Рішення

від 09.06.2016 по справі 911/1477/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа № 911/1477/16

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю В«КАРАВАН-САРАЙВ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КОЛДБОКСВ»

про стягнення 3505480,00 грн.

секретар судового засідання: Зінченко С.С.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність б/н від 02.06.2015 р.);

від відповідача : не з'явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю В«КАРАВАН-САРАЙВ» (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю В«КОЛДБОКСВ» (далі - відповідач) про стягнення 3505480,00 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що 16.09.2015 р. між ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ», TOB «КАРАВАН-САРАЙ» та ТОВ «КОЛДБОКС» був підписаний тристоронній договір № 50/15 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» перейшло право вимоги виконання зобов'язань за договором № 30-К від 22.04.2013 р., укладеним між ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» та TOB «КОЛДБОКС». Згідно умов договору про відступлення права вимоги ТОВ «КОЛДБОКС» повинно був виконати зобов'язання щодо поставки двох автомобілей ISUZU NQR 75 R новому кредитору ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у строк до 31 грудня 2015 року, на умовах та з підстав, встановлених договором постачання № 30-К від 22.04.2013 р., укладеним між боржником ТОВ «КОЛДБОКС» та первісним кредитором ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ».

У зв'язку з тим, що зобов'язання відповідача перед позивачем виконані не були, останній просить суд стягнути з ТОВ «КОЛДБОКС» 682000,00 грн. попередньої оплати за товар, 2823480,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами та судовий збір покласти на відповідача.

Окрім того, позивачем було подано заяву № 201/16 від 20.04.2016 р. про забезпечення позову, за змістом якої позивач просив суд накласти арешт на нерухоме майно, що належить на праві власності ТОВ «КОЛДБОКС», а саме - майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Київська обл., Бородянський р-н, с. Дружня, вул. Привокзальна, 13, а також на грошові кошти ТОВ «КОЛДБОКС», що знаходяться на банківському рахунку в АТ «ОСОБА_2 Аваль».

Заява позивача про забезпечення позову залишена судом без задоволення з огляду на таке.

Відповідно до приписів ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» № 16 від 26.12.2011 р., відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову» передбачено, що умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин , з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Позивачем у даному випадку не доведено наявності зазначених вище фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заходу до забезпечення позову, та не надано відповідних доказів.

З урахуванням викладеного, у суду відсутні підстави для задоволення заяви позивача про забезпечення позову у даній справі.

Розгляд справи відкладався.

02.06.2016 р. до господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання № 281/16 від 25.05.2016 р. про долучення до матеріалів справи завіреної копії рахунку на оплату № 3 від 09.01.2014 р., який було надано відповідачем для оплати товару в рамках договору № 30-К від 22.04.2013 р.

У судових засіданнях 23.05.2016 р. та 09.06.2016 р. представник позивача позовні вимоги підтримував.

Відповідач у судові засідання представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.09.2015 р. між ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» (первісний кредитор), TOB «КАРАВАН-САРАЙ» (новий кредитор) та ТОВ «КОЛДБОКС» (боржник) був укладений договір № 50/15 про відступлення права вимоги, відповідно до якого до ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» переходить право вимоги виконання TOB «КОЛДБОКС» зобов'язань за договором № 30-К від 22.04.2013 р., укладеним між ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» та TOB «КОЛДБОКС».

Згідно з п. 1.1 договору відступлення первісний кредитор відступає, а новий кредитор приймає на себе визначене пунктом 1.2 цього договору відступлення право вимоги до боржника, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором в цьому праві вимоги (зобов'язанні).

З моменту підписання цього договору відступлення новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника виконання боржником зобов'язання, що існує за договором постачання № 30-К від 22.04.2013 р., укладеним між первісним кредитором і боржником, яке полягає у обов'язку боржника поставити первісному кредитору 2 (два) автомобіля ІSUZU NOQ 75 R, вартість яких була сплачена первісним кредитором боржнику в якості попередньої оплати згідно рахунку на оплату № 3 від 09.01.2014 року і станом на 09 січня 2014 року становила 682000,00 грн. (п. 1.2 договору відступлення права вимоги).

Згідно з п. 1.3 договору відступлення, вказаний у п. 1.2 цього договору обов'язок боржника з поставки первісному кредитору двох автомобілів ІSUZU підтверджується договором № 30-К від 22.04.2013 р., платіжним дорученням про перерахування коштів в якості попередньої оплати, актом звірки між первісним кредитором та боржником, які є невід'ємною частиною цього договору.

Виконання зобов'язань боржником щодо поставки 2 (двох) автомобілів ІSUZU здійснюється новому кредитору в строк до 31 грудня 2015 p., на умовах та з підстав, встановлених договором постачання № 30-К від 22.04.2013 p., укладеним між боржником та первісним кредитором (п. 1.4 договору відступлення права вимоги).

Згідно з п.п. 1.1, 2.1 договору постачання № 30-К від 22.04.2013 р. постачальник ТОВ «КОЛДБОКС» зобов'язався поставити покупцеві ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» 6 (шість) автомобілів ІSUZU NQR 75 R, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар та оплатити його на умовах даного договору.

Згідно з п. 4.1 договору постачання ціна одиниці товару становить 334000,00 грн. з ПДВ.

