Рішення

від 10.06.2016 по справі 308/14769/15-ц

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/14769/15-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2016 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Дергачової Н.В., при секретарі судового засідання Меркуловій Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород цивільну справу за позовом заяву першого позивача - Будинкового комітету «Престиж» в особі голови БК «Престиж» ОСОБА_1 та другого позивача - ОСОБА_2 до відповідача - ОСОБА_3, про усунення перешкод в приватизації квартири шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням,-

В С Т А Н О В И В:

Перший позивач - Будинковий комітет «Престиж» в особі голови БК «Престиж» ОСОБА_1 та другий позивач - ОСОБА_2 звернулися до Ужгородська міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_3, про усунення перешкод в приватизації квартири шляхом визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням у квартирі № 502/1, у будинку № 20 по вул. Богомольця у м. Ужгороді (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.03.2016 року).

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що у зв'язку з трудовими відносинами із ВАТ «Ужгородхліб», громадянам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в гуртожитку по вул. Богомольця, 20 у м. Ужгород, були надані в кімнаті № 502 койко-місця.

Гуртожиток № 20 по вул. Богомольця, в м. Ужгороді реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться на оперативному управлінні БК «Престиж», а тому кімната № 502 на теперішній час являється квартирою № 502.

Рішенням сесії Ужгородської міської ради № 1793 від 11 вересня 2015 року будинок по вул. Богомольця № 20, в м. Ужгороді передано в оперативне управління Будинковому комітету «Престиж».

Також видано свідоцтво на право власності на багатоквартирний житловий будинок № 20 по вул. Богомольця у м. Ужгород та надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

01 травня 2004 року та 01 березня 2007 року укладено договір найму житлової кімнати № 502 по вул. Богомольця, 20, що у місті Ужгород із ОСОБА_2, в якій також проживає та зареєстрований її чоловік ОСОБА_4.

Згідно акту огляду приміщень від 15.12.2015 року, особа ОСОБА_3 не користується приміщенням з січня 2007 року, а тому слід вважати, що вона втратила право користування квартирою № 502 у будинку № 20 по вул. Богомольця.

Отже, на момент звернення до суду з позовом у позивача відсутні будь-які інші можливості для позасудового врегулювання спору, тому позивач просить суд задовольнити зазначений позов.

Перший та другий позивач в судове засідання не прибули, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи були судом належним чином повідомлені. Від них на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності із зазначенням, що позовні вимоги вони підтримують в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, незважаючи на той факт, що про час і місце розгляду справи його було повідомлено належним чином в газеті «Новини Закарпаття» від 04.06.2016 року № 61-62 (4526-4527) було здійснено публікацію про виклик його до суду.

Оскільки сторони та їх представники не прибули у судове засідання, судом у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За заявою від 09.06.2016 року представник першого позивача заперечив проти винесення судом заочного рішення.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтується позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_2 та відповідач - ОСОБА_3 перебували у трудових відносинах з ВАТ «Ужгородхліб», у зв'язку з чим їм було надані койко-місця у гуртожитку по вул. Богомольця, № 20, кімната № 502.

З матеріалів справи вбачається, що 01 травня 2004 року та 01 березня 2007 року між ВАТ «Ужгородхліб» та ОСОБА_2 укладався договір найму житлової кімнати № 502/2 по вул. Богомольця, 20, що у місті Ужгород.

Суду також наданий оригінал ордеру № 411 від 21.12.2006 року на житлову площу в гуртожитку, який був виданий відповідачеві - ОСОБА_3 на право заняття одною нею житлової площі в гуртожитку по вул.. богомольця, 20, кімн. 502/1.

Гуртожиток № 20 по вул. Богомольця, в м. Ужгороді реконструйовано під багатоквартирний житловий будинок, що знаходиться на оперативному управлінні БК «Престиж», а тому кімната № 502 на теперішній час являється квартирою № 502.

З матеріалів справи вбачається, що будинок № 20 по вул. Богомольця в м. Ужгород, на праві комунальної власності належить Ужгородській міській раді.

Рішенням сесії Ужгородської міської ради № 1793 від 11 вересня 2015 року будинок по вул. Богомольця № 20, в м. Ужгороді передано в оперативне управління Будинковому комітету «Престиж».

Згідно акту огляду приміщень від 15.12.2015 року, особа ОСОБА_3 не проживає в будинку по вул. Богомольця, 20 з січня 2007 року.

Наданими суду письмовими поясненнями ОСОБА_5 та ОСОБА_6також підтверджується, що відповідач не проживає за зазначеною адресою з 2007 року, їм невідомі причини її відсутності. З 2007 року вона жодного разу не з'являлася за зазначеною адресою.

За положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав та вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Як зазначено у п. 34, 36 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» оскільки право власності є абсолютним правом, яке включає право володіння, користування та розпорядження майном, якого ніхто не може бути позбавлений, крім випадків, передбачених законом (стаття 41 Конституції України, статті 316 - 319 ЦК), то власник на підставі статті 391 ЦК не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном, зокрема жилим приміщенням або виселений із нього, оскільки це не відповідає характеру спірних правовідносин, й такі вимоги регулюються, зокрема, статтями 71, 72, 109, 110, 116 Житлового кодексу Української РСР (далі - ЖК УРСР).

У зв'язку із цим під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім'ї, попередніми членами його сім'ї, а також членами сім'ї попереднього власника житла. Так, власник житла має право вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення (пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Як зазначено у ст.. 71 ЖК Української РСР при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Згідно ст.. 72 ЖК Української РСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У відповідності до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» підставою для зняття з реєстрації місця проживання є судове рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає до задоволення.

У відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача слід стягнути на користь першого позивача судові витрати в сумі 1 218,00 грн. сплаченого ним судового збору та на користь другого позивача - 551,20 грн., сплаченого нею судового збору.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 10 , 60 , 88, 212 , 213 , 215, 224 - 233 ЦПК України , ст. ст. 391 ЦК України, ст.ст. 71, 72 ЖК Української РСР, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такою, що втратила право користування жилим приміщенням у квартирі № 502/1 за адресою: м. Ужгород, вул. Богомольця, буд. № 20.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/1, ідентифікаційний номер суду невідомий, на користь Будинкового комітету «Престиж» м. Ужгород, вул. Богомольця, 20 ідентифікаційний код - 36600336 витрати зі сплати судового збору у сумі 1 218,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2/1, ідентифікаційний номер суду невідомий на користь ОСОБА_2, 88000, АДРЕСА_1/2, ідентифікаційний код - НОМЕР_1, витрати із сплати судового збору в сумі 551,20 грн. (п'ятсот п'ятдесят одна грн. 20 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_7