Постанова

від 13.06.2016 по справі 826/2414/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ м. Київ 13 червня 2016 року                             12 год. 50 хв.                                      № 826/2414/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Данилишина В.М., суддів Качура І.А., Келеберди В.І., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії. ОБСТАВИНИ СПРАВИ: До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" (далі - позивач) до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач) про: - скасування рішення відповідача від 20 жовтня 2015 року №26990/10/26-58-10-25 про розірвання договору про визнання електронних документів від 18 листопада 2014 року №181120142, який підписаний з відповідачем та Українським сертифікаційним центром "Україна" на два роки, та про те, що податкова звітність за вересень 2015 року, подана засобами електронного зв'язку, вважається неприйнятою, згідно листа від 21 жовтня                 2015 року №27057/10/26-58-15-01-13 (далі - оскаржуване рішення); - зобов'язання відповідача приймати безперешкодно податкову звітність в електронній формі, а також здійснювати реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, зі змінами і доповненнями, згідно п. 5.1 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011; - зобов'язання відповідача прийняти декларації з податку на додану вартість та податку на прибуток за 2015 рік, згідно дат подання, які подані засобами електронного зв'язку вчасно та не прийняті відповідачем; - зобов'язання відповідача зареєструвати податкові накладні, згідно дат подання. Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі, яку призначено до розгляду у судовому засіданні. У відповідному судовому засіданні представниками сторін заявлено письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами, у зв'язку з чим судом, згідно з ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. В подальшому до суду через канцелярію від законного представника позивача надійшла письмова заява про уточнення позовних вимог шляхом викладення пп. 3.1, пп. 3.3 п. 3 прохальної частини позову у наступній редакції: - зобов'язати відповідача-1 та Державну фіскальну службу України (далі - відповідач-2, ДФС) прийняти безперешкодно податкову звітність позивача в електронній формі, а також здійснити реєстрацію податкових накладних у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, зі змінами і доповненнями, згідно п. 5.1 розділу ІІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрованому у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за №320/15011, які фактично подано позивачем; - зобов'язати відповідача-2 зареєструвати податкові накладні згідно дат подання, які подано вчасно та не прийнято: квитанція №1 від 26 жовтня 2015 року за жовтень 2015 року, покупець: 33832018 ТОВ "Елітмедіка", податкова накладна №206 від 20 жовтня 2015 року; квитанція №1 від 13 листопада 2015 року за жовтень 2015 року, покупець: 38649284         ТОВ "УАРЕСТ", податкова накладна №215 від 30 жовтня 2015 року; квитанція №1 від                 21 грудня 2015 року за листопад 2015 року, покупець: 38649284 ТОВ "УАПЕСТ", податкова накладна №222 від 30 листопада 2015 року; квитанція №1 від 12 січня 2016 року за грудень 2015 року, покупець: 38649284 ТОІ "УАРЕСТ", податкова накладна №223 від 31 грудня  2015 року (далі - подана заява). Подану заяву судом, відповідно до ч. 1 ст. 137 КАС України, прийнято до розгляду та долучено до матеріалів справи для врахування при прийнятті у справі судового рішення по суті. Враховуючи викладене та зважаючи на залучення ДФС до участі у справі як другого співвідповідача із заявленням до нього позовних вимог, судом прийнято рішення про вихід із письмового провадження та призначення справи до розгляду у судовому засіданні колегією суддів. Під час переходу до розгляду справи по суті представники позивача підтримали позов та просили задовольнити його повністю з підстав, зазначених у ньому та наданих на його обґрунтування доказах, а представники відповідачів не визнали позов та просили відмовити у його задоволенні повністю з підстав, зазначених у письмових запереченнях проти позову, наданих суду разом із доказами на їх обґрунтування. У судовому засіданні 08 червня 2016 року представниками сторін заявлено письмове клопотання про подальший розгляд та вирішення справи за їх відсутності, у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами. Враховуючи викладене та зважаючи на достатність наявних у матеріалах справи доказів для розгляду та вирішення справи по суті, у судовому засіданні 08 червня 2016 року судом, згідно з ч. 4 ст. 128 КАС України, прийнято рішення про подальший розгляд та вирішення справи у порядку письмового провадження. Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд -           ВСТАНОВИВ: Між відповідачем-1 та позивачем 18 листопада 2014 року укладено договір №181120142 про визнання електронних документів (далі - договір). Предметом договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкової накладних з ПДВ та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу. Згідно із договором, орган ДПС зобов'язаний забезпечити приймання податкових документів в електронному вигляді та їх комп'ютерну обробку, забезпечити направлення квитанцій на електронну адресу платника податків. Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до закінчення строку чинності посилених сертифікатів відкритих ключів. Орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку ненадання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником місяця реєстрації. У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається. 