Ухвала

від 31.05.2016 по справі 810/3446/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 810/3446/15 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В. Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

31 травня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Зубрицькому Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агротранс-холдінг» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, скасування податкової вимоги, рішення та податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Агротранс-холдінг» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- визнати протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо незарахування суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105508,00грн. в рахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області зарахувати суму переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105508,00грн. в рахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість;

- скасувати податкову вимогу № 1645-23 від 07.05.2015 ДПІ у Києво- Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області;

- скасувати рішення № 123 від 12.05.2015 про опис майна в податкову заставу ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області;

- скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006821501 від 08.06.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 позов задоволено.

Не погоджуючись з постановою відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, як таку, що постановлена із порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

В судове засідання сторони не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, у зв'язку із чим, колегія суддів, на підставі ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України розглядає справу за їх відсутності без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи товариство з обмеженою відповідальністю «Агротранс-Холдінг», ідентифікаційний код 01354987, зареєстроване як юридична особа, перебуває на податковому обліку у ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та з 10.10.2003 є платником ПДВ.

З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що 20.04.2015 позивачем було направлено до контролюючого органу декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року (а.с. 13-21).

Виявивши наявність помилок у вказаній декларації ТОВ «Агротанс-Холдінг» 30.04.2015 було направлено уточнюючий розрахунок, який був отриманий податковим органом 30.04.2015 (а.с. 22-30).

У рядку 25 зазначеного уточнюючого розрахунку підприємством визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за березень 2015 року в розмірі 205 508, 00 грн. У рядку 25.3 позивач визначив суму штрафу в зв'язку з виправленням помилки в розмірі 6 165, 00 грн., вказані обставини не заперечувались відповідачем.

05.05.2015 посадовою особою ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року ТОВ «Агротранс-холдінг».

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що при перевірці податковим органом було використано: податкову декларацію з ПДВ за березень 2015 року (реєстр. від 20.04.2015 № 9073691378); додаток 5 «розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів за березень 2015 року»; додаток 2 «довідка про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду» за березень 2015 року.

За результатами перевірки складено Акт № 35/10-13-15-01/01354987 від 05.05.2015 (далі - Акт перевірки) та зафіксовано порушення суб'єктом господарювання вимог статті 256 Цивільного кодексу України, пункту 102.6 статті 102 Податкового кодексу України, а також Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість № 966 від 23.09.2014.

Вказані порушення призвели до завищення підприємством суми залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку у поточному звітному (податковому) періоді збільшено суму податку на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за березень 2015 року та відповідно занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду на суму 205 508, 00 грн.

Непогоджуючись з даними висновками контролюючої особи податкової інспекціїї ТОВ «Агротранс-холдінг» 27.05.2015 було направлено до податкового органу заперечення на Акт перевірки (а.с. 39-41).

За результатом розгляду вказаних заперечень Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби 03.06.2015 надано відповідь в якій вказано, що висновки Акта перевірки залишено без змін.

При цьому, у даній відповіді податковим органом також зазначено про те, що на період розгляду заперечення на Акт перевірки ТОВ «Агротранс-холдінг» виправлення помилки не проводилось (а.с. 44).

З огляду на виявлені в ході проведення камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року порушення ТОВ «Агротранс-холдінг» вимог законодавства відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0006821501 від 08.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 256 885,00 грн., в тому числі за основним платежем 205 508, 00 грн., за штрафними санкціями 51 377, 00 грн. Зазначене податкове повідомлення - рішення було отримано позивачем 19.06.2015 (а.с. 38).

Крім того, судом першої інстанції також встановлено, що з метою сплати задекларованої суми ПДВ за березень 2015 року позивач неодноразово (27.04.2015, 29.04.2015, 30.04.2015, 05.05.2015, 06.05.2015, 08.05.2015) звертався до податкового органу з заявами ( вих. № 03-54/1, вих. № 03-52, вих. № 03-56, вих. № 03-57, вих. № 03-58, вих. № 03-60) про перерахування надміру сплачених грошових коштів ( у розмірі: 49770,00 грн., 49790,00 грн., 49890,00 грн., 49980,00 грн.,49920,00 грн., 49900,00 грн.) з розрахункового рахунку № 31113165700356 (авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств по коду платежу 11024000) на розрахунковий рахунок № 31118029700356 (податок на додану вартість - код платежу 14010000).

