ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.06.16 Справа № 904/3668/16
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕКОСФЕРА ДНІПРО", м. Дніпропетровськ
про стягнення заборгованості та штрафних санкцій
Суддя Ярошенко В.І.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник за дов. б/н від 23.05.16
від відповідача: ОСОБА_2 - представник за дов. б/н від 06.05.16
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екосфера Дніпро" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційне підприємство № 22" Дніпропетровської міської ради про стягнення основного боргу у розмірі 501864, 37 грн., інфляційних втрат у сумі 40546, 81 грн., трьох відсотків річних у розмірі 25633, 08 грн. та 313159, 13 грн. пені.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про виконання робіт з прибирання прибудинкової території № 2015/04/03 від 01.04.2015 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.05.2016 порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 23.05.2016.
23.05.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив суд відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач протягом терміну виконання договору жодних вимог щодо сплати за виконані роботи не заявляв.
У судовому засіданні 23.05.2016, відповідно до ст. 77 Господарського суду Дніпропетровської області, було оголошено перерву до 06.06.2016 та у судовому засіданні 06.06.2016 було оголошено перерву до 13.06.2016. Після перерв розгляд справи продовжувався.
13.06.2016 позивач подав до суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача 65744, 37 грн. основного боргу, 12796, 37 грн. трьох відсотків річних, 33966, 04 грн. інфляційних втрат та 207633, 70 грн. пені.
Відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог не порушує чиї-небудь права та інтереси, вона прийнята судом до розгляду.
У судовому засіданні 13.06.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
01.04.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Екосфера Дніпро» (далі позивач, виконавець) та Комунальним підприємством "Житлово-експлуатаційним підприємством № 22" Дніпропетровської міської ради (далі - відповідач, замовник) було укладено договір на виконання робіт з прибирання прибудинкової території № 2015/04/03 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору замовник доручає та зобов'язується оплатити виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання безпосередньо або шляхом залучення на договірних засадах фізичних та юридичних осіб організувати і виконувати прибирання прибудинкової території, прибирання снігу в зимовий період в будинках житлового фонду згідно дислокації обслуговуючих будинків (додаток № 1) у відповідності до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 17.05.2005 № 76 та Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу від 10.08.2004 № 150.
Згідно з п. 2.1 договору щомісячна вартість робіт за цим договором встановлюється у додатку № 2 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору, та формується окремо щодо кожної прибудинкової території.
Пунктом 2.2 договору встановлено, що оплата за виконані роботи здійснюється замовником не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним, шляхом часткового щоденного перерахування грошових коштів, фактично отриманих замовником на свій рахунок в якості платежів населення за утримання будинків, споруд та прибудинкових територій.
У додатку № 1 договору сторонами визначено дислокацію житлових будинків КП "ЖЕП № 22" ДМР та встановлено вартість послуг на місяць з ПДВ, яка склала 168420, 63 грн. (арк. с. 42).
Додатковою угодою від 03.11.2015 сторони погодили викласти п. 6.1 договору у наступній редакції: "п. 6.1 договір складено в двох примірниках по одному для кожної зі сторін та діє з 01.04.2015 року по 03.11.2015 року" (арк. с. 46).
На виконання умов договору, позивач за період квітень-листопад 2015 року надав, а відповідач прийняв, послуги з прибирання прибудинкових територій на загальну суму 1166914, 37 грн., що підтверджується актами надання послуг, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками підприємств (арк. с. 51-58).
Відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих послуг, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем у сумі 65744, 37 грн., про що сторони дійшли згоди, підписавши акт звірки взаєморозрахунків станом на 05.06.2016 (арк. с. 126).
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України (далі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст. 903 ЦК України).
Згідно з приписами ст. 193 ГК України та ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні та господарські зобов'язання мають бути виконані належним чином відповідно до закону та договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів надання послуг та не надано доказів їх оплати на суму 65744, 37 грн., а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу підлягає задоволенню в розмірі 65744, 37 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати наданих послуг, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нарахував відповідачеві пеню у розмірі 207633, 70 грн. за період з 13.06.2015 по 15.06.2016.
Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до п. 4.2 договору у разі несвоєчасної оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, відшкодовує заподіяні збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.
Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за невчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 № 543/96, відповідно до статті 3 якого, розмір пені за порушення грошового зобов'язання розраховується із суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування пені, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 173642, 80 грн. з огляду на наступне. Позивачем нарахування пені за листопад 2015 року було здійснено на суму боргу у розмірі 168420, 63 грн., тоді як згідно акту надання послуг № 15 від 03.11.2015, вартість наданих послуг у листопаді 2015 року склала 16040, 06 грн., також позивачем при нарахуванні пені за червень та листопад 2015 року не враховано положення статті 232 ГК України, а саме те, що нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, та не враховано, що 2016 рік має 366 днів.
За порушення відповідачем виконання грошового зобов'язання позивачем, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, нараховано три відсотки річних за період з 13.06.2015 по 15.06.2016 у розмірі 12796, 37 грн. та інфляційні втрати за період червень 2015 року - червень 2016 року у сумі 33966, 04 грн.
Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошових зобов'язань на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 відсотка річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з рахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, а три відсотки річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов'язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов'язань.
Відповідно до п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 (далі - Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14) індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Відповідно до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України, суд, перевіривши правильність нарахування трьох відсотків річних, задовольняє дану вимогу частково у розмірі 10458, 84 грн., оскільки позивачем нарахування трьох відсотків річних за листопад 2015 року було здійснено на суму боргу у розмірі 168420, 63 грн., тоді як згідно акту надання послуг № 15 від 03.11.2015, вартість наданих послуг у листопаді 2015 року склала 16040, 06 грн.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат, господарський суд задовольняє дану вимогу частково у сумі 16891, 88 грн., оскільки позивачем при нарахуванні інфляційних втрат не було враховано положення пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14, відповідно до якого індекс інфляції визначається, виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця помноженої на індекс інфляції з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Твердження відповідача, викладене у відзиві на позовну заяву, про те, що позивачем під час виконання робіт за договором не заявлялось жодної вимоги щодо оплати вартості наданих послуг, не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Витрати зі сплати судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України, стягуються з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у розмірі 4001, 07 грн.
Керуючись ст. 22, 44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційного підприємства № 22" Дніпропетровської міської ради (49102, м. Дніпропетровськ, вул. Будьоного, буд. 29; ідентифікаційний код 32616714) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екосфера Дніпро" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Робоча, буд. 95А; ідентифікаційний код 39706704) основний борг у розмірі 65744, 37 грн., пеню у сумі 173642, 80 грн., три відсотки річних у розмірі 10458, 84 грн., інфляційні втрати у сумі 16891, 88 грн. та 4001, 07 грн. витрат зі сплати судового збору.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.06.2016
Суддя ОСОБА_3
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2016 |
Оприлюднено | 17.06.2016 |
Номер документу | 58301508 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ярошенко Вікторія Ігорівна
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Ярошенко Вікторія Ігорівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні