Рішення

від 14.06.2016 по справі 902/371/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 червня 2016 р.

Справа № 902/371/16

за позовом :Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг" в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії "Украгролізинг" (вул.Мечникова, 16а, м.Київ, 01601; вул.Примакова, 23, м.Вінниця, 21019)

до :Фермерського господарства "Ходацький рід" (с.Ходаки, Барський район, Вінницька область, 22403)

про стягнення 59892,10 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Василишена Н.О.

Представники

позивача : ОСОБА_1

відповідача : не з"явився

ВСТАНОВИВ :

Державне публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» в особі Вінницької філії Національної акціонерної компанії В«УкрагролізингВ» звернулось до господарського суду Вінницької області до фермерського господарства "Ходацький рід" про стягнення 55423,34 грн., в тому рахунку 52927,36 грн. заборгованості по лізингових платежах, 2331,12 грн. пені, 164,86 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 29 квітня 2016 року за вказаним позовом порушено провадження у справі за № 902/371/16 з призначенням судового засідання на 24 травня 2016 року.

Ухвалою суду від 24 травня 2016 року розгляд справи було відкладено на 14.06.2016 року, з об'єктивних причин.

В судове засідання 14.06.2016 року з'явився представник позивача, який підтримав позов зі збільшеними позовними вимогами, що зокрема відображено у заяві про збільшення розміру позовних вимог (№ 332 від 01.06.2016 року), в якій останній просить суд стягнути з відповідача 52927,36 грн. заборгованості по лізингових платежах, 4752,21 грн. пені, 360,08 грн. 3% річних, 1852,45 грн. інфляційних втрат.

З огляду на права, надані позивачеві ст.22 ГПК України, ст.20 ЦК України, заява представника позивача про збільшення позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.

При цьому, представник позивача в судовому засіданні подав клопотання (вх. № канц. 06-52/5535/16 від 14.06.2016 року) в якому просив суд, у справі № 902/371/16 не застосовувати звукозапис, оскільки відповідач не з'явився до суду.

Суд, задовольнив дане клопотання та долучив його до матеріалів справи.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчить поштове повідомлення, копія якого міститься в матеріалах справи.

При цьому, представником відповідача було подано відзив на позовну заяву (вх. № канц. 06-52/5508/16 від 14.06.2016 року), в якому останній позов визнає в повному обсязі, та просить суд, у зв'язку із тяжким фінансовим становищем розстрочити виконання рішення суду шляхом сплати заборгованості в загальній сумі 59892, 10 грн. до 21 вересня 2016 року, а саме до 21 серпня 2016 року 20000,00 грн.; до 21 вересня 2016 року 39892,10 грн.

Суд, з'ясував думку представника позивача стосовно розстрочки виконання рішення суду.

Представник позивача поклався на розсуд суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

10.09.2012 р. Державне публічне акціонерне товариство В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (в договорі "Лізингодавець") та Фермерське господарство "Ходацький рід" (в договорі "Лізингоодержувач") уклали договір прямого лізингу № 2-12-36 пл-стс/362 (далі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Лізингодавець передає ОСОБА_2 у користування на визначений Договором строк Предмет лізингу, який є власністю Лізингодавця та визначений у додатку до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу", що є специфікацією Предмета лізингу, а останній сплачує за це лізингові платежі на умовах Договору.

Відповідно до п. 2.1. Договору Лізингодавець за цим Договором передає ОСОБА_2 власне майно, яке знаходилось у користуванні у СТОВ "Легіон" Хмельницька область на умовах Договору фінансового лізингу 22-10-498 стс-фл/840 від 05.10.2010р. і було повернуто Лізингодавцю.

Відповідно до п. 2.2 Договору Строк лізингу відраховується з дати підписання акту приймання-передачі між Сторонами (далі-Акт), що укладається у 4 (чотирьох) автентичних примірниках.

Відповідно до п. 2.3 Договору перелік, кількість, ціна, вартість, строк лізингу, строк передачі і адреси місця передачі предмета лізингу встановлюються додатками до Договору "Найменування, кількість, ціна і вартість Предмета лізингу". Передача Предмета лізингу здійснюється на умовах ЕХW (місце передачі визначається в додатку) згідно з Міжнародними правилами Інкотермс.

Відповідно до п. 3.4.2 Договору ОСОБА_2 зобов'язаний належним чином користуватися Предметом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених Сторонами умов Договору, згідно з якими він був переданий, з урахуванням фізичного зносу та змін стану Предмета лізингу, сумлінно дотримуватися умов, норм і правил експлуатації, технічного обслуговування і ремонту, встановлених законодавством і інструкціями виробника.

