ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06.06.2016Справа №910/20382/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль"
Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У."
Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет"
про захист авторського права, стягнення компенсації в розмірі 91 350,00 грн.
Судді Гумега О.В. (головуючий)
Ващенко Т.М.
Бондарчук В.В.
Представники:
від позивача: Григоренко А.О. за довіреністю б/н від 12.01.2016 р.;
Сушко В. С. за довіреністю б/н від 12.01.2016 р.
від відповідача: Ситцевой В.В. - адвокат
від третьої особи-1: не з'явився
від третьої особи-2: не з'явився
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль" (відповідач) про захист авторського права, стягнення компенсації в розмірі 91 350,00 грн.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що він є власником виключних прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал «Маша и Медведь» вцілому на всі серії цього твору, кадри серій та персонажі, як частини твору. Позивач зазначає, що він володіє виключним правом надавати дозволи на використання або забороняти використання об'єктів інтелектуальної власності, якими є кадри серій цього твору, персонаж «Маша», персонаж «Медведь», як самостійні частини аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», що можуть використовуватися самостійно.
09.07.2014 між позивачем, третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача та третьою особою-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача було укладено угоду № 09/07 про добровільне врегулювання матеріально-правової претензії, яка виникла внаслідок поставки третьою особою 1 продукції, яка в подальшому була запропонована до реалізації кінцевим споживачам в належній третій особі 2 мережі гіпермаркетів «Ашан» і в зазначеній продукції без дозволу позивача використано зображення об'єктів інтелектуальної власності, належних позивачу.
Позивач вказує, що згідно переданих третьою особою 1 позивачу документів вбачається, що 09.02.2012 між відповідачем і третьою особою 1 було укладено договір поставки № П4020. За твердженням позивача, на підставі цього договору, згідно видаткових накладних, відповідач поставив третій особі 1 контрафактний товар - наволочки, в загальній кількості 1490 одиниць на загальну суму 21329,10 грн., на яких використано кадр із аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» і сам персонаж «Маша».
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.09.2014 було порушено провадження у справі № 910/20382/14, залучено до участі у справі в якості третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У.", залучено до участі у справі в якості третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" та призначено розгляд справи на 20.10.2014 о 12:30 год.
30.09.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
17.10.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого що відповідач повністю не визнав позов та просив суд залишити позов без розгляду. Заперечення на позовну заяву відповідач, зокрема, обґрунтовує тим, що позивач не надав фіскального чеку на підтвердження факту придбання наволочки, а також висновку спеціаліста (експерта), з якого слідує, що спірне зображення дівчинки взяте саме з спірного мультфільму. Відповідач вказує, що позивачем не надано доказу, що на кожній з 1450 одиниць товару наявні будь-які зображення зі спірним зображенням дівчинки. Крім того, відповідач зазначає, що згідно з чинним законодавством Російської Федерації (ст. 1259 ЦК РФ) передбачено, що авторські права розповсюджуються на частину твору, його назву, персонаж твору, якщо по своєму характеру вони можуть бути визнані самостійним результатом творчої праці. В той же час чинним законодавством України «персонаж» не віднесено до об'єктів авторського права. Відповідач також просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати в сумі 10000,00 грн.
20.10.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про долучення до матеріалів справи доказів направлення примірників відзиву на адреси позивача та третіх осіб.
20.10.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про стягнення з позивача витрат на оплату послуг адвоката.
В судове засідання 20.10.2014 представники позивача, відповідача та третіх осіб з'явилися.
Представник позивача в судовому засіданні 20.10.2014 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представники відповідача в судовому засіданні 20.10.2014 заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд залишити позов без розгляду з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 через відділ діловодства суду.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про необхідність витребувати у позивача письмові пояснення на відзив відповідача з наданням відповідних доказів та докази того, що за видатковими накладними, зазначеними на стор. 1-4 позовної заяви, відповідач поставив товар, на якому були розміщені персонажі аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь».
Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні 20.10.2014 та оголосив перерву в судовому засіданні до 10.11.2014 о 10:20 год.
06.11.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про долучення оригіналу платіжного доручення № 3 від 14.10.2014 про оплату за надання правової допомоги (послуг) у справі № 910/20382/14, згідно договору про надання правової допомоги № 10/1 від 10.10.2014 до матеріалів справи.
В судове засідання призначене на 10.11.2014, представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання, призначене на 10.11.2014, не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 10.11.2014 подав письмові пояснення з урахуванням відзиву відповідача. В якості додатків до пояснень позивач надав суду копії оригінальних зображень персонажу "Маша" з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» з серії "Ловись рыбка!". Пояснення разом з доданими до них документами залучені до матеріалів справи та передані до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні 10.11.2014 представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 10.11.2014 в судовому засіданні.
Представники відповідача в судовому засіданні 10.11.2014 заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд залишити позов без розгляду з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні 10.11.2014 представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору.
Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання сторін про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 10.11.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 24.11.2014 об 11:30 год.
17.11.2014 через відділ діловодства суду від директора ТОВ "Мегаполіс-Текстиль" надійшла довідка, відповідно до якої він повідомив суд про те, що ТОВ "Мегаполіс-Текстиль" не є виробником жодного товару, через відсутність виробничих потужностей.
21.11.2014 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
21.11.2014 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист № 07-11/14 від 07.11.2014 з документами для долучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2014, а саме: належним чином засвідченими копіями статуту позивача, виписок з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно позивача та ТОВ "РВТ-Інвест".
В судове засідання 24.11.2014 представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 24.11.2014 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 24.11.2014 представник позивача надав усні пояснення щодо документів, поданих на виконання вимог ухвали суду від 10.11.2014.
Представники відповідача в судовому засіданні 24.11.2014 заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд залишити позов без розгляду з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 через відділ діловодства суду.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 24.11.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2014 відкладено розгляд справи на 01.12.2014 о 14:00 год.
01.12.2014 через відділ діловодства суду від представника третьої особи-1 та третьої особи-2 надійшли телеграми, відповідно до яких представник просив суд відкласти розгляд справи, у зв'язку з неможливістю забезпечити присутність представників в судовому засіданні, призначеному на 01.12.2014.
В судове засідання 01.12.2014 представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 01.12.2014 не з'явилися, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 01.12.2014 подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю третіми особами забезпечити присутність представників в судовому засіданні 01.12.2014. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні 01.12.2014 здійснювався розгляд клопотань третіх осіб про відкладення розгляду справи, викладених у телеграмах, поданих 01.12.2014 через відділ діловодства суду, та клопотання позивача про відкладення розгляду справи, поданого 01.12.2014 в судовому засіданні.
Представник позивача вищезазначені клопотання підтримав, звернувши увагу суду на те, що у третіх осіб наявні оригінали документів, за якими відповідач, на думку позивача, поставляв контрафактний товар, а також на те, що треті особи мають можливість підтвердити, що саме спірний товар поставлявся відповідачем і що саме спірний товар був розповсюджений третьою особою-2.
Представник відповідача проти задоволення вищезазначених клопотань заперечував.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що клопотання третіх осіб та позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягають, з огляду на їх безпідставність.
В судовому засіданні 01.12.2014 представник позивача надав усні пояснення щодо заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 01.12.2014 заперечував проти заявлених позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 через відділ діловодства суду.
Враховуючи складність справи та положення ч. 1 ст. 4-6 ГПК України, суд дійшов висновку про необхідність розгляду справи № 910/20382/14 колегіально у складі трьох суддів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 було призначено здійснювати розгляд справи № 910/20382/14 колегіально у складі трьох суддів.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 01.12.2014 для здійснення колегіального розгляду справи № 910/20382/14 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.12.2014 справу № 910/20382/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Полякова К.В. та призначено розгляд справи на 26.01.2015 о 12:10 год.
26.01.2015 від представника позивача надійшло клопотання про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу.
В судове засідання, призначене на 26.01.2015, представники відповідача з'явилися.
Представники позивача, третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання, призначене на 26.01.2015, не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 26.01.2015 судом розглянуте клопотання позивача, подане 26.01.2015 через відділ діловодства суду, про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу. Клопотання судом задоволене.
Враховуючи клопотання позивача про здійснення фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 26.01.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2015 відкладено розгляд справи на 09.02.2015 о 10:00 год.
06.02.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
В судове засідання 09.02.2015 представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 09.02.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представники відповідача в судовому засіданні 09.02.2015 подали клопотання про витребування доказів. Клопотання залучене судом до матеріалів справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.02.2015 подав пояснення, відповідно до якого, зокрема, вказав що чинним законодавством України, рівно як і Бернською конвенцією, такий об'єкт авторського права як персонаж - не зазначений. Відповідач вказував, що в період з 1950 по 1988 роки в СРСР були опубліковані книжки із назвою «Маша и медведь». Наведене, на думку відповідача, свідчить, що назва казки «Маша и медведь» не є оригінальною, а персонажі цієї казки відомі з народного фольклору. Крім того, відповідач вказав, що встановлення тотожності зображення дівчинки на наволочці та в аудіовізуальному творі відноситься до компетенції мистецтвознавців в галузі образотворчого мистецтва.
Представник позивача в судовому засіданні 09.02.2015 подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні, призначеному на 09.02.2015, представник позивача надав пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав з урахуванням письмових пояснень, поданих 10.11.2014 в судовому засіданні.
Представники відповідача в судовому засіданні, призначеному на 09.02.2015, заперечували проти заявлених позовних вимог та просили суд залишити позов без розгляду з підстав, викладених у відзиві, поданому 17.10.2014 через відділ діловодства суду.
