Ухвала

від 09.06.2016 по справі 821/2347/15-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2016 року м. Київ К/800/7006/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Херсонської митниці ДФС на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року у справі № 821/2347/15-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Папір Плюс» до Херсонської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Папір Плюс» (далі - ТОВ «Папір Плюс») звернулось з позовом до Херсонської митниці ДФС в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №508050000/2015/000036/2 від 25.03.2015 року та картку відмови у митному оформленні товарів від 25.03.2015 року за митною декларацією №508050000/2015/010437 від 24.03.2015 року.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що документи подані ТОВ «Папір Плюс» до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, містять всю інформацію про вартість товару та транспортних послуг, а також реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Документи, подані позивачем для митного оформлення товару є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Херсонської митниці Міндоходів №508050000/2015/000036/2 від 25.03.2015 р. про коригування митної вартості товарів. Визнано протиправною та скасовано картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів № 508050000/2015/00038 від 25.03.2015 р.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, Херсонська митниця ДФС звернулась з касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 16.06.2014 року між компанією «Indian Kiat Pulp & Paper Tbk.» (Indonesia) Джакарта та ТОВ «Папір Плюс» було укладено зовнішньоекономічний контракт № 0001/ID, предметом якого є поставка партіями паперу, картону, а також іншої паперової продукції, відповідно до погоджених між сторонами замовлень. Відповідно до умов контракту, погоджений асортимент, кількість та ціна вказується в проформі-інвойсі та інвойсі до партії, отриманому від Постачальника, а постачання товару здійснюється на умовах CIF Порт Одеса.

Декларантом до митного оформлення товару відповідачу подано вантажно-митну декларацію № 508050000/2015/010437 за товаром "фотокопіювальний папір", а також наступні документи: картка обліку особи, яка здійснює операції з товарами; міжнародна автомобільна накладна від 24.03.2015р.; витяг з реєстру платників податку на додану вартість; контракт № 0001/ID від 16.06.2014 р.; коносамент/ Bill of Lading № ID 10512591 від 31.01.2015 р.; платіжний документ, що підтверджує вартість товару б/н від 06.01.2015 р.; рахунок-фактура (комерційний інвойс) № 2160085504 від 19.01.2015 р.; пакувальний лист № 2160085504 від 19.01.2015 р.; контейнер лист №2160085504 від 19.01.2015 р.; екологічна декларація № 15483 від 17.03.2015 р.; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного та радіологічного контролю товару від 31.01.2015 р.; сертифікат походження товару № 006504/JKP/2015 від 12.02.2015 р.; копія митної декларації країни відправлення від 03.02.2015 р.; інформаційний код результатів митного огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 24.03.2015 р.

Декларантом було здійснено оплату за митне оформлення ввозу товару на суму 87 314,66 грн. згідно платіжного доручення № 11382580.

За наслідками розгляду поданих документів митним органом було направлено декларанту повідомлення про необхідність надання додаткових документів, а саме: платіжних та/або бухгалтерських документів, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій, прейскурантів виробника товару; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару.

Витребувані відповідачем документи надані не були у зв'язку з їх відсутністю.

25.03.2015 року відповідачем було прийнято рішення № 508050000/2014/000036/2 про коригування митної вартості товарів, згідно якого митна вартість групи товарів була змінена в бік збільшення внаслідок застосування резервного методу визначення митної вартості, замість застосованого позивачем основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

В рішенні про коригування митної вартості товарів від 25.03.2015 року № 508050000/2014/000036/2 відповідачем було зазначено, що метод за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операцій), не застосовується, оскільки документи, надані для підтвердження митної вартості не містять усіх необхідних характеристик, товариством не подано витребувані документи. На підставі інформації, наявної у митного органу (МД № 110040000/2015/645 від 12.03.2015 року) відповідачем було скориговано митну вартість товарів та визначено її за резервним методом. В рішенні також зазначено, що попередні методи не застосовуються з наступних причин: основний метод - у зв'язку з неподанням всіх необхідних документів, що підтверджують митну вартість товарів, невідповідність ціни угоди інформації, наявної у митного органу; другорядні - у зв'язку з відсутністю інформації за ціною угоди щодо ідентичних та подібних (аналогічних) товарів, відсутності інформації щодо числового значення витрат для цілей врахування вартості, відсутності інформації щодо складових для обчислення вартості товару.

