюють питання щодо здійснення страхових виплат особам, які з районів проведення антитерористичної операції до теперішнього часу не переселилися та продовжують проживати за своїм постійним місцем проживання на території, яка не контролюється органами державної влади.

Суд вважає помилковим посилання представника відповідача на постанову Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року та постанову Правління Фонду № 20 від 11.12.2014 року про те, що особам, які постійно проживають в районі проведення АТО, страхові виплати та заборгованість по ним виплачуються лише в разі, якщо вони тимчасово переселилися з району проведення АТО та на підставі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з району проведення АТО. Оскільки, постанови Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року, постанова Правління Фонду № 20 від 11.12.2014 року не є законом, а тому не можуть змінювати в бік звуження права громадян, які встановлено нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Якщо позивач з району проведення антитерористичної операції тимчасово не переселився на контрольовану територію та не взятий на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 року № 509, то дія пункту 8 Тимчасового порядку, постанов Кабінету Міністрів України № 531 від 01.10.2014 року, № 637 від 05.11.2014 року, № 595 від 07.11.2014 року, постанови Правління Фонду № 20 від 11.12.2014 року на нього не розповсюджуються. Зазначені підзаконні акти не встановлюють відмінні від встановлених Законом України від 23.09.1999 року № 1105-ХГУ особливості проведення страхових виплат в період проведення антитерористичної операції На території тимчасово непідконтрольній органам державної влади і у відповідача відсутні правові підстави для невиплати позивачу страхових виплат за період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року. Ненадання позивачем, який не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття його на облік, як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, не є підставою для невиплати позивачу страхових виплат.

Зазначений висновок суду узгоджується з пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції Закону від 28 грудня 2014 року N 77-VIII), згідно якого Кабінетом Міністрів України визначаються особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації).

Згідно абзацу 1 частини першої статті 1 Закону України від 20.10.2014 року № 1706-УП «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Як зазначено в статті 2 цього Закону, Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.

В той же час частиною першою статті 3 вказаного Закону встановлено, що громадянин України за обставин, визначених у статті 1 цього Закону, має право на захист від примусового внутрішнього переміщення або примусового повернення на покинуте місце проживання, що враховується судом.

Відповідно до частини 4 ст. 46 Закону України від 23.09.1999 року № 1105-ХІУ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, що діяла станом на червень 2014 року) до коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 23.07.2014 року № 436 на території Донецької та Луганської областей, починаючи з 24 липня 2014 року запроваджено надзвичайний режим роботи банківської системи. Постановою від 06.08.2014 року № 466 «Про призупинення здійснення фінансових операцій» НБУ зобов'язав банки України, небанківські установи та національного оператора поштового зв'язку, які є платіжними організаціями внутрішньодержавних/міжнародних платіжних систем та/або їх учасниками, призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій на території, яка не контролюється українською владою до переходу району/міста обласного значення Донецької та/або Луганської областей під контроль української влади.

Згідно пункту 2 Тимчасового порядку (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р. № 109 та від 08.04.2015 р. № 239) у населених пунктах Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, видатки з державного бюджету, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування здійснюються лише після повернення згаданої території під контроль органів державної влади. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів за видатками та кредитуванням у населених пунктах на тимчасово неконтрольованій території здійснюється після повернення такої території під контроль органів державної влади.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 року № 1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження. В цьому переліку зазначено і місто Горлівка Донецької області.

Саме положення пункту 2 Тимчасового порядку щодо припинення фінансування і стало причиною невиплати позивачу страхових виплат в період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року.

Проте постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року у справі № 826/18826/14 (зазначена постанова залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року, а ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року залишені без змін і постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.02.2015 року, і ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 02.04.2015 року) пункт 2 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття. Резолютивну частину постанови опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 22 травня 2015 року № 38. Як зазначено в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 16.10.2015 року пункт 2 Тимчасового порядку порушує право позивачів на отримання належної їм пенсії, інших видів соціальних виплат та допомоги.

Відповідно до п. 3 постанови Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 року (із змінами, внесеними згідно з постановами Кабінету Міністрів України від 11.03.2015 р. № 109, від 08.04.2015 р. № 239) міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, місцеві державні адміністрації мали забезпечити до 1 грудня 2014 р. переміщення бюджетних установ, підприємств та організацій, що належать до сфери їх управління, з населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, в населені пункти, на території яких органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Переміщення здійснюється лише тих бюджетних установ, підприємств та організацій, що у разі зміни місцезнаходження зможуть забезпечити провадження своєї діяльності.

