Рішення

від 13.06.2016 по справі 910/7582/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016Справа №910/7582/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент плюс"

про стягнення 152 000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Ясниська О.О. за довіреністю № 60/244 від 25.04.2016

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Полтавський машинобудівний завод" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою № 60/223 від 18.04.2016 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент плюс" (відповідач) про стягнення 152000,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач не здійснив повного розрахунку за товар, отриманий від позивача на підставі видаткових накладних.

Одночасно з позовною заявою позивачем направдено до суду заяву про забезпечення позову № 60/225 від 19.04.2016 шляхом накладення арешту на кошти у розмірі ціни позову (152000,00 грн.) та судового збору (2280,00 грн.), які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 порушено провадження у справі № 910/7582/16 та призначено розгляд справи на 19.05.2016 о 09:50 год.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 19.05.2016, з'явився.

В судове засідання, призначене на 19.05.2016, представник позивача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду від 25.04.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.05.2016 подав клопотання, відповідно до якого просив суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача належним чином вручити відповідачу копію позовної заяви із доданими до неї документами. Клопотання залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 19.05.2016 судом розглянуте та відхилене як необгрунтоване клопотання відповідача, подане 19.05.2016 в судовому засіданні, відповідно до якого відповідач просив суд відкласти розгляд справи та зобов'язати позивача належним чином вручити відповідачу копію позовної заяви із доданими до неї документами.

В судовому засіданні 19.05.2016 судом перевірено виконання сторонами вимог ухвали суду від 25.04.2016 про порушення провадження у справі № 910/7582/16 та встановлено, що сторони вимоги зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи нез'явлення представника позивача в судове засідання, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 25.04.2016 та положення п. 1, 2 ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 19.05.2016.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2016 відкладено розгляд справи на 13.06.2016 о 10:00 год.

23.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшов супровідний лист з документами на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 25.04.2016, а саме: письмовим підтвердженням про відсутність аналогічного спору та підтвердженням про направлення копії заяви про забезпечення позову відповідачу.

23.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення судового засідання, призначеного на 19.05.2016 о 9:50 год., у зв'язку з неможливістю позивача забезпечити явку свого представника в судове засідання, оскільки він перебуває у щорічній відпустці.

23.05.2016 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача, окрім суми основного боргу у розмірі 152000,00 грн., також 2116,83 грн. 3% річних, 8988,14 грн. інфляційних нарахувань та 30498,62 грн. пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, а всього 193603,59 грн. До наведеної заяви в якості додатків додані, зокрема, платіжне доручення № 6524 від 16.05.2016 на суму 624,05 грн. на підтвердження сплати позивачем судового збору, у зв'язку із збільшенням розміру позовних вимог, та копії фіскального чеку з описом вкладення у цінний лист від 16.05.2016 на підтвердження направлення заяви про збільшення позовних вимог відповідачу.

В судове засідання, призначене на 13.06.2016, з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 13.06.2016, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 28.04.2016 та від 19.05.2016 не виконав, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, враховуючи, що представник відповідача Педенко С.В. була присутня в судовому засіданні 19.05.2016, в якому розгляд справи відкладено на 13.06.2016, що підтверджується протоколом судового засідання від 19.05.2016. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представника відповідача про те, що вона повідомлена про відкладення розгляду справи на 13.06.2016 о 10:00 год.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п.п. 3.9 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Відповідно до абз. 1 п.п. 3.9.2 п.п. 3.9 п. 3 вищенаведеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 13.06.2016 без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та з огляду на встановлений статтею 69 ГПК України строк вирішення спору.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме: копію видаткової накладної № ПМ-000339 від 27.11.2015, копії рахунків на оплату товару, платіжні доручення № 102 від 19.10.2015 на суму 50000,00 грн., № 76 від 17.09.2015 на суму 150000,00 грн., № 118 від 17.11.2015 на суму 25000,00 грн., № 115 від 04.11.2015 на суму 27000,00 грн. на підтвердження оплати за поставлений позивачем товар. Клопотання позивача судом задоволене, документи долучені до матеріалів справи, клопотання передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 підтримав заяву про збільшення позовних вимог, подану 23.05.2016 через відділ діловодства суду, просив суд задовольнити позовні вимоги згідно цієї заяви, а саме стягнути з відповідача 193603,59 грн., з яких: 152000,00 грн. основного боргу, 2116,83 грн. 3% річних, 8988,14 грн. інфляційних нарахувань та 30498,62 грн. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Як зазначено в абз. 4 п.п. 3.12 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

Виходячи зі змісту поданої позивачем позовної заяви, суд розцінив заяву позивача про збільшення позовних вимог, подану 23.05.2016 через відділ діловодства суду, як заяву про зміну предмету і підстав позову.

Так, у наведеній заяві позивач просив суд, окрім суми основного боргу, стягнути також з відповідача суми 3% річних, інфляційних нарахувань та пені, тоді як предметом позову у справі № 910/7582/16 було визначено стягнення з відповідача лише суми основного боргу у розмірі 152000,00 грн. Таким чином вимоги позивача про стягнення 2116,83 грн. 3% річних, 8988,14 грн. інфляційних нарахувань та 30498,62 грн. пені є одночасною зміною і предмета, і підстав позову, що, відповідно до вимог ст. 22 ГПК України, є неможливим.

Отже, позовними вимогами позивача, виходячи з яких розглядається спір, є вимоги, заявлені у позовній заяві, про стягнення з відповідача 152000,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 підтримав заяву про забезпечення позову № 60/225 від 19.04.2016, подану одночасно з позовною заявою, відповідно до якої просив суд накласти арешт на кошти у розмірі ціни позову (152000,00 грн.) та судового збору (2280,00 грн.), які обліковуються на розрахунковому рахунку відповідача.

В судовому засіданні 13.06.2016 судом здійснювався розгляд наведеної заяви позивача про забезпечення позову.

Відповідно до статті 66 ГПК України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити, передбачених статтею 67 цього Кодексу, заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду .

Згідно приписів статті 67 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві.

Відповідно до роз'яснень, наданих господарським судам, зокрема, у п. 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Разом з тим, позивачем не надано суду жодних належних і допустимих, в розумінні ст. 33, 34 ГПК України, доказів того, що невжиття визначених ним у заяві про забезпечення позову заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду зі спору у даній справі.

За таких обставин, позивачем не доведено суду ймовірність утруднення або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення цього позову та невжиття заходів забезпечення позову згідно заяви позивача, а тому підстави для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову відсутні, у зв'язку з чим суд відмовив у її задоволенні.

Представник позивача в судовому засіданні 13.06.2016 надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 152000,00 грн. заборгованості за поставлений на підставі видаткових накладних товар підтримав повністю.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядалась за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем суду не подано.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 13.06.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року відповідно до видаткової накладної № ПМ-000223 від 22.10.2015 Публічне акціонерне товариство "Полтавський машинобудівний завод" (позивач) поставило Товариству з обмеженою відповідальністю "Континент плюс" (відповідачу) товар на загальну суму 50400,00 грн.

У листопаді 2015 року відповідно до видаткових накладних № ПМ-000319 від 05.11.2015, № ПМ-000336 від 26.11.2015, № ПМ-000339 від 27.11.2015 позивач пос тавив відповідачу товар на загальну суму 353600,00 грн.

Загалом, відповідно до наведених видаткових накладних, позивачем постав лено відповідачу товар на суму 404000,00 грн. , а відповідачем прийнято цей товар на підставі довіреностей № 27 від 05.11.2015, № 36 від 26.11.2015, № 37 від 26.11.2015, № 25 від 27.11.2015 без зауважень і заперечень, про що свідчить підпис останнього на видаткових накладних № ПМ-000223 від 22.10.2015, № ПМ-000319 від 05.11.2015, № ПМ-000336 від 26.11.2015, № ПМ-000339 від 27.11.2015 (далі разом - видаткові накладні).

Разом з тим, відповідач здійснив лише часткову оплату за товар, поставлений згідно видаткових накладних, в загальній сумі 252000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 102 від 19.10.2015 на суму 50000,00 грн., № 76 від 17.09.2015 на суму 150000,00 грн., № 118 від 17.11.2015 на суму 25000,00 грн., № 115 від 04.11.2015 на суму 27000,00 грн.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач повністю не розрахувався за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар. Так, згідно видаткової накладної № ПМ-000223 від 22.10.2015 на суму 50400,00 грн. відповідачем здійснено оплату лише в сумі 50000,00 грн. 19.10.2015, згідно видаткової накладної № ПМ-000319 від 05.11.2015 на суму 185000,00 грн. відповідачем здійснено оплату лише в сумі 150000,00 грн. 17.09.2015 та 25000,00 грн. 17.11.2015, згідно видаткової накладної № ПМ-000336 від 26.11.2015 року на суму 93000,00 грн. відповідачем здійснено оплату лише в сумі 27000,00 грн. 04.11.2015, видаткова накладна № ПМ-000339 від 27.11.2015 на суму 75600,00 грн. повністю не оплачена відповідачем.

Загалом, відповідачем здійснено часткову оплату за товар, поставлений позивачем на підставі видаткових накладних, в сумі 252000,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений позивачем на підставі видаткових накладних товар склала 152000,00 грн. (404000,00 грн. - 252000,00 грн. = 152000,00 грн.).

Оскільки заборгованість у вищенаведеній сумі не була оплачена відповідачем, позивач звернувся до останнього з претензією № 60/129 від 17.03.2016, додавши до неї акт звірки взаєморозрахунків. Направлення претензії відповідачу підтверджується копією фіскального чеку № 00182710016393 від 26.03.2016. Натомість відповіді на претензію позивача відповідач не надав, заборгованість за спірний товар у сумі 152000,00 грн. не погасив.

