Постанова

від 07.06.2016 по справі 816/4847/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2016 р. Справа № 816/4847/15 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Філатова Ю.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Бартош Н.С.

за участю секретаря судового засідання Дорошенко Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі № 816/4847/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС"

до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС ", звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, та просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача області № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі №816/4847/15 вимоги позивача були задоволені.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.

Не погоджуючись з постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі №816/4847/15 відповідач подав апеляційну скаргу, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, вважає, що судом першої інстанції порушені норми права.

Позивач вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі №816/4847/15 прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін колегія суддів встановила, що підставою прийняття оскаржуваного повідомлення-рішення був акт перевірки позивача працівниками відповідача від 30.07.2015 № 1220/16-01-22-05/36864393, в якому зроблені висновки про порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, 198.3 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження податкового зобов'язання за перевіряємий період всього на суму 103708,66 грн;

- завищення від'ємного значення за перевіряємий період на суму 103708,66 грн.

Зазначені порушення, на думку перевіпряючих, мали місце при здійсненні позивачем господарських операцій з ТОВ "ОСОБА_1І.А."

Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Згідно пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

На підтвердження здійснення господарських операцій з придбання у ТОВ "ОСОБА_1І.А." товарів позивачем надано копію договору поставки нафтопродуктів № 12/03, укладеного 03.12.2014 між ТОВ "ОСОБА_1І.А." (Постачальник) та ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" (Покупець) /том 1 а.с. 78-80/, за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Мазут паливний 100 згідно умов викладених у цьому договорі.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що кількість товару, що поставляється за цим договором визначається сторонами на кожну окрему партію товару у відповідному додатку до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору.

Відповідний додаток оформляється сторонами, як Додаткова угода на кожну окрему партію товару на підставі письмової заявки покупця /пункт 1.4 Договору/.

Згідно пункту 4.3 поставка товару здійснюється автотранспортом за відвантажувальними реквізитами, зазначеними у відповідному додатку до цього договору по кожній окремій партії товару.

Датою поставки Товару вважається дата складання Акту приймання-передачі товару /пункт 4.5 Договору/.

Якість товару, що передається Постачальником і прийняте покупцем визначається згідно паспорта якості виробника та сертифіката відповідності /пункт 4.6 Договору/.

ТОВ "ОСОБА_1І.А." зареєстроване як юридична особа 24.06.2004 року /том 1 а.с. 165/.

Згідно відомостей з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадський формувань станом на 03.12.2014 року ТОВ "ОСОБА_1І.А." мало право на здійснення, зокрема, такого виду діяльності - 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом та подібними продуктами /том 1, а.с. 165 зворот/.

На виконання умов договору поставки нафтопродуктів № 12/03 від 03.12.2014 ТОВ "ОСОБА_1І.А." виписано позивачу наступні податкові накладні: № 16 від 12.12.2014 на мазут М 100 на загальну суму 213452,00 грн, у тому числі ПДВ - 35575,33 грн; № 21 від 16.12.2014 на мазут М 100 на загальну суму 200604,00 грн, у тому числі ПДВ - 33434,00 грн; № 27 від 17.12.2014 на мазут М 100 на загальну суму 208196,00 грн, у тому числі ПДВ - 34699,33 грн, копія якої наявна у матеріалах справи /том 1 а.с. 68, 73, 74/.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції за вказаним договором поставки нафтопродуктів позивач надав до суду копії: рахунків - фактур, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за грудень 2014 року, банківських виписок по рахунку, актами приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю, витягом з реєстру електронного журналу реєстрації довіреностей за 4 квартал 2014 року, паспортом якості, сертифікатом відповідності, протоколами випробувань, довідкою за результатами проб, відібраних із автоцистерни /том 1, а.с. 66-67, 69-72, 74-76, 81, 122, 123-129, 184-189, 193-197/.

Оплата за вказаний товар проведена ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" у безготівковій формі, що підтверджується наданими копіями платіжних доручень /том 1, а.с. 190-192/.

На підтвердження подальшого використання придбаного товару позивачем надано копії: договору на переробку давальницької сировини, актів здачі-приймання робіт (надання послуг), рахунків на оплату послуг з переробки давальницької сировини, актів приймання-передачі давальницької сировини у переробку, акту виконаних робіт, акту приймання-передачі готової продукції /том 1, а.с. 89-91, 96-107, 108-110/.

Крім того ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" в результаті здійснення операцій з придбання мазуту у ТОВ "ОСОБА_1І.А." отримало економічну вигоду. Так, ціна придбання мазуту 7300,00 грн/тонна. Витрати, що були пов'язані з удосконаленням даної сировини становлять 300,00 грн/тона. В результаті втрат при удосконаленні ціни сировини складає 7380,00 грн. Мазут отриманий в результаті удосконалення реалізований ТОВ "Енергія і газ України" становить 9180,00 грн. Витрати на транспортування мазуту М 100 отриманого в результаті удосконалення до м. Одеса згідно договору поставки нафтопродуктів ТОВ "Енергія і газ України" становило 521,00 грн./тона. Прибуток ТОВ "Інвестиційна промислова компанія РСС" становить 979,00 грн (9180,00 грн - 7380,00 грн - 300,00 грн - 521,00 грн).