В судовому засіданні, призначеному на 09.02.2015, представники відповідача подали клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання відповідача про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 09.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 продовжено строк вирішення спору та відкладено розгляд справи на 16.02.2015 об 11:00 год.
09.02.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
Розпорядженням Заступника Голови Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 у зв'язку із знаходженням судді Полякової К.В. у відрядженні, для здійснення колегіального розгляду справи № 910/20382/14 визначено наступних суддів: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Бондарчук В.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 справу № 910/20382/14 прийнято до провадження колегії суддів у складі: Гумега О.В. (головуючий), Ващенко Т.М., Бондарчук В.В. та призначено розгляд справи на 16.02.2015 об 11:00 год.
16.02.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надання відповідачу часу для надання письмових пояснень щодо висновку експертів № 190/14 від 26.01.2015.
В судове засідання 16.02.2015 представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 16.02.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Представник позивача в судовому засіданні 16.02.2015 подав клопотання про долучення копії прокатного посвідчення № 214019209 від 15.10.2009 до матеріалів справи. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Судом в судовому засіданні 16.02.2015 розглянуті клопотання відповідача, подані 06.02.2015 та 09.02.2015 р, про витребування доказів у позивача. Клопотання відповідача судом задоволено.
В судовому засіданні, призначеному на 16.02.2015, здійснювався розгляд клопотання відповідача, поданого 16.02.2015 через відділ діловодства суду, про відкладення розгляду справи та надання відповідачу часу для надання письмових пояснень щодо висновку експертів № 190/14 від 26.01.2015. Клопотання відповідача судом задоволено.
Враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, необхідність витребування доказів та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 16.02.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.02.2015 відкладено розгляд справи на 06.04.2015 о 10:30 год.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2015 виправлено описку, допущену в п. 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду міста Києва від 16.02.2015, та призначено розгляд справи на 14.04.2015 об 11:00 год.
26.03.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
08.04.2015 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи. Заява судом задоволена.
08.04.2015 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.
10.04.2015 через відділ діловодства суд від відповідача надійшли пояснення з урахуванням висновку експертизи № 190/14 від 26.01.2015, поданого позивачем в судовому засіданні 09.02.2015 разом із клопотанням про долучення документів до матеріалів справи.
10.04.2015 через відділ діловодства суд від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи оригіналу Висновку № 1 з дослідженням, проведеним на запит адвоката В.В. Ситцевого від 06.04.2015.
В судовому засіданні 14.04.2015 судом перевірено виконання позивачем вимог ухвали суду від 16.02.2015 та встановлено, що позивач вимоги зазначеної ухвали не виконав.
Відповідно до ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення у справі судової експертизи та забезпечити сторонам, третім особам можливість надати суду питання, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.
В судовому засіданні, призначеному на 14.04.2015 представники позивача та відповідача подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання судом задоволене та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.
Враховуючи клопотання сторін про продовження строку вирішення спору та положення ч. 1 ст. 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 14.04.2015.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2015 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів; відкладено розгляд справи на 22.04.2015 об 11:00 год.; витребувано додаткові докази у справі; надано сторонам та третім особам можливість запропонувати суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.
В судове засідання 22.04.2015 представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 22.04.2015 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 22.04.2015 представник позивача звернувся до суду з клопотанням про залучення до матеріалів справи речового доказу, а саме компакт- диску з серією твору. Клопотання позивача судом задоволено та передано до відділу діловодства суду для реєстрації.
В судовому засіданні 22.04.2015 представник відповідача звернувся до суду з клопотанням в якому, зокрема, запропонував перелік питань, які, на його думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.
Представники позивача, третьої особи -1, третьої особи-2 наданим їм правом не скористалися та не надали суду перелік питань, які, на їх думку, необхідно поставити на вирішення судового експерта.
Остаточне коло питань, які повинні бути роз'яснені судовим експертом, визначається судом відповідно до ст. 41 ГПК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, та зупинено провадження у справі № 910/20382/14 до закінчення проведення судової експертизи.
20.01.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України надійшов супровідний лист № 9469/15-35 від 16.01.2016 про направлення рахунку оплати вартості експертизи.
14.04.2016 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України супровідним листом № 9469/15-35 від 11.04.2016 повернуто матеріали господарської справи № 910/20382/14 без проведення судової експертизи, у зв'язку з нездійсненням позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь", попередньої оплати витрат по проведенню судової експертизи у справі № 910/20382/14.
