Рішення

від 09.06.2016 по справі 908/1356/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 18/35/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2016 справа № 908/1356/16

за позовом Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ЄВРО-ІНВЕСТ» (69091, місто Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1)

про стягнення 6026,44 грн.

Суддя Носівець В.В.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 3/1-1261 від 07.06.2015 р., паспорт серія СЮ № 045992 від 21.08.2007 р.;

від відповідача: не з'явився.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області 17.05.2016 р. звернулося Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ЄВРО-ІНВЕСТ» про стягнення 6026,44 грн., які складаються з: 3050,00 грн. основного боргу, 183,93 грн. пені, 267,48 грн. 3% річних та 2525,03 грн. інфляційних втрат. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором № 5 від 25.01.2013 р. про надання послу з розміщення світлових та несвітлових тролів, внаслідок чого утворилась заборгованість. Враховуючи умови договору та приписи діючого законодавства за порушення відповідачем зобов'язань за договором позивачем нараховані до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на ст. 193 ГК України, ст.ст. 526, 625 ЦК України.

Ухвалою суду від 18.05.2016 року порушено провадження у справі № 908/1356/16, присвоєно справі номер провадження 18/35/16, судове засідання призначене на 09 червня 2016 р. Розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, за наявними у справі матеріалами та закінчений 09.06.2016 р., судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До суду 30.05.2016 р. від представника позивача на виконання вимог суду надійшли документи, пояснення у справі. Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2016 р. підтримав позовні вимоги з підстав, викладених в позовній заяві, просив їх задовольнити.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник відповідача в судове засідання за викликом не з'явився. Про час та місце судового засідання відповідача повідомлено належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, за адресою: 69091, АДРЕСА_2, що повідомлена суду позивачем та збігається із інформацією від 28.04.2016 р. з безкоштовного запиту про місцезнаходження юридичної особи: товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ЄВРО-ІНВЕСТ», що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 18.05.2016 р., відповідно до якого уповноважена особа відповідача (Позднюк) отримала примірних ухвали 31.05.2016 р. Зазначене свідчить, що судом вжиті заходи повідомлення відповідача про порушення провадження у справі, призначення судового засідання, місце та час розгляду справи.

Заслухавши представника позивача, вивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке комунальне підприємство міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (підприємство, позивач у справі) та товариство з обмеженою відповідальністю «НВК ЄВРО-ІНВЕСТ» (замовник, відповідач у справі) 25 січня 2013 р. уклали договір про надання послу з розміщення світлових та несвітлових тролів № 5 (надалі договір).

Пунктом 1.1. договору встановлено, що підприємство, в період дії даного договору, надає замовнику на оплатній основі можливість розміщення світлових та несвітлових тролів на кронштейнах, провести монтажні/демонтажні роботи цих тролів, а замовник здобуває цю можливість та зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надані підприємством послуги.

Відповідно до п. 2.2.2. договору замовник зобов'язується своєчасно подавати письмові заявки підприємству на демонтаж тролів по закінченню терміну їх розміщення по даному договору, виникнення загрози третім особам або втрати тролом естетичного належного вигляду.

Пунктом 2.2.4. договору передбачено, що замовник зобов'язується своєчасно повідомляти підприємство про наміри щодо продовження строку розміщення тролів шляхом договору на новий строк або підписання відповідної додаткової угоди до даного договору; отримувати від підприємства рахунки, додатки; своєчасно та в повному обсязі проводити розрахунки з підприємством.

Згідно з п. 3.1. договору, загальна сума договору складається з вартості всіх послуг наданих підприємством протягом дії даного договору. Вартість послуг за договором є договірною, узгодженою між сторонами та міститься у додатках до даного договору.

Відповідно до п. 3.2. договору, оплата за послуги підприємства здійснюється замовником в безготівковій формі шляхом перерахування в якості 100% передплати грошових коштів на поточний рахунок підприємства за весь період рекламоносіння, в сумі визначеній в додатку (-ах) до даного договору, протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту підписання даного договору та/або відповідного додатку.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони дійшли згоди, що замовник на підставі виставлених рахунків додатково сплачує на користь підприємства: витрати, пов'язані з погодженням технічних умов на розміщення тролів; за виконання монтажних та демонтажних робіт по тролах.