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складається документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Згідно п.п.1.2.п.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції.

Згідно з п.п.2.4 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п.п. 2.16 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

З матеріалів справи вбачається, що всі первинні документи, які були оформлені в результаті здійснення вищевказаних господарських операцій, відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме положенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На думку суду першої інстанції наявність в матеріалах справи документів дає достатні підстави дійти висновку про фактичне виконання умов договору із контрагентом, крім цього, зі змісту первинних документів в діяльності позивача та його контрагента наявні розумні економічні та організаційно-адміністративні причини для укладання договору, а також наявні чинники, з якими закон пов'язує можливість формування позивачем податкового кредиту за спірною операцією, зокрема, витрати позивача за цими договорами повною мірою пов'язані з його господарською діяльністю.

Недоліки в товарно-транспортних накладних, на які вказує відповідач, не впливають на реальність здійснення операції, з огляду на наступне.

Відповідно до "Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України", затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року N281/171/578/155, перевезення будь-якого нафтопродукту в Україні має здійснюватись за наявності товарно-транспортної накладної, оформленої відповідно до додатку 3 до цієї Інструкції.

Відвантажуючи мазут кінцевим споживачам (покупцям), вантажовідправник має оформити ТТН у відповідності до додатку 3 до Інструкції № 281/171/578/155. Порівняння форм ТТН TOB "Компанія "Н.І.А." (що наявні у справі) та ТТН за Інструкцією свідчить про відповідність ТТН TOB "Компанія "Н.І.А." тій формі, що затверджена Інструкцією. Крім цього, стан документів, оформлених постачальником в односторонньому порядку не може бути підставою для настання негативних наслідків для покупця, оскільки останній не може впливати на правильність та своєчасність їх створення постачальником.

При цьому суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що згідно Аналітичної системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів АІС "Податковий блок" наявна розбіжність у сумі 103708,66 грн, яка виникла на підставі податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.02.2015 року № 120/22-06 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "ОСОБА_1І.А." за грудень 2014 року", якою встановлено факт формування штучного податкового кредиту.

Відповідачем не надано належних доказів щодо нікчемності договору між позивачем та зазначеним в акті перевірки контрагентом, тому і не приймається до уваги.

Таким чином, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення від 17.08.2015 року № НОМЕР_1, винесене ДПІ у м. Полтаві без урахування всіх обставин, необхідних для прийняття рішень, а тому є протиправними та підлягають скасуванню.

Висновки суду першої інстанції не можуть бути визнані обґрунтованим з наступних підстав.

Як було зазначено вище підставою прийняття оскаржуваного повідомлення - рішення був акт перевірки від 30.07.2015 № 1220/16-01-22-05/36864393 про результати виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ «Інвестиційна промислова компанія РСС» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Компанія «Н.І.А.», в якому зроблені висновки про порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 198.2, 198.3 198.6 статті 198, пункту 201.1, 201.6, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, що призвело до:

- заниження податкового зобов'язання за перевіряємий період всього на суму 103708,66 грн;

- завищення від'ємного значення за перевіряємий період на суму 103708,66 грн.

Зазначеною перевіркою було встановлено, що між TOB «ОСОБА_1І.А.», м. Київ, код ЄДРПОУ 32984690, та TOB «Інвестиційна промислова компанія РСС», код ЄДРПОУ 36864393, був укладений договір поставки нафтопродуктів №12/03 від 03.12.2014р. Предмет договору - мазут паливний М-100.

Приймаючи рішення по даній справі суд першої інстанції зосередився в більшій мірі на питаннях оформлення господарських операцій, залишивши поза увагою їхню суть.

Відповідно до матеріалів справи на виконання договору поставки нафтопродуктів №12/03 від 03.12.2014р. TOB «ОСОБА_1І.А.» поставило на адресу позивача мазут паливний М-100.

При цьому відвантаження мазуту відбувалося зі складів, які розташовані у м. Богодухів Харківської області, про що свідчить товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів №16/12/14 від 16.12.2014р. (том справи 1, аркуш 72).

Яке відношення TOB «ОСОБА_1І.А.», юридичною адресою якого є м. Київ, вул. Олени Теліги 39-А, має до складів у м. Богодухів Харківської області, представник позивача в судових засіданнях суду апеляційної інстанції не зміг пояснити.

Крім цього, як зазначено в акті перевірки від 30.07.2015 № 1220/16-01-22-05/36864393 відповідно до податкової інформації ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві від 03.02.2015 № 120 /22-06 «Про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Компанія «Н.І.А.» (код СДРПОУ 32984690) за грудень 2014 року», згідно якої: «Операції TOB «Компанія «Н.І.А.», не можливо підтвердити стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. В зв'язку з цим TOB «Компанія «Н.І.А.» не могли фактично здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного. TOB «Компанія «Н.І.А.» здійснював діяльність спрямовану на здійснення операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Аналізом баз даних TOB «Компанія «Н.І.А.» не має можливості підтвердити реальність господарських відносин з платниками податків за період грудень 2014 року.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при розгляді справи.

Наступний етап господарських операцій по отриманню мазуту М-100 - його прибуття до ТОВ «Прінт Інжинирінг» на відповідальне зберігання (договір від 04.01.2010р. з додатковими угодами том справи 1, аркуші 82-88) та переробку (договір №01/12-2014 від 01.12.2014р. (том справи1, аркуші 89 -91).

Слід зазначити, що позивачем, як покупцем товару, жодної дії по його прийняттю, перевірці кількості, якості та умов перевезення не здійснювалось.

За поясненнями представника позивача у судових засіданнях суду апеляційної інстанції всі ці дії проводились силами ТОВ «Прінт Інжинирінг» з наступним повідомленням позивача.

Але документального підтвердження таких взаємовідносин не надано.

Також до перевірки TOB «Інвестиційна промислова компанія РСС» не було надано пояснень та їх документального підтвердження щодо контролю якості мазуту М-100, придбаного у TOB «ОСОБА_1І.А.», а саме: сертифікатів походження, сертифікатів відповідності, згідно яких можливо було б визначити походження та сертифікацію придбаного товару, не надано паспортів якості товару на напівфабрикат, відсутня інформація щодо: найменування і марки, класу нафти або нафтопродуктів, завода-виробника, номера резервуара (транспортного засобу), рівня наповнення (мм), кількості (м 3,т), акту відбирання проби, дати проведення лабораторних випробувань, що унеможливлює встановлення виду напівфабрикату.

Паспорти якості були надані позивачем тільки під час провадження у суді першої інстанції. При цьому, з наданих позивачем до суду документів неможливо визначити походження, сертифікацію придбаного товару, а також завод виробника.

Колегія суддів вважає, що заповнення товарно-транспортної накладної щодо транспортування специфічного товару - нафтопродуктів за відсутності у позивана сертифікатів відповідності нафтопродуктів, нівелюють значення товарно-транспортної накладної як документу, що може бути доказом перевезення нафтопродуктів. Такий вид товару, як нафтопродукти мають певні особливості як транспортування, так і обліку, отже, вказані документи мають бути у наявності у покупця.

Крім цього відповідно до 5.3 договору поставки нафтопродуктів від 03.12.2014р. №12/03, прийом товару за кількістю здійснюється відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, затвердженої спільним Наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв'язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008р. № 805/15496 (далі - Інструкція №281), а також відповідно до умов цього Договору.

Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України встановлює єдиний порядок організації та виконання робіт, пов'язаних з прийманням, транспортуванням, зберіганням, відпуском та обліком товарної нафти (далі - нафта) і нафтопродуктів.

Вимоги Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України є обов'язковими для всіх суб'єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України (далі - підприємства).

Згідно вимог Інструкції №281: «З прибуттям нафтопродуктів до вантажоодержувача в автоцистерні перевіряється наявність і цілісність пломб, технічний стан автоцистерни, відповідність об'єму і густини нафтопродукту в автоцистерні об'єму і густині, зазначеним у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) за формою № 1-ТТН (нафтопродукт) (далі ТТН) (додаток 3), відповідність найменування, марки і виду (залежно від масової частки сірки) нафтопродукту, зазначених у ТТН і паспорті якості на відвантажений нафтопродукт. Відповідність густини нафтопродукту під час відвантаження та приймання визначається після її приведення до температури 20°С відповідно до ГОСТ 3900...

...Про прийнятий нафтопродукт матеріально відповідальна особа складає акт за своїм підписом, підписами водія та представника одержувача чи відправника із зазначенням їх прізвищ і посад...».

У разі приймання нафти або нафтопродуктів однієї марки, які надійшли маршрутом або групою цистерн, за нестачу приймається тільки та кількість, яка перевищує надлишки, визначені за різницею суми нестач і надлишків, установлених за кожною цистерною відповідно до акта приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю за формою N 5-НП (п.п. 5.1.6 Інструкції №281).

Як свідчать матеріали справи до перевірки не було надано актів приймання нафти або нафтопродуктів за кількістю форми 5-НП (Додаток 1 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України), журналів обліку надходження нафти і нафтопродуктів форми 6-НП (Додаток 2 до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України).

Лише акти форми 5-НП були надані позивачем під час розгляду справи судом першої інстанції.

Викладені обставини свідчать про те, що операції позивача з TOB «ОСОБА_1І.А.», по догову поставки нафтопродуктів №12/03 від 03.12.2014р. не мали реального характеру, а тому у позивача були відсутні підстави відображати їх в податковому обліку.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідачем доведена правомірність прийняття податкового повідомлення-рішення відповідача області № НОМЕР_1 від 17.08.2015 року.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі №816/4847/15 прийнята при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи і підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 1 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області задовольнити.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2016р. по справі № 816/4847/15 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційна промислова компанія РСС " до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення - рішення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_2 Судді (підпис) (підпис) ОСОБА_3 ОСОБА_4 Повний текст постанови виготовлений 13.06.2016 р.