Згідно абз. 3, 5 пункту 23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, під час судового розгляду має нести заінтересована сторона, а у разі призначення господарським судом судової експертизи з власної ініціативи - сторона, визначена в ухвалі господарського суду про призначення судової експертизи. Тому в зазначеній ухвалі суд вправі зобов'язати відповідну сторону перерахувати, в тому числі шляхом здійснення попередньої оплати, суму витрат на проведення експертизи на рахунок експертної установи. У разі відмови чи ухилення заінтересованої сторони або сторони, зобов'язаної ухвалою господарського суду, від оплати витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, суд може запропонувати іншій стороні оплатити ці витрати, а за відсутності і її згоди та за неможливості проведення судової експертизи без попередньої оплати її вартості суд розглядає справу на підставі наявних доказів.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність поновлення провадження у справі № 910/20382/14.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2016 поновлено провадження у справі № 910/20382/14 та призначено розгляд справи на 23.05.2016 об 11:00 год.
Судове засідання, призначене на 23.05.2016, не відбулося, у зв'язку з тим, що суддя Гумега О.В. перебувала у відрядженні.
Після повернення судді Гумеги О.В. з відрядження, суд призначив розгляд справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.05.2016 призначено розгляд справи на 06.06.16 об 11:00 год.
В судове засідання 06.06.2015 представники позивача та відповідача з'явилися.
Представники третьої особи-1 та третьої особи-2 в судове засідання 06.06.2016 не з'явилися, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
Суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.06.2016 без участі представників третіх осіб, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та відповідно до вимог ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні 06.06.2016 представники позивача підтримали позовні вимоги повністю. Крім того, представники позивача вказали на відсутність необхідності призначення у справі судової експертизи та зазначали про можливість вирішення спору у справі на підставі наявних в матеріалах справи доказів. Представники позивача також вказали на зміну розміру мінімальної заробітної плати та запропонували суду врахувати цю обставину при вирішенні спору.
В судовому засіданні, призначеному на 06.06.2016, відповідач наголосив на обов'язку позивача довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, що, на думку представника відповідача, позивачем зроблено не було.
Представник відповідача зазначив про можливість вирішення спору у справі на підставі зібраних у справі доказів.
Крім того, представники позивача і представник відповідача повідомили суд про відсутність згоди нести попередні витрати за проведення судової експертизи.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи на підставі наявних доказів.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.06.2016 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва
ВСТАНОВИВ:
У пункті 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:
1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача. У випадках коли права автора засвідчено свідоцтвом, виданим в установленому порядку уповноваженим органом, власник майнових прав інтелектуальної власності на твір, які було передано на зазначений у свідоцтві твір, звільняється від доведення належності йому відповідних прав; у таких випадках обов'язок доведення належності цих прав іншій особі, ніж та, що зазначена у свідоцтві, покладається на відповідача;
2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) і Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон) при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).
У прийнятті судового рішення зі спору, пов'язаного з порушенням авторського права та/або суміжних прав, не є достатнім загальне посилання суду на використання твору та/або об'єкта суміжних прав позивачем: мають бути з'ясовані конкретні форма і спосіб використання кожного об'єкта такого права.
Статтею 435 ЦК України передбачено, що первинним суб'єктом авторського права є автор твору. За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства). Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.
Відповідно до частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.
За приписами частини першої статті 31 Закону автор (чи інша особа, яка має авторське право) може передати свої майнові права, зазначені у статті 15 цього Закону, будь-якій іншій особі повністю чи частково. Передача майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське право) оформляється авторським договором. Майнові права, що передаються за авторським договором, мають бути у ньому визначені. Майнові права, не зазначені в авторському договорі як відчужувані, вважаються такими, що не передані.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Маша и Медведь" є юридичною особою за законодавством Російської Федерації, місцезнаходженням якої є м. Москва, вул. Годовікова, б. 9, будова 3 і якій присвоєно основний державний реєстраційний номер 1107746373536, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб від 21.05.2014 № 8935797 УД.
Відповідно до авторського договору-замовлення № ОК-2/2008 від 01.04.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (замовник) та ОСОБА_9 (автор-виконавець), автор-виконавець зобов'язувався створити і передати замовнику сценарій восьми серій дитячого телевізійного серіалу «Маша и Медведь» (надалі- твір). Твір створюється відповідно до Технічного завдання, наведеного у Додатку 1 до цього договору. Виконання робіт за цим договором підтверджується актом здачі-приймання робіт від 23.09.2008 (т. 2 а. с. 98-104).
Між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (роботодавець) та ОСОБА_10 18.09.2009 був укладений договір №090928/МИм-С4 про виплату авторської винагороди за використання службового твору (анімаційного аудіовізуального твору серії «ІНФОРМАЦІЯ_1» анімаційного серіалу «Маша и Медведь»).
Відповідно до Договору № 010601-МиМ про відчуження виключного права на аудіовізуальний твір (серіал «Маша и Медведь») від 08.06.2010 (далі - договір), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Студія «АНИМАККОРД» (далі- правовласник) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша и Медведь" (далі - позивач), правовласник передав позивачу виключне право на аудіовізуальний твір - серіал «Маша и Медведь» (вісім серій, визначених в ст. 1.1. договору). Цей договір діє протягом всього терміну дії виключного права на аудіовізуальний твір (ст. 6.1. договору).