Однак, 07.05.2015 відповідачем прийнято податкову вимогу форми «Ю» № 1645-23, в якій зазначено, що станом на 06.05.2015 сума податкового боргу ТОВ «Агротранс-холдінг» за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на додану вартість становить 211 672, 58 грн.

Платника податків було попереджено, що починаючи з 01.05.2015 на будь-яке його майно, що перебуває у власності і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, а також на інше майно на яке він набуде прав власності у майбутньому розповсюджується право податкової застави, а на суму податкового боргу нараховується пеня та штрафи, визначені Податковим кодексом України.

Листом від 14.05.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі повідомлено ТОВ «Агротранс-холдінг» про те, що надміру сплачені грошові суми авансових внесків з податку на прибуток зараховуються в сплату грошових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Крім того, 12.05.2015 відповідачем було направлено на адресу ТОВ «Агротранс-холдінг» лист у якому зазначено, що станом на 12.05.2015 у підприємства наявна податкова заборгованість. За наведених обставин у даному листі позивачу було запропоновано податковим органом протягом 10 днів з моменту отримання даного листа надати до ДПІ перелік майна, яке перебуває у власності підприємства, балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу, з метою складання опису майна, на яке поширюється право податкової застави, а також зазначити місце розташування вказаного майна.

Даний лист був отриманий підприємством 17.06.2015 вхід. № 03-624 (а.с.42).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 12.05.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі було прийнято рішення № 123 про опис майна, що перебуває у власності ТОВ «Агротранс-холдінг» у податкову заставу.

Вважаючи бездіяльність податкової інспекції щодо не зарахування суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105508,00 грн. в рахунок податкового зобовязання податку на додану вартість - неправомірною, а податкове повідомлення-рішення, податкову вимогу форми «Ю» № 1645-23 від 07.05.2015 та рішення № 123 від 12.05.2015 про опис майна у податкову заставу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що висновки відповідача, які викладені в Акті № 35/10-13-15-01/01354987 від 05.05.2015 про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість за березень 2015 року ТОВ «Агротранс - холдінг» є необґрунтованими, та такими, що не відповідають дійсності, а тому податкове повідомлення-рішення від 08.06.2015 № 0006821501, відповідно до якого відповідачем збільшено ТОВ «Агротранс - холдінг» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 256 885, 00 грн. є протиправним, та підлягає скасуванню. Звідси ж і рішення № 123 від 12.05.2015 про опис майна в податкову заставу та податкова вимога № 1645-23 від 07.03.2013 також були прийняті контролюючим органом за відсутності належних підстав, а отже, підлягають скасуванню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Рішення є обґрунтованими, оскільки у ході перевірки встановлено порушення вимог податкового законодавства, що свідчить про заниження позивачем податкових зобов'язань.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Стосовно вимог позивача про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» № 0006821501 від 08.06.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання (пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Статтею 38.1. Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Відповідно до статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (стаття 46.1 Податкового кодексу України).

Згідно з ст. 203.1. Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Крім того, статтею 50.1. Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті, зокрема, надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Водночас, у разі коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Відповідно до ст. 58.1 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення містить підставу для такого нарахування (зменшення) податкового зобов'язання та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість; посилання на норму цього Кодексу та/або іншого закону, контроль за виконанням якого покладено на контролюючі органи, відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок грошових зобов'язань платника податків; суму грошового зобов'язання, що повинен сплатити платник податку; суму зменшеного (збільшеного) бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення результатів господарської діяльності або від'ємного значення суми податку на додану вартість; граничні строки сплати грошового зобов'язання та/або строки виправлення платником податків показників податкової звітності; попередження про наслідки несплати грошового зобов'язання або внесення виправлень до показників податкової звітності в установлений строк; граничні строки, передбачені цим Кодексом для оскарження податкового повідомлення-рішення.

До податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Крім того, статтею 57 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Тобто, в даному випадку, враховуючи, що граничним строком подання декларації з податку на додану вартість (згідно статті 203.1. Податкового кодексу України) є 20й календарний день, що настає за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, то граничним стоком сплати податкового зобов'язання є 10й день після відповідної календарної дати.

За нормами підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків визначається, як сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до статті 87.1. Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Як вже було зазначено вище 20.04.2015 позивач направив до податкового органу податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2015 року, тобто в межах строку визначеного законодавством.

Разом з цим, самостійно виявши помилку, ТОВ «Агротранс-холдінг» 30.04.2015 відповідно до приписів статті 50 Податкового кодексу України було подано уточнюючий розрахунок, який відповідач отримав того ж дня.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства та виконано обов'язок щодо обчислення та декларування податку на додану вартість за березень 2015 року в порядку і строки, визначені Податковим кодексом.

Колегія суддів звертає увагу, що вказаний уточнюючий розрахунок не був прийнятий податковим органом до уваги як під час проведення камеральної перевірки, за результатами якої складено Акт № 35/10-13-15-01/0135498 від 05.05.2015 так і під час розгляду заперечень позивача на вказаний Акт.

А тому, враховуючи вищевикладене колегія суддів приходить до висновку, що Державною податковою інспекцією у Києво - Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області було неправомірно прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Р» № 0006821501 від 08.06.2015 ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області та збільшено ТОВ «Агротранс-холдінг» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 205 508,00 грн. та нараховано штрафні санкції в розмірі 51377,00 грн., оскільки позивач діяв в порядку та у спосіб передбачений чинним законодавством, а тому податкове повідомлення-рішення № 0006821501 від 08.06.2015 підлягає скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача про визнання протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо незарахування суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105508,00грн, скасування податкової вимоги та рішення про опис майна, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з статтею 43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу (стаття 43.1).

Статтею 43.3 Податкового кодексу України передбачено, що обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Відповідно до ст. 43.4. Податкового кодексу України Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Згідно з ст. 43.5. Податкового кодексу України контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Отже, з аналізу наведених норм вбачається, що законодавствцем визначено право платника податків сплатити суму грошового зобов'язання (в тому числі і з податку на додану вартість) за рахунок надміру сплаченої суми інших платежів (в тому числі з податку на прибуток, а також авансових внесків податку на прибуток) з урахуванням строків позовної давності та в порядку визначеному Податковим кодексом України.

У свою чергу, статтею 59.1 Податкового кодексу України в разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.ст. 59.2, 59.3 Податкового кодексу України податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Колегія суддів звертає увагу, що у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку відповідно до статті 89.1. Податкового кодексу України у податкового органу виникає право податкової застави.

З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно (стаття 89.2. Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи з метою сплати задекларованої суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року, позивач, керуючись правом наданим державою та закріпленого в Податковому кодексі України, звертався (в межах встановленого законодавством строку) до ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області з заявами про перерахування надміру сплачених коштів з податку на прибуток приватних підприємств в рахунок погашення податку на додану вартість на суму 149 450,00 грн. (станом на 30.04.2015), а також суму 149 800, 00 (станом на 08.05.2015), що загалом складає 299 250,00 грн.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем були виконані вимоги законодавства щодо визначення джерела сплати грошових зобов'язань та відповідно обов'язок щодо своєчасної сплати суми самостійно визначеного грошового зобов'язання в податковій декларації та уточнюючому розрахунку з податку на додану вартість за березень 2015 року.

Разом з цим, всупереч вказаних норм податкового законодавства, відповідачем було безпідставно відмовлено у перерахуванні визначеної позивачем суми коштів, зазначивши, що такі надміру сплачені суми авансових внесків з податку на прибуток зараховуються в сплату грошових зобов'язань на майбутні податкові періоди.

При цьому, суд звертає увагу, що податковим кодексом України не передбачено випадків, за яких податковий орган може відмовитися від сплати платником податків грошового зобов'язання за рахунок наявної у нього переплати.

Крім того, як вже зазначалось, відповідно до статтей 43 та 87 ПК України, подання відповідної заяви платником податків є достатньою та єдиною необхідною дією з боку платника податків для зарахування переплати певного платежу в погашення грошового зобов'язання чи податкового боргу з іншого платежу.

