Ухвала

від 15.06.2016 по справі 805/641/16-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Кониченко О.М.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 року справа №805/641/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., Шишова О.О., за участю секретаря судового засідання - Челахової О.О., за участю представника позивача - ОСОБА_2, діючої за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 805/641/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнипласт» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій з відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року; скасування рішення про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року № НОМЕР_1, оформлене листом від 08 грудня 2015 року № 8716/10/05-16-15-02 та визнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року № НОМЕР_1 разом із додатками, такими, що подані в день фактичного їх отримання 28 жовтня 2015 року, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнипласт» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про:

- визнання протиправними дій інспекції з відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року;

- скасування рішення відповідача про відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року № НОМЕР_1, оформлене листом від 08 грудня 2015 року № 8716/10/05-16-15-02;

- визнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року № НОМЕР_1 разом із додатками, такими, що подані в день фактичного їх отримання 28 жовтня 2015 року (а.с. 4-5).

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року ( із врахуванням ухвали суду від 27 квітня 2016 року про виправлення описки) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнипласт» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - задоволено частково. Визнано протиправними дії ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області з відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року. Визнано уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 28 жовтня 2015 року № НОМЕР_1 разом із додатками, такими що подані в день фактичного їх отримання 28 жовтня 2015 року. В інший частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнипласт» судовий збір у розмірі 2756 гривень.(а.с. 77-80).

Не погодившись з судовим рішенням, ОСОБА_3 об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Донецькій області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 805/641/16-а та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнипласт» відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Податковий орган зазначив, що уточнююча податкова декларації на прибуток за 2014 рік не визнана, як податкова декларація, про що повідомлено Товариство 08 грудня 2015 року, шляхом направлення на його адресу повідомлення № 8716/10/05-16-15-02. Не визнання уточнюючої податкової декларації як податкової звітності спричинило не знаходження товариства за своєю юридичною адресою (а.с. 83-84).

Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила суд залишити постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача/апелянта у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Разом із апеляційною скаргою ОСОБА_3 об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Донецькій області заявлено клопотання про розгляд справи у відсутності представника інспекції (а.с. 84).

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«ЮнипластВ» (код ЄДРПОУ 30701598) зареєстровано в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, про що зроблено запис № 1 266 120 0000 003737 13 січня 2000 року( а.с.6).

У період виникнення спірних правовідносин Товариство знаходилось на податковому обліку ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області та було зареєстровано за адресою: 85307, Донецька область, м. Покровськ (м.Красноармійськ), Шахтарський мікрорайон, будинок 26-Б .

Позивач, у зв'язку з самостійним виявленням помилок у декларації з податку на прибуток за 2014 рік подав до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області засобами електронного зв'язку уточнюючу податкову декларацію з податку на прибуток за 2014 рік за №9082138553 (а.с. 7-12), що підтверджується квитанцією № 2 від 28 жовтня 2015 року о 13г.47хв. (а.с. 13).

ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області від 08 грудня 2015 року за № 8716/10/05-16-15-02 повідомлено позивача про невизнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2014 року, як податкової звітності, на підставі п.48.3 ст.48 Податкового кодексу України (а.с. 14).

Товариство, не погодившись з прийнятим рішенням відповідача оскаржило його в адміністративному порядку (а.с. 57-61), проте скарга Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області залишена без розгляду, з зазначенням що рішення (лист) щодо невизнання, як податкової, уточнюючої декларації з податку на прибуток за 2014 року не підлягає подальшому адміністративному оскарженню (а.с. 17-18).

При прийнятті спірного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган неправомірно відмовив Товариству у прийнятті уточнюючої податкової декларації, оскільки вона містить всі обов'язкові реквізити, передбаченні п. 48.3, 48.4 ст. 48 Податкового кодексу України, при цьому відомостей щодо перереєстрації суб'єкта господарської діяльності в Єдиному державному реєстрі не містяться, у зв'язку з чим уточнююча податкова декларація за 2014 року має вважатися такою, що подана 28 жовтня 2015 року.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України)

Статтею 46 ПК України, зокрема, встановлено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною.

Згідно з п. 49.1 ст.49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до 49.3 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 46.2 ст. 46 ПК України платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) у порядку, передбаченому для подання податкової декларації. Платники податку на прибуток, малі підприємства, віднесені до таких відповідно до Господарського кодексу України, подають разом з річною податковою декларацією річну фінансову звітність у порядку, передбаченому для подання податкової декларації.

Відповідно до п.49.8 ст.49 ПК України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

Пунктом 49.11 ст. 49 ПК України передбачені причини відмови у прийнятті податкової декларації. Так, у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний в п'ятиденний термін надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови.

