Рішення

від 07.06.2016 по справі 911/1163/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"07" червня 2016 р. Справа № 911/1163/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівський молзавод», Харківська обл., м. Богодухів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Інвест 2009», м. Славутич про стягнення 82837,03 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 22.04.2016 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівський молзавод» (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Інвест 2009» (далі - відповідач) про стягнення 82837,03 грн., з яких 70000 грн. основний борг, 1543,11 грн. інфляційні втрати, 1152,44 грн. 5% річних, 10141,48 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки продукції від 25.11.2015 № ХФ-000196 щодо здійснення розрахунку за поставлений товар згідно видаткової накладної від 16.12.2015 № ХФ-03663.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір поставки продукції від 25.11.2015 № ХФ-000196 (далі - договір), відповідно до умов якого, позивач - постачальник зобов'язався поставляти у власність відповідача - покупця визначену даним договором продукцію, а покупець зобов'язався прийняти цю продукцію та оплатити її вартість. Загальна сума даного договору визначається загальною вартістю поставленого товару згідно цін зазначених у видаткових накладних (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору асортимент, кількість і вартість кожної партії продукції, що поставляється погоджується сторонами при прийомі заявки та визначається у видаткових накладних постачальника.

Згідно п. 5.3.1 договору покупець оплачує вартість кожної партії продукції протягом 10 календарних днів з дати приймання продукції.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2016 з можливою пролонгацією (п. 11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 162788,99 грн. по наступними видатковими накладними: від 11.12.2015 № ХФ-03569 на суму 62014,20 грн., від 11.12.2015 № ХФ-03568 на суму 4708,79 грн., від 16.12.2015 № ХФ-03663 на суму 96066 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноважними представниками сторін та скріплені печатками товариств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Відповідач в період з 22.12.2015 по 09.03.2016 частково здійснив розрахунок за поставлений згідно перелічених вище видаткових накладних товар на суму 92788,99 грн., що підтверджується банківською випискою від 27.05.2016, оригінал якої залучений до матеріалів справи, в якій відображено рух коштів, які надходили, від відповідача на розрахунковий рахунок позивача.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 70000 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю поставленого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до п. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 70000 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 70000 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки виконання грошового зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 5% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 8.2 договору покупець прострочивши виконання грошових зобов'язань, на вимогу постачальника зобов'язаний оплатити останньому борг з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочки розрахунку, а також 5% річних від простроченої суми.

Згідно розрахунку позивача інфляційні втрати з простроченої суми за період прострочення з грудня 2015 року по січень 2016 року включно складають 1543,11 грн., 5% річних з простроченої суми за загальний період прострочення з 27.12.2015 по 28.03.2016 складають 1152,44 грн.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який зроблений судом з врахуванням періоду нарахування інфляційних втрат заявленого позивачем, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційні втрати в розмірі 864,59 грн.

Період заборгованостіСума боргу (грн.) Сукупний індекс інфляції за період№Інфляційне збільшення суми боргуІСума боргу з врахуванням індексу інфляціїі 27.12.2015 - 31.01.2016 96066 1.009 864.59 96930.59 В решті заявленої до стягнення суми інфляційних втрат в розмірі 678,52 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Здійснений позивачем розрахунок 5% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимога позивача у вказаній частині підлягає задоволенню.

Позивач на підставі п. 8.3 договору просить суд за порушення строків оплати поставленого товару стягнути з відповідача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 27.12.2015 по 28.03.2016 складає 10141,48 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом, з врахуванням зазначеного позивачем періоду нарахування пені, стягненню підлягає пеня з простроченої суми в розмірі 10124,21 грн.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів прострочення Розмір облікової ставки НБУ Розмір подвійної облікової ставки НБУ в день Сума пені за період прострочення 96066 27.12.2015 - 28.01.2016 33 22.0000 % 0.121 %* 3821.58 96066 29.01.2016 - 03.03.2016 35 22.0000 % 0.120 %* 4042.12 96066 04.03.2016 - 08.03.2016 5 22.0000 % 0.120 %* 577.45 70000 09.03.2016 - 28.03.2016 20 22.0000 % 0.120 %* 1683.06 В решті заявленої до стягнення суми пені в розмірі 17,27 грн. суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 70000 грн. основного боргу, 864,59 грн. інфляційних втрат, 1152,44 грн. 5% річних та 10124,21 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє, з огляду на їх безпідставність.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Інвест 2009» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 39160865) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Богодухівський молзавод» (62103, Харківська обл., Богодухівський район, м. Богодухів, провулок Харківський, 6, ідентифікаційний код 36537542) 70000 (сімдесят тисяч) грн. основного боргу, 864 (вісімсот шістдесят чотири) грн. 59 коп. інфляційних втрат, 1152 (одну тисячу сто п'ятдесят дві) грн. 44 коп. 5% річних, 10124 (десять тисяч сто двадцять чотири) грн. 21 коп. пені, 1366 (одну тисячу триста шістдесят шість) грн. 43 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 13.06.2016.