Рішення

від 09.06.2016 по справі 921/240/16-г/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" червня 2016 р.Справа № 921/240/16-г/6

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом 16 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Заводська, 3, м. Шумське, Шумський район, Тернопільська область, 47100)

до відповідача ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (с. Темногайці, Шумський район, Тернопільська область, 47154)

про стягнення 9 423,68 грн. боргу, 219,36 грн. пені, 3 262,37 грн. втрат від інфляції, 388,91 грн. 3% річних.

За участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_2

відповідача - не з'явився

Суть справи:

До господарського суду Тернопільської області звернулась 16 державна пожежно-рятувальна частина Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій із позовом до відповідача ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" про стягнення 9129,19 грн. боргу, 2094,96 грн. пені, 7354,02 грн. втрат від інфляції, 721,83 грн. 3% річних.

Розгляд справи, призначений вперше на 12.05.2016 року відкладався, востаннє на 09.06.2016 року.

В засіданні учасникам процесу роз’яснено належні їм права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Технічна фіксація (звукозапис) судового процесу, згідно ст. 81-1 ГПК України, не здійснювалася за відсутності відповідних клопотань сторін.

Свої вимоги, підтриманні в судовому засіданні його представниками, позивач мотивував неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору № 29 від 12.07.2013 року в частині оплати наданих позивачем послуг.

Під час розгляду справи, позивач двічі зменшував розмір заявлених до стягнення вимог (письмові заяви без номера від 02.06. та 09.06.2016 р. відповідно.) Таким чином, остаточно заявник просить стягнути з СТОВ "Агро-Лан" 9 423,68 грн. основного боргу, 219,36 грн. пені, 3 262,37 грн. втрат від інфляції та 388,91 грн. 3% річних.

У відзиві на позов та згідно з поясненнями його представника відповідач проти позову заперечив, посилаючись на те, що позивач жодних передбачених згаданим договором послуг відповідачу не надавав, а представлений позивачем розрахунок заборгованості та штрафних санкцій є безпідставним та недоведеним.

У судовому засідання 09.06.2016 р. представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав, надав суду із супровідною копії актів виконання умов договору за спірний період.

Представник відповідача у судове засідання 09.06.2016 р. не з'явився, однак до початку розгляду справи відповідач надіслав на електронну адресу суду клопотання про проведення засідання без участі свого представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, у тому числі дані ними в попередніх засіданнях, суд встановив наступне:

12 липня 2013 року між 16 державною пожежно-рятувальною частиною Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Тернопільській області (виконавець/позивач по справі) та ОСОБА_1 товариством з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (замовник/відповідач по справі) було укладено договір № 29 на обслуговування державними аварійно-рятувальними службами об'єктів та окремих територій.

Відповідно до п. 1.1 даного договору, предметом останнього є організація та здійснення виконавцем аварійно-рятувального обслуговування об'єкта (об'єктів) замовника з метою своєчасного реагування та виконання аварійно-рятувальних робіт при виникненні на об'єкті (об'єктах) замовника надзвичайної ситуації та ліквідації її наслідків, а також профілактичної роботи із запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенного та природного характерів, спрямованої на поліпшення техногенної безпеки об'єктів та підвищення рівня підготовленості об'єкта до рятування людей та ліквідації надзвичайних ситуацій.

Вартість функціонування структурних підрозділів виконавця у режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1(однієї) оперативної одиниці складає 3533,93 грн. на рік. Ця вартість встановлена сторонами на основі розрахунку, який додається і є невід'ємною частиною даного договору. Порядок оплати вказано у протоколі домовленості сторін про вартість обслуговування, який є невід'ємною частиною даного договору (п. 4.1. договору).

Протоколом домовленості сторін про вартість та порядок розрахунку аварійно-рятувального обслуговування об'єкту СТОВ "Агро-Лан" сторони погодили, що вартість обслуговування із розрахунку утримання 1(однієї) оперативної одиниці складає 3533,93 грн. в рік протягом строку дії договору зі щомісячною оплатою відповідно до умов договору 294,49 грн.

Згідно з п.п. 6.1, 6.2. договору, останній вступає в силу з моменту підписання та діє на протязі 12-ти місяців. Якщо за 10-ть днів до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить письмово другій стороні про його розірвання, договір вважається продовженим на наступні 12-ть місяців.

Оскільки сторонами не надано суду доказів припинення договору в порядку, встановленому зазначеними вище п.п. 6.1.,6.2, суд констатує, що вказаний правочин пролонговано до липня 2016 року.