Підтвердженням факту надання підприємством замовнику послуг за даним договором є Акт здачі-приймання наданих послуг (п. 4.1. договору).

Пунктом 4.2. договору встановлено, що підприємство не пізніше 5 числа поточного місяця, наступного за звітним, складає, а замовник не пізніше 10 числа поточного місяця, зобов'язується отримати акт наданих послуг. Замовник зобов'язаний протягом 5 (п'яти) днів з дня отримання, розглянути, підписати та направити підприємству один примірник Акту.

Відповідно до п. 4.5. договору, у випадку неотримання та/або не повернення одного примірника Акту підприємству, акт наданих послуг вважається прийнятим без зауважень.

До договору учасниками правочину укладено додаток № 1, згідно якого кількість тролів - 3 шт., строк розміщення - 3 місяці: з 30.01.2013 р. до 29.04.2013 р. (п. 2 додатку). Дата зняття рекламного матеріалу - 30.04.2013 р. Загальна сума, що підлягає сплаті за додатком становить 2475,00 грн. з ПДВ. Згідно п. 6 додатку № 1, замовник зобов'язаний перерахувати вартість розміщення рекламного матеріалу в строк до 30.01.2013 р.

На підставі п. 3.3. договору, підприємство надало замовнику рахунок № 4 від 31.01.2013 р. на оплату робіт з монтажу/демонтажу тролів на суму 1412,06 грн., рахунок № 61 від 31.01.2013 р. на оплату рекламоносіння на суму 2475,00 грн.

На виконання умов договору, замовник перерахував на користь підприємства грошові кошти в сумі 3887 грн. 06 коп., а саме: 31.01.2013 р. сплачено 1412,06 грн. - за монтаж/демонтаж тролів; 05.02.2013 р. сплачено 2475,00 грн. - за рекламоносіння згідно додатку № 1 до договору від 25.01.2013 р.

Позивач зобов'язання за договором виконав належним чином, про що свідчать підписані обома сторонами акти наданих послуг, а саме: акт № 465 від 28.02.2013 р., акт № 691 від 31.03.2013 р., акт № 811 від 30.04.2013 р.

Додатком № 1/1 від 17.04.2013 р. до договору сторонами узгоджені кількість тролів - 3 штуки, строк розміщення - 8 місяців 2 дні: з 30.04.2013 р. до 31.12.2013 р.; дата зняття рекламного матеріалу - 01.01.2014 року; вартість розміщення 6050,00 грн. з ПДВ. Пунктом 5 додатку № 1/1 встановлений графік платежів: а саме 2050,00 грн. сплатити до 25.05.2013 р., 2000,00 грн. до 25.07.2013 р., 2000,00 грн. до 25.10.2013 р.

Про факт надання послуг передбачених додатком № 1/1 до договору на загальну суму 3050,00 грн. свідчать акти надання послуг: № 1082 від 31.05.2013 р. (рекламоносіння за травень 2013 р.) на суму 800,00 грн. з ПДВ; № 1477 від 30.06.2015 р. (рекламоносіння за червень 2013 р.) на суму 750,00 грн. з ПДВ; № 2874 від 31.07.2013 р. (рекламоносіння за липень 2013 р.) на суму 750,00 грн. з ПДВ; № 2931 від 31.08.2013 р. (рекламоносіння за серпень 2013 р.) на суму 750,00 грн. з ПДВ. Вищезазначені акти всупереч п. 4.2. договору замовником не отримувалися та не підписувалися, внаслідок чого, враховуючи п. 4.5. договору, зазначені акти вважаються погодженими та є доказом надання позивачем замовнику послуг за даним договором.

На оплату наданих послуг за додатком № 1/1 до договору, позивачем виставлений рахунок № 353 від 17.05.2013 р. на суму 2050,00 грн.