Херсонською митницею ДФС було визначено митну вартість товару позивача в сумі 18071,23 євро.

25.03.2015 року відповідачем також було видано картку відмови у митному оформленні товару № 508050000/201/00038 за митною декларацією № 508050000/2015/010437 від 24.03.2015 року.

Не погодившись з прийнятими митним органом рішенням та карткою відмови, позивач для захисту своїх прав звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначено, які саме відомості щодо митної вартості товару не підтверджені документально.

Колегія суддів погоджується з позицією судів про задоволення позовних вимог, однак вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 р. (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Згідно з частиною третьою статті 53 Митного Кодексу України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Колегія суддів вважає вірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій про те, що право митного органу на витребування від декларанта додаткових документів виникає лише у разі наявності обґрунтованого сумніву у повноті та/або достовірності відомостей про митну вартість товарів, однією з підстав виникнення якого є виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах і такі розбіжності мають впливати саме на числове значення складових митної вартості товарів.

При цьому, у розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Частиною 4 ст.54 МК України передбачено обов'язок митного органу письмово надавати декларанту або уповноваженій ним особі інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Відмовляючи позивачу в митному оформленні товару за 1 методом, відповідач виходив з того, що документи надані ТОВ «Папір Плюс» для підтвердження митної вартості, містять розбіжності, а також серед них відсутні усі необхідні основні документи, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів, а саме:

- у наданому платіжному документі від 06.01.2015р. міститься посилання на інвойс від 22.12.2014р. № 2130159470, у той час, як реквізитами інвойсу поданого разом з МД № 50850000/2015/010437 від 24.03.2015р. є № 2160085504 від 19.01.2015 р.;

-у контракті від 16.06.2014р. № 0001/ІD міститься інформація про наявність у покупця вагової специфікації та страхового полісу на товар, але зазначені документи до митного оформлення не надані;

-у наданих товаро-супровідних документах відсутня інформація щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, які відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України повинні обов'язково додаватися до митної вартості оцінюваних товарів.

Митний орган посилався на те, що резервний метод був застосований у зв'язку із відсутністю інформації щодо складових для обчислення митної вартості товару, зокрема, відсутністю інформації щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, а також інформації щодо страхування.

Крім того, митний орган посилався на те, що за наслідками проведеного аналізу рівня вартості ідентичних чи подібних товарів, інформація про які міститься в базі даних цінової інформації ЄАІС Держмитслужби, було встановлено невідповідність заявленого декларантом рівня митної вартості товару з тією інформацією, що наявна у розпорядженні митниці МД №110040000/2015/645 від 12.03.2015р.

Колегія суддів вважає зазначені посилання митного органу необґрунтованими, враховуючи наступне.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно платіжного документу від 06.01.2015 року ТОВ "Папір Плюс" сплатило компанії «Indian Kiat Pulp & Paper Tbk.» (Indonesia), Джакарта грошові кошти у сумі 13 461,93 EUR згідно Контракту 0001/ID від 16.06.2014 року.

У даному випадку, у платіжному документі міститься посилання на Контракт 0001/ID від 16.06.2014 року, згідно якого здійснювалась поставка товарів, які пред'являлись митному органу для митного оформлення, що дає можливість ідентифікувати його з поставкою товарів та надавало митному органу можливість перевірки числового значення, заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статті 54 Митного кодексу України.

Також ТОВ "Папір Плюс" у підтвердження здійснення оплати товарів було надано митному органу заяву про купівлю іноземної валюти або банківських металів від 23.12.2014 року № CLI732263 в розмірі 13461,95 EUR та платіжне доручення в іноземній валюті від 23.12.2014 року на таку ж суму.

Крім того, як вбачається з інвойсу № 2160085504 від 19.01.2015 р., поданого позивачем до митного органу разом з МД № 50850000/2015/010437 від 24.03.2015р., у ньому є посилання на проформу-інвойс від 22.12.2014 року № 2130159470, а вартість товару, яка підлягала сплаті позивачем за укладеним Контрактом, найменування товару, його вага, є однаковими як в інвойсі, так і в проформі-інвойсі.