В судовому засіданні представники обох сторін також підтвердили, що письмово чи усно не повідомляли один одного про припинення дії договору.

Згідно п. 4.2 договору, оплата за функціонування структурних підрозділів в режимі постійної готовності до виконання необхідного комплексу аварійно-рятувальних робіт в умовах надзвичайної ситуації або загрози її виникнення у кількості 1(однієї) оперативної одиниці здійснюється на підставі акту виконання умов договору, який надсилається виконавцем замовнику щомісячно.

Протягом п'яти робочих днів з дня одержання актів виконання умов договору замовник повинен був підписати та повернути їх виконавцю або подати обґрунтовані письмові заперечення виконавцю. В іншому випадку послуги вважались такими, що надані в повному обсязі.

Відповідно до п. 4.4 правочину та абз. 3-го Протоколу домовленостей, плата виконавцю замовником здійснюється щомісячним перерахуванням коштів на розрахунковий рахунок виконавця в розмірі 1/12 річної суми в строк до 10-го числа місяця, що слідує за звітним. Оплата проводиться знову ж таки згідно актів виконання умов договору.

Системний аналіз змісту п.п. 4.1,4.2,4.4 договору і Протоколу домовленостей та приписів ст.ст. 11, 509, 526, 529, 530, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173-175, 179 Господарського кодексу України дає підстави вважати, що акти виконання умов договору повинні були одержуватись замовником обов'язково, для надання йому можливості підписати їх або надати письмові заперечення. Після цього, до 10-го числа наступного за цим місяця (за відсутності між сторонами спору) замовник повинен був здійснити оплату вартості послуг.

У зв'язку з цим, суд критично оцінює доводи представника позивача (виконавця послуг) про виникнення у замовника обов'язку щомісячно оплачувати вартість послуг і без доказів вручення йому відповідних актів, оскільки розмір плати і так відомий.

У матеріалах справи містяться копії актів виконання умов договору за 12.07.2013 р, за 13.10.2013 р. та 13.11.2013 р. Дані документи підписані обома сторонами та скріплені відповідними печатками. Цей факт представником відповідача не заперечений та визнаний під час засідань (протокол за 26.05.2016 р.).

Разом з тим, суд не враховує акт виконання умов договору за період з 12.07.2013 р. по 12.08.2013 р., оскільки позивачем 09.06.2016 р. зменшено позовні вимоги та змінено період нарахування стягуваної заборгованості по договору, який тепер охоплює проміжок часу з 12.08.2013 р. по 12.04.2016 р.

Щодо інших актів виконання умов договору за спірний період, копії яких представлено позивачем згідно супровідної без номера від 09.06.2016 р. в кількості 30-ти одиниць, то дані документи підписані та скріплені печаткою лише зі сторони позивача.

У своїх поясненнях представник позивача зазначає, що дані акти надсилались відповідачу поштою щомісячно, згідно умов договору, без повідомлення про вручення. Тому доказів їх надіслання у позивача немає. Також позивач стверджує, що 11.02.2015 р. ( повторно 18.11.2015 р. ) відповідачу направлялись акти виконання умов договору за попередній період. Крім того, відповідачу направлялись претензії з вимогою про оплату заборгованості за договором, зокрема 18.11. та 12.12.2015 р. Після чого, 04.04.2016 р. із супровідним листом № 25-1/32 позивач надіслав відповідачу акти виконання умов договору за період з серпня 2013 р. по березень 2016 р. (окрім актів за жовтень, листопад 2013 р.) Однак, відповідач не здійснив оплату за договором, що стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про відновлення його порушених прав.

В свою чергу, представник відповідача, згідно наданих пояснень, заперечує факт отримання від позивача актів виконання умов договору за весь час дії договору, окрім актів за жовтень, листопад 2013 р. Підтверджує отримання решти актів 08.04.2016 р. із супровідним листом № 25-1/32 від 04.04.2016 р. Разом з тим, представник відповідача зауважила, що отримані у квітні 2016 р. акти хоч і датовані за період серпня 2013 р. по березень 2016 р., проте складені згідно чинного зараз законодавства, тому змістовно відрізняються від актів за жовтень, листопад 2013 р., які підписані відповідачем та не заперечуються ним. Що, на думку відповідача, опосередковано підтверджує те, що дані документи не надсилались відповідачу раніше квітня 2016 року.

Належним чином позивачем доведено та визнано відповідачем, що вперше Акти виконання умов договору (крім актів за жовтень і листопад 2013 року) за стягуваний період отримано боржником лише 08.04.2016 р. із супровідним листом № 25-1/32 від 04.04.2016 р.