Відповідно до ст. 1.3. договору правовласник гарантував, що він є власником виключного права на аудіовізуальний твір. Виключне право на аудіовізуальний твір передається правовласником набувачу в повному об'ємі для використання його будь-яким способом і в будь-якій формі (ст. 1.4. договору).
Відповідно до п. 28 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, визначено, що у розгляді господарським судом справи про захист авторських прав потрібно виходити з того, що, поки не доведено інше, автором твору вважається особа, зазначена як автор на оригіналі або примірнику твору. Інші докази, пов'язані з авторством твору, досліджуються лише в разі, якщо авторство даної особи на твір оспорюється або заперечується.
Отже, позивач є власником виключних майнових авторських прав на аудіовізуальний твір - мультиплікаційний серіал "Маша и Медведь" (серії 1-8), а саме: 1. «Раз, два, три! Елочка гори!»; 2. «Первая встреча»; 3. «До весны не будить!»; 4. «Весна пришла!»; 5. «Ловись рыбка!»; 6. «Следы невиданных зверей!»; 7. «С волками жить…»; 8. «Позвони мне, позвони!» та його складові частини і має право захищати свої права, у тому числі шляхом звернення до господарського суду з даним позовом.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права», аудіовізуальний твір - це твір, що фіксується на певному матеріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зображень) чи аналогових або дискретних сигналів, які відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомогою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тощо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального твору є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофільми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультиплікаційними), неігровими чи іншими.
Стаття 8 Закону України «Про авторське право і суміжні права», встановлює, що об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, в тому числі аудіовізуальні твори.
Статтею 9 Закону передбачено, що частина твору, яка може використовуватись самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього закону.
Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.
Відповідно до статті 440 ЦК України та частини третьої статті 15 Закону майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.
Частиною другою статті 32 Закону передбачено, що використання твору будь-якою особою допускається виключно на основі авторського договору, за винятком випадків правомірного використання, передбачених статтями 21 - 25 цього Закону.
В п. 26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, також зазначено, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 ЦК України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності. При цьому господарським судам слід мати на увазі таке: майнові права, не зазначені в договорі як передані чи дозволені до використання, вважаються непереданими та недозволеними; предметом договору не можуть бути права на використання творів, які не були чинними; невиключні права, одержані за ліцензійним договором, можуть у подальшому передаватися іншим особам, якщо це прямо передбачено у первісному договорі; якщо в ліцензійному договорі на видання, опублікування чи інше відтворення твору або об'єкта суміжних прав винагорода визначається у вигляді фіксованої суми, то в договорі має бути зазначено як його істотну умову максимальний тираж твору або об'єкта суміжних прав. Примірники творів або об'єктів суміжних прав, відтворені понад установлений тираж, є контрафактними. Будь-які пробні чи технологічні тиражі повинні входити до встановленого договором розміру тиражу.
Зібрані у справі докази свідчать, що 09.07.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Маша і Мєдвєдь" (позивач) , Товариством з обмеженою відповідальністю "Ріал Істейт Ф.К.А.У." (третя особа 1), Товариством з обмеженою відповідальністю "Ашан Україна Гіпермаркет" (третя особа 2) було укладено Угоду №09/07 про добровільне врегулювання матеріально - правової претензії (надалі - Угода).
Згідно п.п. 1, 3, 4 Додатку №7 до вказаної Угоди, продукцією з зображенням об'єктів інтелектуальної власності, яка була третьою особо 1 поставлена третій особі 2, і була запропонована до реалізації кінцевим споживачам у належній останньому мережі гіпермаркетів "Ашан" , є наволочки.
Штрих код продукції з зображенням об'єктів інтелектуальної власності або артикул продукції з зображенням об'єктів інтелектуальної власності: штрих код - 4820086541381.
Третя особа 1, передала позивачу копії документів , за якими третя особа 1 отримала від постачальника (відповідача) продукцію , яка, на думку позивача, є контрафактною .
Згідно переданих третьою особою 1 позивачу документів вбачається, що 09.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль" (відповідач) та третьою особою 1 було укладено Договір поставки № П4020.
За видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи ( т. 1, а. с. 102- 147 відповідач поставив третій особі 1 товар - наволочки 50х70 «Колискова мрій», бязь, штрих код 4820086541381 в загальній кількості 1490 одиниць, на загальну суму 21329,10 грн.
В матеріалах справи наявна фотографія зазначеного товару (упаковки та наволочки) (т. 1 а.с. 148-149). Товар та упаковка оглядалися в судовому засіданні.
Звертаючись до суду з позовом про відновлення порушених авторських прав шляхом стягнення з відповідача компенсації, позивач вказує, що використаний відповідачем, шляхом розміщення на наволочці, кадр з серій Твору і сам персонаж «Маша», є самостійними частинами з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», а тому відповідно до ст. 9 Закону України «Про авторське право і суміжні права», частина твору, яка може використовуватися самостійно, у тому числі й оригінальна назва твору, розглядається як твір і охороняється відповідно до цього Закону.