За наведених обставин позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 152000,00 грн. за поставлений на підставі видаткових накладних товар.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач в судове засідання 13.06.2016 не з'явився, докази на спростування обставин, повідомлених позивачем суду не подав та не надіслав.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 вказаної статті ЦК України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Згідно ст. 181 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) допускається укладання господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладання даного виду договорів.

Наявні в матеріалах справи видаткові накладні № ПМ-000223 від 22.10.2015, № ПМ-000319 від 05.11.2015, № ПМ-000336 від 26.11.2015, № ПМ-000339 від 27.11.2015 на загальну суму 404000,00 грн., які підписані уповноваженими представниками сторін, зокрема, з боку відповідача - представником останнього на підставі довіреностей, копії яких наявні в матеріалах справи, свідчить про вчинення сторонами у спрощений спосіб правочину, який за своєю правовою природою є договором поставки, що в свою чергу, свідчить про наявність між сторонами цивільних прав і обов'язків відповідно до ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, прийняття покупцем (відповідачем) товару від продавця (позивача) згідно вищенаведених видаткових накладних на загальну суму 404000,00 грн. засвідчує укладення між сторонами договору поставки, до якого застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, оскільки інше не випливає з характеру відносин сторін.

Судом встановлено, що за придбаний товар відповідач повного та своєчасного розрахунку не провів.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього , якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару .

Зі змісту наведеної норми вбачається, що за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено інший строк оплати. Відтак обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 ЦК України) виникає з моменту його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо іншого строку оплати сторони не визначили. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі № 925/1332/13 та враховується судом при вирішенні спору у даній справі згідно приписів ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно ч.ч. 1, 2 ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. Невиконання судових рішень Верховного Суду України тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Як вбачається із матеріалів справи, 22.10.2015 продавцем (позивачем) було поставлено, а покупцем (відповідачем) отримано товар згідно з видатковою накладною № ПМ-000223 від 22.10.2015, а тому у відповідача виник обов'язок щодо оплати товару за вказаною видатковою накладною з 22.10.2015.

05.11.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар згідно з видатковою накладною № ПМ-000319 від 05.11.2015, а тому у відповідача виник обов'язок щодо оплати товару за вказаною видатковою накладною з 05.11.2015.

26.11.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар згідно з видатковою накладною № ПМ-000336 від 26.11.2015, а тому у відповідача виник обов'язок щодо оплати товару за вказаною видатковою накладною з 26.11.2015.

27.11.2015 позивачем було поставлено, а відповідачем отримано товар згідно з видатковою накладною № ПМ-000339 від 27.11.2015, а тому у відповідача виник обов'язок щодо оплати товару за вказаною видатковою накладною з 27.11.2015.

Наведене свідчить, що у позивача виникло право вимоги повної оплати за товар згідно наведених видаткових накладних.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи, а саме платіжними дорученнями № 102 від 19.10.2015 на суму 50000,00 грн., № 76 від 17.09.2015 на суму 150000,00 грн., № 118 від 17.11.2015 на суму 25000,00 грн., № 115 від 04.11.2015 на суму 27000,00 грн., підтверджується, що відповідач здійснив лише часткову оплату в загальній сумі 252000,00 грн. за товар згідно спірних видаткових накладних, не дотримавшись при цьому строку оплати товару в повному обсязі, який виник у нього на підставі норми ст. 692 ЦК України.

Судом встановлено, що станом на час вирішення спору по суті прострочена заборгованість відповідача перед позивачем за товар, отриманий згідно спірних видаткових накладних становить 152000,00 грн. (404000,00 грн., загальна сума поставленого згідно видаткових накладних товару - 252000,00 грн., часткова оплата за поставлений згідно видаткових накладних товар = 152000,00 грн.).

Прострочену заборгованість в сумі 152000,00 грн. відповідач не погасив, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Зважаючи на встановлені обставини справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 152000,00 грн. підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду задоволення позовних вимог повністю, на відповідача покладається судовий збір в розмірі 2280,00 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 66, 67, 75, 82-85, 116, 111-28 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент плюс" (02002, м. Київ, ВУЛИЦЯ МАРИНИ РАСКОВОЇ, будинок 11; ідентифікаційний код 32662226) на користь Публічного акціонерного товариства "Полтавський машинобудівний завод" (36007, Полтавська обл., місто Полтава, ВУЛИЦЯ МАРШАЛА БІРЮЗОВА, будинок 27; ідентифікаційний код 14307417) 152000,00 грн. (сто п'ятдесят дві тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 2280,00 грн. (дві тисячі двісті вісімдесят гривень 00 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (ч. 1 ст. 93 ГПК України), якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 14.06.2016

Суддя Гумега О.В.