Рішення

від 13.06.2016 по справі 916/1428/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"13" червня 2016 р.Справа № 916/1428/16

за позовом ОСОБА_1 приватне підприємство "АЛЕКС";

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТ-БІР-ПЛЮС"

про стягнення 25830,4 грн.;

Суддя Літвінов С.В.

Представники:

Від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, ОСОБА_1 приватне підприємство "АЛЕКС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРТ-БІР-ПЛЮС" суму заборгованості, що складає 25830,40 грн. та судові витрати.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.06.2016р. порушено провадження у справі №916/1428/16.

Позивач в судове засідання не з"явився, але в прохальній частині позовної заяви позивач просить суд розглядати справу за відсутністю представника позивача, тому справа була розглянута відповідно до ст. 75 ГПК України.

Представник відповідача відзив на позов не надав, в засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленум Вищого Господарського Суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» , -

3.9.1. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У судовому засіданні 13.06.2016р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив :

15 вересня 2014 року між ОСОБА_1 приватним підприємством «Алекс» (далі -Позивач), та товариством з обмеженою відповідальністю «ФОРТ-БІР-ПЛЮС» (далі -Відповідач) було укладено Договір №41/09 (далі - Договір), згідно якого Позивач зобов'язувався продати Відповідачу мінеральну воду власного виробництва (далі - Товар) в асортименті та розфасовці, по кількості, ціні та на умовах, вказаних у Договорі. Відповідач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно сплачувати вартість Товару.

Згідно п.2.2 Договору, Відповідач (покупець) здійснює оплату за поставлену партію Товару у повному обсязі (100%) протягом 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту її отримання.

Відповідно до п.7.2. Договору Відповідач гарантує, що оплата за поставлений товар буде проведена в повному обсязі та в строк, визначений у Договорі.

Позивач належно виконав свої зобов'язання, адже передав товар (воду мінеральну в асортименті виробництва МПП «Алекс») та надав первинний документ бухгалтерського обліку - товарно-транспортну накладну, що підписана обома Сторонами, а Відповідач, порушивши умови Договору, всупереч п.2.2., п.7.2., Договору, ст.ст. 526, 530, 692 ЦК, не вніс у повному обсязі у встановлений строк оплату згідно ТТН № РН-АЛ 658 від 18.09.14р. на суму 35 665,20 грн.

Станом на 01.09.15р. уповноваженими представниками сторін було підписано акт звірки взаєморозрахунків, що свідчив про те, що заборгованість складала 26 330,40 грн.

13.10.2015р. Відповідачу було надіслано лист-нагадування з наполегливим проханням погасити борг, бажаючи зберегти партнерство. 21.10.2015р. лист було отримано представником Відповідача.

11.03.2016 р. у відповідності із ст.ст. 5, 6 ГПК України, Позивачем було надіслано Відповідачу претензію, станом на дату її подання заборгованість все ще складала 26 330,40 грн. з проханням погасити борг та з попередженням про направлення справи на розгляд до Господарського суду, у випадку непогашення. Разом з претензією було надіслано Акт звірки взаєморозрахунків для підписання. Факт відправлення Акту та претензії підтверджується фіскальним чеком поштового відділення №0040491 від 11.03.2016р. та описом вкладення у рекомендований лист.

Як вказує позивач в позовній заяві, 17.03.2016р. претензію було отримано представником Відповідача. Згідно останнього підписаного обома сторонами Акту звірки взаєморозрахунків, станом на 01.04.16 р. борг все ще складав 26 330,40 грн., але в результаті розгляду претензії, 13.04.2016р. Відповідач провів часткову оплату у сумі 500,00 грн.

Таким чином, станом на сьогоднішній день, заборгованість Відповідача за товар -

мінеральну воду згідно Договору № 41/09 від 15.09.14р. складає 25 830,40 грн.

Згідно п. 8.4 Договору, сторони дійшли згоди, що у випадку виникнення спорів чи розбіжностей, в зв'язку з виконанням чи тлумаченням даного Договору, чи будь-якої з його статей, Сторони погодились докладати всіх зусиль для вирішення спорів та

розбіжностей веденням переговорів. У випадку, якщо спори та розбіжності не врегульовані Сторонами самостійно, вони повинні бути передані на розгляд до Господарського суду за місцезнаходженням відповідача.

Пунктом 11.4. Договору встановлено термін дії, договору, і зазначено, що він діє до 31 грудня 2014 року, а за відсутності заперечень Сторін термін дії Договору продовжується на наступний рік. Пункт 8.6. передбачає, що припинення дії та/або розірвання договору, згідно п.11.5. не звільняє Покупця від зобов'язань по оплаті поставленого продавцем товару та суми виставленої неустойки, крім того ч. 4. ст. 631 ЦК закріплює норму, згідно якої закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати заборгованості за отриманий Товар, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою та просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 25830, 40 грн. та судові витрати.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договір та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно ч. 2. ст. 222 ГК, учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів, має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом. А ч. 6 ст. 222 ГК передбачає, що обгрунтовані вимоги заявника одержувач претензії зобов'язаний задовольнити.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись незалежним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушення зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежного виконання).

Згідно ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч. 2 ст. 598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 43. Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізувавши положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 приватне підприємство "АЛЕКС", у зв'язку з чим, стягненню з відповідача підлягає заборгованість у розмірі 25830, 40 грн.

Відповідно до приписів ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору, а саме 1378 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу Країни, суд, -

ВИРІШИВ:

1. ОСОБА_1 приватне підприємство "АЛЕКС" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРТ-БІР-ПЛЮС" (66300, Одеська обл., м. Котовськ, вул. Вокзальна, буд. 1, код ЄДРПОУ 38111769) на користь Малого приватне підприємство "АЛЕКС" (89300, Закарпатська обл., м. Свалява, вул. М. Машкіна, 1, код ЄДРПОУ 22070018) заборгованість у розмірі 25830, 40 грн. та 1378 грн. - судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 15 червня 2016 р.

Суддя С.В. Літвінов