Відповідач зобов'язання щодо оплати наданих послуг в установлені додатком № 1/1 до договору строки та розмірі не виконав, чим порушив умови договору.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором на його адресу спрямована претензія № 3/1-709 від 31.03.2015 року з проханням протягом 3-х днів з моменту отримання даної претензії перерахувати суму заборгованості. Повторно претензія № 3/1-2161 від 30.09.2015 р. з аналогічними вимогами надсилалась боржнику 30.09.2015 р.

У зв'язку з закінченням терміну зберігання вказана кореспонденція повернута на адресу позивача. Заборгованість за надані позивачем послуги у добровільному порядку замовником не сплачена.

Матеріали справи містять лист відповідача (вх. № 1014 від 30.08.2013 р.) відповідно до якого замовник повідомив про розірвання додатку № 1/1 від 17.04.2013 р. до договору з 01.09.2013 р.; необхідність демонтажу 3-х тролів.

Невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 5 від 25.01.2013 р., наявність заборгованості за надані послуги, стало підставою для звернення позивача за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги про стягнення заборгованості за договором про надання послуг № 5 від 25.01.2013 р. у розмірі 3050,00 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного:

Приписами ст. 6 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічні приписи містять ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Нормами ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов'язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов'язок щодо оплати наданих, у встановлені додатками до договору строки, не виконав, факт порушення відповідачем умов договору, доведений позивачем.

Отже, вимога позивача про стягнення із відповідача 3050,00 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг, позивач, враховуючи положення п. 5.2. договору, просив стягнути суму пені у розмірі 183,93 грн. за період прострочення з 26.05.2013 р. по 25.11.2013 р.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Згідно з положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 5.2. договору, у випадку невиконання п. 3.2. договору, замовник сплачує підприємству пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який стягується пеня, за кожен день прострочення платежу, включаючи день оплати. Сплата пені не звільняє замовника від оплати послуг. Сторони встановлюють строк позовної давності про сплату (стягнення) пені, зазначеної в цьому пункті, три календарні роки.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 183,93 грн. є вірним, а вимога щодо стягнення пені у розмірі 183,93 грн. за період прострочення з 26.05.2013 р. по 25.11.2013 р. підлягає задоволенню.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати наданих послуг позивач, посилаючись на приписи ст. 625 ЦК України, просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 267,48 грн. за період з 26.05.2013 р. по 16.05.2016 р. та 2525,03 грн. інфляційних втрат за період з червня 2013 р. по квітень 2016 р. (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних суд визнав виконаними вірно, а вимогу про стягнення 3% річних у розмірі 267,48 грн. за період з 26.05.2013 р. по 16.05.2016 р. такою, що підлягає задоволенню.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат суд визнав виконаним не вірно, через допущені арифметичні та методичні помилки, за умови обґрунтованого розрахунку інфляційних втрат за вказаний позивачем період до стягнення належить 2706,67 грн., однак сума інфляційних втрат, заявлена до стягнення, є меншою ніж перераховано судом, тому вимога про стягнення 2525,03 грн. інфляційних втрат підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Доказів оплати наявної заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному об'ємі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «НВК ЄВРО-ІНВЕСТ» (69091, м. Запоріжжя, бул. ГвардійськийАДРЕСА_1; ідентифікаційний код 35105596) на користь Запорізького комунального підприємства міського електротранспорту «Запоріжелектротранс» (69095, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, 2; ідентифікаційний код 03328379) 3050,00 грн. (три тисячі п'ятдесят грн. 00 коп.) основного боргу, 183,93 грн. (сто вісімдесят три грн. 93 коп.) пені, 267,48 грн. (двісті шістдесят сім грн. 48 коп.) 3% річних, 2525,03 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять п'ять грн. 03 коп.) втрат від інфляції, 1378,00 грн. (одну тисячу триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України, 13 червня 2016 р.

Суддя В.В. Носівець