Рішення

від 10.06.2016 по справі 910/9164/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2016Справа №910/9164/16

За позовомПублічного акціонерного товариства «Київенерго» ДоОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-21» Простягнення 93 812,42 грн Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В.- представник за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Київенерго» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-21» про стягнення 47 514,07 грн основного боргу, 2 458,28 грн три відсотки річних, 33 331,34 грн інфляційних нарахувань та 10 481,73 грн пені, у зв'язку з неналежним виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630392 від 01.08.2001.

Ухвалою суду від 23.05.2016 порушено провадження у справі № 910/9164/16, розгляд справи призначено на 10.06.2016.

03.06.2016 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Також в зазначеному клопотанні позивач, у випадку прийняття рішення по справі, просив суд розстрочити виконання рішення на три роки.

Представник позивача у судовому засіданні 10.06.2016 подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке судом було розглянуто та задоволено, а також подав клопотання про виправлення описки в позовній заяві в частині стягнення пені.

Представник відповідача у судове засідання 10.06.2016 не з'явився, проте через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судом було розглянуто та задоволено.

Клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду судом було розглянуто та частково задоволено.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.06.2016 на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ВСТАНОВИВ:

01.03.2001 між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», яка в подальшому змінила найменування на Публічне акціонерне товариство «Київенерго» (далі - енергопостачальна організація, позивач) та Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-21» (далі - споживач, відповідач) було укладено договір № 1630392 на постачання теплової енергії в гарячій воді (далі - Договір).

Пунктом 1.1 договору сторони узгодили, що предметом цього договору є постачання, користування та своєчасна оплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до пункту 2.1 Договору при виконанні умов цього Договору, а також, при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрацією, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Пунктом 2.2.1 Договору сторони узгодили, що енергопостачальна організація зобов'язалася постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на межу балансової належності із споживачем для потреб опалення - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання - протягом року згідно з заявленими споживачем величинами приєднаного теплового навантаження, зазначеними в додатку № 1.

Згідно з умовами п. 2.3.1 Договору абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1 до Договору, не допускаючи їх перевищення, своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Відповідно до пункту 2.3.2 Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку №4 до Договору.

01.08.2001 року між сторонами також було укладено Порядок розрахунків за теплову енергію.

За умовами п. 2 зазначеного додатку, абонент щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Пунктом 3 зазначеного додатку передбачено, що за вказаними в п. 2 цього договору документами, абонент виконує розрахунок не пізніше 25 числа поточного місяця, при цьому:

3.1. В разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку, йому пред'являється до сплати заявлена кількість теплової енергії на поточний місяць. У випадку перевищення фактичного використання теплової енергії понад заявленого, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця. У випадку, якщо фактичне використання нижче від заявленого, сплата проводиться за фактичними показниками.

3.2. Абонентам, що не мають приладів обліку щомісячно виставляється до сплати кількість теплової енергії згідно договірних навантажень з урахуванням середньомісячної розрахункової температури теплоносія від теплових джерел енергопостачальної організації та кількість годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання абонента в розрахунковому періоді.

За твердженнями позивача, на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач за період з 01.04.2014 по 01.04.2016 включно спожив теплової енергії на загальну суму 237 514,07 грн, що засвідчується обліковими картками за спірний період.

В свою чергу, відповідач частково на суму 190 000,00 грн розрахувався за спожиті послуги, в результаті чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в сумі 47 514,07 грн.

Враховуючи наведене, позивач у своїй позовній заяві (з урахуванням заяви про виправлення помилок) просив суд стягнути з відповідача 47 514,07 грн основного боргу, 2 458,28 грн три відсотки річних, 33 331,34 грн інфляційних нарахувань та 10 481,73 грн пені, у зв'язку з неналежним виконання умов договору на постачання теплової енергії у гарячій воді № 1630392 від 01.08.2001.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Положеннями ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Згідно ст. 20 Закону України «Про теплопостачання», тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Отже, враховуючи зазначене вище, суд вважає доведеним позивачем, документально підтвердженим та не спростованим відповідачем факт наявності основної заборгованості за Договором за період з 01.10.2014 по 01.04.2016 у сумі 47 514,07 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення 33 331,34 грн інфляційних нарахувань та 2 485,28 грн три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3 % та інфляційних нарахувань підлягають задоволенню повністю у розмірі 2 485,28 грн. та 33 331,34 грн відповідно.

Також позивач, у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань за договором, просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 10 481,73 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7 додатка 4 до договору встановлено, що на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) «енергопостачальною організацією» нараховується пеня в розмірі 0,5 % за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

Судом було перевірено наданий позивачем розрахунок пені та встановлено, що позивачем при нарахуванні пені не були враховані положення ч. 6 статті 232 Господарського кодексу України, зокрема, при нарахування пені невірно визначено початок перебігу її нарахування.

У зв'язку з тим, що позивачем невірно було здійснено нарахування пені, господарський суд самостійно здійснив її розрахунок враховуючи вірний початок перебігу та обмеживши нарахування 6 місячним строком (в межах періодів визначених позивачем) прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 1 182,92 грн.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи клопотання боржника та його тяжке матеріальне становище, господарський суд приходить до висновку про часткове задоволення клопотання відповідача та можливість розстрочення виконання рішення у справі № 910/9164/16 на 12 місяців рівними частинами.

Відповідно до вимог статті 49 ГПК України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Арсеналець-21» (місцезнаходження: 02222, м.Київ, проспект Володимира Маяковського, буд. 35/37, код ЄДРПОУ 23494849) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (місцезнаходження: 01001, м. Київ, Печерський р-н, площа Івана Франка, буд. 5, код ЄДРПОУ 00131305) 47 514 (сорок сім тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн 07 коп. - основного боргу, 33 331 (тридцять три тисячі триста тридцять одну) грн 34 коп. - інфляційних втрат, 2 485 (дві тисячі чотириста вісімдесят п'ять) грн 28 коп. - 3% річних, 1 182 (одну тисячу сто вісімдесят дві) грн 92 коп. пені та 1 267 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн 70 коп. судового збору, розстрочивши виконання рішення суду наступним чином:

№ п/пМісяць, рікСума погашення заборгованості 1.До 25 червня 2016 року 7 042,80 грн. 2.До 25 липня 2016 року 7 042,80 грн. 3.До 25 серпня 2016 року 7 042,80 грн. 4.До 25 вересня 2016 року 7 042,80 грн. 5До 25 жовтня 2016 року 7 042,80 грн. 6.До 25 листопада 2016 року 7 042,80 грн. 7.До 25 грудня 2016 року 7 042,80 грн. 8.До 25 січня 2017 року 7 042,80 грн. 9.До 25 лютого 2017 року 7 042,80 грн. 10.До 25 березня 2017 року 7 042,80 грн. 11.До 25 квітня 2017 року 7 042,80 грн. 12.До 25 травня 2017 року 7 042,81 грн.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення ст подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

15.06.2016

Суддя Спичак О.М.