Позивач вважає, що факт розповсюдження (реалізація, продаж, поставка) відповідачем контрафактної продукції шляхом поставки третій особі 1 є порушенням прав позивача в рамках п. б) ч. 1 ст. 50 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», згідно якого, піратство у сфері авторського права і (або) суміжних прав - це опублікування, відтворення, ввезення на митну територію України, вивезення з митної території України і розповсюдження контрафактних примірників творів.
Позивач вказує на наявне в нього право на захист свого авторського права та, зокрема, права на звернення до суду з позовом позовом про виплату компенсацій.
Судом встановлено, що безпосередньо на товарі (наволочці), який поставлявся відповідачем третій особі-1, зображена голова дівчинки. Позивач вважає, що це зображення є використанням відповідачем кадру з мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» і самого персонажу «Маша» з аудіовізуального твору «Маша и Медведь» , власником виключних майнових прав на який є позивач.
У пункті "г" частини першої статті 52 Закону встановлено, що за захистом свого авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права та суміжних прав мають право звертатися в установленому порядку до суду та інших органів відповідно до їх компетенції.
При порушеннях будь-якою особою авторського права і (або) суміжних прав, передбачених статтею 50 цього Закону, недотриманні передбачених договором умов використання творів і (або) об'єктів суміжних прав, використанні творів і об'єктів суміжних прав з обходом технічних засобів захисту чи з підробленням інформації і (або) документів про управління правами чи створенні загрози неправомірного використання об'єктів авторського права і (або) суміжних прав та інших порушеннях особистих немайнових прав і майнових прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав мають право: подавати позови про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.
Пунктом "г" частини другої статті 52 Закону передбачено, що суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
Позивачем визначено суму компенсації в розмірі 75 мінімальних заробітних плат, що складає 91350,00 грн. із розрахунку розміру мінімальної заробітної плати, який станом на дату подання позову до суду становив 1218,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
З огляду на положення зазначеної норми та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.
В п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, визначено, що у вирішенні питань, пов'язаних із способами захисту прав інтелектуальної власності, господарським судам потрібно мати на увазі що загальні способи захисту права інтелектуальної власності визначені частиною другою статті 16 ЦК України і частиною другою статті 20 ГК України. Наведені у відповідних нормах переліки способів захисту не є вичерпними з огляду на вміщений у статті 16 ЦК України припис про те, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом, а у статті 20 ГК України - положення щодо можливості захисту права і законного інтересу іншими способами, передбаченими законом.
Частиною першою статті 432 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу.
У частині другій згаданої статті 432 ЦК України визначено способи захисту права інтелектуальної власності.
Законами України про набуття та здійснення права на конкретні об'єкти інтелектуальної власності, зокрема, статтею 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права", також передбачено способи захисту відповідного права, в тому числі і право на стягнення компенсації.
В п. 51 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» із змінами і доповненнями, зазначено, що за змістом статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" у зв'язку з порушенням авторського права і (або) суміжних прав є можливим одночасне застосування кількох передбачених зазначеною статтею способів цивільно-правового захисту таких прав, у тому числі й у розгляді різних судових справ. Крім відшкодування збитків як загального способу захисту порушених прав, відповідно до пункту "г" частини першої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав може вимагати виплати компенсації замість відшкодування збитків або стягнення доходу.
У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід мати на увазі таке.
Компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації (п. 51.2. Постанови).
Отже для об'єктивного вирішення спору по суті суду необхідно встановити, чи підтверджується наявними в матеріалах справи доказами використання відповідачем аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» або його частини з порушенням авторських прав позивача.
Суд оцінює критично твердження щодо контрафактності спірного товару (наволочок), наведені в Угоді №09/07 про добровільне врегулювання матеріально - правової претензії, укладеній 09.07.2014 між позивачем, третьою особою 1, третьою особою 2 та додатку № 7 до неї від 10.07.2014.
Судом враховано, що ст. 35 ГПК України встановлені підстави звільнення від доказування. Так, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.
Судом встановлено, що відповідач не є стороною Угоди №09/07 про добровільне врегулювання матеріально - правової претензії від 09.07.2014. Відповідачем заперечується використання ним аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» або його частини.
Отже, відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона (зокрема, позивач) повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Судом досліджено зображення дівчинки, яке було нанесено на спірну наволочку, (т. 1. а. с. 149) та копію оригінального зображення персонажу «Маша» з серії «Ловись рыбка!» аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», надану позивачем (т. 1 а. с. 203), та встановлено що такі зображення є різними.
Позивач надав суду Висновок експертів №190/14 за результатами проведення комісійного експертного дослідження у сфері інтелектуальної власності від 26.01.2015, який був складений на прохання позивача комісією експертів у складі ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (т. 1 а. с. 107-154) (далі - Висновок експертів №190/14 від 26.01.2015).