20 жовтня 2015 року позивачем засобами електронного зв'язку направлено контролюючому органу податкову декларацію з ПДВ за вересень 2015 року від 19 жовтня 2015 року №9214497466 разом із додатком 5. Факт доставлення вказаних документів та прийняття їх контролюючим органом підтверджується наявними у матеріалах справи копіями квитанцій №№ 1, 2. Разом з тим, листом відповідача-1 від 20 жовтня 2015 року №26990/10/26-58-10-25 позивача повідомлено про розірвання договору з підстав того, що позивачем не повідомлено відповідача про зміну податкової адреси. Крім того, листом відповідача-1 від 21 жовтня 2015 року №27057/10/26-58-15-01-13 позивача повідомлено, що податкову декларацію за вересень 2015 року подано з порушенням п. 48.3 ст. 48 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме невірно вказано обов'язкові реквізити. У ході судового розгляду справи представник відповідача-1 пояснила, що податкову декларацію за вересень 2015 року не прийнято у зв'язку з тим, що позивач не знаходиться за податковою адресою. Отже, згідно з інформацією, зазначеною у листі від 21 жовтня 2015 року, у зв'язку з порушенням істотних умов договору, зобов'язання сторін, визначених договором, припиняються, а податкова звітність надіслана засобами телекомунікаційного зв'язку, вважається не прийнятою. З урахуванням викладеного, суд зазначає, що внаслідок вчинення з боку відповідача-1 вказаних дій, податкова звітність позивача не приймалася. В контексті викладеного суд зазначає наступне. Згідно з п. 45.2 ст. 45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Відповідно до ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. З наявного у матеріалах справи вимогу з ЄДР вбачається, що станом на 21 жовтня             2015 року відомості про юридичну особу (позивача) підтверджено. Згідно з п. 42.4 ст. 42 ПК України, з платниками податків, які подають звітність в електронній формі, листування з контролюючими органами може здійснюватися засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Основні організаційно-правові засади електронного документообігу, використання електронних документів, правовий статус електронного цифрового підпису регулюються   Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон). Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 14, ч. 1 ст. 15 Закону, електронний документообіг здійснюється відповідно до законодавства України або на підставі договорів, що визначають взаємовідносини суб'єктів електронного документообігу. Суб'єкти електронного документообігу, які здійснюють його на договірних засадах, самостійно визначають режим доступу до електронних документів, що містять конфіденційну інформацію, та встановлюють для них систему (способи) захисту. Загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису визначено Інструкцією з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена   наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233 (далі - Інструкція №233). Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції №233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України,   зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Отже, адміністративний договір може бути розірвано або за згодою сторін, або за рішенням суду, або у випадках, встановлених у самому договорі. Як вже зазначено вище, умовами договору визначено, що договір може бути розірвано контролюючим органом в односторонньому порядку у разі зміни платником місця реєстрації. Разом з тим, як з'ясовано у ході судового розгляду справи, позивачем місце реєстрації не змінювалося, що підтверджується інформацією, яка міститься в ЄДР. У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивачем неодноразово вчинялися дії, спрямовані на укладення нового договору про визнання електронних документів. Разом з тим, такий договір між позивачем та контролюючим органом так і не укладено. Проаналізувавши викладені норми та обставини, суд прийшов до висновку про безпідставне розірвання контролюючим органом договору в односторонньому порядку, а тому вимога про скасування рішення про розірвання договору підлягає задоволенню шляхом визнання протиправними дій відповідачча-1 щодо розірвання договору в односторонньому порядку. Стосовно прийняття податкової звітності, суд зазначає наступне. Як вже зазначено вище, податкову декларацію за вересень 2015 року контролюючим органом спочатку прийнято, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а згодом у її прийнятті відмовлено, що не узгоджується з нормами законодавства. Податкова звітність позивача за період із жовтня 2015 року по лютий 2016 року, яка подавалися після розірвання договору, контролюючим органом також не приймалась, при тому, що позивачем подавалася регулярно. Враховуючи викладене суд приходить до висновку про необхідність зобов'язання відповідача прийняти подані позивачем декларації за період із жовтня 2015 року по дату прийняття у справі судового рішення по суті. Стосовно реєстрації податкових накладних, суд зазначає наступне. Так, згідно з підпунктами 201.1, 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим. У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Контролюючі органи за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання. Тобто, як вбачається з викладених положень, реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних є обов'язком постачальника товарів чи послуг. При цьому, такому обов'язку кореспондує обов'язок органу центральної виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, прийняти та зареєструвати надані платником податків податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Відмовити у прийнятті для реєстрації наданих платником податків податкових накладних вказаний орган може тільки у разі, якщо надані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, встановлених п. 201.1 ст. 201 та/або п. 192.1 ст. 192 ПК України. Відповідно до п. 1 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, подання податкової накладної та/або розрахунку коригування Державній податковій службі в електронній формі здійснюється відповідно до Порядку підготовки і подання податкових документів в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженого Державною податковою службою. Згідно з п. 1 розділу ІІ Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233, платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. Тобто, для забезпечення електронної подачі податкових документів від платника податків вимагається укладення договору з контролюючим органом за місцем реєстрації платника податків. У ході розгляду справи судом з'ясовано, що позивач, діючи на підставі договору, надав засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні в електронному вигляді для реєстрації їх у Єдиному реєстрі податкових накладних. З наявних у матеріалах справи копій квитанцій № 1 вбачається, що податкові накладні не прийняті для реєстрації у зв'язку з тим, що не укладено договір про визнання електронної звітності. Однак, як вже зазначено вище, контролюючим органом протиправно в односторонньому порядку розірвано договір. Таким чином, проаналізувавши викладене, суд прийшов до висновку про безпідставне неприйняття контролюючим органом для реєстрації податкових накладних. У листі Вищого адміністративного суду України від 24 жовтня 2013 року № 1486/12/13-13 зазначено, зокрема, що резолютивна частина постанови адміністративного суду про задоволення позовних вимог у справі, предметом оскарження у якій є протиправність неприйняття податкової накладної для реєстрації, з урахуванням вимог п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України, повинна містити висновок про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації, а також зазначення того, що податкову накладну потрібно вважати прийнятою та зареєстрованою протягом операційного дня, коли її було надіслано платником податку (із зазначенням дати). Застереження щодо конкретної дати, з якої податкова накладна є прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних, поряд із визнанням протиправним власне неприйняття податкової накладної для реєстрації, є правомірним з огляду на приписи абзацу 10 ч. 2 ст. 162 КАС України. Зазначена норма надає право суду прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав позивача. Отже, незалежно від того, чи містить вимога позивача прохання щодо визначення дати, з якої податкова накладна є прийнятою та зареєстрованою у Єдиному реєстрі податкових накладних, суд з метою захисту прав позивача повинен вказати відповідну дату у резолютивній частини постанови. Вимоги про зобов'язання податкового органу прийняти податкову накладну, визнання протиправними рішення, дії, бездіяльності податкового органу, визнання поданої накладної зареєстрованою тощо варто розглядати як вимогу про визнання протиправним неприйняття податкової накладної для реєстрації протягом операційного дня, коли таку накладну надіслано для реєстрації у Єдиному державному реєстрі податкових накладних. Тому суди повинні розглянути питання щодо протиправності неприйняття податкової накладної для реєстрації, незважаючи на те, у якій словесній формі сформульовані позовні вимоги позивача, якщо зі змісту таких вимог вбачається, що вони спрямовані на відновлення прав платника податків, порушених внаслідок такого неприйняття. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11, ч. 1 ст. 69, ч.ч. 1, 2, 6 ст. 71 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів. Із системного аналізу вище викладених норм та обставин суд прийшов до висновку, що  позов товариства з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" до державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві та Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю. Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Керуючись ст.ст. 11, 24, 25, 69-71,   86,   128,   158-163,   167 КАС України, суд - ПОСТАНОВИВ: 1. Задовольнити позов повністю. 2. Визнати протиправними дії державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві щодо розірвання в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів від 18 листопада 2014 року №181120142. 3. Зобов'язати державну податкову інспекцію у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві прийняти фактично подану із жовтня 2015 року податкову звітність товариства з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" (код ЄДРПОУ 36581827). 4. Визнати протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо неприйняття для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних наданих товариством з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" (код ЄДРПОУ 36581827) податкових накладних від 20 жовтня 2015 року №206, від 30 жовтня 2015 року №215, від 30 листопада 2015 року №222 та від             31 грудня 2015 року №223. 5. Податкові накладні від 20 жовтня 2015 року №206, від 30 жовтня 2015 року №215, від 30 листопада 2015 року №222 та від 31 грудня 2015 року №223 вважати прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх надіслано товариством з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" (код ЄДРПОУ 36581827) до Державної фіскальної служби України, а саме податкову накладну від 20 жовтня 2015 року №206 - 26 жовтня 2015 року, податкову накладну від 30 жовтня 2015 року №215 - 13 листопада 2015 року, податку накладу від 30 листопада 2015 року №222 - 21 грудня 2015 року, податкову накладну від               31 грудня 2015 року №223 - 12 січня 2016 року. 6. Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Авім Груп" (код ЄДРПОУ 36581827) здійснений ним судовий збір у розмірі 2756,00 грн. (дві тисячі сімсот п'ятдесят шість гривень 00 копійок) пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у місті Києві (код ЄДРПОУ 39471390) та Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197). Копії постанови направити (вручити) сторонам (їх уповноваженим представникам) у порядку та строки, встановлені ст. 167 КАС України. Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, постанова може бути оскаржена шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом десяти днів із дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду. Відповідно до ст. 254 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Головуючий суддя                                                                                      В.М. Данилишин Суддя                                                                                                                         І.А. Качур Суддя                                                                                                                  В.І. Келеберда