ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
13.06.16р. Справа № 904/3760/16
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕГОН", м. Дніпропетровськ
про стягнення 86 726,74 грн.
Суддя Золотарьова Я.С.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - представник (дов. № 265 від 12.05.2016)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Комунальне підприємство "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" Дніпропетровської міської ради звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕГОН" про стягнення заборгованості у розмірі 86 726,74 грн. за договором № 080921 від 10.02.2014, з яких 81 930,01 грн. основна заборгованість, 4 135,77 грн. пеня, 288,51 грн. 3 % річних, 372,45 грн. інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії №080921 від 10.02.2014, в частині повної та своєчасної оплати спожитої теплової енергії.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.05.2016 порушено провадження та призначено до розгляду у судовому засіданні на 26.05.2016.
У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 26.05.2016 на 13.06.2016.
13.06.2016 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав клопотання про долучення до матеріалів справи довідки від 10.06.2016.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с.57-58).
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (пункт 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» ).
Відзиву на позов до суду не надано, тому справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 13.06.2016 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
10.02.2014 між Міським комунальним підприємством "Дніпропетровські міські теплові мережі" (енергопостачальна організація - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОРЕГОН" (споживач - відповідач) було укладено договір про постачання теплової енергії № 080921 (а.с.9)
Відповідно до пункту 1.1 договору, енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.
Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби:
- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону (172 діб);
- гаряче водопостачання - протягом 350 діб;
- технологічні потреби - відповідно з виробничою програмою;
- кондиціювання повітря - по мірі необхідності.
На виконання умов договору, позивачем здійснено поставку теплової енергії відповідачу на загальну суму 105 836,20 грн., про що складені акти прийому-передачі виконаних робіт:
- за грудень 2015 на суму 25 611,02 грн.;
- за січень 2016 на суму 36 229,45 грн.;
- за лютий 2016 на суму 23 145,73 грн.;
- за березень 2016 на суму 20 850,00 грн. (а.с. 28-31).
Пунктом 7.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, або за згодою сторін будь-яким іншим шляхом, не забороненим чинним законодавством України.
Відповідно до п. 7.4 договору, розрахунок за спожиту теплову енергію проводиться споживачем в продовж 5 діб після одержання рахунку енергопостачальної організації, яка зобов'язана направити його споживачу не пізніше 10 числа місяця слідуючого за розрахунковим. У випадку утворення переплати, вона зараховується в рахунок наступних платежів.
Позивачем були виставлені відповідачу рахунки на оплату теплової енергії:
- від 31.12.2015 на суму 25 611,02 грн.;
- від 31.01.2016 на суму 36 229,45 грн.;
- від 29.02.2016 на суму 23 145,73 грн.;
- від 31.03.2016 на суму 20 850,00 грн. (а.с.24-27).
Проте відповідач оплату спожитої теплової енергії у повному обсязі не здійснив, за поставлену позивачем теплову енергію розрахувався частково на загальну суму 23906,20 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем становить 81930,00 грн., що і є причиною даного спору.
Приймаючи рішення господарський суд виходив з наступного.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі статтею 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Відповідно до статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Частиною 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 Цивільного кодексу України).
З огляду на положення пунктів 7.4 договору, строк оплати теплової енергії за спірний період є таким, що настав.
Позивач звертаючись до господарського суду з позовом, просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 81930,01 грн.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши надані позивачем розрахунки заборгованості (а.с. 21), суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії є обґрунтованою належними доказами, проте підлягає частковому задоволенню на суму 81930,00 грн., в зв'язку з допущеною позивачем арифметичною помилкою у розрахунку основної заборгованості (105 836,20 (вартість поставленої т/е) - 23 906,20 (часткова оплата) = 81930,00).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України зазначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник має передати кредиторові у випадку порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштiв сплачують на користь одержувачiв цих коштiв за прострочку платежу пеню в розмiрi, що встановлюється за згодою сторiн.
Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.2.3 договору в разі несвоєчасної оплати за спожиту теплову енергію - нараховується пеня в розмірі 1%, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, за кожний день прострочки.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивачем нараховано пеню за період з 19.01.2016 по 22.04.2016 у сумі 4135,77 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені (а.с.22), суд вважає що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 4 135,77 грн. - є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано 3% річних за період з 19.01.2016 по 22.04.2016 у сумі 288,51 грн. та інфляційні втрати в розмірі 372,45 грн. за період з 01.02.2016 - 22.04.2016.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.23), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 288,51 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 288,27 грн., в зв'язку з тим, що позивачем при здійсненні розрахунку не було враховано, що 2016 рік має 366 днів.
Перевіривши розрахунок позивача (а.с.23), судом встановлено, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у сумі 372,45 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85, 115 - 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
ВИРІШИВ :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРЕГОН" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Леніна (вул. Воскресенська), буд. 21, код 32293697) на користь Комунального підприємства "ДНІПРОПЕТРОВСЬКІ МІСЬКІ ТЕПЛОВІ МЕРЕЖІ" Дніпропетровської міської ради (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Д. Яворницького, 37, код 32082770) 81 930,00 грн. основної заборгованості, 4 135,77 грн. пені, 288,27 грн. 3 % річних, 372,45 грн. інфляційних втрат та 1378,00 грн. судового збору, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.06.2016
Суддя ОСОБА_2
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 13.06.2016 |
Оприлюднено | 17.06.2016 |
Номер документу | 58301564 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Золотарьова Яна Сергіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні