Постанова

від 23.05.2016 по справі 810/5746/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2016 року 810/5746/15

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій,

в с т а н о в и в:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 №0022661702, №0022671702, вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2014 №Ф-0022691702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2014 №0022681702.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки відповідача про порушення вимог податкового законодавства є необґрунтованими, оскільки позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства та на підставі належним чином оформлених первинно-бухгалтерських документів сформовано податковий кредит, валові витрати та розраховано суму оподаткованого доходу.

Позивач стверджує, що придбав у контрагентів ТОВ "Альта-Ком" та ТОВ "Каліон" будівельні роботи правомірно, тому підстав для визнання укладених договорів безтоварними немає, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими накладними, актами приймання виконання підрядних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, банківськими виписками, а отримані роботи були використані в господарській діяльності позивача.

Крім того, позивач звертає увагу на те, що порушення податкового законодавства з боку контрагентів не впливає на результати його діяльності та не може бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки він не може нести відповідальність за можливі дії інших суб'єктів господарювання та/або його керівних органів.

Також позивач не погоджується із висновком податкового органу щодо неправомірного включення до складу валових витрат витрати на придбання запчастин, оскільки вважає, що такі витрати пов'язані з утриманням основних засобів, а тому у відповідності до вимог ст. 138 Податкового кодексу України повинні бути включені до складу витрат.

Тому, на думку позивача, рішення податкового органу щодо нарахування грошових зобов'язань по податку на додану вартість, по податку на доходи фізичних осіб та по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є незаконними, оскільки при їх прийнятті відповідачем невірно встановлено факти та застосовано норми закону.

Відповідач будь-яких письмових пояснень або заперечень проти позову до суду не надав.

У судове засідання сторони, які належним чином були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, не з'явились.

Разом з цим, через канцелярію суду надійшло клопотання представника позивача про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Судом встановлено, що для розгляду і вирішення даної справи відсутня потреба у заслуховуванні свідків чи експертів, а також немає інших перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, зазначених у статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, суд вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець Яготинською районною державною адміністрацією Київської області 08.07.1993 та як платник податків, зборів та обов'язкових платежів перебуває на податковому обліку в Переяслав-Хмельницькій ОДПІ з 08.07.1993 за №38.

У період з 01.01.2013 по 31.12.2013 позивач здійснював підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, був платником податку на додану вартість та платником єдиного соціального внеску.

Основним видом діяльності позивача є інші роботи із завершення будівництва.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 24.10.2014 по 06.11.2014 посадовою особою Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області на підставі ст. 20, п. 77.1, п. 77.4 ст. 77, ст. 82 Податкового кодексу України та відповідно до наказу від 13.10.2014 №546 проведена документальна планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено Акт від 19.11.2014 №537-1700-1986408493 (надалі - Акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства, а саме:

- п.п.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. "а" п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Каліон" за 2013 рік на загальну суму 104166,67 грн.;

- п.п.16.1.2 п. 16.1 ст. 16, п. 138.2 ст. 138, п.п.139.1.9 п. 139.1 ст. 139, абз. "а" п. 176.1 ст. 176, ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат по взаємовідносинах із ТОВ "Альта-Ком" за січень-лютий 2013 року на загальну суму 255750,00 грн., в т.ч. за січень 2013 року - 147250,00 грн. та за лютий 2013 року - 108500,00 грн.;

- п. 177.4 ст. 177, п. 138.4, п.п. 138.6-138.9, п.п.138.10.2-138.10.4 п. 138.10, п. 138.11, ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення витрат за 2013 рік по придбанню запчастин у сумі 7160,80 грн.;

- п. 185.1 ст. 185, п.п.186.2.1 п. 186.2 ст. 186, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту по декларації з податку на додану вартість за березень 2013 року на загальну суму 20833,33 грн.;

- п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту за 2013 рік на загальну суму 1132,16 грн., в т.ч. за грудень 2013 року - 218,32 грн., за серпень 2013 року - 654,16 грн., за вересень 2013 року - 259,68 грн.;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", за 2013 рік встановлено заниження бази для нарахування єдиного соціального внеску для фізичних осіб-підприємців, які обрали загальну систему оподаткування, в результаті чого за 2013 рік занижено єдиний внесок з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 34,7 %, в сумі 81193,80 грн.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на наступному.

