Рішення

від 08.06.2016 по справі 910/7063/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016Справа №910/7063/16 Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В. , при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» до про Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» стягнення заборгованості у розмірі 47 315 грн. 80 коп. Представники:

від Позивача: Рогач В.К. (представник за Довіреністю);

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 47 315 грн. 80 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 01.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Златосвет», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест», (Замовник) було укладено Договір №0106-1, відповідно до умов якого Замовник за письмовою (в разі необхідності факсовою) заявкою за підписом уповноваженого представника доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання забезпечити належним чином надання послуг з подачі належним Підряднику автобетононасосом CIFA K41-XRZ-PA1504/909F8 (із залученням обслуговуючого персоналу/екіпажу Підрядника) бетону на об'єктах будівництва Замовника за плату відповідно до узгоджених Сторонами цін (Додаток №1 до цього Договору). Як зазначає Позивач, він належним чином виконав свої зобов»язання за цим Договором, що підтверджується актами здачі - прийняття робіт, проте Відповідач порушив зобов»язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» становить 20 584 грн. 20 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» пеню у розмірі 4 560 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 17 067 грн. 26 коп. та штраф у розмірі 5 103 грн. 75 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року порушено провадження у справі № 910/7063/16, судове засідання призначено на 28.04.2016 року.

27.04.2016 року через загальний відділ діловодства суд (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.04.2016 року та клопотання про витребування доказів по справі, в якому просить Суд зобов'язати Відповідача надати належним чином завірені копії статуту Відповідача у новій редакції, протокол загальних зборів учасників (засновників) про зміну назви та купівлю статутного капіталу, договір купівлі-продажу (за наявності) статутного капіталу, витяг з ЄДРПОУ станом на день розгляду справи.

28.04.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження по справі від 18.04.2016 року не виконав.

Суд на місці ухвалив - відмовити в задоволенні клопотання Позивача про витребування доказів, оскільки вказані в ньому докази вже витребовувались судом ухвалою про порушення провадження по справі від 18.04.2016 року.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку - зобов'язати:

1) Позивача:

- надати докази надання послуг за Договором №0106-1 від 01.06.2011 року;

- здійснити обґрунтований розрахунок 3% річних, інфляційних та пені із зазначенням періоду початку прострочки Товариства з обмеженою відповідальністю "Центрагроінвест" та закінчення такого нарахування з урахуванням здійснення часткової оплати відповідно до вимог ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України та ч.5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

2) Відповідача надати докази на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 47 315,80 грн. за Договором №0106-1 від 01.06.2011 року.

3) Сторін надати докази на підтвердження здійснення часткової оплати Товариством з обмеженою відповідальністю "Центрагроінвест" за Договором №0106-1 від 01.06.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2016 року відкладено розгляд справи на 25.05.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду, витребуванням додаткових доказів по справі.

25.05.2016 року в судове засідання з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки Суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, вимоги ухвали суду не виконав.

В судовому засіданні представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду від 28.04.2016 року, однак вимоги ухвали суду виконав не в повному обсязі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 року відкладено розгляд справи на 08.06.2016 року, у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, невиконанням вимог ухвали суду.

06.06.2016 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи докази надання послуг.

В судовому засіданні 08 червня 2016 року представник Позивача надав усні пояснення по суті спору, якими підтримав позовні вимоги та доводи позовної заяви. Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується відміткою про відправлення на Ухвалі Господарського суду міста Києва від 25.05.2016 року у справі № 910/7063/16, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

За змістом пункту 32 інформаційного листа №01-08/530 від 29.09.2009р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання, порушені у доповідних записках господарських судів України у першому півріччі 2009 року щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України», якщо відмітка про відправку, зроблена у встановленому порядку на першому примірникові процесуального документа, оформлена відповідним чином, вона, як правило, є підтвердженням розсилання процесуального документа сторонам та іншим особам, які брали участь у справі, а коли йдеться про ухвалу, де зазначається про час і місце судового засідання, - підтвердженням повідомлення про час і місце такого засідання.

Відповідно до інформації розміщеної на веб-сайті Міністерства юстиції України, місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» є 04128, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 22-Б, квартира 65.

Суд зазначає, що Ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 910/7063/16 направлялись на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест», зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України.