Відповідно до п. 4.1 Договору сторони передбачили, що за користування Предметом лізингу ОСОБА_2 сплачує Лізингодавцю лізингові платежі, що включають:

попередній лізинговий платіж в частині відшкодування вартості Предмета лізингу в розмірі 5 відсотків його вартості (включаючи ПДВ), на який не нараховується лізинговий платіж в частині одноразової комісії за організацію поставки Предмета лізингу;

комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі 7% (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частками за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

комісію за супроводження договору в розмірі 7 (семи) відсотків річних (без ПДВ) від невідшкодованої попереднім лізинговим платежем та черговими платежами вартості Предмета лізингу, відповідно до законодавства України щодо оподаткування податком на додану вартість;

Відповідно до п. 4.3 Договору з моменту підписання ОСОБА_2 за користування Предметом лізингу сплачує Лізингодавцю чергові платежі, що включають:

відшкодування вартості Предмета лізингу рівними частинами за весь термін лізингу від суми невідшкодованої попереднім платежем вартості Предмета лізингу;

комісію за супроводження договору в розмірі, визначеному п. 4.1 даного договору;

комісію за організацію поставки предмета лізингу в розмірі, визначеному п. 4.1 даного договору, яка сплачується разом із сплатою чергових лізингових платежів згідно з додатком до Договору В«Графік сплати лізингових платежівВ» наступним чином: рівними частинами у терміни сплати перших семи чергових лізингових платежів.

Черговість сплати лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу та сплати комісії за супроводження договору кратна 6 місяцям. Термін сплати кожного лізингового платежу встановлюється числом дати підписання акту. Перший лізинговий платіж сплачується через 6 місяців з дати підписання акту, подальші платежі - через кожні 6 місяців.

Відповідно до п. 4.4 Договору розмір лізингових платежів, їх складових частин встановлюються додатком до Договору "Графік сплати лізингових платежів".

Відповідно до п. 4.6 Договору амортизація Предмета лізингу нараховується ОСОБА_2.

Відповідно до п. 5.1 Договору предмет лізингу передається ОСОБА_2 за ОСОБА_2 за умови перерахування платежу у розмірі та в порядку, визначеному п. 4.2 Договору.

До Договору сторонами складено Графік сплати лізингових платежів згідно з яким платежі розбиті на 14 періодів та визначена належна до сплати сума у кожному періоді.

На виконання умов Договору позивач передав відповідачу предмет лізингу трактор ТЯ-200-02.01 В«ЯрилоВ» , що підтверджується актом приймання-передачі від 21.09.2012р.

Відповідач взяті на себе зобов'язання по договору належним чином не виконав, в зв'язку з чим станом на день розгляду справи його заборгованість по простроченим лізинговим платежам за періоди передбачені Графіком сплати лізингових платежів за 7-й платіж складає 52927,36 грн.

Згідно п. 7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів ОСОБА_2 за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Внаслідок того, що відповідачем було порушено графік сплати платежів позивачем було нараховано відповідачу, штрафні санкції, а саме: 4752,21 грн. пені, 360,08 грн. 3% річних, 1852,45 грн. інфляційних втрат.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Згідно із ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

В пункті 3 ч.2 ст.11 Закону України В«Про фінансовий лізингВ» вказано, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. В ч.1 ст.16 названого Закону зазначається, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по лізингових платежах стверджуються договором прямого лізингу № 2-12-36 пл-стс/362 від 10.09.2012р., графіком сплати лізингових платежів, актом приймання-передачі від 21.09.2012р., розрахунком, іншими матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню в сумі 52927,36 грн. відповідно до ст. 525, 526, 527, 806 Цивільного кодексу України.

Крім основного боргу позивач пред'явив до стягнення 4752,21 грн. пені, 360,08 грн. 3% річних, 1852,45 грн. інфляційних втрат.

Частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Частиною 2 ст.217 ГК України передбачено такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У п.3 ч.1 ст.611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язань, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.ст.6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно п. 7.1. Договору за порушення строків сплати лізингових платежів ОСОБА_2 за кожний календарний день прострочення від несплаченої суми сплачує Лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають вимогам чинного законодавства та умовам укладеного між сторонами договору.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.

Крім того, судом було розглянуто клопотання представника відповідача щодо розстрочки виконання рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора або за своєю ініціативою господарський суд, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Відповідно до п. 7.1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» від 17 жовтня 2012 року N 9 (далі - Постанова) розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

Згідно з п. 7.2 Постанови підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

У своєму клопотанні про розстрочку виконання рішення відповідач (заявник) зазначає про скрутне фінансове становище становище.

При цьому, судом враховано, що представник позивача у судовому засіданні 14.06.2016 року стосовно заяви відповідача про розстрочку виконання рішення поклався на розсуд суду.

Дослідивши матеріали справи, врахувавши матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для розстрочення виконання рішення в загальній сумі 59892, 10 грн. до 21 вересня 2016 року, а саме: до 21 серпня 2016 року 20000,00 грн.; до 21 вересня 2016 року 39892,10 грн.

Керуючись ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82-84, 115 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фермерського господарства "Ходацький рід" (с. Ходаки, Барський район, Вінницька область, 22403, ідентифікаційний код 34244196) на користь Державного публічного акціонерного товариства В«Національна акціонерна компанія В«УкрагролізингВ» (01601, м. Київ, вул. Мечнікова, 16а, код ЄДРПОУ 30401456) 52927,36 грн. сума лізингових платежів, 4752,21 грн. пені, 360,08 грн. 3% річних, 1852,45 грн. інфляційних втрат; 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Розстрочити виконання рішення Господарського суду Вінницької області від 14.06.2016 у справі № 902/371/16 в загальній сумі 59892, 10 грн. до 21 вересня 2016 року, а саме: до 21 серпня 2016 року 20000,00 грн.; до 21 вересня 2016 року 39892,10 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 червня 2016 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.

1 - до справи

2- відповідачу (с. Ходаки, Барський район, Вінницька обл., 22403)