Рішення

від 09.06.2016 по справі 915/383/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2016 року Справа № 915/383/16

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Олейняш Е.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві справу

за позовом ОСОБА_1 організації В«Українська ліга авторських і суміжних правВ» , вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, офіс 287, м. Київ, 02002 (код ЄДРПОУ 37396233)

до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КалистаВ» , вул. Кірова, 8, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000 (код ЄДРПОУ 37350890)

про стягнення заборгованості в сумі 24 554, 53 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 02.11.2015 року;

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 організація В«Українська ліга авторських і суміжних правВ» звернулась до господарського суду Миколаївської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КалистаВ» про стягнення загальної заборгованості у розмірі 24 554, 53 грн.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 07.04.2016 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження у справі. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 26.04.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.04.2016 року відкладено розгляд справи на 26.05.2016 року.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 26.05.2016 року продовжено строк розгляду справи на 15 днів та відкладено розгляд справи на 09.06.2016 року.

В судовому засіданні 09.06.2016 року судом відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових поясненнях (58-62), та просив суд позов задовольнити. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначив наступне.

01.04.2013 року між ОСОБА_1 організацією В«Українська ліга авторських і суміжних правВ» та ТзОВ «Калиста» було укладено Договір № КБР-22/04/13.

За умовами договору відповідач повинен щомісячно в розмірі 500 грн. здійснювати оплату за невиключне право на виконання музичних творів.

Однак, відповідач оплатив лише за перші п'ять місяців використання невиключних прав, сплативши всього 2 500, 00 грн. Таким чином, заборгованість становить 15 000 грн. за 30 місяців, починаючи з вересня 2013 року по лютий 2016 року.

В зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати, 3 % відсотки від простроченої суми та пеню.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умовами договору.

Відповідач в судові засідання повноважного представника не направив, письмового відзиву по суті спору не подав.

Ухвали господарського суду Миколаївської області від 07.04.2016 року, від 26.04.2016 року та від 26.05.2016 року, направлені на адреси відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КалистаВ» , вул. Кірова, 8, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000, та на адресу вул. Пушкінська, 54, м. Одеса, 65000, повернуті до суду поштовою установою із відміткою причини повернення В«організації по даній адресі не існуєВ» (арк. 28-30, 37-42, 50-57).

Як вбачається зі Спеціального витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань місцезнаходженням ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КалистаВ» є вул. Кірова, 8, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000 (арк. 63-64).

Отже, процесуальні документи направлялись на правильну адресу відповідача.

При цьому, судом також враховано наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року з останніми змінами № 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

За таких обставин, судом здійснено усі заходи щодо повідомлення належним чином відповідача про дату, час та місце судового засідання.

При цьому, судом також враховано, що відповідно до п. 3.9.2 вищевказаної Постанови у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Між ОСОБА_1 організацією В«Українська ліга авторських і суміжних правВ» (УЛАСП) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КалистаВ» (користувач) було укладено договір № КБР-22/04/13 від 01.04.2013 року (арк. 18-21).

Відповідно до п. 5.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до «1» травня 2014 року, а в частині невиконаних фінансових зобов'язань, фінансових санкцій та будь - яких інших зобов'язань - до їх повного виконання.

Відповідно до п. 5.2 Договору у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 5.1 дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв'язку (рекомендованим листом), при цьому належним доказом повідомлення є квитанція відділу поштового зв'язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення, а також документ з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення.

Даний договір підписано сторонами та скріплено печатками. Доказів направлення однією із сторін письмового повідомлення про припинення дії договору у строк, передбачений п. 5.2 договору, суду не подано. Доказів розірвання чи визнання недійсним договору суду не подано.

В силу ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України між сторонами на підставі договору виникли зобов'язальні відносини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Умовами договору сторони передбачили наступне.

Відповідно до преамбули та п. 2.1 Договору Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (надалі - Твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених цим Договором, дозвіл (невиключне право) на таке використання, в тому числі, усі необхідні майнових права для використання творів, а також здійснює збір винагороди (роялті). Користувач зобов'язується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього договору та закону.

Відповідно до п. 2.3 Договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Не зважаючи на дату укладання договору. Користувач здійснює виплату винагороди (роялті) за весь, місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього договору.

Відповідно до п. 2.4 Договору користувач зобов'язується не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у додатку № 3 до даного договору

Відповідно до п. 2.5 Договору сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного Акту покладається на Користувача.

Додатком № 1 до Договору № КБР-22/04/13 від 01.04.2013 року сторони погодили перелік закладів, в яких Користувач здійснює використання Творів: Арт-кафе "Онегин", вул. Пушкінська, 54, м. Одеса (кількість місць у закладі 35) (арк. 22).

Додатком № 2 до Договору № КБР-22/04/13 від 01.04.2013 року сторони погодили розмір щомісячної винагороди (роялті) за використання творів (арк. 23).

Відповідно до п. 1.1 Додатку № 2 до Договору № КБР-22/04/13 розмір щомісячної винагороди нараховується відповідно до закону, але в будь-якому випадку має складати не менше 500, 00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.) за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору.

