Рішення

від 08.06.2016 по справі 910/9194/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016Справа №910/9194/16

За позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" ДоПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "611" Простягнення 1 446,57 грн. Суддя - Т.Ю. Трофименко

Представники сторін:

Від позивача: не з'явилися

Від відповідача: не з'явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Український страховий стандарт" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "611" 1 446,57 перестрахового відшкодування.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем, в порушення умов Договору № 17/11/2010-ФП від 17.11.2010 р. про загальні умови факультативного перестрахування, не виплачено частку страхового відшкодування у зв'язку з настанням страхового випадку за Договором добровільного страхування транспортного засобу № 0112-0104-0336 від 30.09.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9194/16 та призначено її до розгляду на 08.06.2016

В судовому засіданні 08.06.2016 представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач письмових заперечень проти позову не подав, у засідання представників не направив, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного повідомлення відповідача про призначення справи до розгляду - ухвала суду надсилалася на адресу місцезнаходження відповідача згідно відомостей з ЄДРЮО та ФОП, а відтак, будь-які несприятливі наслідки такого не направлення представників покладаються на відповідача відповідно.

Отже, суд дійшов висновку про відсутність встановлених ст. 77 ГПК України підстав для відкладення розгляду справи та відповідно до статті 75 ГПК України, здійснює розгляд справи за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

17 листопада 2010р. між Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія 611» ( у подальшому переіменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія 611» (далі- страховик, відповідач) та Закритим акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (переіменовано на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт») (далі - перестраховик, позивач) укладено договір №17/11/2010-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (далі- Договір).

Відповідно до п. 1.2. Договору на умовах цього договору страховик може передавати, а перестраховик може приймати у перестрахування частини страхових ризиків за оригінальними договорами страхування, які укладено страховиком із страхувальниками, а також страхові ризики/частини страхових ризиків, прийняті страховиком за договорами про перестрахування, укладені з іншими страховиками.

Страховик не має зобов'язань перед перестраховиком щодо обов'язкового перестрахування того чи іншого страхового ризику за договорами страхування/перестрахування, що укладено страховиком.

Перестраховик має право на власний розсуд прийняти в перестрахування або відмовити в прийнятті будь-який страховий ризик/частину страхового ризику, який запропоновано страховиком.

Згідно з п. 1.3. Договору, на підставі та на умовах цього Договору для здійснення перестрахування Сторони можуть в письмовій формі укладати між собою договори про факультативне перестрахування окремо по кожному ризику (ризику, предмету страхування, договору страхування або перестрахування) або по сукупності страхових ризиків (предметів страхування).

Далі по тексту та при виконанні цього Договору окремий договір, який містить умови кожного конкретного пере страхування, має назву Ковер-Нот за практикою, що склалася при здійсненні перестрахування. Ковер-Нот вважається невід'ємним додатком цього Договору.

У п. 2.2.1. Договору сторони визначили, що при укладенні Ковер-Ноту про пропорційне перестраховування визначається частка участі перестраховика у страховому ризику; при цьому, розрахунок сум відшкодувань, які належать до сплати за Ковер-Нотом, здійснюється згідно визначеної частки перестраховика.

Частка участі Перестраховика має бути визначена як відношення суми відповідальності за страховим ризиком, що передана у перестрахування до страхової суми за оригінальним договором страхування. Перестрахувальний платіж/премія визначається за домовленістю Сторін.

Відповідальність перестраховика за страховим ризиком є його обов'язком здійснити свою частину страхового відшкодування та не може бути більшою за відповідні зобов'язання Страховика за Оригінальним договором страхування.

Відповідно до п. 5.1. Договору, відповідальність перестраховика за укладеним Ковер-Нотом починається з 00 годин дати, коли перестрахувальний платіж зараховано на розрахунковий рахунок перестраховика, якщо в Ковер-Ноті не узгоджено інше.

Відповідальність перестраховика по сплаті частини страхового відшкодування обмежується лише часткою його участі в перестрахуванні та/або сумою, які визначено у Ковер-Ноті. Відповідальність перестраховика не може бути збільшена у разі нездатності Страховика здійснити виплату страхового відшкодування за своєю часткою відповідальності. Перестраховик не несе відповідальності по зобов'язаннях решти перестраховиків (п. 5.2. Договору).

02.10.2013 року між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Український страховий стандарт» та Приватним акціонерним товариством «Страхова Компанія « 611» було укладено договір перестрахування № 03-0112-0104-0336 (далі - Договір перестрахування) згідно Договору про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцеції) № 17/11/2010-ФП від 17.11.2013р., відповідно до якого здійснено перестрахування на умовах договору добровільного страхування транспортного засобу №0112-0104-0336 від 30.09.2013.

Відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу №0112-0104-0336 від 30.09.2013, страхувальником та вигодонабувачем є ОСОБА_1. За даним договором застраховано майновий інтерес страхувальника, що не суперечить чинному законодавству України, пов'язаний з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом Toyota Land Cruiser 200, рік випуску 2013, реєстраційний номер НОМЕР_1.

Період дії Договору перестрахування - з 02.10.2013 по 30.09.2014 (обидві дати включно).

Відповідно до п. 17 Договору перестрахування розмір відповідальності перестраховика складає 150 000,00грн., що становить 17,39 % від страхової суми.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки ВДАІ Солом'янського РУ ГУ МВС України в м. Києві, 26.05.2016 о 21:30 в м. Києві по вул. Солом'янській, 5 відбулась дорожньо-транспортна пригода, за участю автомобіля Toyota Land Cruiser 200, реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_1 (далі - страхувальника).

У подальшому страхувальник повідомив Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Український страховий стандарт» про настання страхового випадку та звернувся з заявою про виплату страхового відшкодування по Договору страхування № 0112-0104-0336 від 30.09.2013 на рахунок СТО.

Згідно рахунку-фактури ТОВ «Авто Бізнес Сервіс» № 1579 від 27.05.2014, вартість відновлювального ремонту склала 8 318,40 грн. з ПДВ.

Позивачем було здійснено розрахунок суми страхового відшкодування, складено страховий акт № 3353 від 02.06.2014, відповідно до якого сума страхової виплати склала 8 318,40 грн.

04.06.2014 позивачем було сплачено на рахунок СТО страхове відшкодування в сумі 8 318,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1094 від 04.06.2014.

Відповідно до 10.3.1. Договору перестраховик зобов'язаний сплатити частку страхового відшкодування, яка належить до сплати перестраховиком згідно Ковер-Ноту та документів, що підтверджують розмір страхового відшкодування:

-письмової заяви перестрахувальника з розрахунком частки страхового відшкодування, яку повинен сплатити перестраховик;

-копії письмової заяви страхувальника про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування;

- копії страхового акту,

- копії оригінального договору страхування;

- копії відповідних документів, які підтверджують факт настання обставини страхового випадку та розмір збитку.

Перелік додатково запитуваних перестраховиком документів, необхідних для встановлення факту настання обставин страхового випадку, розміру збитку та прийняття рішення про виплату перестраховиком частки страхового відшкодування, не може бути ширше переліку документів, передбаченого умовами оригінального договору страхування.

У разі якщо протягом 5 (п'яти) робочих днів з дня надання перестрахувальником вищезазначеного переліку документів перестраховик не направить перестрахувальнику письмову вимогу про надання додаткових документів, вважається, що надані перестрахувальником документи є достатніми для прийняття рішення перестраховиком про виплату своєї частки страхового відшкодування та здійснення виплати, а перестраховик не має права у подальшому посилатись на недостатність наданих документів та/або вимагати додаткові документи.

Кожний документ, який зазначений в цьому пункті, повинен бути засвідчений підписом керівника, або упов новаженою особою страховика та печаткою страховика, у тому числі шляхом прошивання копій відповідних до кументів та їх засвідчення підписом керівника або уповноваженою особою та печаткою перестрахувальника.

Перестраховик сплачує свою частку страхового відшкодування, не пов'язуючи сплату із фактом сплати від шкодування за оригінальним договором страхування страховиком, лише за умови визначення збитку касовим.

29.05.2014 позивачем було повідомлено відповідача про настання страхового випадку за Договором страхування № 0112-0104-0336 від 30.09.2013, а 15.02.2016, відповідно до п. 10.3.1. Договору, направлено відповідачу лист-вимогу про сплату страхового відшкодування по ризику даного ДТП в сумі 1 446,57 грн. Суму пере страхового відшкодування розраховано відповідно до п. 17 Договору перестрахування.

Оскільки відповідачем у порушення умов Договору перестрахування не відшкодовано позивачу своєї частки страхового відшкодування у розмірі 1 446,57 грн., позивач звернувся із даним позовом до суду.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що укладений між сторонам у справі договір договір №17/11/2010-ФП від 17.11.2010 про загальні умови факультативного перестрахування за своєю правовою природою є договором перестрахування та договором страхування.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування (ст. 987 ЦК України).

Також частина 1 ст. 12 Закону України "Про страхування" визначає, що перестрахування-страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Відповідно до ст. 355 ГК України, об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

Предметом договору страхування, згідно п.3 ч. 1 ст. 980 ЦК України можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Відповідно до ч. 1 ст. 984 ЦК України страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страхувальником може бути фізична або юридична особа ( ч. 2 ст. 984 ЦК України).

15.02.2016 позивачем було направлено відповідачу лист-вимогу від 11.02.2016 про сплату страхового відшкодування по ризику даного ДТП в сумі 1 446,57 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи фіскальним чеком № 4458 від 15.02.2016 описом вкладення у цінний лист.

Проте, відповідач частку у сумі страхового відшкодування позивачу не сплатив, зауважень до вказаного переліку наданих позивачем документів не надав. Також, у матеріалах справи відсутнє мотивоване рішення відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Відтак, факт наявності заборгованості відповідача у розмірі 1 446,57 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги щодо стягнення боргу визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, а за загальним правилом тягар доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

З'ясувавши обставини справи та надавши оцінку доказам за своїм внутрішнім переконанням, враховуючи, що відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення грошових коштів підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на все вищенаведене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судовий збір відповідно до статті 49 ГПК України покладається на відповідача.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія « 611» (01010, м. Київ, вул. Московська, 8-Б, код ЄДРПОУ 34241389) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Український страховий стандарт» (04073, м. Київ, провул. Балтійський, 20, код ЄДРПОУ 22229921) 1 446 (одну тисячу чотириста сорок шість) грн. 57 коп. виплати страхового відшкодування, а також 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом .

Повне рішення складено 13.06.2016

Суддя Т.Ю. Трофименко