Рішення

від 08.06.2016 по справі 914/866/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2016р. Справа№ 914/866/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго», м. Вишгород Київської обл.

до відповідача: Приватного підприємства «ОСОБА_1 плюс патріот», м. Львів

про: стягнення 65953,9грн.,

Суддя Король М.Р.

За участю представників:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору:

позов заявлено Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (м. Вишгород Київської обл.) до Приватного підприємства «ОСОБА_1 плюс патріот» (м. Львів) про стягнення 65953,9грн.

Ухвалою суду від 01.04.2016 року порушено провадження у справі. Розгляд судової справи призначено на 21.04.2016 року. Вимоги до сторін висвітлено в зазначеній ухвалі, в тому числі визнано обов'язковою участь повноважних представників сторін в судове засідання.

Представники позивача в судове засідання 21.04.2016 року прибули, позовні вимоги підтримали. 21.04.2016 року представник позивача через відділ обліку та документального забезпечення суду подав заяву (вх. №2248/16) про зменшення позовних вимог, яку суд прийняв до розгляду.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 01.04.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Розгляд справи відкладено на 05.05.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 05.05.2016 року прибув, позовні вимоги підтримав повністю, через відділ обліку та документального забезпечення суду подав клопотання (вх. №2458/16 від 05.05.2016р.) про продовження строку розгляду спору.

Відповідач участь повноважного представника в судовому засіданні не забезпечив, причин неявки суду не повідомив, вимог ухвали суду від 01.04.2016 року не виконав, з клопотаннями та заявами не звертався.

Продовжено строк розгляду спору та розгляд справи відкладено на 02.06.2016 року.

Представник позивача в судове засідання 02.06.2016 року прибув, подав заяву про долучення документів до матеріалів справи. 01.06.2016 року представником позивача через відділ автоматизованого документообігу та обробки інформації подано заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх. №2935/16), яку прийнято до розгляду частково в частині стягнення основного боргу в сумі 29400,00 грн. та 25 284,00 грн. суми пені з огляду на наступне.

Відповідно до п.3.10 Постанови Пленуму ВГС України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Стягнення штрафу не було заявлено в позовній заяві, а відтак за своєю суттю вимога про стягнення штрафу є новою позовною вимогою.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги згідно заяви про зменшення позовних вимог підтримав. Крім того, в заяві (вх. №23222/16 від 02.06.2016р.), представник позивача просив в заяві про зменшення розміру позовних вимог від 27.05.2016 р. пеню рахувати в сумі 24381,00 грн.

Суд, розглянувши вищевказану заяву (вх. №23222/16 від 02.06.2016 р.), не прийняв її до розгляду в частині зменшення розміру позовних вимог, оскільки позивач не подав доказів надсилання такої відповідачеві.

Керівник відповідача в судове засідання прибув, визнав позов частково, подав заперечення (вх. №23211/16) на позовну заяву про стягнення заборгованості.

В судовому засіданні оголошено перерву до 08.06.2016 року.

Після закінчення перерви, сторони участь повноважних представників в судовому засіданні 08.06.2016 року не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, з клопотаннями та заявами не зверталися.

Відповідно до п.3.9.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Розглянувши матеріали справи, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

25.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» (далі по тексту - Покупець) та Приватним підприємством «ОСОБА_1 Патріот» (далі по тексту - Постачальник) укладено договір поставки №54/14 (далі по тексту - Договір), відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар, визначений у Рахунку, що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Умови цього договору, викладені сторонами у відповідності до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС» (в редакції 2010 року), які застосовуються із врахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору, а також тих особливостей, що випливають з умов цього договору (п.1.3. Договору).

Згідно з п.10.2. Договору, цей договір діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Відповідно до п.2.1. Договору, номенклатура, кількість, ціна, умови гарантії, а також строк, місце та умови поставки Товару вказуються за погодженням Сторін у Рахунках до даного договору, які є Додатком №1 до цього договору, його невід'ємною частиною та не може розглядатися окремо від даного договору. Якість Товару, що поставляється повинна відповідати вимогам, зазначених у технічній документації, згідно Держстандартів та технічних умов, встановлених для кожного виду товару, і повинна бути підтверджена сертифікатом якості виробника або сертифікатом відповідності (чи іншими документами, що підтверджують якість Товару) (п.2.2. Договору).

Згідно з п.3.2. Договору, загальна сума за договором не може перевищувати 42999,90грн., у тому числі ПДВ.

Як зазначено у п.4.1.1. Договору, Покупець перераховує попередню оплату в розмірі 100% від ціни Товару, протягом 3 днів з моменту отримання від Постачальника рахунку-фактури. Постачальник виписує та надсилає Покупцю рахунок фактуру протягом 3 днів після отримання від Покупця повідомлення про готовність до виконання Договору.

