Рішення

від 14.06.2016 по справі 906/408/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" червня 2016 р. Справа № 906/408/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. від 04.02.2016 № 04/02-16

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокомпонент" (м. Житомир)

до Державного підприємства "Україна" (смт. Черняхів Житомирської області)

про стягнення 108138,00 грн

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 108138,00 грн боргу за поставлений товар згідно договору № 27/01-16 від 27.01.2016.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала у повному обсязі згідно поданої позовної заяви.

Відповідач вимог ухвали суду від 19.05.2016 не виконав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце засідання суду повідомлений своєчасно та належним чином (а.с. 34).

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біокомпонент" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Україна" (покупець/відповідач) укладено договір № 27/01-16 (а.с. 10-12).

Згідно п.1.1 договору, позивач зобов'язався поставити і передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору товар.

На виконання умов договору позивачем було передано, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 108138,00 грн, що підтверджується актом прийому-передачі товару (а.с. 13).

В результаті не виконання зобов'язання щодо оплати за отриманий товар, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 108138,00 грн, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки розрахунків (а.с. 25).

03.03.2016 позивач вручив відповідачу претензію № 26/02-16 від 26.02.2016, згідно якої позивач просив перерахувати суму боргу в розмірі 108138,00 грн та 648,83 грн штрафних санкцій на поточний рахунок позивача (а.с. 26-27).

Однак, станом на день пред'явлення позову заборгованість відповідача перед позивачем не була погашена та становила 108138,00 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов'язання, згідно ст. 610 ЦК України, є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 174 ГК України господарські зобов'язання виникають безпосередньо із господарського договору або безпосередньо із закону.

В силу ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених ГК України та іншими законами України.

Обставини, які звільняють відповідача від обов'язку виконати свої зобов'язання за договором, та обставини, які звільняють відповідача від відповідальності за його невиконання, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України В«Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в УкраїніВ» , метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Згідно ст.8 зазначеного Закону - головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку організовує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій, забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Аналіз наведених положень законодавства дає підстави вважати, що акти звірки взаємних розрахунків не є первинними документами, проте в силу ст.ст. 33, 34 ГПК України - є доказами, які в сукупності з іншими доказами можуть встановлювати юридичний факт - наявність заборгованості відповідача.

Матеріалами справи стверджується, що відповідач вчиняв дії, які за своїм змістом спрямовані на визнання боргу, оскільки оформив та підписав акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.02.2016 на суму 108138,00 грн (а.с. 25).

Відповідач заперечень з приводу заявлених позовних вимог та доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі - з відповідача стягується на користь позивача 108 138,00 грн боргу.

Судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Україна" (12301, Житомирська область, Черняхівський район, смт. Черняхів, вул. Мельнична, буд. 6, код 00487155) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біокомпонент" (10029, м. Житомир, вул. Чапаєва, буд. 7, код 38937955): 108 138,00 грн боргу та 1622,07 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 14.06.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Друк:

1 - у справу,

2 - відповідачу (рек. з повід.)