Рішення

від 23.05.2016 по справі 910/5304/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2016Справа №910/5304/16 Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом підприємства "Будинок фізичної культури та спорту ЦР ФСТ "Динамо" України

до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення 123 982,95 грн.

Представники сторін:

від позивача: Удод О.П. - представник за довіреністю № 1 від 05.04.2016 р.;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги підприємства "Будинок фізичної культури та спорту ЦР ФСТ "Динамо" України до приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" про стягнення 123 982,95 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення №17/01 від 01.01.2012 року.

Станом на вересень 2015 року у відповідача наявна заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 53 300,00 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогами стягнути з відповідача 123 982,95 грн., а саме: основний борг в розмірі 53 300,00 грн., 3% річних в розмірі 2 042,72 грн., пеню в розмірі 49 731,80 грн. та індекс інфляції в розмірі 18 908,43 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 25.03.2016 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 18.04.2016 року.

В судове засідання 18.04.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.03.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36588431.

Представник позивача частково виконав вимоги ухвали суду від 25.03.2016 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.04.2016 року розгляд справи відкладено на 23.05.2016 року.

В судове засідання 23.05.2016 року представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду від 25.03.2016 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 01030 36589837, але 18.04.2016 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав відзив на позовну заяву.

Представник позивача виконав вимоги ухвали суду від 25.03.2016 р.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.01.2012 року між підприємством "Будинок фізичної культури та спорту ЦР ФСТ "Динамо" України (орендодавець) та приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (орендар) укладено договір №17/01 оренди нежитлового приміщення.

Відповідно до п.1.1 договору, у цьому договорі сторони погодили умови, на який орендодавець зобов'язується передати, а орендар прийняти в строкове платне користування (оренду) нежитлове приміщення та частину даху (надалі об'єкт оренди) для розміщення телекомунікаційного обладнання, характеристика яких наведена в пункті 1.2 цього договору.

Об'єкт оренди складається з нежитлового приміщення загальною площею 8.0 кв. м. та частини даху для розміщення антенно-фідерних пристроїв, що знаходиться в будівлі за адресою: вул. П.Орлика, 15, у місті Києві (п.1.2 договору).

Частиною 1 статтею 759 ЦК України встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.1 ст. 765 ЦК України наймодавець зобов'язаний передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму.

Передача об'єкта оренди в користування оформлюється актом приймання-передачі, який підписується сторонами (п.2.1.1 договору).

Вищезазначений акт, підписаний уповноваженими представниками сторін, є доказом фактичної передачі об'єкта оренди в користування (оренду).

01.01.012 року між сторонами підписано акт приймання-передачі об'єкта оренди, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування частину приміщення технічного поверху площею 8,0 кв.м та частину даху для розміщення антенно місць, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 15.

Відповідно до п.3.1 договору строк оренди розпочинається з дати приймання орендарем обєкта оренди по відповідному акту, передбаченим статтею 2 цього договру, та складає 2 роки 11 місяців.

Орендна плата нараховується за весь фактичний термін оренди, який починається з дати приймання орендарем обєкта оренди (п.3.1 цього договору) та завершується датою повернення обєкта оренди орендодавцю, як це передбачено статтею 6 цього договору (п.5.1 договору).

Пунктом 5.2 договру передбачено, що сторони погодились, що за використання об'єкта оренди орендар сплачує орендодавцю щомісячну орендну плату в розмірі 6 600,00 грн. за місяць.

У відповідності до п. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України з наймача справляється плата, за користування майном, розмір, якої встановлюється договором оренди.

Відповідно до п.5.3 договору, орендар сплачує орендну плату не пізніше 20 (двадцятого) числа поточного місяця за поточний. Орендна плпта сплачується у тій формі, що взаємоприйнята для обох сторін та не заборонена при цьому чинним законодавством України.

Листом вих. №15/ЦТУ/0353 від 15.08.2015 року відповідач повідомив позивача про те, що у звязку з опимізацією мережі ПрАТ «Телесистеми України» має намір демонтувати телекомунаційне обладнання, що знаходиться на орендованій у Вас площі за адресою: м. Київ, вул. П.Орлика, 15. Гарантував сплату грошового зобовязання в повному обсязі. Просив надати доступ до телекомунаційного обладнання, що йому належить, з метою його демонтажу та вважати договір №17/01 від 01.01.2012 року розірваним з 15 вересня 2015 року, оскільки відповідно до умов договору №17/01 від 01.01.2012 року, при бажанні достроково звільнити орендований об'єкт і припинити дію даного договру орендав попереджає про це орендодавця не пізніше ніж за 30 (тридцять) днів до такого звільнення.

Проте, як зазначено позивачем, вищезазначений лист відправлено відповідачем 28.08.2015 року та отримано позивачем 31.08.2015 року.

Також, 30.09.2015 року позивачем отримано лист від відповідача про надання допуску до обладнання з метою відключення електрообладнання розміщеного на обєкті оренди від живлення.

01.10.2015 року представникам відповідача надано допуск до обладнання, про що складений акт.

Таким чином, дія договору припинилась з 01.10.2015 року.

Позивачем зазначено, що станом на 01.03.2016 року за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року (включно) заборгованість відповідача по договору становить 53 300,00 грн.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача б/н від 14.04.2016 року в якому останній зазначаєж, що проти основної суми заборговансоті в розмірі 53 300,00 грн. не заперечує.