Відповідно до Рахунку №0 28 від 30.07.2014 року, виписаного на виконання Договору, ціна Товару - прасувального катка 25-120 у кількості 1шт. становить 42999,90грн. з ПДВ.

Відповідно до платіжного доручення №1188 від 31.07.2014 року, на виконання умов Договору, Покупцем перераховано Постачальнику 42999,90грн.

01.08.2014 року Покупець надіслав Постачальнику повідомлення №1342/27 про готовність до виконання Договору.

Постачальник починає відвантаження Товару Покупцю за умови отримання від Покупця повідомлення про готовність до виконання договору та у строки, які зазначені у договорі, а саме: протягом 10 робочих днів з моменту отримання Постачальником такого повідомлення від Покупця (п.5.2. Договору).

Згідно з п.5.5. Договору, отримання Товару Покупцем підтверджується шляхом видачі видаткової накладної. Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання видаткової накладної (п.5.6. Договору).

Проте, Постачальником Товар не було поставлено Покупцю.

02.12.2014 року Покупець надіслав Постачальнику лист №2111 від 01.12.2014 року, в якому просив повернути кошти, сплачені згідно з вищевказаним платіжним дорученням.

У відповідь на лист №2111 від 01.12.2014 року, Постачальником було повернуто Покупцю частину коштів в сумі 13599,90грн., а саме платіжним дорученням №ГЕС00000845 від 04.12.2014 року на суму 9999,90грн., платіжним дорученням №ГЕС00000293 від 18.05.2015 року на суму 3600,00грн.

27.07.2015 року Постачальнику надіслано претензію №1140/27, в якій Покупець вимагав перерахувати 33000,00грн. суми грошового боргу на його рахунок. Проте, дана претензія залишена Постачальником без відповіді.

Заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.10.2015 року та 31.10.2015 року становила 29400,00грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами звірки взаєморозрахунків за період з 01.07.2014 року - 26.10.2015 року, за період січень 2015 року - жовтень 2015 року.

Відповідно до поданого представником відповідача заперечення на позовну заяву (вх. №23211/16 твід 02.06.2016р.), на момент розгляду даної справи, розмір заборгованості не змінився та становить 29400,00грн.

Оскільки вищевказану заборгованість відповідачем не було погашено, позивач звернувся в суд з вимогою про стягненню такої. Крім того, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№2935/16 від 01.06.2016р.), позивачем нараховано 25284,00грн. пені.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст.509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ч.1, 3 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як встановлено судом, між Публічним акціонерним товариством «Укргідроенерго» та Приватним підприємством «ОСОБА_1 Патріот» укладено договір поставки №54/14 від 25.07.2014 року, відповідно до п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця у погоджені Сторонами строки Товар, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий Товар, визначений у Рахунку, що додається до цього договору і є його невід'ємною частино.

Згідно з п.10.2. Договору, цей договір діє до 31.12.2014 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як зазначено у п.4.1.1. Договору, Покупець перераховує попередню оплату в розмірі 100% від ціни Товару, протягом 3 днів з моменту отримання від Постачальника рахунку-фактури. Постачальник виписує та надсилає Покупцю рахунок фактуру протягом 3 днів після отримання від Покупця повідомлення про готовність до виконання Договору.

Відповідно до Рахунку №0 28 від 30.07.2014 року, виписаного на виконання Договору, ціна Товару - прасувального катка 25-120 у кількості 1шт. становить 42999,90грн. з ПДВ.

Згідно з платіжним дорученням №1188 від 31.07.2014 року, на виконання умов Договору, Покупцем перераховано Постачальнику 42999,90грн.

01.08.2014 року Покупець надіслав Постачальнику повідомлення №1342/27 про готовність до виконання Договору.

Постачальник починає відвантаження Товару Покупцю за умови отримання від Покупця повідомлення про готовність до виконання договору та у строки, які зазначені у договорі, а саме: протягом 10 робочих днів з моменту отримання Постачальником такого повідомлення від Покупця (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п.5.5. Договору, отримання Товару Покупцем підтверджується шляхом видачі видаткової накладної. Датою поставки Товару та моментом отримання Покупцем Товару від Постачальника вважається дата підписання видаткової накладної (п.5.6. Договору).

Частина 1 ст.530 ЦК передбачає, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п.11.12. Договору, одностороння відмова від виконання зобов'язань, не допускається, крім випадків, передбачених цим договором.

Згідно з ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В зв'язку з непоставкою Товару, позивач листом №2111 від 01.12.2014 року звернувся до відповідача, в якому просив повернути кошти, сплачені згідно з вищевказаним платіжним дорученням.

27.07.2015 року Постачальнику надіслано претензію №1140/27 в якій Покупець вимагав перерахувати 33000,00грн. суми грошового боргу на його рахунок.