В таблиці 6 цього висновку «Елементи художньої форми зображення персонажу «Маша» з аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» та зображення дівчинки на товарі (спірній наволочці)» експертами було зроблено порівняння зображення персонажу «Маша» та зображення на товарі (наволочка).
У двох порівнюваних зображеннях експерти виявили чотири спільні ознаки, а саме:
- це зображення маленької дівчинки 5-7 років;
- дівчинка має такі зовнішні характеристики: світле волосся, світла пряма чілка на лобі, велика голова, великі зелені очі;
- одяг: біла сорочка, малинова хустинка;
- у правій руці дівчинки - цукерка «Півник», у лівій - «золота рибка».
В результаті такого дослідження експерти дійшли висновку, що розміщення на наданих на дослідження зображеннях товарів (зокрема, спірної наволочки) зображень персонажів «Маша» і «Медведь» з відповідних кадрів мультиплікаційного фільму «Маша и Медведь» є відтворенням персонажів мультиплікаційного фільму «Маша и Медведь».
Наведений Висновок експертів №190/14 від 26.01.2015 наданий позивачем, суд оцінює критично, оскільки на товарі (наволочці) зображена лише голова дівчинки із не рівним, різнокольоровим чубчиком, що не дає змоги порівняти величину голови дівчинки з іншими частинами тіла, з огляду на їх відсутність на спірному товарі. Тому твердження експертів що це зображення маленької дівчинки 5-7 років, з світлою прямою чілкою, великою головою, яка одягнута в білу сорочку, суд вважає безпідставними та необгрунтованими. Крім того, експерти при здійсненні дослідження, вирізняли і порівнювали лише схожі ознаки, ігноруючи відмінні.
Відповідач надав суду Висновок № 1 від 06.04.2015, проведений Народним художником України, членом Національної спілки художників України з 1984 року ОСОБА_13 (далі- спеціаліст) на запит адвоката відповідача (т. 2 а. с. 206-208).
В зазначеному висновку порівнювалося зображення з кадру мультфільму «Ловись рыбка!» аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь» та зображення дівчинки з матеріалів господарського справи № 910/3246/14 і зображення дівчинки з Висновку експертів № 190/14 від 26.01.2015.
Суд дійшов висновку, що зображення дівчинки з матеріалів господарського справи № 910/3246/14 і зображення дівчинки з висновку експертів № 190/14 від 26.01.2015 є саме зображенням дівчинки на товарі (спірній наволочці).
Здійснюючи дослідження спеціаліст, зокрема, встановив таке:
- зображення дівчинки з мультфільму «Ловись рыбка!» виконано в ЗD комп'ютерній графіці;
- зображення дівчинки на товарі (спірній наволочці) виконано у графічній техніці;
- голова дівчинки з мультфільму «Ловись рыбка!» зображена з поворотом в ? на право в гору з нахилом на ліво та є грушовидною та витягнута в гору;
- голова дівчинки на товарі (спірній наволочці) зображена в анфас, має округлу форму;
- чубчик дівчинки на товарі (спірній наволочці) спадає на лоб до самих очей;
- чубчик дівчинки з мультфільму «Ловись рыбка!» закінчується в середині лоба;
- хустка на голові дівчинки з мультфільму «Ловись рыбка!» зав'язана на вузлик під підборіддя;
- як зав'язана хустка на голові дівчинки на товарі не показано;
- дівчинка з мультфільму «Ловись рыбка!» зображена з руками з частиною фігури;
- дівчинка на товарі (спірній наволочці) зображена без рук в анфас;
- дівчинка з мультфільму «Ловись рыбка!» в лівій руці тримає тваринку з короною на голові (не виключається, що це рибка);
- на товарі (спірній наволочці) зображена тільки голова дівчинки. А елементи композиції в нижній частині зображення скоріше нагадують деталі рослин;
- дівчинка з мультфільму «Ловись рыбка!» тримає в правій руці півника з поворотом тіла ? на право та поворотом голови півника на право;
- біля голови дівчинки на товарі зображено півника в профіль з поворотом голови на ліво;
- фоном для дівчинки з мультфільму «Ловись рыбка!» є ліс, а фоном дівчинки на товарі (спірній наволочці) є білий фон, на якому зображено три бабки (вертухи), а у верхній частині багатопелюсткова квітка.
Жодних співпадінь у зображенні дівчинки з наданого для дослідження кадру мультфільму «Ловись рыбка!» та у зображенні дівчинки на товарі (спірній наволочці) спеціалістом не встановлено.
В результаті дослідження спеціалістом зроблені висновки про те, що зображення дівчинки з наданого для дослідження кадру мультфільму «Ловись рыбка!» не є ідентичним зображенню дівчинки, яке наявне в матеріалах господарської справи № 910/3246/14 та яке наявне у Висновку експертів № 190/14 від 26.01.2015.