Як вбачається з Акта звірення розрахунків платника (за період 01.01.2015-01.01.2015) № 6926-20 від 05.10.2015 проведеним між сторонами у справі податковою інспекцією, стверджує позивач та не заперечує відповідач, ДПІ у Києво - Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було здійснено зарахування частини переплати з податку на прибуток в рахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість в розмірі 100 000,00 грн.

Таким чином, станом на час розгляду справи, не перерахована податковим органом сума коштів на погашення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року, задекларованого ТОВ «Агротранс-холдінг» складає 105 508,00 грн.

Тобто, судом встановлено, що відповідач не здійснив покладені на нього приписами статей 17, 43, 87 Податкового кодексу України обов'язки, чим порушив норми Податкового кодексу України та законні права ТОВ «Агротранс-холдінг».

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що бездіяльність Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області щодо незарахування суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105 508, 00 грн. в рахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість є протиправною.

Звідси ж, оскільки судом встановлено недотримання відповідачем вимог законодавства, а також визнано протиправною бездіяльність щодо незарахування суми переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105 508,00 грн. в рахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість в добровільному порядку, з метою належного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне, зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області зарахувати суму переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105 508, 00грн. в рахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

В свою чергу, оскільки позивач своєчасно та в помній мірі виконав свій податковий обов'язок щодо сплати задекларованої ним суми грошового зобов'язання, то підстави для прийняття податкової вимоги № 1645-23 від 07.05.2015 та рішення № 123 від 12.05.2015 про опис майна в податкову заставу (з метою притягнення позивача до відповідальності за несвоєчасну сплату суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за березень 2015 року) - відсутні, а тому вказані рішення податкового органу є неправомірними та підлягають скасуванню, що вірно встановлено судом першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Разом з тим, вирішуючи питання про стягнення з апелянта судового збору, колегія суддів зазначає наступне.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені положеннями Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ.

Відповідно до пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання позову від 19.09.2013 № 590-VII, яка набрала чинності 23.10.2013) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлюється у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати; немайнового характеру 0,06 розміру мінімальної заробітної плати.

Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI «Про судовий збір» від 23.01.2015 № 2 доведено до відома суддів апеляційних, окружних адміністративних судів та місцевих загальних судів довідку про результати вивчення та узагальнення практики застосування адміністративними судами Закону України «Про судовий збір», якою визначено, що з урахуванням вимог статті 6 Закону України «Про судовий збір» з позовних заяв, що містять кілька вимог немайнового характеру, судовий збір справляється з кожної вимоги окремо.

З 01.09.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 № 484-VIII, яким внесено зміни до Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Згідно з п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, яка набрала чинності 01.09.2015) за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами - 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2015 відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» становив 1 218 грн.

З позовної заяви позивача вбачається, що позивачем заявлено три вимоги немайнового характеру (визнати протиправною бездіяльність та зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області зарахувати суму переплати з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 105 508, 00грн. в рахунок податкового зобов'язання з податку на додану вартість; скасувати податкову вимогу; скасувати рішення) та одну вимогу майнового характеру (скасувати податкове повідомлення - рішення форми «Р» № 0006821501 від 08.06.2015, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів в розмірі 256 885,00 грн., в тому числі за основним платежем 205 508, 00 грн., за штрафними санкціями 51 377, 00 грн.)

Отже, ставка судового збору за подачу позову повинна була становити 5 091, 24 грн.:

- за три вимоги немайнового характеру: відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»: (1 218 х 0,06) х 3 = 219, 24 грн.

- за одну вимогу майнового характеру: (1 218 х 4 м.з.п.) = 4 872 грн.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11.05.2016 було відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення судового рішення апеляційним судом, то у відповідності до п.п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції на момент подання апеляційної скарги від 22.05.2015 № 484-VIII, який набрав чинності 01.09.2015) відповідачу потрібно сплатити судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 5 600, 36 грн. (5 091, 24 грн. х 110 %).

Керуючись ст. ст. 41, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 04.11.2015 - без змін.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України (отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820019, р/р 31211206781007, код класифікації 22030101) судовий збір за подання до суду апеляційної скарги в розмірі 5 600, 36 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Головуючий суддя Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.