На виконання цього положення постанови Кабінету Міністрів України Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області в листопаді 2014 року перемістилося з неконтрольованої території до м. Слов'янськ Донецької області, на території якого органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі. Проте фінансування страхових виплат до теперішнього часу відповідачу не відновлено.

Оскільки страхові виплати позивачу не здійснюються через відсутність фінансування, посилання представника відповідача на те, що позивач не звертався до відповідача з питання продовження страхових виплат та виплати заборгованості, не є підставою для відмови у задоволенні позову.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Так, у рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що Суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Бурдов проти Росії", № 59498/00, пар. 35, ECHR 2002-ПІ).

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до статті 1 Конституції Україна є правовою державою.

Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (стаття 3 Конституції).

Відповідно до ст. 17 Закону України від 23.02.2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні в справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні від 8 липня 2004 року «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» ЄСПЛ, задовольняючи позов щодо Молдови, визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров'я». Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за статтею 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

На теперішній час Україна від зобов'язань, визначених статтями 1, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, в окремих районах Донецької та Луганської областей України відповідно до статті 15 Конвенції не відступала. 21 травня 2015 року постановою Верховної Ради України № 462-УІІІ схвалена Заява Верховної Ради України «Про відступ України від окремих зобов'язань, визначених Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» щодо відступу від окремих зобов'язань, визначених пунктом 3 статті 2, статтями 9, 12, 14 та 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтями 5, 6, 8 та 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на період до повного припинення збройної агресії Російської Федерації, а саме до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, керованих, контрольованих і фінансованих Російською Федерацією, російських окупаційних військ, їх військової техніки з території України, відновлення повного контролю України за державним кордоном України, відновлення конституційного ладу та порядку на окупованій території України.

Відповідно до статей 2, 6 Закону України від 07.07.2010 року № 2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Враховуючи зазначене та визнання відповідачем заборгованості перед позивачем з одноразової суми страхової виплати у розмірі 34575, 82 грн, щомісячних страхових виплат, яка за період з жовтня 2014 року по жовтень 2015 року включно складає 4590,59 грн., позовні вимоги ОСОБА_4 про стягнення на його користь заборгованості за одноразовою страховою виплатою та за щомісячними страховими виплатами за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року є обґрунтованими.

Враховуючи зазначене, суд приходить до обгрунтованого переконання про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 - про стягнення невиплаченої одноразової допомоги у розмірі 34575 грн 82 коп, заборгованості за страховими виплатам за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року у загальній сумі 4590 грн 59 коп.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

При зверненні до суду позивачем судовий збір з позовної заяви не сплачувався. Від його сплати він звільнений на підставі пункту 2 ст. 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (із змінами внесеними Законом України № 484-VIII від 22.05.2015 року, які набрали чинності з 1 вересня 2015 року), як позивач у справі про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Відповідно до частини 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Відповідно до частини 1, п/ п. 1 пункту 1 частини 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» № 3674 - VI від 08 липня 2011 року (із змінами внесеними Законом України № 484-УІІІ від 22.05.2015 року) за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 5 розмірів мінімальної заробітної плати. Судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII мінімальна заробітна плата станом на 01 січня 2016 року складала 1378,00 грн.

Тобто, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 551,20 грн. ( 39166, 41грн х 1% = 391,66 грн., але не менш 551,20 грн.= 1378,00 грн. х 0,4)

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,11,27,59,60,209,212-215,217,218 ЦПК України, ст. ст. 15, 16, 1195, 1197, 1202 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у Калінінському районі м. Горлівка Донецької області про стягнення невиплаченої одноразової допомоги та щомісячних страхових виплат за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (ідентифікаційний код 25968990, юридична адреса: 84100 Донецька область м. Слов'янськ вул. Свободи, 5) на користь ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Горлівка Донецької області, зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість за невиплаченою одноразовою допомогою у сумі 34575, 82 грн, заборгованість за щомісячними страховими виплатами за період з 13 жовтня 2014 року по 13 жовтня 2015 року включно - 4590, 59 грн, а всього в загальній сумі 39166, 41 грн ( тридцять дев»ять тисяч сто шістдесят шість гривень 41 коп).

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки Донецької області (ідентифікаційний код 25968990, юридична адреса: 84100 Донецька область м. Слов'янськ вул. Свободи, 5) на користь держави судовий збір у розмірі 551( п»ятсот п»ятдесят одну) гривню 20 коп. за наступними реквізитами: отримувач коштів Слов'янське УК/Слов'янськ/ 22030001, код ЄДРПОУ 37803368, банк ГУДКСУ у Донецькій області, код банка МФО 834016, рахунок 31210206700075, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчий кімнаті в одному примірнику.

Суддя Слов'янського міськрайонного суду Т.А.Хаустова.