Рішення

від 07.06.2016 по справі 921/134/16-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" червня 2016 р.Справа № 921/134/16-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом ОСОБА_1 селищної ради (вул. Дорошенка, 3, Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Венчерком" (вул. Тролейбусна, 48, Запоріжжя, Заводський район, Запорізька область, 69068, код 35452840)

третя особа №1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (провулок Шевченка, 12, м. Київ, 01001)

третя особа №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону позивача ОСОБА_1 об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Тернопільській області / ОСОБА_1 відділення Бучацької ОДПІ Головного Управління ДФС у Тернопільській області (вул. Грушевського, 48, смт. Козова, 47600)

про розірвання договорів оренди землі.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3

відповідача - не з'явився

третьої особи №1 - не з'явився

третьої особи №2 - не з'явився

суть справи:

ОСОБА_1 селищна рада звернулась в господарський суд Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 цукровий завод" про розірвання договорів оренди.

Ухвалою суду від 02 березня 2016 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

В процесі вирішення спору, ухвалою суду від 21 квітня 2016 р. проведено заміну первісного відповідача - ТОВ "ОСОБА_1 цукровий завод" на належного відповідача - ТОВ "Венчерком", а розгляд справи розпочався заново.

Ухвалою суду від 19 травня 2016 р. до участі у справі в якості третьої особи №2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на сторону позивача залучено ОСОБА_1 об'єднану державну податкову інспекцію Головного Управління ДФС у Тернопільській області,

Розгляд справи, призначений вперше на24 березня 2016 року неодноразово відкладався, востаннє на 07 червня 2016 року.

Уповноважені представники третіх осіб, без зазначенні причин, в судове засідання жодного разу не з'явились, витребувані документи, у т.ч. письмові пояснення щодо змісту заявлених вимог, не представили, правом участі в судовому розгляді в режимі відео конференції не скористалися, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, в порядку передбаченому ст. ст. 64, 87 ГПК України, пунктом 2.6.7 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації № 28 від 20.02.2013 року (повідомлення про вручення з відміткою адресатів про отримання кореспонденції наявні у матеріалах справи).

Відповідач, участь якого не визнавалась обов'язковою, в судове засідання жодного разу не з'явився, витребувані документи, у т.ч. відзив на позов не представив.

Направлені на його адресу зазначену в ОСОБА_4 державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ухвали про відкриття провадження та відкладення розгляду справи, повернулись з відміткою пошти про неможливість вручення у зв'язку з відсутністю адресата. Однак, як вбачається з поданого позову та витягу з ОСОБА_4 державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, ТОВ "Венчерком" про зміну свого місцезнаходження органи державної реєстрації не повідомляло.

За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в ОСОБА_4 державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п.п.3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.)

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (ст. 75 ГПК України).

При даних обставинах, зважаючи на неявку третіх осіб та відповідача без зазначення причин та доказів, що вказують на причини такої неявки, неподання пояснень щодо предмету спору, недотримання приписів ст.22ГПК України щодо зобов’язання осіб, які беруть участь у справі добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а також на достатність у матеріалах справи доказів, необхідних для такого розгляду, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи, за правилами ст. 75 ГПК України, за наявними у ній документами.

Судом також враховано, що у силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006 року, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В засіданні представнику позивача роз’яснено належні йому права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20,22,27,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового засідання не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

Між ОСОБА_1 селищною радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 цукровий завод" було укладено договори оренди земельних ділянок, а саме:

- від 12 травня 2014 року на земельну ділянку площею 39,3341 га кадастровий номер 6123055100:02:005:0487, зареєстрований реєстраційною службою Козівського районного управління юстиції Тернопільської області від 12.05.2014 року (витяг серія ЕВА № 048179), строком на 10 років;

- від 25 грудня 2008 року на земельну ділянку площею 1,427 га кадастровий номер 6123055100:02:003:0052, зареєстрований у Козівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК 20.01.2009 року за № 04.09.650.00003, строком на 49 років;

- від 25 грудня 2008 року на земельну ділянку площею 23,225 га кадастровий номер 6123055100:02:002:0103, зареєстрований у Козівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК 20.01.2009 року за № 04.09.650.00005, строком на 49 років;

- від 25 грудня 2008 року на земельну ділянку площею 79,254 га кадастровий номер 6123055100:02:005:0035, зареєстрований у Козівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК 20.01.2009 року за № 04.09.650.00002, строком на 49 років.