Наведений Висновок №1 наданий відповідачем, суд оцінює критично, оскільки спеціаліст при здійсненні дослідження, вирізняв лише відмінні ознаки, ігноруючи схожі.
Судом встановлено, що Висновок експертів №190/14 від 26.01.2015 протилежний за змістом Висновку спеціаліста № 1 від 06.04.2015.
Судом також встановлено, що Висновок експертів №190/14 від 26.01.2015 складено на замовлення позивача, а Висновок спеціаліста № 1 від 06.04.2015 - на замовлення відповідача.
Водночас суд відзначає, що Висновок експертів №190/14 від 26.01.2015 та Висновок спеціаліста № 1 від 06.04.2015 не можуть вважатися актами судової експертизи та не приймаються судом у якості належних і допустимих доказів у справі з огляду на їх суперечливість.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.
Як зазначено в абз. 5 п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 23.03.2012 № 4 "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" (далі - постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4), не може вважатися актом судової експертизи висновок спеціаліста, наданий заявникові (юридичній чи фізичній особі) на підставі його заяви, - навіть якщо відповідний документ має назву "висновок судового експерта" або подібну до неї, оскільки особа набуває прав та несе обов'язки судового експерта тільки після одержання нею ухвали про призначення експертизи.
Згідно абз. 4 п. 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4, за наявності в одній і тій же справі протилежних за змістом висновків як спеціаліста, так і судового експерта, їх оцінка здійснюється за правилами статей 42, 43 ГПК України з наданням у зазначеному випадку переваги висновкові судового експерта.
Зі змісту абз. 2 п. 16 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 вбачається необхідність попередження господарським судом особи, яка проводитиме судову експертизу, про відповідальність, передбачену статтями 384 і 385 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову дати висновок та за відмову без поважних причин від покладених на неї обов'язків.
З метою об'єктивного вирішення спору у справі № 910/20382/14, оскільки вказані питання належать до предмету доказування у справі, а для встановлення чи спростування цих фактів необхідні спеціальні знання, ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 призначено судову експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз Міністерства юстиції України.
На вирішення судового експерта поставлено питання:
- Чи є зображення дівчинки, розміщене на товарі (наволочка; розмір 50х70), копія якого знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 149), використанням частини аудіовізуального твору мультиплікаційного серіалу "Маша и Медведь"?
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.04.2015 зобов'язано позивача провести попередню оплату витрат по проведенню експертизи, відповідно до рахунку, виставленого Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України, докази чого надати у судове засідання, що буде призначене після проведення експертизи.
Як було встановлено судом, судова експертизи у справі не була проведена з огляду на відмову позивача здійснити попередню оплату витрат по проведенню експертизи.
Більш того, представники позивача і представник відповідача повідомили суд про відсутність згоди нести попередні витрати за проведення судової експертизи та наголошували на можливості вирішення спору у справі без проведення судової експертизи на підставі зібраних у справі доказів.
Оцінивши всі зібрані у справі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позивач належними засобами доказування не довів, що відповідачем неправомірно використано, шляхом розміщення відповідного зображення на спірній наволочці, частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», що може використовуватися самостійно.
Як вбачається з поданого позову, позивач звернувся з позовними вимогами про стягнення з відповідача компенсації.
В п.п. 51.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.12 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності» вказується, що у визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.
Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні.
У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.
З огляду на ту обставину, що позивачем належними засобами доказування не доведено порушення відповідачем прав позивача на частину аудіовізуального твору - мультиплікаційного серіалу «Маша и Медведь», що може використовуватися самостійно, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, до складу яких згідно ст. 44 наведеного Кодексу входять судовий збір, оплата послуг адвоката, при відмові в позові покладаються на позивача.
Відповідач просив суд стягнути з позивача судові витрати у сумі 10000,00 грн. На підтвердження понесення судових витрат відповідач надав Договір про надання правової допомоги від 10.10.2014, укладений між відповідачем та адвокатом Ситцевим В. В.; Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 1632/10 ; ордер КС№58323 ; платіжне доручення № 3 від 14.10.2014.
За таких обставин, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сума оплати послуг адвоката.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
1. В задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маша и Мєдвєдь" (Общества с ограниченной ответственностью «Маша и Медведь) (129085, м. Москва, вул. Годовікова, будинок 9, будова 3; основний державний реєстраційний номер 1107746373536; ІПН 7717673901) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мегаполіс - Текстиль" (04136, м. Київ, вулиця Маршала Гречка, будинок 13; ідентифікаційний код 37826977) 10000,00 (десять тисяч) грн. 00 коп. оплати послуг адвоката.
3. Видати наказ.
Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 13.06.2016.
Судді Гумега О.В. (головуючий)
Ващенко Т.М.
Бондарчук В. В.
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 06.06.2016 |
Оприлюднено | 17.06.2016 |
Номер документу | 58302149 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Гумега О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні