Рішення

від 13.06.2016 по справі 904/3943/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.16 Справа № 904/3943/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕНТЛІДЕР", м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "ІНТЕРПАЙП НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ ТРУБОПРОКАТНИЙ ЗАВОД", м. Дніпропетровськ

про стягнення 116 380, 23 грн.

Суддя Ярошенко В.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - директор, витяг № 22009819 від 10.06.16

ОСОБА_2 - засновник, витяг № 22009819 від 10.06.16

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за дов. № 24/5-02 від 31.12.15

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вентлідер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" про стягнення основного боргу у розмірі 59936, 20 грн., пені у сумі 3190, 05 грн., трьох відсотків річних у розмірі 3812, 93 грн. та інфляційних втрат у сумі 49441, 05 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором підряду від 01.10.2013 № 560131669 в частині повного та своєчасного розрахунку за виконані роботи.

Ухвалою суду від 18.05.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено на 13.06.2016.

13.06.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення пені, у зв'язку із пропуском строку позовної давності та трьох відсотків річних та інфляційних втрат, оскільки положення ст. 692 ЦК України, яким передбачено нарахування процентів за користування чужими грошовими коштами, поширює свою дію лише на правовідносини купівлі-продажу.

У судовому засіданні 13.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.10.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вентлідер" (далі - позивач, підрядник) та Публічним акціонерним товариством "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі - відповідач, замовник) було укладено договір підряду № 560131669 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору підрядник приймає на себе виконання робіт по капітальному ремонту приміщень АБК-1 ЦНГС стан 5-12, інв.№ 10310063 - виконання робіт по монтажу системи припливно-витяжної вентиляції і кондиціювання у рамках реалізації проекту "Підвищення культури виробництва ЦНГС стан 5-12", у об'ємі та вартості згідно договірних цін, які є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується прийняти і сплатити виконані роботи відповідно до узгоджених договірних цін, які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 2.1 договору, сума договору складає 172691, 71 грн. без ПДВ, окрім того ПДВ - 34538, 34 грн. Всього сума договору складає 207230, 05 грн.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в уповноваженими представниками сторін з вказівкою матеріалів, з яких ці роботи були виконані.

Розрахунки за договором проводяться замовником в наступному порядку: - замовник здійснює попередню оплату по рахунку підрядника у розмірі 40435 грн. з ПДВ; - 166795, 05 грн. з ПДВ замовник перераховує на розрахунковий рахунок підрядника протягом 10-ти календарних днів після підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт КБ-2в, за наявності рахунку і податкової накладної (п. 4.1 договору).

Цей договір набирає чинності з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2013 (п. 8.1 договору). Додатковою угодою № 2 від 09.01.2014 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.01.2014 та додатковою угодою від 30.01.2014 № 3 до договору сторони продовжили строк дії договору до 31.03.2014.

На виконання умов договору, позивач виконав, а відповідач прийняв будівельні роботи на загальну суму 147896, 49 грн., що підтверджується наступними актами, підписаними обома сторонами :

- акт № 1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 11.12.2013 на суму 71334, 05 грн. (арк. с. 28-37);

- акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2013 року від 16626, 24 грн. (арк. с. 42-44);

- акт № 3 приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року від 25.03.2014 на суму 59936, 20 грн. (арк. с. 47-52).

Відповідач здійснив часткову оплату вартості виконаних будівельних робіт на суму 87960, 29 грн., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 59936, 20 грн.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 ЦК України цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт виконання підрядних робіт за представленими актами та не надано доказів їх оплати у сумі 59936, 20 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконані підрядні роботи підлягає задоволенню у повному обсязі в розмірі 59936, 23 грн.

У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 3190, 05 грн. за період з 05.04.2014 по 06.10.2014.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 5.2 договору за порушення термінів оплати робіт замовник сплачує підряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач звернувся до суду із заявою про сплив строку спеціальної позовної давності, викладеною у відзиві на позовну заяву, згідно якої останній просить суд застосувати до вимоги про стягнення пені позовну давність та відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частинами 1 та 2 ст. 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача пені, нарахованої за період з 05.04.2014 по 06.10.2014.

Строк виконання зобов'язання за останнім актом настав 05.04.2014. Таким чином, річний строк спеціальної позовної давності щодо стягнення пені за даним актом сплив 05.04.2015.

Позивач звернувся із позовом до суду 17.05.2016, про що свідчить штамп вхідної кореспонденції канцелярії господарського суду (арк. с. 3).

Отже, позиваче звернувся до суду із вимогою про стягнення пені у розмірі 3190, 05 грн. за межами річного строку позовної давності. Дана позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2012 року у справі № 3-27гс12.

Враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності до вимог про стягнення пені, період її нарахування, що вказаний позивачем у поданому ним розрахунку, вимоги ч. 2 ст. 258 ЦК України, суд відмовляє у позові в частині стягнення пені у сумі 3190, 05 грн. на підставі ст. 267 Цивільного кодексу України, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

Твердження відповідача щодо того, що оскільки акт приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року не містить дати підписання, то слід вважати його підписаним в останній день місяця та датою початку прострочення оплати за даним актом 14.04.2015, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що підрядник гарантує надання оригіналу податкової накладної не пізніше 5-ти робочих днів від дати виникнення податкових зобов'язань по ПДВ відповідно до ст. 187 Податкового кодексу України. Податкова накладна має бути оформлена і зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України.

З матеріалів справи вбачається, що податкова накладна згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 59936, 20 грн. була подана та зареєстрована позивачем 25.03.2014 (арк. с. 58).

Зауважень та/або претензій відповідача до позивача щодо несвоєчасного подання та реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України, податкової накладної згідно спірного акту, сторонами до суду не надано.

Таким чином, слід дійти висновку, що датою підписання акту приймання виконаних будівельних робіт за березень 2014 року на суму 59936, 20 грн. є саме 25.03.2014, а датою початку прострочення оплати за даним актом - 05.04.2014 відповідно.

Також, за порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем нараховано три відсотки річних за період з 05.04.2014 по 17.05.2016 у розмірі 3812, 93 грн. та інфляційні втрати за період квітень 2014 року - квітень 2016 року у сумі 49441, 05 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.

Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у сумі 3811, 07 грн., оскільки позивачем при нарахуванні трьох відсотків річних не було враховано, що 2016 рік має 366 днів.

Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у розмірі 49441, 05 грн., господарський суд задовольняє дану вимогу частково у розмірі 45946, 91 грн., оскільки при здійсненні нарахування інфляційних втрат позивачем не було враховано положення п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013, а саме нарахування інфляційних втрат починається з наступного місяця, у якому мав бути здійснений платіж.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 1645, 41 грн.

Керуючись ст. 22, 44, 49, 78, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, буд. 21; ідентифікаційний код 05393116) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вентлідер" (49051, м. Дніпропетровськ, вул. Б.Хмельницького, 14а, оф. 326; ідентифікаційний код 38836588) основний борг у розмірі 59936, 20 грн., три відсотки річних у сумі 3811, 07 грн., інфляційні втрати у розмірі 45946, 91 грн. та 1645, 41 грн. витрат зі сплати судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 14.06.2016

Суддя ОСОБА_4