Судом встановлено, що за період з листопад 2014 року та вересень 2015 року (включно) відповідач повинен сплатити 72 600,00 грн. орендної плати.

З наявних в матеріалах справи виписок по особистому рахунку вбачається, що за вищезазначений період відповідачем сплачено 19 300,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України), якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року (включно) за договором у відповідача перед позивачем в сумі 53 300,00 грн. належним чином доведений, документально підтверджений та визнаний відповідачем, тому позовні вимоги в цій частині визнаються судом обґрунтовані та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку з простроченням оплати позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 49 731,80 грн., три проценти річних в розмірі 2 042,72 грн. і 18 908,43 грн. інфляційного збільшення.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1, 2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п.7.1 договору, у випадку невиконання чи несвоєчасного виконання орендарем чи орендодавцем будь-якого грошового зобов'язання, що передбачене цим договором, винна сторона сплачує контрагенту пеню у розмірі 0,2% від простроченої суми за кожен день такого прострочення, але не більше розміру, що встановлений чинним законодавством України.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У відзиві на позовну заяву відповідачем представник відповідача заявив про попуск позивачем позовної давності в частині нарахування пені у зв'язку з чим просив суд відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік .

Частиною 1 статті 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява №б/н від 24.02.2016 року надійшла до суду 24.03.2016 року (направлена 22.03.2016 року).

Положеннями пункту 4.4.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 року "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

З огляду на вищевикладене та беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду 22.03.2016 року, тому вимоги щодо нарахування пені за період з 21.10.2013 року по 22.03.2016 року не підлягають задоволенню, у зв'язку із спливом позовної давності.

Пунктом 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013 року передбачено, що з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Враховуючи вищезазначене, суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення пені в розмірі 7 325,04 грн. за розрахунком наданим відповідачем в межах строків позовної давності.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки позивачем заявлено до стягнення основний борг за період з листопада 2014 року по вересень 2015 року, що і є предметом спору та беручи до уваги відсутність доказів щодо оплати за попередній період (з 21.10.2013 року по 21.10.2014р.), тому вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції нараховані за період з 21.10.2013 року по 21.10.2014 року (включно) не підлягають задоволенню.

Розрахунок трьох процентів річних:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 6600.00 21.11.2014 - 10.06.2015 202 3 % 109.58 5600.00 11.06.2015 - 11.06.2015 1 3 % 0.46 4600.00 12.06.2015 - 29.02.2016 263 3 % 99.44 6600.00 21.12.2014 - 29.02.2016 436 3 % 236.52 6600.00 21.01.2015 - 29.02.2016 405 3 % 219.70 6600.00 21.02.2015 - 29.02.2016 374 3 % 202.88 6600.00 21.03.2015 - 29.02.2016 346 3 % 187.69 6600.00 21.04.2015 - 29.02.2016 315 3 % 170.88 2500.00 21.07.2015 - 29.02.2016 224 3 % 46.03 6600.00 21.08.2015 - 29.02.2016 193 3 % 104.70 6600.00 21.09.2015 - 29.02.2016 162 3 % 87.88 Таким чином, за перерахунком суду загальний розмірі трьох процентів річних становить 1 465,76 грн. та підлягає задоволенню.

Розрахунок індексу інфляції:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 21.11.2014 - 10.06.2015 6600.00 1.444 2927.17 9527.17 11.06.2015 - 11.06.2015 5600.00 1.000 0.00 5600.00 12.06.2015 - 29.02.2016 4600.00 1.028 127.28 4727.28 21.12.2014 - 29.02.2016 6600.00 1.440 2905.61 9505.61 21.01.2015 - 29.02.2016 6600.00 1.397 2619.80 9219.80 21.02.2015 - 29.02.2016 6600.00 1.327 2155.74 8755.74 21.03.2015 - 29.02.2016 6600.00 1.197 1302.29 7902.29 21.04.2015 - 29.02.2016 6600.00 1.050 331.84 6931.84 21.07.2015 - 29.02.2016 2500.00 1.034 84.79 2584.79 21.08.2015 - 29.02.2016 6600.00 1.042 278.87 6878.87 21.09.2015 - 29.02.2016 6600.00 1.019 124.21 6724.21 Таким чином, за перерахунком суду загальний розмірі індексу інфляції становить 12 857,60 грн. та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ч.1 с. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, ч. 5 ст. 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7, код ЄДРПОУ 22599262) на користь підприємства "Будинок фізичної культури та спорту ЦР ФСТ "Динамо" (01024, м. Київ, вулиця Пилипа Орлика, будинок 15, код ЄДРПОУ 20077683) основний борг в розмірі 53 300 (п'ятдесят три тисячі триста) грн. 00 коп., пеню в розмірі 7 324 (сім тисяч триста двадцять чотири) грн. 05 коп., три проценти річних в розмірі 1 465 (одна тисяча чотириста шістдесят п'ять) грн. 76 коп., індекс інфляції в розмірі 12 857 (дванадцять тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 60 коп. та судовий збір в розмірі 1 124 (одна тисяча сто двадцять чотири) грн. 22 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 13.06.2016 року.

Суддя С.М. Мудрий