Зі змісту акта перевірки позивача вбачається, що в ході перевірки останнього відповідачем отримано від ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві акт від 01.10.2013 №1084/26-59-22-01/38204618 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Альта-Ком" (код ЄДРПОУ 38204618) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 16.08.2012 по 31.05.2013", в якому, серед іншого, вказано про не підтвердження наявності поставок товарів (послуг) підприємствам-покупцям та зазначено, що службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 11.03.2013 №976/ДПІ/07-10/3 надано висновок щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Альта-Ком". Також, службовою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС від 02.09.2013 №1624/ДПІ/0170/3 надано висновок та копію пояснення посадових осіб до діяльності підприємства, яке віднесено до категорії "ризикових" щодо наявності ознак "фіктивності" та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в акті перевірки, від прокуратури Шевченківського району м. Києва отримано вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 02.09.2013 по обвинуваченню ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України, і призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 76 КК України у вигляді іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Згідно зазначеного вироку, ОСОБА_3 на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Альта Ком". Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт, зафіксовану в статутних документах ТОВ "Альта-Ком", усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію. 08 червня 2012 року Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією ТОВ "Альта-Ком" було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа за адресою м. Київ, вул. Мельникова, 12.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "Альта-Ком" не мало реальної можливості отримання та відвантаження товарів (робіт, послуг), враховуючи відсутність у нього майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також, під час проведення перевірки позивача відповідачем використано акт ДПІ в Оболонському районі м. Києва ДПС від 23.10.2013 №607/26-54-22-06-38323098 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Каліон" (код ЄДРПОУ 38323098) за період з 01.01.2013 по 31.08.2013", в якому вказано про відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних наслідків, господарські операції ТОВ "Каліон" за період з 01.01.2013 по 31.08.2013 щодо придбання товарів (робіт, послуг) у контрагентів-постачальників та продажу товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів-покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень ті іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій, відсутності ділової мети та необхідного обсягу цивільної дієздатності.

Крім того, згідно протоколу допиту від 11.09.2013 ОСОБА_5, який значиться головним бухгалтером ТОВ "Каліон", повідомив про те, що він є головним бухгалтером ТОВ "Каліон" почув вперше, ніякого підприємства він не реєстрував, банківських установ не відвідував, рахунків не відкривав, жодних документів щодо по фінансово-господарській діяльності ТОВ "Каліон" не підписував, печаток, штампів ТОВ "Каліон" та будь-яких інших підприємств не отримував і де вони зберігаються на даний час йому не відомо.

Таким чином, на думку відповідача, ТОВ "Каліон" проводило транзитні фінансові потоки, спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, та не мають реального товарного характеру.

З огляду на зазначене, податковий орган дійшов висновку про те, що взаємовідносини між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон" не спричиняють реального настання правових наслідків, оскільки надані ФОП ОСОБА_1 до перевірки первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства України, у зв'язку з чим не можуть бути взяті до уваги як первинні документи, що підтверджують проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон".

Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання запчастин на загальну суму 7160,80 грн. по господарським операціям із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", оскільки вважає, що фізичні особи-підприємці на загальній системі оподаткування не мають права включати до складу витрат витрати, які пов'язані із використанням транспортного засобу, чим порушено вимоги ст. 177 Податкового кодексу України.

Внаслідок неправомірного формування витрат по господарським операціям із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", відповідач також дійшов до висновку про завищення позивачем податкового кредиту.

