Рішення

від 13.06.2016 по справі 914/937/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016р. Справа№ 914/937/16

За позовом: Приватного підприємства «Шостінтербуд», м. Шостка, Сумська область

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Львів

про стягнення грошових коштів за договором поставки № 0013 від 22.04.2015 в сумі 19 365, 60 грн.

Суддя Коссак С.М.

при секретарі Сало О.А.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю б/н від 21.04.2016 року;

Від відповідача: не з'явився.

На розгляд господарського суду Львівської області 05.04.2016 року надійшла позовна заява Приватного підприємства «Шостінтербуд» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів за договором поставки № 0013 від 22.04.2015р. в сумі 19 365, 60 грн.

Ухвалою суду від 07.04.2016р. провадження у справі порушено, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 25.04.2016р.

З підстав зазначених в ухвалі суду від 25.04.2016р. розгляд справи відкладено на 16.05.2016р., а 16.05.2016р. на 13.06.2016р.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач порушив умови Договору поставки № 0013 від 22.04.2015р., не оплативши вартість отриманого товару в сумі 17 658,52 грн. Крім цього, за неналежне виконання умов договору, позивач просить стягнути 1 362,37 грн. пені, 158,93 грн. інфляційних втрат та 185,78 грн. 6% річних.

В судовому засіданні 13.06.2016р. представник позивача позовні вимоги підтримує з підстав зазначених в позовній заяві, просить позов задоволити повністю та стягнути 19 365,60 грн. заборгованості.

Відповідач в черговий раз у судове засідання 13.06.2016р. явку повноважного представника не забезпечив, причин неявки та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, відзиву на позов не надав.

Поштова кореспонденція з ухвалою про порушення провадження у справі та ухвали про відкладення розгляду справи повернули без вручення з відміткою: «за закінченням терміну зберігання», яка надсилалась судом на адресу: 79041, м. Львів, вул. Канівська, буд.11 А, кв. 3, що зазначена позивачем у позовній заяві та вбачається з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань.

Відповідно до пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Отже, господарським судом виконані всі можливі заходи щодо сповіщення відповідача про час та місце судового засідання.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідач не скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву та надання доказів в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що норми статті 38 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 13.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Проаналізувавши матеріали справи, судом встановлено наступне .

22.04.2015р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки № 0013 (далі - «Договір»).

Згідно п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар (надалі - товар) у асортименті, кількості і за ціною, що зазначаються у відповідних рахунках-фактурах.

На виконання умов Договору, позивачем було поставлено товар, а відповідачем отримано товар на суму 19 158,53 грн., що вбачається з видаткової накладної № МЛ-0007763 від 22.04.2015р. підписаної сторонами та скріпленої печатками без жодних застережень.

Відповідно п.2.3. Договору покупець зобов'язаний оплатити всю суму, яка зазначена у рахунку - фактурі та/або видатковій накладній на кожну партію товару, протягом 14 календарних днів включно, починаючи з дня, що слідує за днем поставки.

На виконання умов Договору, відповідачем частково здійснено оплату поставленого товару в сумі 1 500,00 грн., по підтримується позивачем та підтверджується банківськими виписками, копії яких долучено до матеріалів справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач своєчасно покладені на нього зобов'язання щодо оплати отриманого товару за Договором в сумі 17 658,52 грн. не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за поставлений товар, що підтримується позивачем та належними та допустимими доказами не заперечується відповідачем.

Належних та допустимих доказів повної оплати за поставлений товар відповідачем не надано.

За неналежне виконання умов Договору позивач просить стягнути 1 362,37 грн. пені, 158,93 грн. інфляційних втрат та 185,78 грн. 6% річних.

Доказів повного чи часткового погашення заборгованості станом на день розгляду справи сторонами до суду не надано.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

В силу положень статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Між сторонами у справі виникли зобов'язання на підставі договору купівлі-продажу (поставки) в силу пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари)в сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджено виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором. Виконання обов'язку проведення відповідачем повної оплати вартості отриманого товару не підтверджений. Відповідач не подав належних та допустимих доказів на заперечення факту існування заборгованості на суму 17 658,52 грн.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за Договором в сумі 17 658,52 грн., оскільки такі обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до п.7.2. Договору у випадку прострочення сплати за поставлений товар покупець зобов'язується сплатити на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення, від несплаченої вчасно суми за кожен день такого прострочення.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями, згідно з ч.1 статтею 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало були виконати.

Заявлена позивачем до стягнення пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ в сумі 1 362,37 грн., в межах заявлених позовних вимог нарахована правомірно і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, відповідно п.7.2. Договору встановлено, якщо покупець прострочив оплату товару, він зобов'язується сплати суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 6 (шість) процентів річних від простроченої суми ( з урахуванням індексу інфляції), починаючи від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Якщо укладеним сторонами договором передбачено збільшення розміру процентів у зв'язку з простроченням сплати боргу, розмір ставки, на яку збільшено проценти, слід вважати іншим розміром процентів.

Суд здійснивши перевірку, встановив, що нараховані позивачем 6% річних від прострочення грошового зобов'язання в сумі 185,78 грн. та інфляційні втрати в сумі 158,93 грн. в межах заявлених позовних вимог, нараховані правомірно та підлягають стягненню.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного вище, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Судові витрати, на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 179, 193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 15, 509, 526, 530, 549, 599, 610-612, 625, 626, 629, ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, та ст.ст. 22, 33, 34, 49, 69, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (79041, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Приватного підприємства «Шостінвестбуд» (41100, АДРЕСА_2; ідентифікаційний код 33095656) 17 658,52 грн. - основного боргу, 1 362,37 грн. - пені, 185,78 грн. - 6 % річних, 158,93 грн. інфляційні втрати та 1 378,00 грн. витрати по сплаті судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.06.2016 року.

Суддя Коссак С.М.