Щодо посилань позивача на направлення частини цих актів ще у лютому 2015 року, то в наданій заявником копії повідомлення про вручення та інших документах відсутнє посилання про отримання відповідачем саме актів виконання умов договору.

Проти одержання частини актів у лютому 2015 року заперечив і відповідач, надавши витяги з книги реєстрації вхідної пошти. Зокрема 13.02.2015 р. відповідачем було отримано претензію позивача.

Обставину надіслання відповідачу у лютому 2015 року претензії підтвердив і представник позивача в судовому засіданні 02.06.2016 р.

В процесі розгляду справи позивачем також заявлялось клопотання про необхідність проведення розрахунку санкцій спеціалістами Тернопільського відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

З огляду на положення ст.ст. 30, 41 ГПК України, дане клопотання відхилене, оскільки такі розрахунки не потребують спеціальних знань і приналежно до даного спору мають правовий характер.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст. 4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення.

З огляду на вказані вище обставини справи, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати коштів за надані позивачем послуги на підставі зазначеного вище договору за період з 12.10.2013 р. по 12.12.2013 р. на загальну суму суму 588,98 грн. по актах виконання умов договору за жовтень, листопад 2013 року, які одержані відповідачем нарочно, до пред’явлення позову. Відтак, вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як зазначено вище, акти виконання умов договору за період з 12.08.2013 р. по 11.10.2013 р. та з 12.12.2013 р. по 11.04.2016 р., отримані відповідачем по справі 08.04.2016 р. Відтак, строк їх оплати відповідачем становив до 10.05.2016 р. Провадження по справі порушено 22.04.2016 р. Тобто, предмет спору в цій частині не існував на час звернення позивача до суду.

Згідно абз. 3 п. 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р., якщо предмет спору був відсутній до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

Тому в задоволені вимоги про стягнення з відповідача 8 834,70 грн. основного боргу слід відмовити, як заявленої передчасно.

Згідно з ч. 1 та ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина друга ст. 509 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Приписами частини першої ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 219,36 грн. пені, 3 262,37 грн. інфляційних втрат та 388,91 грн. 3% річних.

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною третьою ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з п. 5.3. договору, за порушення терміну оплати сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином, з огляду на п.4.4 договору, ст. 232 ГК України, по актах виконання умов договору за жовтень та листопад 2013 р. пеня могла бути нарахована до 2015 року. Однак, згідно заявленого позивачем зменшення позовних вимог від 09.06.2016р., за вказаний період він не нараховує пеню. Згідно поданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 12.03.2015 р.( 12.04.2015 р.) по 12.09.2015 р. У зв'язку з чим, в задоволені вимог про стягнення з відповідача 219,36 грн. пені слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено вище, судом стягується борг на загальну суму суму 588,98 грн. Судом здійснено обчислення інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до стягуваної суми, періоду виникнення боргу та наданого позивачем розрахунку заявлених до стягнення санкцій. Відтак, до задоволення підлягають вимоги про стягнення з відповідача 487,08 грн. інфляційних нарахувань та 42,04 грн. 3 % річних. В задоволені вимог про стягнення 2 775,29 грн. втрат від інфляції та 346,87 грн. 3% річних слід відмовити.

Враховуючи зменшення позовних вимог, суд також вважає за доцільне розяснити, що судовий збір у сумі 427,18 грн. в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" , п.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України, "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21 лютого 2013 року, може бути повернуто позивачу за його письмовою заявою.

Решта сплаченого судового збору, в порядку ст.ст. 44 , 49 ГПК України , підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача пропорційно до задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1, 2, 12, 4-3, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовільнити частково.

1. Стягнути з ОСОБА_1 товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Лан" (с. Темногайці, Шумський район, Тернопільська область, 47154, код 32807970)

- на користь 16 державної пожежно-рятувальної частини Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій (вул. Заводська, 3, м. Шумське, Шумський район, Тернопільська область, 47100, код 38043941)

- 588 (п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 98 коп. основного боргу, 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 08 коп. інфляційних нарахувань, 42 (сорок дві) грн. 04 коп. 3% річних та 76 (сімдесят шість ) грн. 07 коп. сплаченого судового збору.

Видати наказ.

2. В задоволені вимог про стягнення 8 834,70 грн. основного боргу, 219,36 грн. пені, 2 775,29 грн. втрат від інфляції та 346,87 грн. 3% річних відмовити.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання), через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 14 червня 2016 року.

Суддя І.П. Шумський