Рішення

від 13.06.2016 по справі 920/487/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.06.2016 Справа № 920/487/16 Господарський суд Сумської області, у складі судді Левченка П.І. при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В. розглянув матеріали справи № 920/487/16

за позовом - Першого заступника керівника Роменської місцевої прокуратури Сумської області в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ,

до відповідача - Фермерського господарства «Мілка», с. Боровенька Лебединського району Сумської області,

про стягнення 52715,43 грн.,

за участю представників:

прокурора - Циганенка Б.М.,

позивача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 02.11.2015 року,

відповідача - не з'явився.

Суть спору: прокурор в інтересах держави в особі позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача - ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств 44700,00 грн. неповернутої фінансової підтримки (допомоги) за Договором про надання фінансової підтримки (допомоги) № 1/12 від 15.10.2012, 7413,03 грн. пені, нарахованої на підставі пункту 5.2 зазначеного договору та 596,40 грн. інфляційних втрат.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, відзиву на позов не подав, про час, дату та місце судового слухання справи повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ф. 107, яке повернуте на адресу Господарського суду Сумської області відділенням поштового зв'язку.

Відповідно до пункту 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011 року, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 4 3 та 33 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що ним в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до положень статті 75 названого Кодексу за відсутності представника відповідача.

Прокурор та представник позивача у даному судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Статтею 121 Конституції України визначено, що прокуратура становить єдину систему, на яку покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 та частини другої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В обгрунтування підстав представництва інтересів держави у цій справі прокурор посилається на порушення інтересів держави, що полягають у недоотриманні від відповідача коштів фінансової підтримки, наданої на поворотній основі, негативно впливає на реалізацію державної політики щодо підтримки фермерських господарств, завдається шкода ОСОБА_1 державному фонду підтримки фермерських господарств і державі в цілому.

На підставі статті 9 Закону України «Про фермерське господарство» новоствореним фермерським господарствам у період становлення (перші три роки після його створення, а у трудонедостатніх населених пунктах - п'ять років), фермерським господарствам з відокремленими фермерськими садибами, фермерським господарствам, які провадять господарську діяльність та розташовані у гірських населених пунктах, на поліських територіях, визначених в установленому порядку Кабінетом Міністрів України, та іншим фермерським господарствам надається допомога за рахунок державного і місцевого бюджетів, у тому числі через ОСОБА_1 державний фонд підтримки фермерських господарств.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про фермерське господарство» та пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 № 1102 «Про затвердження Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для надання підтримки фермерським господарствам» (зі змінами і доповненнями), фінансова підтримка на конкурсних засадах на поворотній основі надається строком від трьох до п'яти років для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності.

Відповідач звернувся до позивача із заявою на участь у конкурсі для отримання фінансової допомоги на поворотній основі у розмірі 250 тис. грн. для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності (придбання поголів'я ВРХ та кормів).

За рішенням регіональної комісії Сумського відділення ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств щодо визначення переліку фермерських господарств, що претендують на одержання фінансової допомоги на поворотній основі, (протокол №1 від 21.09.2012) і на підставі рішення комісії позивача з питань надання фінансової підтримки фермерським господарствам (протокол № 01 від 03.10.2012) надано право вказаному фермерському господарству на отримання фінансової підтримки на поворотній основі в сумі 224,7 тис. грн. для виробництва, переробки і збуту виробленої продукції, провадження виробничої діяльності (придбання поголів'я ВРХ та кормів).

На підставі рішень регіональної комісії і комісії позивача між позивачем відділенням в особі директора Сумського відділення позивача ОСОБА_2, який діє на підставі Положення про відділення Укрдержфонду та довіреності, і Фермерським господарством «Мілка» в особі голови господарства ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, був укладений договір за № 1/12 від 15.10.2012 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству (надалі - договір), за умовами якого позивач зобов'язувався надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству «Мілка» в сумі 224700,00 грн., а відповідач зобов'язувався використати її за цільовим призначенням і повернути фінансові підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Пунктом 3.4.3 договору встановлено графік повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі, відповідно до якого відповідач зобов'язаний повернути позивачу кошти до 1 грудня 2013 року в сумі 24700,00 грн., до 1 грудня 2014 року - в сумі 50000,00 грн., до 1 грудня 2015 року - грошові кошти в сумі 50000,00 грн., до 1 грудня 2016 року 50000,00 грн., до 1 жовтня 2017 року - грошові кошти у розмірі 50000,00 грн.

Позивач свої зобов'язання по договору виконав належним чином, надав відповідачу фінансову підтримку (допомогу) у розмірі 224700,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 2 від 15.10.2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач свої договірні зобов'язання з повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) виконав частково - за 2013 рік повернуто 25000,00 грн. та за 2014 рік повернуто 50000,00 грн., а також 18.03.2016 року в рахунок погашення боргу відповідачем сплачено 5000,00 грн., у зв'язку з чим станом на 06.04.2016 утворилась заборгованість по неповернутим платежам у строк до 01.12.2015 у розмірі 44700,00 грн.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічна норма щодо виконання зобов'язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина перша статті 612 названого Кодексу визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги те, що відповідач обґрунтованих заперечень проти позовних вимог не подав, борг відповідача підтверджується наявними у справі доказами, тому вимоги прокурора про стягнення з відповідача на користь позивача 44700,00 грн. неповернутої фінансової підтримки (допомоги) є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 193 та частини першої статті 230 Господарського кодексу України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором. Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно статей 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), якщо це встановлено договором або законом, а стаття 547 цього ж Кодексу встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.2 договору передбачено сплату відповідачем пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату її нарахування від суми заборгованості.

У зв'язку із невиконанням відповідачем свого обов'язку щодо своєчасного повернення фінансової підтримки на поворотній основі у розмірі 44700,00 грн. відповідачу нараховано пеню у розмірі 7419,03 грн. за період з 02.12.2015 по 06.04.2016.

Права позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачені умовами договору № 1/12 від 15.10.2012 про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству, укладеного між сторонами, тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 7419,03 грн. за період з 02.12.2015 по 06.04.2016 є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі вимог статей 549-552 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.1 договору також встановлено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки фермерське господарство зобов'язане сплатити позивачеві суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Таким чином, з урахуванням індексів інфляції за грудень 2015 року, січень-лютий 2016 року сума інфляційних нарахувань становить 596,40 грн. В обґрунтування зазначених вимог позивачем наведено обґрунтований розрахунок інфляційних втрат.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 596,40 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33, 34 названого Кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України визначає, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими, такими, що повністю підтверджуються матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в повному розмірі.

Згідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 32, 33, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Мілка» (42236, Сумська область, Лебединський район, с. Боровенька, вул. Садова, буд. 1, ідентифікаційний код 34221671) на користь ОСОБА_1 державного фонду підтримки фермерських господарств (01000, м. Київ, вул. Олени Теліги, буд. 8, ідентифікаційний код 20029342) неповернуту фінансову допомогу за договором № 1/12 від 15.10.2012 у сумі 44700,00 грн., пеню у сумі 7419,03 грн. та інфляційні втрати в сумі 596,40 грн.

3. Стягнути з Фермерського господарства «Мілка» (42236, Сумська область, Лебединський район, с. Боровенька, вул. Садова, буд. 1, ідентифікаційний код 34221671) на користь Прокуратури Сумської області (40000, м. Суми, вул. Герасима Кондратьєва, буд. 33; р/р № 35214005002983 в ДКСУ у м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03527891) 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 14.06.2016 року.

Суддя ОСОБА_4