Постачальником було повернуто Покупцю частину коштів в сумі 13599,90грн., а саме платіжним дорученням №ГЕС00000845 від 04.12.2014 року на суму 9999,90грн., платіжним дорученням №ГЕС00000293 від 18.05.2015 року на суму 3600,00грн.

Частиною 1 статті 6 ГПК України передбачено, що підприємства та організації, що порушили майнові права і законні інтереси інших підприємств та організацій, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії.

Як встановлено судом та підтверджено сторонами, станом на момент розгляду судової справи, заборгованість відповідача перед позивачем становить 29400,00грн. Наявність вищевказаної заборгованості також підтверджується підписаними сторонами та скріпленими відтисками печаток актами звірки взаєморозрахунків, копії котрих містяться в матеріалах справи.

Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 29400,00грн. суми заборгованості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог (вх.№2935/16 від 01.06.2016р.), позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у розмірі 25284,00грн. за 588 днів прострочки виконання зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 ЦК України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно норми ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.1.Договору передбачено, що при недотриманні Постачальником строків поставки, Постачальник сплачує пеню в розмірі 0,1% від ціни Договору за кожний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.

Перевіривши правильність розрахунку пені суд зазначає, що такий здійснено позивачем невірно з огляду на наступне.

Постачальник починає відвантаження Товару Покупцю за умови отримання від Покупця повідомлення про готовність до виконання договору та у строки, які зазначені у договорі, а саме: протягом 10 робочих днів з моменту отримання Постачальником такого повідомлення від Покупця (п.5.2. Договору).

01.08.2014 року Покупець надіслав Постачальнику повідомлення №1342/27 про готовність до виконання Договору (далі по тексту - Повідомлення), що підтверджується фіскальним чеком, копія котрого міститься в матеріалах справи.

Відповідно до пп.4 п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 року, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Позивачем 01.08.2014 року простою письмовою кореспонденцією з м. Новодністровськ Чернівецької області надіслано відповідачу (у м. Львів) Повідомлення. Відтак, відповідач вважається таким, що мав би отримати зазначене повідомлення 06.08.2014 року (01.08.2014+5).

Протягом 10 робочих днів з 06.08.2014 року відповідач мав почати відвантаження Товару позивачу. Оскільки 09.08.2014 року, 10.08.2014 року, 16.08.2014 року, 17.08.2014 року були вихідними (не робочими) днями, то лише з 21.08.2014 року відповідач прострочив виконання зобов'язання, передбаченого умовами Договору.

Щодо періоду нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, суд зазначає, що такий позивачем зазначено неправильно, оскільки з моменту пред'явлення вимоги повернути отримані кошти у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення таких, а не обов'язок поставки Товару, передбачений Договором.

02.12.2014 року позивач простою письмовою кореспонденцією з м. Новодністровськ Чернівецької області надіслав відповідачу (у м. Львів) лист №2111 від 01.12.2014 року, в якому просив повернути кошти, сплачені згідно з платіжним дорученням №1188 від 31.07.2014 року, що підтверджується фіскальним чеком, копія котрого міститься в матеріалах справи. Враховуючи положення пп.4 п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013 року, відповідач вважається таким, що мав би отримати зазначений лист 07.12.2014 року (02.12.2014+5).

У пункті 6.1. Договору зазначено, що нарахування пені здійснюється протягом всього строку порушення зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Згідно з п.2.5 Постанови Пленуму ВГС України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Оскільки такий строк сторонами в Договорі не визначено, правові підстави для нарахування пені за більший період відсутні.

Відтак, суд вважає правомірним стягнення пені за період з 21.08.2014 року по 06.12.2014 року.

Враховуючи вищенаведене, суд здійснив перерахунок суми пені, котра підлягає стягненню з відповідача, у зв'язку із невиконанням зобов'язання, передбаченого Договором.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір пені за кожний день простроченняСума пені за період прострочення 42999.90 21.08.2014 - 03.12.2014 105 0.1 % 4514.99 33000 04.12.2014 - 06.12.2014 3 0.1 % 99.00 Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 4613,99грн. (4514.99+99.00).

Із врахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги, з врахуванням заяви (вх.№2935/16 від 01.06.2016р.) про зменшення розміру таких, щодо стягнення 25284,00 грн. пені підлягають задоволення частково, а саме в частині стягнення 4613,99 грн.

Враховуючи наведене вище, перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення сум основного боргу та пені, суд вважає позовні вимоги підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають до часткового задоволення в частині стягнення 29400,00грн. основного боргу та 4613,99 грн. пені.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовий збір покладається на відповідача у відповідності до ст.49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 35, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ОСОБА_1 плюс патріот» (79000, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код 30650685) на користь Публічного акціонерного товариства «Укргідроенерго» (07300, Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород; ідентифікаційний код 20588716) 29400,00грн. основного боргу, 4613,99 грн. пені та 857,13 грн. судового збору.

3. Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 13.06.2016 року.

Суддя Король М.Р.