Відповідно до п. 1.2 Додатку № 2 до Договору № КБР-22/04/13 загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності договору становить 500, 00 грн. (п'ятсот грн. 00 коп.). Зазначена сума щомісячно перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Судом встановлено наступне.

За період користування дозволом (невиключним правом) на використання в комерційній діяльності музичних творів за період з 01.04.2013 року (з дати укладення договору) по лютий 2016 року (всього 35 місяців) відповідачу нараховано оплату (винагороду) в розмірі 17 500 грн.

Відповідачем частково проведено оплату по договору № КБР-22/04/13 від 01.04.2013 року в сумі 2 500, 00 грн., що підтверджується реєстром платіжних документів (арк. 24).

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за період з вересня 2013 року по лютий 2016 року (з урахуванням часткової оплати) за використання творів становить 15 000, 00 грн. (30 х 500, 00 грн. = 15 000, 00 грн.).

Як вказано вище, відповідно до п. 2.3 договору користувач зобов'язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця, за який здійснюється платіж.

Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов'язок щодо складання відповідного Акту покладається на Користувача (п. 2.5 договору).

Доказів складання Актів, які б підтверджували проведення оплати винагороди, суду не подано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів сплати вищевказаної заборгованості, строк оплати якої настав, як і не спростовано факту наявності вказаної заборгованості.

За таких обставин, позовна вимога про стягнення заборгованості в сумі 15 000, 00 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 581, 06 - 3 % від простроченої суми та 6 588, 96 грн. - індексу інфляції, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду України від 23.01.2012 року по справі № 37/64).

Позивачем нараховано відповідачу 581, 06 грн. - 3 % від простроченої суми за період з 27.08.2013 року по 24.02.2016 року.

Перевіривши розрахунок 3 % річних, судом встановлено, що позивачем здійснено нарахування 3 % річних арифметично правильно, відповідно до умов договору (п. 2.3 договору) та вимог чинного законодавства. Детальний розрахунок розміру 3 % річних наявний в матеріалах справи (арк. 9-10). Відтак, 3 % річних в сумі 581, 06 грн. є обґрунтованими, підставними та підлягають задоволенню.

Позивачем нараховано відповідачу 6 588, 96 грн. - індексу інфляції за прострочення оплати за договором за період з вересня 2013 року по лютий 2016 року.

Перевіривши розрахунок розміру інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем арифметично правильно здійснено розрахунок розміру інфляційних втрат та відповідно до вимог чинного законодавства. Індекси інфляції застосовано правильно. Детальний розрахунок розміру інфляційних втрат наявний в матеріалах справи (арк. 9-10).

Отже, вимога про стягнення індексу інфляції в сумі 6 588, 96 грн. є обґрунтованою, підставною та підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 384, 51 грн. - пені, то слід зазначити наступне.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України (вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України по справі № 5002-2/5109-2010 від 07.11.11 року).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено вище, відповідачем несвоєчасно проведено оплату за виконання творів за договором.

Відповідно до п. 2.6 Договору у разі прострочення користувачем виконання грошового зобов'язання за цим договором, УЛАСП має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Позивачем здійснено нарахування пені за прострочення оплати за виконання творів за період з 27.08.2013 року по 24.02.2016 року в сумі 2 384, 51 грн. Перевіривши розрахунок розміру пені, здійснений позивачем, судом встановлено, що нарахування здійснено позивачем, виходячи з подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Розрахунок здійснено по кожному окремому платежу відповідно до ст. 232 ГК України в межах шестимісячного строку нарахування. Період нарахування визначено позивачем правильно відповідно до умов договору. Розрахунок пені здійснено арифметично правильно. Детальний розрахунок пені наявний в матеріалах справи (арк. 11-14). Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленої вимоги про стягнення пені в сумі 2 384, 51 грн., яка є підставною та підлягає задоволенню.

Частина 1 ст. 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Отже, позовні вимоги є підставними, обґрунтованими та підтвердженими належними доказами. Позов підлягає задоволенню.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України слід відшкодувати позивачу з відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, ст. 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю В«КалистаВ» , вул. Кірова, 8, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57000 (код ЄДРПОУ 37350890) на користь позивача ОСОБА_1 організації В«Українська ліга авторських і суміжних правВ» , вул. Микільсько-Слобідська, 2-Б, офіс 287, м. Київ, 02002 (код ЄДРПОУ 37396233) на п/р 26002010052452 в АТ «Укрексімбанк» в м. Києві, МФО 322313:

- 15 000, 00 грн. (п'ятнадцять тисяч грн. 00 коп.) - основного боргу за договором № КБР-22/04/13 від 01.04.2013 року;

- 581, 06 грн. (п'ятсот вісімдесят одна грн. 06 коп.) - 3 % річних;

- 6 588, 96 грн. (шість тисяч п'ятсот вісімдесят вісім грн. 96 коп.) - інфляційних втрат;

- 2 384, 51 грн. (дві тисячі триста вісімдесят чотири грн. 51 коп.) - пені;

- 1 378, 00 грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) - витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 14.06.2016 року

Суддя Е.М. Олейняш