Ухвала

від 09.06.2016 по справі 404/8201/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/1041/16 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія - спори, що виникають із земельних правовідносин

Доповідач Сукач Т. О.

УХВАЛА

Іменем України

09.06.2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого - Сукач Т.О.

суддів - Кривохижі В.І.

ОСОБА_2

за участі секретаря - Савченко Н.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та зобов'язання вчинити дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 грудня 2015 року і

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 грудня 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, що розташована у місті Кіровограді по вул. Курганна, 36/16, зобов'язання відповідача встановити паркан згідно меж, визначених земельно-кадастровою документацією, встановити частину паркану, що безпосередньо знаходиться біля вікон її будинку,висотою не більше 1,2 м.

У апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та наданим доказав, позивач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення по суті пред'явлених нею позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_3 та її представника, ОСОБА_5, які підтримували доводи апеляційної скарги, заперечення на скаргу ОСОБА_4, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для її задоволення немає.

Відмовляючи у заваленні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували порушення відповідачем права власності позивача на земельну ділянку та користування нею, що підлягає захисту.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки суд дійшов його з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Статтею 3 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані співпрацювати при вчиненні дій, спрямованих на забезпечення прав на землю кожного з них та використання цих ділянок із запровадженням і додержанням прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур та охорони земель (обмін земельних ділянок, раціональна організація територій, дотримання сівозмін, встановлення, зберігання межових знаків тощо).

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ст. 152 ЗК України).

Судом з'ясовано та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.10.2005 року позивач ОСОБА_3 є власником 8/25 частини житлового будинку з господарськими будівлями по вулиці Курганній, 36/18 в м. Кіровограді. Власником 17/25 частин вказаного будинку є ОСОБА_6 (а.с.5 -7).

28 травня 2012 року ОСОБА_6, як уповноваженій особі від власників земельної ділянки, на підставі рішення сесії Кіровоградської міської ради від 7 грудня 2011 року № 1036 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 930474 на земельну ділянку площею 0,0916 гектарів, що розташована по вулиці Курганна, 36/18 в м. Кіровограді, цільове призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), співвласниками є ОСОБА_6- 17/25 частин і ОСОБА_3 - 8/25 частин (а.с.9-11).

Відповідачу ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 20 січня 2012 року державним нотаріусом Другої Кіровоградської державної нотаріальної контори, належить на праві власності житловий будинок з господарсько-побутовими будівлями, що по вулиці Курганна, 34 у місті Кіровограді (а.с.37,38). На час розгляду справи судом першої інстанції земельна ділянка площею 0,0341 га , на якій знаходиться будинок та господарські будівлі відповідача, не була приватизована. Межі цієї земельної ділянки встановлені технічною документацією із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі від 21.10.2015 року. В технічній документації зазначено, що її погоджено із власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок і останні не заявили претензій до існуючих меж. Опис меж погоджено з представником суміжних землеволодінь по вул. Курганна, 36/18 - ОСОБА_6 (а.с.96 -118).

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, наданих ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляційного суду, 22 березня 2016 року за відповідачем зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 0,0341 га кадастровий номер 3510100000:46:355:0072 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) по вул. Курганна, 34 в місті Кіровограді.

Обґрунтовуючи позовні вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач посилалася на те, що у 2014 році відповідач на межі суміжних земельних ділянок встановив фундамент під паркан, який значно виходить за межі земельної ділянки, визначені державним актом на право власності на земельну ділянку від 28 травня 2012 року серії ЯК № 930474. У разі зведення паркану, відстань від паркану до зовнішньої стіни будинку становитиме 30 см, у зв'язку з чим вона (позивач) не зможе належним чином користуватися своєю присадибною ділянкою та обслуговувати будинок. Таке розташування паркану суперечить пункту 3.25 Державних будівельних норм 360-21 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», в якому закріплено, що для догляду за будинком та для здійснення їхнього поточного ремонту, відстань до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конституції стіни потрібно приймати не менше 1,0 м. Крім того, паркан відповідачем встановлюється з металевого профілю, орієнтовано висотою 2,2 м, і буде закривати вікна в будинку.

Відповідач категорично заперечував проти того, що фундамент під паркан зведено ним на земельній ділянці, яка перебуває у власності позивача.

Відповідно до положень ч.3ст.10 та ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків. встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за заявою (скаргою) осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Відповідно до ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

У порушення вказаних вимог закону позивачем не надано належних та допустимих доказів (ст.ст.58,59 ЦПК України) на підтвердження своїх позовних вимог.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч.2 ст.59 ЦПК України).

Судом першої інстанції та апеляційним судом сторонам неодноразово було роз'яснено положення ст.ст.10, 60 ЦПК України, в тому числі, щодо права на призначення та проведення судової будівельно-технічної експертизи. Позивач та її представник від призначення і проведення експертизи відмовилися, посилаючись на те, що вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою підтверджуються протоколом комісії по розгляду земельних спорів Кіровоградської міської ради від 11.02.2015 року.

В протоколі № 5 комісії по розгляду земельних спорів від 11.02.2015 року зазначено, що відповідно до плану меж землеволодіння, відстань між житловим будинком заявника (в крайніх його точках) та колишнім парканом між домоволодіннями по вулиці Курганній, 34 та 36/18 складає 0,55 м. та 0,67 м. відповідно. При візуальному обстеженні земельної ділянки по вулиці Курганній, 36/18 членами комісії встановлено, що на даний час вище зазначені відстані становлять орієнтовно 0,4 м даний факт, на думку комісії, свідчить про порушення меж зазначеної земельної ділянки (а.с.32-34).

Суд першої інстанції відповідно до вимог ст.212 ЦПК України дав належну оцінку наданим доказам та дійшов правильного висновку про те, що протокол № 5 комісії по розгляду земельних спорів від 11.02.2015 року не є допустимим доказом, що підтверджує вимоги позивача, оскільки ґрунтується на припущеннях комісії щодо можливого порушення відповідачем меж земельної ділянки, що перебуває у власності позивача. В протоколі вказано на те, що виміри комісії є орієнтовними, при цьому не зазначено, яким чином були проведені заміри та які фактори при цьому враховувалися.

Крім того, із доданого до протоколу плану меж землеволодіння вбачається, що площа земельної ділянки, на якій розташовано будинок з господарськими будівлями позивача, становить 0,0916 га, що відповідає площі цієї земельної ділянки згідно державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 930474 від 28 травня 2012 року (а.с.11,35).

Інших доказів на підтвердження вимог про порушення відповідачем меж земельної ділянки позивачем не надано як і доказів того, що паркан, який будується відповідачем, затіняє чи буде в майбутньому затіняти вікна будинку позивача.

Суд правильно встановив обставини справи і дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на доказах, є припущенням, тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, перевірялися судом першої інстанції і визнані безпідставними, тому колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.

Рішення ухвалене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, що відповідно до ст.308 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст.209,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 11 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Т.О.Сукач

Судді В.І.Кривохижа

ОСОБА_2