Рішення

від 24.11.2011 по справі 26/157-11   

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" листопада 2011 р. Справа № 26/157-11

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство № 3В» , м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вишневий кварталВ» , м. Вишневе про стягнення 900 810,45 грн. за участю представників позивача -ОСОБА_1, довіреність № б/н від 20.06.2011 року, відповідача -ОСОБА_2, довіреність № б/н від 22.09.2011 року, ОСОБА_3 ? директор,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2011 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 838 444,00 грн. основного боргу, 62 366,45 грн. пені, у зв'язку з неналежним виконанням останнім умов мирової угоди, яка затверджена ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2010 року у справі № 7/282-09.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.09.2011 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 22.09.2011 року.

У судовому засіданні 22.09.2011 року оголошувалася перерва на 13.10.2011 року.

У судовому засіданні 22.09.2011 року позивач надав письмові пояснення у справі.

Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2011 року розгляд справи було відкладено на 27.10.2011 року.

Через канцелярію суду 26.10.2011 року відповідач нажав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував та просив суд у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні 27.10.2011 року представниками сторін було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 27.10.2011 року суд продовжив строк вирішення спору.

У судовому засіданні 27.10.2011 року оголошувалася перерва на 24.11.2011 року.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 24.03.2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3В» (кредитор, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Вишневий кварталВ» (боржник, відповідач) було укладено мирову угоду, яка затверджена ухвалою господарського суду Київської області від 25.03.2010 року у справі № 7/282-09.

Відповідно до п. 2.1 мирової угоди боржник зобов'язується сплатити на користь кредитора грошову суму боргу в розмірі 3 038 444,60 грн. згідно наступного графіку:

- в строк до 24.03.2010 року суму коштів не менше 330 000,00 грн.;

- в строк до 30.04.2010 року суму коштів не менше 280 000,00 грн.;

- в строк до 30.05.2010 року суму коштів не менше 230 000,00 грн.;

- в строк до 30.06.2010 року суму коштів не менше 230 000,00 грн.;

- в строк до 30.07.2010 року суму коштів не менше 380 000,00 грн.;

- в строк до 30.08.2010 року суму коштів не менше 350 000,00 грн.;

- в строк до 30.09.2010 року суму коштів не менше 350 000,00 грн.;

- в строк до 30.10.2010 року суму коштів не менше 350 000,00 грн.;

- в строк до 30.11.2010 року суму коштів не менше 188 444,60 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч.1 ст. 174 ГК України).

Норми аналогічного змісту містяться також в ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України.

Таким чином, внаслідок укладання мирової угоди між сторонами на підставі ст.ст. 173, 174 ГК України та ст. 509 ЦК України виникло зобов'язання.

Проте, відповідач, всупереч п.2.1 мирової угоди сплатив на користь позивача грошову суму боргу частково в сумі 2 200 000,00 грн., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, і має заборгованість перед останнім у сумі 838 444,00 грн.

Перерахування відповідачем грошових коштів позивачу у сумі 2 200 000,00 грн. свідчить про те, що відповідач фактично прийняв умови виконання мирової угоди.

Таким чином, заборгованість відповідача за мировою угодою від 24.03.2010 року становить 838 444,00 грн., які відповідач повинен був сплатити в порядку визначеному в п.2.1 мирової угоди.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Пунктом 3.9.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що наказ господарського суду про примусове виконання мирової угоди не може бути видано, оскільки провадження зі справи припинено. У разі ж ухилення однієї зі сторін від виконання мирової угоди: - якщо ухвала господарського суду про затвердження мирової угоди відповідає вимогам статті 19 Закону України "Про виконавче провадження", то вона є виконавчим документом у розумінні пункту 2 частини другої статті 3 названого Закону і підлягає виконанню державною виконавчою службою; тому за наявності зазначеної умови позовна заява про спонукання до виконання мирової угоди не підлягає розгляду в господарських судах; - якщо ж ухвала суду про затвердження мирової угоди не містить усіх даних, зазначених у статті 19 названого Закону, то така ухвала не має статусу виконавчого документа, і інша сторона у справі не позбавлена права звернутися з позовом про спонукання до виконання мирової угоди.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ухвала господарського суду Київської області від 25.03.2010 року у справі № 7/282-09 про затвердження мирової угоди укладеної між сторонами не відповідає вимогам статті 18 Закону України „Про виконавче провадженняВ» , а тому не має статусу виконавчого документа, що підтверджується постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.10.2011 року ВП № 29592738.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 838 444,00 грн. є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до п. 4.2 мирової угоди у випадку прострочення виконання боржником графіку, встановленого в п. 2.1, більше, ніж на десять календарних днів, боржник зобов'язаний сплатити кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день такого прострочення.

Враховуючи вищевикладені норми закону та умови мирової угоди, позивачем, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язання з оплати грошової суми боргу, нараховано 62 366,45 грн. пені відповідно до наданого розрахунку, який відповідає умовам мирової угоди та вимогам закону.

Таким чином, позов в частині стягнення пені в розмірі 62 366,45грн., які нараховано позивачем відповідно до вимог чинного законодавства та умов мирової угоди, у зв'язку з простроченням відповідачем виконання взятих на себе зобов'язань зі сплати грошової суми боргу згідно п.2.1 мирової угоди на підставі ст. 230 ГК України є обґрунтованим, і тому підлягає задоволенню.

Доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву спростовуються матеріалами справи та зібраними у ній доказами.

Державне мито у сумі 9 008,10 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтями 44, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Вишневий кварталВ» (08132, АДРЕСА_1, код 32461810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Київське будівельне підприємство №3В» (02068, м. Київ, вул. Кошиця, буд. 1/38, код 32156847) 838 444 (вісімсот тридцять вісім тисяч чотириста сорок чотири) грн. 00 коп. основного боргу, 62 366 (шістдесят дві тисячі триста шістдесят шість) грн. 45 коп. пені, 9 008 (дев'ять тисяч вісім) грн. 10 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість гривень) 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Д. Лилак

Повне рішення складено 29.11.2011р.