Рішення

від 07.06.2016 по справі 911/1607/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. Симона Петлюри, 16 тел. 235-95-51 РІШЕННЯ

Іменем України

"07" червня 2016 р. Справа № 911/1607/16

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Державної організації комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Інвест 2009», м. Вишгород про стягнення 30449,49 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 - дов. від 24.02.2016 відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державної організації комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Інвест 2009» (далі - відповідач) про стягнення 30449,49 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей від 01.01.2015 № 03 щодо здійснення розрахунку за надані послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей у строк встановлений договором.

В процесі розгляду справи позивач подав до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою в порядку ст. 22 ГПК України зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 29071,49 грн., з яких 26188,70 грн. основний борг, 2694,20 грн. пеня та 188,59 грн. штраф.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 29071,49 грн., з яких 26188,70 грн. основний борг, 2694,20 грн. пеня та 188,59 грн. штраф.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір про надання платних послуг по зберіганню товарно-матеріальних цінностей від 01.01.2015 № 03 (далі - договір) відповідно до у мов якого позивач - зберігач зобов'язався прийняти в майбутньому товарно-матеріальні цінності відповідача - поклажодавця і повернути їх після закінчення терміну дії договору, а поклажодавець зобов'язався попередньо і щомісячно сплачувати зберігачу кошти на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Пунктом 3.1 договору сторони дійшли згоди про те, що будуть вважати належним виконанням умов цього договору з боку поклажодавця, своєчасне перерахування до 10 числа кожного місяця передоплати щомісячної договірної ціни визначеної додатком на поточний рахунок зберігача, зазначений в договорі, а також обов'язкове належне і своєчасне виконання всіх інших умов цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору поклажодавець проводить таку передоплату коштів на підставі одержаного платіжного документу, за яким повинен звернутися до бухгалтерії зберігача, на дільницях зберігання № 4, 5 до начальника відповідної дільниці зберігання.

Договір набирає чинності з 01.01.2015 та діє по 31.12.2015 (п. 9.1 договору).

Додатком від 01.01.2015 № 01 до договору сторони дійшли згоди про те, що договірна ціна щомісячної передоплати за надані зберігачем послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей поклажодавця складає 85 грн/в т.ч. ПДВ 20% за 1 кв.м. на місяць.

Додатком від 31.10.2015 № 05 до договору сторони дійшли згоди про те, що з 01.11.2015 дія договору від 01.01.2015 № 03 припиняється.

На виконання умов договору позивач в період липень 2015 року - жовтень 2015 року надав відповідачу передбачені договором послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 26188,70 грн., що підтверджується наступними актами здачі-приймання послуг по зберіганню ТМЦ: від 31.07.2015 № 07 на суму 6388,70 грн., від 31.08.2015 № 08 на суму 6550 грн., від 30.09.2015 № 09 на суму 6550 грн., від 31.10.2015 № 10 на суму 6700 грн., які підписані в двохсторонньому порядку повноваженими представниками сторін без будь яких застережень і зауважень та скріплені печатками підприємств, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей не виконав, в зв'язку з чим за ним за ним рахується борг в розмірі 26188,70 грн.

Розмір зазначеної заборгованості також підтверджується актом звірки взаємних розрахунків між сторонами у справі, відповідно до якого сальдо на користь позивача станом на 01.12.2015 складає заявлену до стягнення суму заборгованості в розмірі 26188,70 грн. Зазначений акт підписаний в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплений печатками підприємств, завірена копія якого залучена до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до положень ч. 1 ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Частиною 1 ст. 946 Цивільного кодексу передбачено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги по зберіганню товарно-матеріальних цінностей, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 26188,70 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 26188,70 грн. заборгованості за надані послуги по зберіганню.

Позивач на підставі п. 3.3 договору просить суд за порушення строків оплати наданих послуг по зберіганню стягнути з відповідача пеню від суми заборгованості в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який сплачується пеня, розмір якої за розрахунком позивача за загальний період прострочення з 11.07.2015 по 10.11.2015 складає 2694,20 грн.

Також, позивач на підставі п. 3.3 договору просить суд стягнути з відповідача за порушення строків оплати наданих послуг по зберіганню понад тридцять днів, штраф у розмірі 7% вартості від вартості наданих послуг по зберіганню, який за розрахунком позивача складає 188,59 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання, або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи, а тому вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 26188,70 грн. основного боргу, 2694,20 грн. пені та 188,59 грн. штрафу є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Велес Інвест 2009» (07300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Шолуденка, 1, ідентифікаційний код 39160865) на користь Державної організації комбінат «Прогрес» Державного агентства резерву України (03126, м. Київ, бульвар Івана Лепсе, 24, ідентифікаційний код 14373207) 26188 (двадцять шість тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 70 коп. основного боргу, 2694 (дві тисячі шістсот дев'яносто чотири) грн. 20 коп. пені, 188 (сто вісімдесят вісім) грн. 59 коп. штрафу, 1378 (одну тисячу триста сімдесят вісім) грн. витрат по сплаті судового збору.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Ю.В. Подоляк

Дата підписання рішення 13.06.2016.