Рішення

від 13.06.2016 по справі 440/1067/15-ц

БУСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(ЗАОЧНЕ)

Єдиний унікальний номер №440/1067/15-ц

Провадження №2/440/69/2016

13 червня 2016 року

Буський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді Мельник С. Р.,

при секретарі Базилюк Г.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Вибір Комфорт" про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Вибір Комфорт" і уточнивши позовні вимоги, просив визнати недійсним договір фінансового лізингу та стягнути кошти. В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 27 січня 2015 року між ним та відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 00185 з додатками, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: автомобіль марки «Geely МК». Позивач зазначає, що добросовісно виконував умови договору, сплативши всі надані відповідачем рахунки, а саме: 38 000 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп., призначення платежу проплата за вказаний автомобіль. Відповідач в свою чергу зобовязувався передати позивачу у користування предмет лізингу автомобіль марки «Geely МК» протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця платежів обумовлених договором. Зважаючи на те, що відповідач не виконав взяті на себе обовязки щодо передачі у користування позивача предмету лізингу, останній вимушений був звернутися до суду за захистом порушеного права.

Позивач в судове засідання не з»явився, подав до суду письмову заяву, в якій позов підтримав, просив розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з»явився, виклик суду повернутий з відміткою за закінченням терміну зберігання. У зв»язку з чим та враховуючи заяву позивача судом було постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

27 січня 2015 року між позивачем і відповідачем було укладено договір Фінансового лізингу № 00185 з додатками, згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: автомобіль марки «Geely МК».

Позивач зазначає, що після підписання договору, представник відповідача надав йому рахунок до сплати в розмірі 38 000 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп. Лише після сплати вищевказаної суми позивач отримає предмет лізингу. Враховуючи те, що предмет договору автомобіль марки «Geely МК». позивачу потрібен був якнайшвидше, останній в той же день сплатив на рахунок відповідача суму вказану в рахунку який їй надав представник відповідача, що підтверджується квитанцією від 27 січня 2015 року.

Проте відповідач відмовився передавати позивачу предмет лізингу з посиланням на те, що договором передбачено передачу предмету договору в користування лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця авансового платежу, комісії за організацію та оформлення договору та комісії за передачу предмета лізингу, а сплачена сума в розмірі 38000 грн є комісією за організацію та оформлення договору. В результаті чого відповідач так і не передав позивачу у користування предмет лізингу автомобіль марки «Geely МК», протягом строку визначеному договором.

Суд вивчивши умови договору, встановив, що згідно п.1.4 Договору, лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець.

В договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару.

В силу ч. 1 ст. 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, заміни, безоплатного усунення недоліків, монтажу та запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець (постачальник) та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, то пункт 1.4 Договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням ст.808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця, і водночас це обмежує права споживача на захист і отримання відшкодування у передбачених законом випадках.

Отже такі умови є несправедливими. Несправедливими також є, зокрема, умови договору про: встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірванням або невиконанням ним договору; визнання ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права розірвати договір із споживачем на власний розсуд, якщо споживачеві таке право не надається.

Частинами 1, 2 , 3 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачено, що продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Згідно п. 5.4 Договору, лізингодавець звільняється від відповідальності стосовно будь-яких претензій, вимог або проваджень проти лізингодавця як власника предмета лізингу щодо будь-якого травмування, смерті, пошкодження або втрати, спричинених навколишньому середовищу, юридичним або фізичним особам або майну, що пов'язано з володінням, експлуатацією, транспортуванням та ін. предмета лізингу.

Але на підставі п. 7.3 Договору, страхування предмета лізингу, здійснюється за рахунок споживача але на користь лізингодавця.

Пунктом 8.15 Договору встановлено, що у разі зміни розміру лізингових платежів, сторони укладають відповідну додаткову угоду до основного договору та підписують акт коригування вартості предмета лізингу. При цьому, передбачено, що у разі відмови споживача від підписання такої додаткової угоди, лізингодавець має право розірвати договір в односторонньому порядку, вимагати повернення предмета лізингу, а вже сплачені споживачем лізингові платежі поверенню не підлягають.

Таким чином, позивачу як споживачу фактично не надається можливість відмовитися від зміни (збільшення) розміру лізингових платежів відповідачем в процесі виконання договору, а за таку відмову встановлена відповідальність у вигляді розірвання договору відповідачем і неповернення вже сплачених платежів.

До істотних умов договору лізингу Закон України «Про фінансовий лізинг» відносить умову про лізингові платежі, які, згідно ч. 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу. Перелік лізингових платежів є вичерпним.

Як вбачається із договірних умов, складові першого лізингового платежу - «комісія за організацію» та «аванс ціни предмету лізингу» - виходять за межі переліку таких платежів, передбачених законом.

Розділом 10 Договору «Відповідальність сторін і порядок повернення предмета лізингу» встановлена жорстка відповідальність споживача перед лізингодавцем за невиконання будь-яких умов договору, і водночас відсутня така відповідальність лізингодавця перед споживачем. Так, пунктами 10.1-10.12 Договору стосовно лізингоодержувача встановлена відповідальність у вигляді сплати штрафних санкцій, одностороннього розірвання договору лізингодавцем, відшкодування збитків, повернення предмета лізингу. Споживач же позбавлений можливості захистити свої права та інтереси у випадку порушення відповідачем умов договору.

Згідно п. 10.11 Договору, у випадку розірвання даного договору лізингоодержувачем до сплати останнім на рахунок лізингодавця завдатку, лізинговадець повертає сплачені кошти за вирахуванням штрафу за дострокове розірвання договору в сумі 30 % від сплаченої суми завдатку. В такому випадку оптала по даному договору лізингоодержувачу не повертається.

Відповідно ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», до несправедливих умов договору відноситься надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору.

Отже, положення розділу 10 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не надають право споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладення на споживача штрафу за дострокове розірвання договору, і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового розірвання договору споживачем.

Таким чином, виходячи з аналізу змісту договору лізингу, суд вважає доведеним включення відповідачем у договір несправедливих умов (п.п. 1.4, 8.2.1, розділ 10).

Згідно ч. 5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

На думку суду, визнання недійсними вказаних положень договору окремо призведе до необхідності зміни інших умов договору, суттєво змінить зміст договору, а тому договір може бути визнаний недійсним в цілому.

Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України), а ст. 13 ЦК України передбачено заборону на вчинення дій, які б могли завдати шкоди іншій особі, та зловживання правом.

Вимога справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражається у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості, адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднання створення норм, спрямованих на забезпечення цивільного права, з шануванням прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства.

Відповідно суд вважає обґрунтованою вимогу про визнання договору недійсним.

На підставі ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи вищевказану норму, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним авансовий платіж в сумі 38 000 гривень.

В силу ст. 88 ЦПК України та ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір", суд стягує з відповідача на користь державного бюджету суми судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 15,16, 216, 808 ЦК України, ст. ст. 15, 60, 79, 88, 212-215, 223-226,293 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

позов задоволено повністю.

Визнати договір Фінансового лізингу № 00185 з додатками від 27 січня 2015 року укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія «Вибір Комфорт" - недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "«Вибір Комфорт» , адреса: 03151, м. Київ, вул.Смілянська, 9, Код ЄДРПОУ 39275229 на користь ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя с.Задвір»я Буського району Львівської області сплачений авансовий платіж в сумі 38 000 (тридцять вісім тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "«Вибір Комфорт", адреса: 03151, м. Київ, вул.Смілянська,7 в дохід держави 551 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Буським районним судом за письмовою заявою відповідача, яка подається у Буський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення

На заочне рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення, через Буський районний суд Львівської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: С. Р. Мельник