Рішення

від 14.06.2016 по справі 909/272/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 червня 2016 р. Справа № 909/272/16 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного підприємства "Вигодське лісове господарство", вул. Д.Галицького,40, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко", вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, 76019; вул. Д.Галицького, 94, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78595

про стягнення заборгованості в сумі 47386,45 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1-представник, довіреність від 21.12.15,

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Вигодське лісове господарство" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" про стягнення заборгованості в сумі 47386,45 грн., в тому числі 43112,42 грн. основного боргу, 3637,98 грн. пені, 388,01 грн. інфляційних та 248,04 грн. - 3% річних.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 29.03.16 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 19.04.16. Ухвалами суду від 19.04.16 та 26.05.16 розгляд справи відкладався.

Представник позивача в засіданні суду позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в судове засідання повторно не з"явився, витребуваних доказів суду не подав, будь-яких заперечень в спростування позовних вимог чи доказу оплати боргу не подав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - ухвалами від29.03.16, 19.04.16 та 26.05.16.

Згідно з п. 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає такому переходові до розгляду позовних вимог, якщо у господарського суду відсутні підстави для відкладення розгляду справи, передбачені ч. 1 ст. 77 ГПК України.

У відповідності до п.3.14 зазначеної постанови Пленуму ВГСУ нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо її явку судом визнано обов'язковою, може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідно до ч.3 ст.22 ГПК сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст.75 ГПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, враховуючи, що у суду є всі необхідні докази для вирішення спору по суті, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши зібрані докази відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, судом з"ясовано наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору підряду про надання послуг з підготовки лісоматеріалів до монтажу №635/1/15 від 02.11.15 позивач надав відповідачу вказані послуги на загальну суму 43112,42 грн., що підтверджується актом прийому-передачі наданих послуг за травень-вересень 2015 року від 20.11.15 (а.с.12). Вказана заборгованість підтверджується також актом звіряння розрахунків з дебіторами та кредиторами станом на 20.11.15 (а.с.13)

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що розрахунок проводиться після виконання всіх послуг протягом 30 днів після підписання акту надання послуг.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами у справі виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст.15-16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського Кодексу встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Аналогічні положення містяться в ст.ст. 179, 193 Господарського кодексу України.

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст.614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов’язання.

Враховуючи викладене, вимога позивача щодо стягнення 43112,42 грн. заборгованості за виконані роботи є обґрунтована та така, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення 3637,98 грн. пені, 388,01 грн. інфляційних та 248,04 грн. - 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з пунктом 4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Індекс інфляції є статистичною інформацією, яка щомісячно надається Держкомстатом та публікується в газеті "Урядовий кур'єр" та на офіційному веб-сайті Державного комітету статистики України .

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. В силу ст.546 ЦК України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 статті 232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, що позивачем дотримано .

Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення з вини відповідача передбачених договором строків перерахування коштів за виконані роботи. відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нарахування пені від суми неоплачених виконаних робіт.

В силу приписів п. 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» № 01-8/344 від 11.04.2005р. з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого нарахування сум штрафних санкцій, річних, збитків від інфляції, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Суд самостійно здійснив перерахунок пені, інфляційних та 3% річних з врахуванням Рекомендацій Верховного Суду України відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ від 03.04.97 № 62-97р, періоду виникнення зобов"язання по оплаті, обгрунтований розмір яких становитиме: 3629,46 грн. пені, 214,01 грн. інфляційних та 24746 грн. - 3% річних. В решті стягнення пені, інфляційних та 3% річних слід відмовити.

Таким чином, до стягнення підлягають 43112,42 грн. основного боргу, 3629,46 грн. пені, 214,01 грн. інфляційних та 247,46 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1378 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 612, 614, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34,43, 44, 49,75,ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" про стягнення 47386,45 грн. заборгованості - задоволити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобалкарпати-еко" (вул. Галицька, 67, м. Івано-Франківськ, 76019; вул. Д.Галицького, 94, смт. Ворохта, м. Яремче, Івано-Франківська область, 78595, код 38335669) на користь Державного підприємства "Вигодське лісове господарство" (вул. Д.Галицького,40, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552, код 22186175) - 43112 (сорок три тисячі сто дванадцять) грн. 42 коп. основного боргу, 3629 (три тисячі шістсот двадцять дев"ять) грн. 46 коп. пені, 214 (двісті чотирнадцять) 01 коп. інфляційних, 247 (двісті сорок сім) грн. 46 грн. - 3% річних та 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.06.16

Суддя Цюх Г.З.