Суди вірно звернули увагу про те, що основним джерелом інформації про вартість товару є контракт, тоді як специфікації та інвойси є додатковими документами.

Таким чином, наданий товариством платіжний документ є належним доказом оплати позивачем поставленого товару та містить відомості, які дають можливість ідентифікувати його з поставкою товарів за Контрактом 0001/ID від 16.06.2014 року.

Що стосується посилань митного органу на те, що у наданих товаро-супровідних документах відсутня інформація щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, які відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України повинні обов'язково додаватися до митної вартості оцінюваних товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

На спростування зазначених доводів митного органу позивач вказав, що в даному випадку товариством не здійснювалось додаткової сплати вартості упаковки чи пакувальних матеріалів.

Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що надані позивачем митному органу товаро-супровідні документи: товарна накладна, сертифікат походження, пакувальний лист та контейнер лист містять інформацію про те, що транспортування товару «фотокопіювальний папір трутоне ІК Європа блакитно-білий Р 35 80 г/м2 210х297 мм 500 листів у пачці 5 пачок у коробці» здійснювалось морем, вид упаковки - 1520 коробок по 5 пачок у кожній вагою 18,960480 МТ, якість А (1 коробка=12,474 кг=5 пачок=0,000 палет)=7600,00 пачок=0,00 палет.

Тобто, надані позивачем документи містили всю необхідну інформацію щодо упаковки товару, а оскільки позивачем додатково вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням не сплачувалась, відсутні підстави вважати, що до митної вартості товарів, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати.

Колегія суддів також вважає необґрунтованими посилання митного органу про ненадання ТОВ «Папір Плюс» документів щодо страхування ввезеного товару, оскільки як вбачається з умов Контракту № 0001/ID постачання товару в даному випадку здійснювалось на умовах CIF Порт Одеса.

Відповідно до правил Інкотермс-2000 CIF (Cost, Insurance and Freight, або вартість, страхування і фрахт) до обов'язків продавця, окрім обов'язку оплати витрати і фрахт, необхідні для доставки товару в зазначений порт призначення, входить також страхування товару від транспортних ризиків. Тобто при базисі поставки CIF в ціну товару включається вартість товару, фрахт до порту призначення та страхування від узгоджених ризиків. При цьому, за умовами терміна CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку, що у даному випадку перевезення товару здійснювалось морем на умовах поставки CIF, а за умовами Контракту № 0001/ID Товариство не повинно страхувати товар.

Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про безпідставність посилання митного органу на невідповідність заявленого декларантом рівня митної вартості товару з тією інформацією, що наявна у розпорядженні митниці МД №110040000/2015/645 від 12.03.2015 року, оскільки ТОВ «Папір Плюс» було укладено контракт безпосередньо з виробником товару, який поставлявся - з компанією "Indian Kiat Pulp & Paper Tbk." (Indonesia) Джакарта, та вартість товару формувалась без ринкових націнок, що знижує її у порівнянні із вартістю товарів, які декларувались іншими постачальниками, які не мали прямих контрактів із виробником.

Судова колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Аналізуючи вище наведене, колегія суддів погоджується з судом першої та апеляційної інстанцій, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару необхідні документи, які ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів. В свою чергу, відповідачем не надано до суду доказів, які б свідчили про наявність у поданих позивачем до митного оформлення документах розбіжностей чи ознак підробки, а також не доведено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів або не містять відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, суди дійшли вірного висновку щодо протиправності рішення Херсонської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів № 508050000/2014/000036/2 від 25.03.2015 року та картки відмови в прийнятті вантажно-митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 508050000/201/00038 від 25.03.2015 року за митною декларацією № 508050000/2015/010437 від 24.03.2015 року, а відтак про наявність підстав для їх скасування.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої та апеляційної інстанцій повно і правильно встановлені фактичні обставини справи, характер правовідносин сторін і вірно застосовані до них норми матеріального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Херсонської митниці ДФС відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: