Ухвала

від 14.06.2016 по справі 805/3671/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - ОСОБА_1

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 червня 2016 року справа №805/3671/15-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

ОСОБА_2

при секретарі судового засідання Святодух О.Б.,

за участю сторін по справі:

позивач: ОСОБА_3 (за довіреністю)

відповідач: не з’явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі №805/3671/15-а (головуючий І інстанції Смагар С.В.) за позовом Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод та напоїв «Золотий колодязь» про стягнення коштів з рахунків на погашення податкового боргу з земельного податку в загальній сумі 13 162,07 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод мінеральних вод та напоїв «Золотий колодязь» про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу перед бюджетом загальним розміром у сумі 13 162,07 грн з земельного податку.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у задоволені адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Позивач вважає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги тих обставин, що розпорядженням Кабінету Міністрів України N1079-р 05.11.2014 р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 року N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція". Позивач також зазначив, що при розгляді питання щодо сплати за користування земельною ділянкою осіб, на яких поширюється норма Закону №1669, слід користуватися виключно нормами Податкового Кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що відповідач зареєстрований в якості суб'єкта підприємницької діяльності та перебуває на податковому обліку у позивача.

Відповідачем 21 січня 2015 року була подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік, відповідно до якої відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати по 520 грн. 02 коп. нарахованої орендної плати за землі державної або комунальної власності на 2015 рік.

Крім того, 21 січня 2015 року відповідачем була подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015 рік, відповідно до якої відповідач зобов’язаний щомісячно сплачувати по 524 грн. 03 коп. 5 травня 2014 року відповідачем була подана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік, відповідно до якої позивач зобов’язаний сплатити 277 грн. 57 коп. за квітень місяць 2014 року та по 416 грн. 35 коп. з травня по грудень 2014 року.

Станом на 22 вересня 2015 року за відповідачем обліковується податкова заборгованість за наведеними деклараціями в сумі 13162 грн. 07 коп. за період з 30 липня 2014 року по 30 серпня 2015 року.

Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, що місяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Зідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 статті 95 цього кодексу визначено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини ( п.95.3 ст.95 ПК України).

Позивачем було складено податкову вимогу форми «Ю» від 8 серпня 2014 року № 602-25, відповідно до якої станом на 7 серпня 2014 року сума податкового боргу позивача за узгодженими грошовими зобов’язаннями становить 838 грн. 26 коп., у тому числі орендна плата з юридичних осіб за основним платежем у сумі 838 грн. 26 коп.

Наведені обставини відповідачем не оспорюються. Однак, відповідач вважає, що у відповідності до вимог ст..6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» він звільнений від сплати земельного податку за спірний період.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669-VII (надалі Закон №1669) період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Виходячи з наведених приписів, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014року.

На виконання Закону №1669 розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1053-р від 30 жовтня 2014 року затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, згідно з додатком до якого, до зазначених населених пунктів належить, зокрема, с. Новоукраїнка,с. Золотий Колодязь, смт.Святогорівка Добропільського району Донецької області.

05.11.2014 р. Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження N 1079-р яким було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція".

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого також включено с. Новоукраїнка, с. Золотий Колодязь, смт. Святогорівка Добропільського району Донецької області.

Пунктом 3 наведеного розпорядження визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 та від 05.11.2014 р. N 1079-р.

З викладеного вбачається, що відповідач належить до населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

Статтею 6 Закону №1669 встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно до частини 3 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» наведеного Закону, закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що оскільки відповідач здійснює свою господарську діяльність та земельні ділянки також розташовані у населених пунктах, на території яких здійснюється антитерористична операція, то відповідач в силу положень ст..6 Закону №1669 звільнений від плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності за спірний період , а тому правомірно відмовлено у задоволені позову.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було допущено неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Посилання позивача на ті обставини, що розпорядженням Кабінету Міністрів України N1079-р 05.11.2014 р було зупинено дію розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 р. N 1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція", колегією суддів не прийнято до уваги з огляду на розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.12.2015р. №1275-р, яким затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, а також визнані такими, що втратили чинність розпорядження Кабінету Міністрів України, зокрема, від 05.11.2014 року N 1079-р.

Суд апеляційної інстанції вважає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 02 вересня 2014 року № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від внесення відповідних змін до Податкового кодексу України.

Посилання позивача на відсутність сертифіката Торгово-Промислової палати про засвідчення форс-мажорних обставин, колегією суддів не прийнято до уваги, оскільки норма статті 6 Закону України №1669 має пряму дію та не вимагає додаткового отримання сертифікату.

Судова колегія дійшла висновку про те, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні, а тому відхиляє апеляційну скаргу і залишає судове рішення без змін.

Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Добропільської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління Державної фіскальної служби України у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі №805/3671/15-а - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року по справі №805/3671/15-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частини ухвали прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 14 червня 2016 року.

Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 15 червня 2016 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А.Блохін

ОСОБА_2