Рішення

від 14.06.2016 по справі 925/584/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" червня 2016 р. Справа № 925/584/16

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Пак ЛТД», м. Київ, вул. Декабристів, 3, оф. 206

до товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Леніна, 245

про стягнення 80 616,39 грн. заборгованості, інфляційних та річних,

за участю повноважних представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: участі не брав.

Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача про стягнення 80 616,39 грн. заборгованості, інфляційних та річних за невиконання умов договору.

До початку судового засідання 14.06.2016р. позивач подав заяву про зменшення вимог до 66750 грн. основного боргу та 6116,39 грн. санкцій - у зв'язку з частковим погашенням боргу відповідачем після звернення позивача до суду. Заяву відповідно до приписів ст. 22 ГПК України судом прийнято до провадження. Представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав. Просить позов задовольнити.

Представник відповідача в засідання не прибув. Відповідач вимоги не заперечив. Доказів повного розрахунку не надано. Сторона належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи, що підтверджено розпискою представника відповідача від 03.06.2016р. на поштовому повідомленні про вручення ухвали господарського суду.

Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача в позовній заяві відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах товариства.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлені такі взаємовідносини сторін та обставини.

11.04.2016р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Інтер Пак Лтд» (Постачальником - Позивач по справі), в особі директора ОСОБА_2, яка діє на підставі Статуту, та товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП» (Покупцем - Відповідач по справі), в особі директора ОСОБА_3, який діє на підставі Статуту, було укладено договір поставки №1104-16 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Покупцю продукцію - прокладку горбкувату (лотки для яєць - надалі - товар) на умовах договору, а Покупець зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим Договором, прийняти та оплатити її.

Відповідно до п. 3.5. Договору розрахунки між сторонами здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів з рахунку Покупця на рахунок Постачальника на умовах специфікації до договору - не пізніше 7 діб після поставки товару.

На виконання умов Договору Позивач відпустив товар Відповідачу згідно видаткової накладної РН-0000150 від 13.04.2016р. на загальну суму 108000 грн. (а.с. 22), в тому числі ПДВ.

Видано відповідачу рахунок-фактуру СФ-0000157 від 13.04.2016р. на оплату (а.с. 21). Передача товару замовнику підтверджена також транспортним замовленням на доставку (а.с. 18), товарно-транспортною накладною №150 від 13.04.2016р. (а.с. 17), та податковою накладною на господарську операцію (а.с. 23).

Товар був отриманий Відповідачем без зауважень.

За отриманий товар Відповідач не розрахувався.

Станом на 14.06.2016 р. заборгованість Відповідача становить 66750 грн. основного боргу, що є предметом спору Претензій стосовно кількості, якості та вартості товару Відповідачем не заявлено.

На суму заборгованості позивачем нараховано інфляційні збитки та 3% річних з простроченої суми за весь період прострочення.

Невиконання Відповідачем взятих на себе зобов'язань стало підставою звернення Позивача до суду для захисту порушеного права та примусового стягнення боргу.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, враховуючи пояснення представника позивача, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до часткового задоволення.

Згідно положень Пленуму ВГСУ від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» при прийнятті рішення суд має врахувати майнові інтереси сторін, не надаючи переваги одному учаснику над іншим. Рішення має грунтуватися на повній та всебічній оцінці доказів у конкретній справі.

Сторони у справі є суб'єктами господарювання та самостійними юридичними особами, що підтверджено витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Місце проведення господарської діяльності сторін відповідає місцю їх реєстрації згідно даних ЄДРПОУ - положення ст. 93 ЦК України.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Між сторонами виникли та існують договірні відносини оплатної поставки товару на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.

За правовою природою договір поставки від 11.04.2016р. №1104-16 відповідає вимогам статті 712 ЦК України, якою передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Відносини купівлі-продажу урегульовані Главою 54 ЦК України, відповідно до положень якої за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві) та отримати розрахунок, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Поставка є різновидом відносин купівлі-продажу.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір поставки від 11.04.2016р. №1104-16 не заперечений сторонами, не визнаний судом недійсним та не розірваний в установленому порядку. Суд також враховує презумпцію правомірності правочину (положення ст. 204 ЦК України).

Згідно п. 3.5. Договору Покупець зобов'язується оплати партію товару на підставі отриманого рахунку-фактури у розмірі 100 відсотків його вартості протягом 7 діб з моменту поставки товару.

Позивач 13.04.2016р. здійснив поставку, а Відповідач прийняв товар - лотки для яєць, що підтверджується видатковою накладною та не оспорюється сторонами. Претензій щодо кількості, якості та асортименту отриманого товару не заявлено.

Факт наявності заборгованості підтверджується копією договору, копіями видаткової накладної, податкової накладної, ТТН. Суд враховує, що на момент прийняття рішення жодних первинних та належних доказів належного та повного розрахунку за отриманий товар, в розумінні вимог ст.ст. 33, 34 ГПК України, відповідач суду не подав.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, між Позивачем та Відповідачем було узгоджено строк сплати за отриманий товар, який визначений п. 3.5 Договору.

Суд враховує відсутність претензій відповідача стосовно неналежної поставки товару, недопоставки товару чи іншого невиконання умов спірного договору.

Суд також враховує, що Відповідач свої зобов'язання в частині належної та повної оплати за вже отриманий товар належним чином не виконав.

Станом на 14.06.2016р. існує заборгованість на суму 66750 грн. на користь позивача.

Відповідно до ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, тому суд вважає обґрунтованим та доведеним право Позивача на стягнення з Відповідача суми заборгованості за поставлений товар у розмірі 66750 грн. Позов в цій частині підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі вказаних вимог Позивачем нараховано Відповідачу 5 862,50 грн. інфляційних за період 22.04.2016р. - 27.05.2016р. включно, та 253,89 грн. - 3% річних за період прострочення з 22.04.20163р. - 26.05.2016р., які просить стягнути з відповідача.

Розрахунок перевірено судом за допомогою калькулятора санкцій апаратного комплексу В«Ліга-ЗаконВ» . Виконаний позивачем розрахунок вимоги про стягнення 3% річних з простроченої суми за спірний період не перевищує суми можливого стягнення. 253,89 грн. - 3% річних підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Виконаний позивачем розрахунок вимоги про стягнення інфляційних з простроченої суми за спірний період виконаний невірно. 74,50 грн. інфляційних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за період з 22.04.2016р. по 27.05.2016р. з урахуванням часткової оплати. В решті вимоги належить відмовити за необґрунтованістю.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати боргу відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про оплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об'єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення боргу.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Позивача 1378,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестиційна компанія «Агросоюз-РП», Черкаська область, Городищенський район, с. Мліїв, вул. Леніна, 245, код ЄДРПОУ 35013940, номер рахунку в банку невідомий

на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Пак ЛТД», м. Київ, вул. Декабристів, 3, оф. 206, код ЄДРПОУ 39275826, номер рахунку в банку невідомий

66750,00 грн. заборгованості, 74,50 грн. інфляційних збитків, 253,89 грн. 3% річних та 1378,00 грн. судового збору.

В решті вимог відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 14.06.2016р.

Суддя Г.М. Скиба