Згідно з абзацем 3 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 08 червня 2016 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

01.06.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Златосвет», яке змінило своє найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест», (Замовник) було укладено Договір №0106-1, відповідно до умов якого Замовник за письмовою (в разі необхідності факсовою) заявкою за підписом уповноваженого представника доручає, а Підрядник приймає на себе зобов'язання забезпечити належним чином надання послуг з подачі належним Підряднику автобетононасосом CIFA K41-XRZ-PA1504/909F8 (із залученням обслуговуючого персоналу/екіпажу Підрядника) бетону на об'єктах будівництва Замовника за плату відповідно до узгоджених Сторонами цін (Додаток №1 до цього Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору до початку виконання робіт Замовник здійснює попередню оплату на розрахунковий рахунок Підрядника в безготівковій формі у розмірі 100% вартості заявлених обсягів робіт згідно Додатку №1.

Згідно з п. 3.2 Договору остаточні розрахунки за виконані роботи проводить Замовник за фактично відпрацьовані години на підставі актів виконаних робіт в термін 5 банківських днів із дати їх підписання, на розрахунковий рахунок Підрядника.

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що в разі прострочення Замовником передбаченого дійсним Договором строку платежів, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру затриманого платежу за кожен день прострочення.

У п.4.4 Договору визначено, що у випадку порушення Замовником строків виконання платіжних зобов'язань згідно з п.4.2, п.4.3 Договору понад тридцяти днів Замовник додатково сплачує на користь Підрядника штраф у розмірі 10% від суми, яка підлягає сплаті.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2011 року. У випадку, якщо ні одна із сторін не заявить про намір достроково припинити дію Договору, то такий Договір продовжується на наступний рік. (п.п.6.1, 6.3 Договору)

Додатками №1 та №2 до Договору №0106-1 від 01.06.2011 року Сторони узгодили ціни на послуги.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №0106-1 від 01.06.2011 року Позивачем були надані послуги з подачі автобетононасосом CIFA K41-XRZ-PA1504/909F8 бетону, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт №Гр-0000158 від 29.09.2013 року на суму 8 913 грн. 46 коп., №Гр-0000159 від 30.09.2013 року на суму 9 752 грн. 40 коп., №Гр-0000007 від 29.01.2014 року на суму 6 838 грн. 20 коп., а загалом на суму в розмірі 25 504 грн. 06 коп., проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за надані послуги, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач порушив зобов»язання щодо своєчасного здійснення оплати за надані послуги в повному обсязі. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» становить 20 584 грн. 20 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» пеню у розмірі 4 560 грн. 59 коп., інфляційні у розмірі 17 067 грн. 26 коп. та штраф у розмірі 5 103 грн. 75 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №0106-1 від 01.06.2011 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору №0106-1 від 01.06.2011 року Позивачем були надані послуги з подачі автобетононасосом CIFA K41-XRZ-PA1504/909F8 бетону, а Відповідачем в свою чергу прийняті вказані послуги, що підтверджується Актами здачі - прийняття робіт №Гр-0000158 від 29.09.2013 року на суму 8 913 грн. 46 коп., №Гр-0000159 від 30.09.2013 року на суму 9 752 грн. 40 коп., №Гр-0000007 від 29.01.2014 року на суму 6 838 грн. 20 коп., а загалом на суму в розмірі 25 504 грн. 06 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку, проте Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за надані послуги, що підтверджується випискою по рахунку Позивача.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» за Договором №0106-1 від 01.06.2011 року становить 20 584 грн. 20 коп.

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів відповідно до статей 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем грошових коштів Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» в розмірі 20 584 грн. 20 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату наданих та прийнятих послуг в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення 20 584 грн. 20 коп. - суми основної заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь інфляційні за загальний період прострочки з 22.10.2013 р. по 13.04.2016 р. у розмірі 17 067 грн. 26 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитору зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних в розмірі 17 067 грн. 26 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача. Так, Позивач при здійсненні нарахування інфляційних за Актами здачі - прийняття робіт №Гр-0000158 від 29.09.2013 року на суму 8 913 грн. 46 коп., №Гр-0000159 від 30.09.2013 року на суму 9 752 грн. 40 коп. не врахував, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, а тому нарахування інфляційних повинно здійснюватись з 23.10.2013 року. Крім того, при здійсненні нарахування інфляційних за Актом здачі - прийняття робіт №Гр-0000007 від 29.01.2014 року на суму 6 838 грн. 20 коп. Позивач невірно визначив початок періоду прострочки Відповідача відповідно до п. 3.2 Договору, а тому прострочка Відповідача за вказаним актом почалась з 06.02.2014 року. Таким чином, з врахуванням сукупного значення індексу інфляції за загальний період прострочки виконання Відповідачем його грошових зобов»язань за актами наданих послуг з Відповідача на користь Позивача підлягають стягненню інфляційні, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання в зв'язку з девальвацією грошової одиниці України, за період з 23.10.2013 року по 13.04.2016 року у розмірі 16 955 грн. 40 коп.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочки з 13.10.2015 р. по 13.04.2016 р. у розмірі 4 560 грн. 59 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 4.2 Договору передбачено, що в разі прострочення Замовником передбаченого дійсним Договором строку платежів, останній сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру затриманого платежу за кожен день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов'язання з 13.10.2015 року по 13.04.2016 року за кожним актом окремо вважає, що ця частина позовних вимог не підлягає задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача в частині застосування шестимісячного періоду нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Так, за Актом здачі - прийняття робіт №Гр-0000158 від 29.09.2013 року на суму 8 913 грн. 46 коп. початок періоду прострочки Відповідача починається з 05.10.2013 року та нарахування пені закінчується 05.04.2014 року, за Актом №Гр-0000159 від 30.09.2013 року на суму 9 752 грн. 40 коп. - з 08.10.2013 року по 08.04.2014 року та за Актом №Гр-0000007 від 29.01.2014 року на суму 6 838 грн. 20 коп. - з 06.02.2014 року по 06.08.2014 року в той час, як Позивачем заявлений період нарахування пені з 13.10.2015 року по 13.04.2016 року, тобто після спливу шестимісячного періоду нарахування пені відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України. Крім того, Суд зазначає, що Сторони в Договорі №0106-1 від 01.06.2011 року не визначили більшу тривалість періоду нарахування пені, а тому позовні вимоги Позивача в частині стягнення пені за загальний період прострочки з 13.10.2015 р. по 13.04.2016 р. у розмірі 4 560 грн. 59 коп. задоволенню не підлягають.

Також Позивачем заявлена вимога про стягнення з Відповідача штрафу відповідно до п.4.4 Договору у розмірі 5 103 грн. 75 коп.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З урахуванням правової позиції Верховного Суду України у постановах від 27.04.2012р. № 06/5026/1052/2011, Суд вважає правомірним застосування до відповідача одночасно штрафу та пені.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України пеня та штраф є формами неустойки та видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У зв»язку з чим, у межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій, що не суперечить положенням ст. 61 Конституції України і відповідає встановленій статтею 627 Цивільного кодексу України свободі договору, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У п.4.4 Договору визначено, що у випадку порушення Замовником строків виконання платіжних зобов'язань згідно з п.4.2, п.4.3 Договору понад тридцяти днів Замовник додатково сплачує на користь Підрядника штраф у розмірі 10% від суми, яка підлягає сплаті.

Суд, перевіривши розрахунок штрафу на підставі п.4.4 Договору, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача штрафу в розмірі 5 103 грн. 75 коп. підлягають частковому задоволенню у зв'язку з невірним розрахунком Позивача, оскільки штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а Позивачем нараховано штраф за кожен день прострочення виконання за період з 22.10.2013 року по 13.04.2016 року, що є неприпустимим з огляду на правову природу штрафу. Таким чином, з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню штраф у розмірі 2 058 грн. 42 коп. з урахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо застосування до Відповідача одночасно штрафу та пені.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 20 584 грн. 20 коп., інфляційні у розмірі 16 955 грн. 40 коп. та штраф у розмірі 2 058 грн. 42 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимога.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Центрагроінвест» (04128, м.Київ, ВУЛИЦЯ АКАДЕМІКА ТУПОЛЄВА, будинок 22-Б, квартира 65, Ідентифікаційний код юридичної особи 36281512) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельно - консалтингова фірма «Граніт» (01032, м.Київ, ВУЛИЦЯ НАЗАРІВСЬКА, будинок 11, Ідентифікаційний код юридичної особи 35624424) заборгованість у розмірі 20 584 (двадцять тисяч п'ятсот вісімдесят чотири) грн. 20 (двадцять) коп., інфляційні у розмірі 16 955 (шістнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 40 (сорок) коп., штраф у розмірі 2 058 (дві тисячі п'ятдесят вісім) грн. 42 (сорок дві) коп. та судовий збір у розмірі 1 153 (одна тисяча сто п'ятдесят три) грн. 23 (двадцять три) коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 10 червня 2016 року.

Суддя О.В. Чинчин