Тобто, посадова особа інспекції не може відмовити у прийнятті податкової декларації з будь-яких причин, не визначених ст. 49 Кодексу.

Згідно з п. 48.3 ст. 48 ПК України податкова декларація повинна містити такі обов'язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім'я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності).

Пунктом 48.4 ст. 48 ПК України передбачено, що у окремих випадках, коли це відповідає сутності податку або збору та є необхідним для його адміністрування, форма податкової декларації додатково може містити такі обов'язкові реквізити: відмітка про звітування за спеціальним режимом; код виду економічної діяльності (КВЕД); код органу місцевого самоврядування за КОАТУУ; індивідуальний податковий номер згідно з даними реєстру платників податку на додану вартість за звітний (податковий) період.

Як вбачається з матеріалів справи, уточнююча податкова декларація з податку на прибуток за 2014 рік містить усі обов'язкові реквізити, що передбачені п. 48.3 та п. 48.4 ст. 48 ПК України (а.с. 7-12).

Згідно з п. 49.10 ст. 49 ПК України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкової звітності передбачена ст. 120 ПК України.

Як встановлено в суді апеляційної інстанції, відповідач у порушення вищезазначених вимог ПК України ,з недотриманням строку надання відмови та без зазначення конкретних причин такої відмови , - в письмовій формі листом від 08 грудня 2015 року за № 8716/10/05-16-15-02 повідомив Товариство про невизнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток за 2014 року, як податкової звітності ( а.с.14).

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що нормами Податкового кодексу України встановлений вичерпаний перелік причин, які зумовлюють відмову у прийнятті уточнюючої податкової декларації, відповідно, позовні вимоги позивача про визнання протиправною відмови відповідача у прийнятті уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток товариства за 2014 рік через визнання її податковою звітністю є такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується і з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог позивача в частині визнання уточнюючої податкової декларації з податку на прибуток підприємства за 2014 рік такою, що подана 28 жовтня 2015 року, з огляду на наступне.

Згідно з п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

Відповідно до п. 49.15 ст. 49 ПК України податкова декларація, надіслана платником податків або його представником поштою або засобами електронного зв'язку, вважається неподаною за умови її заповнення з порушенням норм пунктів 48.3 і 48.4 ст. 48 цього Кодексу та надсилання контролюючим органом платнику податків письмової відмови у прийнятті його податкової декларації.

Аналізуючи вищезазначені норми права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задоволення судом позовних вимог щодо визнання протиправною відмови прийняти податкову декларацію означає, що відповідне рішення не створило жодних правових наслідків, а податкова декларація є поданою вчасно на підставі п. 49.13 ст. 49 Податкового кодексу України. При цьому вимоги про зобов'язання контролюючого органу визнати податкову декларацію поданою варто розглядати як вимогу про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, поданої платником податків на певну дату.

Щодо посилання апелянта як на причину відмови у прийнятті уточнюючої податкової декларації за 2014 рік фактичне не знаходження Товариства за юридичною адресою, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.45.2 ст.45 ПК України, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Згідно ч. 1 ст. 16, ч. 1, 3 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, єдиним доказом зміни юридичною особою місцезнаходження є дані з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент спірних правовідносин позивачем не змінено місцезнаходження, а саме статус відомостей про юридичну особу підтверджено(а.с.105-107).

Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги посилання апелянта на складання трьох довідок форми 18-ОПП від 05 березня 2015 року № 3196, від 14 липня 2015 року № 10895, від 10 вересня 2015 року № 2533, які не враховані Держреєстратором, оскільки доказів їх направлення останньому суду не надано.

Крім того, не надано доказів направлення позивачу повідомлення щодо необхідності подання державному реєстратору реєстраційної картки реєстратором або не внесенні таких записів до ЄДР та оскарженні такої відмови (бездіяльності) відповідачем по справі.

Таким чином, суд вважає, що висновки відповідача є недопустимими та суперечать нормам Кодексу адміністративного судочинства України і які суд не приймає з огляду на положення ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Приймаючи викладене до уваги суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі наведеного, керуючись статтями 184, 195, 196, п.1 ч. 1ст. 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі № 805/641/16-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнипласт» до ОСОБА_3 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною відмови у прийнятті податкової декларації, зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.

Вступну та резолютивну частини ухвали прийнято в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 15 червня 2016 року.

Повний текст ухвали виготовлено 15 червня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі

Судді Т.Г.Арабей

ОСОБА_4

ОСОБА_5