Відповідно до умов договору, орендар (ТОВ "ОСОБА_1 цукровий завод") прийняв у тимчасове оплатне користування обумовлені земельні ділянки та брав на себе зобов'язання сплачувати орендну плату у визначеному розмірі та у встановлені строки.

В пункті 38 договору від 12 травня 2014 року та пунктах 32 договорів від 25 грудня 2008 року, сторони передбачили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, у т.ч. за рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов’язків, передбачених договором.

На підставі рішення господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року у справі №921/329/15-г/16, право власності на нерухоме майно, що складається з 43-х нежитлових будівель (реєстраційний номер у pеєстрі прав власності на нерухоме майно: 989045), та знаходиться за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт. Козова, вулиця Заводська, будинок 1 (один), на земельних ділянках за кадастровими номерами 6123055100:02:002:0103, 6123055100:02:003:0052 перейшло до ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності наявний в матеріалах справи).

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 07 вересня 2015 року у справі №819/2264/15, яка набрала законної сили 28 вересня 2015 року, встановлено факт не сплати ТОВ "ОСОБА_1 цукровий завод" орендної плати за землю та постановлено стягнути з боржника 421169,44 грн. боргу.

ОСОБА_4 державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців підтверджують, що 29 грудня 2015 року орендар змінив свою назву з ТОВ "ОСОБА_1 цукровий завод" на ТОВ "Венчерком" та місцезнаходження з вул. Заводської, 1, смт. Козова, Козівського району, Тернопільської області на вул. Тролейбусна, 48, м. Запоріжжя, Запорізька область, без застосування процедури реорганізації, що не є правонаступництвом в розумінні постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р.

Як вбачається із довідки ОСОБА_1 ОДПІ ГУ ДФС у Тернопільській області №432/10 від 13 квітня 2016 року, виставлені ТОВ "Венчерком" на виконання постанови від 07 вересня 2015 року у адміністративній справі №819/2264/15, інкасові доручення повернулись без виконання через відсутність коштів.

Згідно наданого ОСОБА_1 ОДПІ на вимогу суду помісячного розрахунку, заборгованість орендаря перед ОСОБА_1 селищною радою по орендній платі за землю станом на 30 грудня 2015 року становить 455114,26 грн.

Відповідно до змісту інформації фіскального органу та пояснень позивача, заборгованість орендаря по орендній платі за землю за 2015 рік виникла більше ніж за три місяці поспіль.

Істотне порушення орендарем умов договору щодо невнесення орендної плати за землю та зміна власника майна, для обслуговування якого надавались земельні ділянки, стало підставою для звернення позивача до суду із позовом про його припинення шляхом розірвання.

Чинність оспорюваного договору, за твердженням позивача, також перешкоджає органу місцевого самоврядування оформити право користування земельною ділянкою за новим власником нерухомого майна.

Пропозиції припинити договір в позасудовому порядку від відповідача не надходили.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи позивача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог.

Так, статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Цивільні права і обов'язки виникають зокрема з договорів та інших правочинів (ст.11 ЦК України).

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема у вигляді розірвання договору.

Відповідно до ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ч.3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

В листі № 01-06/1642/2011 від 24 листопада 2011 року "Про доповнення інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2011 N 01-06/249 "Про постанови Верховного Суду України, прийняті за результатами перегляду судових рішень господарських судів") Вищий господарський суд роз'яснив, що передбачене статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України) надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує та може звернутися за захистом свого порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору (постанова від 19.09.2011 N 22/110).

Приписами ст. 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 792 ЦК України, ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (ч.3 ст. 792 ЦК України, ст. 2 Закону України "Про оренду землі").

На вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України (ст. 32 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до п. 11 договору та ст. 25 Закону України "Про оренду землі" орендар зобов’язувався своєчасно і в повному обсязі вносити орендну плату за користування землею. Дане положення є істотною умовою будь-якого договору оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі").

Систематична несплата земельного податку або орендної плати та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, згідно з п.п. "д" та "е" ч.1 ст. 141 ЗК України, ст.ст. 24,25,32 Закону України "Про оренду землі" є підставами для припинення права користування земельною ділянкою

За змістом ст.ст. 31,32 Закону України "Про оренду землі" розірвання договору оренди землі є одним із способів припинення цього договору.

Суд також приймає до уваги роз’яснення Вищого господарського суду України, викладені в листі від 01 січня 2010 року "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами" та постанові пленуму № 6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" в яких зазначено, що за змістом статей 1, 13 Закону України "Про оренду землі" основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати в установленому розмірі.

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватись належними доказами, наприклад довідкою, виданою державною податковою інспекцією, про наявність (або відсутність) заборгованості із земельного податку та оренди землі.

Судом з’ясовано, що орендар з березня 2015 року, тобто тривалий час систематично не вносить орендну плату за землю, внаслідок чого місцевим бюджетом ОСОБА_1 селищної ради неотримано 455114,26 грн. орендної плати за землю, що підтверджується помісячним розрахунком заборгованості, наданим ОСОБА_1 ОДПІ.

Окрім того, право власності на об’єкти нерухомості, для обслуговування яких надавались ділянки за кадастровими номерами 6123055100:02:002:0103, 6123055100:02:003:0052, перейшло до іншої юридичної особи.

Як зазначалось вище, набуття іншою юридичною особою права власності на будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, поряд із систематичним невнесенням орендної плати, є самостійною підставою для припинення землекористування ( п. "е" ч.1 ст. 141 ЗК України).

На цю обставину також посилається позивач.

Зміна власника нерухомого майна, розташованого на двох спірних ділянках стверджується рішенням господарського суду Тернопільської області від 20 травня 2015 року у справі №921/329/15-г/16, яке набрало законної сили.

За таких обставин, вимоги про розірвання договорів оренди землі є доведеними та ґрунтується на приписах ст.ст. 25,31,32 Закону України "Про оренду землі" та п.п. "д", "е" ч.1 ст. 141 ЗК України.

Беручи до уваги приписи перелічених норм, зважаючи на умови договору та обставини справи, вимоги позивача про розірвання договорів оренди землі слід задовольнити.

В порядку ст.ст. 44,49 ГПК України, сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Розірвати договори оренди, укладені між ОСОБА_1 селищною радою та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 цукровий завод":

- від 12.05.2014 р. на земельну ділянку площею 39,3341 га кадастровий номер 6123055100:02:005:0487, зареєстрований реєстраційною службою Козівського районного управління юстиції Тернопільської області від 12.05.2014 року (витяг серія ЕВА № 048179);

- від 25.12.2008 р. на земельну ділянку площею 1,427 га кадастровий номер 6123055100:02:003:0052, зареєстрований у Козівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК 20.01.2009 року за № 04.09.650.00003;

- від 25.12.2008 р. на земельну ділянку площею 23,225 га кадастровий номер 6123055100:02:002:0103, зареєстрований у Козівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК 20.01.2009 року за № 04.09.650.00005;

- від 25.12.2008 р. на земельну ділянку площею 79,254 га кадастровий номер 6123055100:02:005:0035, зареєстрований у Козівському реєстраційному відділі Тернопільської регіональної філії Центру ДЗК 20.01.2009 року за № 04.09.650.00002;

2. Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Венчерком" (вул. Тролейбусна, 48, Запоріжжя, Заводський район, Запорізька область, 69068, код 35452840) на користь ОСОБА_1 селищної ради (вул. Дорошенка, 3, Козова, Козівський район, Тернопільська область, 47600, код 04525573) 5 512 (п'ять тисяч п'ятсот дванадцять) грн. судового збору.

Видати наказ.

Сторони та треті особи вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 14 червня 2016 року.

Суддя І.П. Шумський