Так, наведені порушення призвели до заниження позивачем загального оподатковуваного доходу та, як наслідок, до заниження зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

На підставі висновків Акту перевірки Переяслав-Хмельницькою ОДПІ ГУ ДФС у Київській області прийняті наступні рішення:

- податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0022661702, згідно з яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість на суму 32948,23 грн., з них: за основним платежем - 21965,49 грн., штрафні санкції - 10982,74 грн.;

- податкове повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0022671702, згідно з яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в сумі 59650,32 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 14912,58 грн.;

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2014 №Ф-0022691702, згідно з якою позивачу нараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 81193,80 грн.

- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2014 №0022681702, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію в розмірі 4059,69 грн.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, звернувшись до ГУ ДФС у Київській області із відповідною скаргою.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області про продовження строку розгляду скарги від 06.01.2015 №17/14/10-36-10-01-04/1460 продовжено строк розгляду скарги в частині оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 01.12.2014 №0022661702 та №0022671702 до 20.02.2015 включно.

Рішенням ГУ ДФС у Київській області про результати розгляду скарги від 23.01.2015 №113/14/10-36-10-01-04/1460 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення та вимогу Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ ДФС у Київській області - без змін.

Згідно наданої відповіді ГУ ДФС у Київській області від 01.03.2016 №500/9/10-39-10-01 на запит суду, рішення від 23.01.2015 №113/14/10-36-10-01-04/1460 було отримано позивачем 09.02.2015, що підтверджується наданою копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач скористався своїм правом оскаржити їх у судовому порядку, звернувшись з даним позовом до суду.

У ході з'ясування обставин справи і перевірки їх доказами судом встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ "Альта-Ком" (Субпідрядник) укладено Договори підряду від 01.01.2013 та від 04.02.2013, згідно умов яких підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов даних договорів будівельно-монтажні роботи на будівництві житлового будинку 8А Позняки 2 мікрорайон в м. Києві.

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ "Альта-Ком" позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані:

- акти приймання виконаних підрядних робіт: №б/н за січень 2013 року на суму 59700,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9950,00 грн.; №б/н за січень 2013 року на суму 57600,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9600,00 грн.; №б/н за січень 2013 року на суму 59400,00 грн., в т.ч. ПДВ - 9900,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 43200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7200,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 43200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7200,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 45000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7500,00 грн.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт: №б/н за січень 2013 року на суму 59700,00 грн.; №б/н за січень 2013 року на суму 57600,00 грн.; №б/н за січень 2013 року на суму 59400,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 43200,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 42000,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 42000,00 грн.; №б/н за лютий 2013 року на суму 45000,00 грн.

За результатами господарських операцій ТОВ "Альта-Ком" видано на користь ФОП ОСОБА_1 податкові накладні від 24.01.2013 №756, від 31.01.2013 №1054, від 08.02.2013 №216, від 17.02.2013 №443, від 28.02.2016 №857, від 11.01.2013 №338.

Також, між ФОП ОСОБА_1 (Підрядник) та ТОВ "Каліон" (Субпідрядник) укладено Договір підряду від 01.03.2013, згідно умов якого підрядник доручає, а субпідрядник зобов'язується виконати у відповідності до умов даного договору будівельно-монтажні роботи на будівництві житлового будинку 8А Позняки 2 мікрорайон в м. Києві.

На підтвердження виконання будівельно-монтажних робіт ТОВ "Каліон" позивачем до перевірки та до матеріалів справи надані:

- акти приймання виконаних підрядних робіт: №б/н за березень 2013 року на суму 42200,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7033,33 грн.; №б/н за березень 2013 року на суму 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн.; №б/н за березень 2013 року на суму 40800,00 грн., в т.ч. ПДВ - 6800,00 грн.;

- довідки про вартість виконаних будівельних робіт: №б/н за березень 2013 року на суму 42200,00 грн.; №б/н за березень 2013 року на суму 42000,00 грн.; №б/н за березень 2013 року на суму 40800,00 грн.;

За результатами господарських операцій ТОВ "Каліон" видано на користь ФОП ОСОБА_1 податкові накладні від 29.03.2013 №456, від 17.03.2013 №443, від 08.03.2013 №429.