Оплата вартості кожної одиниці товару мала здійснюватися згідно рахунку-фактури відповідно до графіку, встановленого п. 4.2 договору постачання.

Як слідує з матеріалів справи, 09.01.2014 р. ТОВ «КОЛДБОКС» на підставі договору № 30-К від 22.04.2013 р. було виставлено покупцеві ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» рахунок-фактуру № 3 на оплату двох автомобілів ІSUZU в загальній сумі 682000,00 грн.

Платіжним дорученням № 16 від 13.01.2014 р., оригінал якого був наданий для огляду суду, ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» сплатило на користь ТОВ «КОЛДБОКС» 682000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за автомобиль Исузу согл сч. № 3 от 09.01.2014 р.».

Однак, поставку автомобілів постачальником покупцеві здійснено не було.

Згідно з підписаним обома сторонами актом звіряння взаємних розрахунків між ТОВ «КОЛДБОКС» та ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» за період з 01.01.2014 р. до 15.09.2015 р., оригінал якого був оглянутий судом, за ТОВ «КОЛДБОКС» рахується заборгованість перед ТОВ «СЛАДКАЯ ЖИЗНЬ» в сумі 683874,30 грн., яка включає, серед іншого, 682000,00 грн. вказаної вище оплати, що надійшла 13.01.2014 р.

З огляду на вищевикладене, ТОВ «КОЛДБОКС» було зобов'язане в термін до 31 грудня 2015 року поставити позивачеві ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» 2 автомобілі ІSUZU NQR 75 R, вартість яких вже було сплачено первісним кредитором.

Як зазначено у позові, з огляду на невиконання боржником своїх зобов'язань за договором уступки права вимоги, ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» звернулось до ТОВ «КОЛДБОКС» з вимогою № 139/16 від 16.03.2016 р. про повернення 682000,00 грн. суми попередньої оплати, а також сплати процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 10771200,00 грн., нарахованих на підставі ст. 536 ЦК України та п. 12.1 договору постачання № 30-К від 22.04.2013 р.

Оскільки ТОВ «КОЛДБОКС» залишило вказану вимогу без задоволення, ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» і звернулось з даним позовом до суду про стягнення з відповідача 682000,00 грн. попередньої оплати та 2823480,00 грн. частини процентів за користування чужими грошовими коштами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі з огляду на таке.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Як зазначено у ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.

За приписами статті 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Поряд з цим, слід зазначити, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з п. 12.1 договору постачання № 30-К від 22.04.2013 р., у випадку порушення постачальником строків поставки товару (п. 6.1 договору) та/або термінів виконання гарантійних зобов'язань та/або у випадку ненадання в день передачі товару всіх товаросупровідних документів, які вимагаються згідно діючого законодавства, в тому числі для здійснення подальшої реєстрації товару у органах МРЕВ, він сплачує покупцеві штрафну неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого порушення від загальної суми цього договору. Якщо порушення вищенаведених строків триватиме більше 20 календарних днів, постачальник зобов'язаний на вимогу покупця повернути суму попередньої оплати за товар та/або додатково сплатити покупцю за користування чужими грошовими коштами неустойку у розмірі 2% від суми попередньої оплати за кожен день користування, тобто від дати перерахування постачальнику до дати її повернення покупцю.

Поряд з цим, як зазначалося вище, за умовами п. 1.4 договору відступлення права вимоги, виконання зобов'язань боржником щодо поставки 2 (двох) автомобілів ІSUZU здійснюється новому кредитору в строк до 31 грудня 2015 p., на умовах та з підстав, встановлених договором постачання № 30-К від 22.04.2013 p., укладеним між боржником та первісним кредитором.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що до позивача у даній справі перейшло право вимоги до ТОВ «КОЛДБОКС» щодо повернення суми попередньої оплати та сплати відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідач у судові засідання представника не направив, відзиву на позов, доказів повернення позивачеві сплаченого авансу в сумі 682000,00 грн. суду не надав.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 682000,00 грн. є доведеною, обґрунтованою та підтвердженою матеріалами справи, у зв'язку з чим вказана вимога підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами, слід зазначити, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача на підставі зазначених вище п. 12.1 договору постачання та ст. 536 ЦК України 2823480,00 грн. процентів за користування чужими грошовими коштами, нарахованих за ставкою 2% за 207 календарних днів за період з 23.08.2015 р. по 16.03.2015 р. на суму 682000,00 грн.

Наведений розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим проценти за користування чужими грошовими коштами підлягають стягненню з відповідача у заявленому позивачем розмірі.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «КАРАВАН-САРАЙ» у повному обсязі.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛДБОКС» (07807, Київська обл., Бородянський р-н, с. Дружня, вул. Привокзальна, 13, офіс 9, код 33882996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КАРАВАН-САРАЙ» (84306, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Орджонікідзе, 1-А, код 39535218) - 682000 (шістсот вісімдесят дві тисячі) грн. 00 коп. попередньої оплати, 2823480 (два мільйони вісімсот двадцять три тисячі чотириста вісімдесят) грн. 00 коп. процентів за користування чужими грошовими, 52582 (п'ятдесят дві тисячі п'ятсот вісімдесят дві) грн. 20 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 14.06.2016 р.

Суддя В.М. Бабкіна