Розрахунки між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон" за виконані роботи частково проведені у безготівковій формі, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку позивача.

Згідно Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2013 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Альта-Ком", заборгованість ТОВ "Альта-Ком" перед позивачем становить 151300,00 грн.

Згідно Акту звіряння взаємних розрахунків станом на 30.04.2013 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ "Каліон", заборгованість позивача перед ТОВ "Каліон" становить 85000,00 грн.

Відповідно до Договору заліку однорідних вимог від 15.05.2013, укладеного між ФОП ОСОБА_1, ТОВ "Альта-Ком" та ТОВ "Каліон", сторони даного договору прийшли до згоди припинити зустрічні зобов'язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 85000,00 грн.

При цьому, після зарахування зустрічних вимог у ТОВ "Альта-Ком" перед ФОП ОСОБА_1 залишається заборгованість на суму 66300,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами суд зазначає таке.

Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства є Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, платниками податку на доходи фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюються статтею 177 Податкового кодексу України.

Так, згідно пунктів 177.1 - 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

За приписами пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті138 ПК, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.138.10.5, пп.138.10.6 п.138.10, п.138.11, п.138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 139.1.1, 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не належать до складу витрат будь-які витрати не пов'язані з провадженням господарської діяльності, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до пункту 185.1 статті 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податку на додану вартість.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що формування податкового кредиту на підставі правочинів, у межах яких було здійснено виключно обмін документами первинного бухгалтерського обліку та перерахування грошових коштів, чинним законодавством не передбачено. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 22.09.2015 у справі №21-1526а-15.

Таким чином, при визначенні права платника податків на формування податкового кредиту та витрат, судом має бути перевірено чи мали операції між платником податків та його контрагентами реальний товарний характер, можливість здійснення таких операцій з урахуванням оперативності проведення операцій та віддаленості контрагентів один від одного, подальше використання платником податків придбаної у контрагентів продукції. При цьому, суд має виходити з того, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до закону необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту або формування витрат, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість в подальшому, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Також, суд звертає увагу на те, що первинні документи для надання їм юридичної сили та доказовості повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Мінфіну України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704.

Відповідно до змісту наведених норм права, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною першою статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88).

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Крім цього, за переконанням суду, зміст та обсяг господарської операції мають відображатись у первинному документі таким чином, щоб найбільш повно та точно розкривати суть господарської операції та її складових у залежності від конкретного виду господарської операції, здійснення якої підтверджує цей первинний документ.

Як було встановлено судом, між позивачем та ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон" було укладено договори підряду, предметом яких є виконання будівельно-монтажних робіт.

Загальні вимоги щодо договорів будівельного підряду закріплено, зокрема, у Цивільному кодексі України.

Так, відповідно до статті 875 Цивільного кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

Статтею 877 Цивільного кодексу України передбачено, що підрядник зобов'язаний здійснювати будівництво та пов'язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Порядок укладення та виконання договорів підряду на проведення робіт з нового будівництва, реконструкції будівель і споруд та технічного переоснащення діючих підприємств (капітальне будівництво об'єктів), а також комплексів і видів робіт, пов'язаних із будівництвом об'єктів визначено Загальними умовами укладення та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, які прийняті відповідно до положень Цивільного кодексу України та затверджені постановою Кабінету Міністрів України №668 від 01.08.2005 (надалі-Загальні вимоги).

Відповідно до пункту 2 Загальних умов, умови є обов'язковими для врахування під час укладення та виконання договорів підряду у будівництві незалежно від джерел фінансування робіт, а також форми власності замовника та підрядника (субпідрядників).

Пунктом 3 Загальних умов встановлено, що договір підряду окрім складання та узгодження між сторонами самого тексту договору підряду передбачає складання та погодження договірної документації, до складу якої входять проектна, кошторисна, тендерна документація, тендерні пропозиції, акцепт тендерної пропозиції, повідомлення, запити, претензії тощо), які встановлюють, конкретизують, уточнюють або змінюють умови договору підряду.

Водночас, пунктом 5 Загальних умов визначено істотні умови договору підряду, а саме: найменування та реквізити сторін; місце і дата укладення договору підряду; предмет договору підряду; договірна ціна; строки початку та закінчення робіт (будівництва об'єкта); права та обов'язки сторін; порядок забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умови страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядок забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядок залучення субпідрядників; вимоги до організації робіт; порядок здійснення замовником контролю за якістю ресурсів; умови здійснення авторського та технічного нагляду за виконанням робіт; джерела та порядок фінансування робіт (будівництва об'єкта); порядок розрахунків за виконані роботи; порядок здачі-приймання закінчених робіт (об'єкта будівництва); гарантійні строки якості закінчених робіт (експлуатації об'єкта будівництва), порядок усунення недоліків; відповідальність сторін за порушення умов договору підряду; порядок врегулювання спорів; порядок внесення змін до договору підряду та його розірвання. У договорі підряду сторони можуть передбачати інші важливі для регулювання взаємовідносин умови.

Досліджуючи надані позивачем договори підряду суд звертає увагу на той факт, що всі договори складено за однаковою формою з таких розділів: предмет договору, характер робіт, що виконуються підрядником, строки виконання робіт, ціна договору, розрахунки та платежі, відповідальність сторін, інші умови.

З огляду на зміст договорів підряду, наявних у матеріалах справи, вбачається, що вони суттєво відрізняються від типового договору підряду та не містять обов'язкових істотних умов, зокрема, щодо порядку забезпечення виконання зобов'язань за договором підряду; умов страхування ризиків випадкового знищення або пошкодження об'єкта будівництва; порядку забезпечення робіт проектною документацією, ресурсами та послугами; порядку залучення субпідрядників; вимог до організації робіт; порядку здійснення замовником контролю за якістю ресурсів. Відтак, зміст договорів підряду не відповідає вимогам законодавства.

Поряд із цим суд звертає увагу на те, що будь-якої проектно-кошторисної документації, яка конкретизує предмет договорів, позивачем суду не надано, як і не надано графіку робіт, передбаченого пунктом 3.1 договорів підряду.

Крім того, суд також звертає увагу на те, що вищевказані договори підряду на останніх аркушах, де вказані підписи сторін, не містять прізвищ та посад осіб, уповноважених на проведення господарської операції і підписання документів, які давали б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для визначення обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи на будівництві за даними журналу обліку виконаних робіт шляхом їх вимірювання та оцінки складається Акт приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-2в і Довідка про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, які затверджені наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 №554 (в редакції чинній на момент спірних правовідносин).

Судом встановлено, що надані позивачем до матеріалів справи Акти приймання виконаних підрядних робіт за типовою формою №КБ-2в та Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3 заповнені не у відповідності до типових форм. Зокрема, у актах приймання виконаних підрядних робіт за формою №КБ-2в не заповнені графи щодо замовника будівництва, найменування будівництва та його адреси, реквізитів кошторису, не зазначено прізвище, ім'я та по-батькові осіб, хто підписав ці акти.

Окрім того, згідно типової форми Довідки про вартість виконаних підрядних робіт типової форми №КБ-3, вона підписується також замовником будівництва. Надані позивачем довідки не містять такого підпису.

Відсутність зазначених даних не дає можливості у повній мірі встановити обсяг та зміст господарських операцій.

Крім цього, відповідно до положень пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Пунктом 201.10 вказаної статті передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 01.11.2011 №1379, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за № 1333/20071, чинного на день складання податкових накладних, усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Суд зазначає, що вимоги, які пред'являються до оформлення первинних документів, мають імперативний характер. Законом встановлено ті реквізити, які мають бути обов'язково вказані при складенні первинного облікового документа та які дозволяють ідентифікувати господарську операцію. Первинні документи повинні не лише містити повну інформацію про виконану господарську операцію, але й виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, всі додані до позовної заяви договори, акти приймання виконаних підрядних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, податкові накладні, акти звіряння взаємних розрахунків та договір заліку однорідних вимог, надані позивачем у якості підтвердження товарності розглядуваних господарських операцій, від імені ТОВ "Альта-Ком" підписані громадянином ОСОБА_6, а від імені ТОВ "Каліон" підписані громадянином ОСОБА_5

Разом з цим, судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 02 вересня 2013 року №761/19615/13-к ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбачених ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України (фіктивне підприємництво), яким затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором прокуратури Дарницького району м. Києва ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України, і призначення йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі із застосуванням ст. 76 КК Країни у вигляді іспитового строку 1 рік 6 місяців.

Зазначеним вироком встановлено, що ОСОБА_3 08.06.2012 на прохання невстановленої особи погодився зареєструвати в органах державної влади на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ "Альта Ком".

Не маючи наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в статутних документах ТОВ "Альта Ком", усвідомлюючи протиправний характер запропонованих йому дій як майбутнього засновника та власника вказаного підприємства, ОСОБА_3 погодився на таку пропозицію. При цьому ОСОБА_3 надав невстановленій особі свої паспортні данні, які необхідні для складання статутних та реєстраційних документів підприємства.

Далі невстановлена слідством особа при невстановлених обставинах виготовила статут ТОВ "Альта Ком", в яких ОСОБА_3 був зазначений як засновник вказаного підприємства.

08.06.2012, ОСОБА_3, домовившись з невстановленою слідством особою прибув до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кащука В.О., офіс якого розташований в м. Києві, вул. Мельникова, 22, офіс №1. У приватного нотаріуса Кащука В.О. ОСОБА_3, на прохання невстановленої слідством особи, повідомив йому, що має намір зареєструвати ТОВ "Альта Ком" і тому необхідно нотаріально засвідчити його підпис у статуті вказаного підприємства. Далі достовірно усвідомлюючи, що зареєстроване на його ім'я підприємство буде використовуватися для прикриття незаконної діяльності, ОСОБА_3 засвідчив своїм підписом статут ТОВ "Альта Ком", незаконно набувши статус його засновника, після чого цей статут був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кащуком В.О., який не був обізнаний зі злочинною діяльністю її засновника.

Після цього, ОСОБА_3 власноручно розписався в реєстрі нотаріальних дій під №2129 приватного нотаріуса Кащука В.О. та передав всі нотаріально посвідченні документи невстановленій слідством особі.

08.06.2012 Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією ТОВ "Альта Ком" було зареєстровано як суб'єкт підприємницької діяльності - юридична особа, за адресою: м. Київ, вул. Мельникова, 12. В єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України ТОВ "Альта Ком" зареєстровано під ідентифікаційним номером суб'єкта підприємницької діяльності 38204618 - та має свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи за номером 1 074 102 0000 042601 від 09.06.2012 року.

Отже, Шевченківським районним судом міста Києва встановлено, що реєстрація ТОВ "Альта Ком" в органах державної влади, отримання необхідних реквізитів: назви, юридичної адреси, особистих даних службових осіб підприємства, індивідуального податкового номеру платника податків, відкриття поточного рахунку та отримання печатки підприємства надало можливість невстановленим слідством особам, прикриваючись зовнішньо законним фактором реєстрації ТОВ "Альта Ком", здійснювати неконтрольовані державою фінансові операції. Так, використовуючи ТОВ "Альта Ком" для прикриття незаконної діяльності, не встановлені слідством особи уникли від контролю за своєю діяльністю зі сторони контролюючих органів, завдяки чому отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи.

Суд в розглядуваній кримінальній справі дійшов висновку, що ОСОБА_3 усіма своїми умисними діями, що виразилися у пособництві фіктивному підприємництву, тобто надання засобів чи знарядь для створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене за ст. 27 ч. 5, ст. 205 ч. 1 КК України.

Відповідно до частини 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Диспозиція наведеної правової норми вказує на те, що обов'язковими для суду, який розглядає справу, є вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок.

Розглядувана норма встановлює межі обов'язковості зазначених різновидів судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.

Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову.

Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.

За встановлених у вироку суду обставин вбачається, що підприємство-контрагент позивача було зареєстровано на підставну особу, яка не мала наміру здійснення господарської діяльності, передбаченої законодавством та статутними документами підприємства, натомість ТОВ "Альта Ком" брало участь в злочинних схемах ухилення від сплати податків та здійснення прикриття незаконної фінансово-господарської діяльність інших суб'єктів підприємницької діяльності.

У даному випадку підприємство знаходилось поза межами контролю формального (номінального) директора, а від імені контрагента невідомими особами лише оформлювались документи без фактичного здійснення господарських операцій від імені цих підприємств. При цьому, як вбачається з вироку суду, номінальний директор нікого не уповноважував на вчинення дій від імені товариства та відсутні відомості щодо уповноваження інших осіб на вчинення дій від імені товариства.

Виходячи з обставин, встановлених у вироку суду, ТОВ "Альта Ком" створювалось та діяло з метою прикриття незаконної діяльності, є фіктивним підприємством, а, відтак, спростовуються доводи позивача щодо виконання на користь позивача спірних операцій зазначеним підприємством-контрагентом, за відносинами з яким сформовано спірні суми податкових вигод, та доводи щодо юридичної значимості первинних документів.

Також, відповідно до пояснень засновника ТОВ "Каліон" громадянина ОСОБА_8, останній зазначив, що про ТОВ "Каліон" та про те, що він являється засновником вказаного підприємства та хто займався фінансово-господарською діяльністю йому нічого не відомо, статутний фонд підприємства не формував, установчих документів не підписував, виготовлення печаток підприємства не замовляв, довіреностей не надавав, директора чи бухгалтера не призначав, фінансової та податкової звітності та первинних бухгалтерських документів ТОВ "Каліон" не підписував та нікого на це не уповноважував.

Також, згідно протоколу допиту від 11.09.2013 бухгалтера ТОВ "Каліон" громадянина ОСОБА_5, останній пояснив про те, що він є головним бухгалтером ТОВ "Каліон" почув вперше, ніякого підприємства не реєстрував, банківських установ не відвідував, рахунків не відкривав, жодних документів по фінансово-господарській діяльності ТОВ "Каліон" не підписував, печаток, штампів підприємства не отримував і де вони зберігаються йому не відомо.

Отже, зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не директорами ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон", а невідомими особами, а отже, оформленні з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", тому, не можуть використовуватись для формування податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року № 21-421а11.

Суд зауважує, що платник податку повинен бути розумним та обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів (послуг), що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, та в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 у справі № К/9991/26540/11.

При розгляді даної справи суд виходить також з правової позиції Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ "СІБ" до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, відповідно до якої, не належним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги; у постанові від 05.03.2012 по справі №21-421а11, згідно з якою складені і підписані неповноважними особами податкові накладні не можуть вважатися належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Крім цього, у постанові від 01.12.2015 по справі №21-3788а15 Верховний Суд України вказав, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, а господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Згідно з частиною першою статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв'язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв'язку з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" пов'язують виникнення у позивача права на спірні суми податкового кредиту з ПДВ та витрат по господарським операціям із ТОВ "Альта-Ком" та ТОВ "Каліон".

Щодо висновку податкового органу про неправомірність включення позивачем до складу валових витрат витрати на придбання запчастин на загальну суму 7160,80 грн. та завищення податкового кредиту на суму 1132,16 грн. по господарським операціям із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", суд зазначає наступне.

Статтею 177 Податкового кодексу України визначено порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування.

Згідно п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать:

витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в п.п. 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Таким чином, згідно з п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України до переліку витрат фізичних осіб-підприємців, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу ("Податок на прибуток підприємств").

Норма п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України є відправною нормою, яка вказує на те, що витрати суб'єкта господарювання, який не є платником податку на прибуток, але надає звітність про доходи від заняття підприємницькою діяльністю, формуються у тому ж порядку як у платників податку на прибуток.

Згідно п.п.139.1.5 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням (виготовленням) нематеріальних активів, які підлягають амортизації згідно зі статтями 144 - 148 цього Кодексу, з урахуванням п.п. 146.11 і 146.12 ст. 146 та п. 148.5 ст. 148 цього Кодексу.

Згідно п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п. п. 138.4, 138.6 - 138.9, п.п. 138.10.2 - 138.10.4 п. 138.10, п.138.11 цієї статті.

Відповідно до абз. "в" п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, зокрема, це витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

З наведених норм вбачається, що до складу витрат не включаються витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення основних засобів. Разом з тим, ці витрати підлягають амортизації у порядку, визначному ст. ст. 144 - 146 Податкового кодексу України та включаються до валових витрат у вигляді амортизаційних відрахувань. Витрати на технічне обслуговування також відповідно до п.п.138.10.2 п. 138.10 ст. 138 Податкового кодексу України відносяться до інших витрат.

Згідно п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, за змістом положень Податкового кодексу України наявність господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), призначених для використання у власній господарській діяльності платника податків, є визначальною умовою для виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту та витрат, за наявності необхідних підтверджувальних документів первинного бухгалтерського обліку.

Однак, позивач не надав суду будь-які первинні документи по господарським операціям із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", на підставі яких ним було сформовано витрати та податковий кредит.

Крім того, позивач не надав суду документи, що придбані у ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто" запчастини були використані ним у межах господарської діяльності, оскільки основним видом діяльності позивача є інші роботи із завершення будівництва.

З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що позивачем в порушення вимог Податкового кодексу України сформовано витрати та податковий кредит по господарським операціям із ТОВ "ДММ-Л", ПП "Хімавто", оскільки суду не надано доказів використання таких запчастин в межах господарської діяльності та первинних документів, на підставі яких сформовано витрати та податковий кредит.

За таких обставин, аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд вважає, що твердження відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства, є таким, що відповідають фактичним обставинам справи, а відтак, податкові повідомлення-рішення від 01.12.2014 №0022661702, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податку на додану вартість, та від 01.12.2014 №0022671702, за яким позивачу нараховано грошове зобов'язання з податок на доходи фізичних осіб, прийняті податковим органом правомірно.

Щодо висновків відповідача про заниження позивачем єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 81193,80 грн., суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464-VI).

Згідно пункту 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Базою нарахування єдиного внеску для фізичних осіб-підприємців (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), згідно пункту 1 статті 7 Закону №2464-VI, є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Відповідно до частини одинадцятої статті 8 Закону №2464-VI, єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Отже, єдиний внесок нараховується, утримується та перераховується із сум чистого доходу, який визначається виходячи із документально підтверджених витрат, пов'язаних з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця.

Як вбачається з акту перевірки, у ході перевірки було встановлено заниження єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 81193,80 грн., при цьому, підставою для таких висновків слугували твердження контролюючого органу про завищення валових витрат на загальну суму 367077,47 грн., сформованих в результаті взаємовідносин із ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон", ТОВ "ДММ-Л" та ПП "Хімавто", що призвело до заниження позивачем чистого доходу.

Враховуючи, що у ході судового розгляду справи, судом встановлено правомірність висновків відповідача щодо безпідставності формування позивачем витрат в результаті взаємовідносин із ТОВ "Альта-Ком", ТОВ "Каліон", ТОВ "ДММ-Л" та ПП "Хімавто" та заниження чистого доходу, правомірним є також донарахування позивачу суми єдиного внеску, та відповідно і прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 01.12.2014 №Ф-0022691702 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 01.12.2014 №0022681702.

У контексті наведених норм законодавства та враховуючи обставини справи суд вважає, що відповідачем правомірно визначено позивачу грошові зобов'язання, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення, вимога про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій, є такими, що прийняті правомірно та у порядку, встановленому законодавством.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішення відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 70-72, 128, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Відмовити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.