Ухвала

від 14.06.2016 по справі 904/2199/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

14.06.2016 року Справа № 904/2199/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Кузнецова В.О., Науменка І.М.

секретар: Ковзиков В.Ю.

за участю:

від ліквідатора: ОСОБА_1, представник, довіреність № б/н від 18.04.16;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року

у справі № 904/2199/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ-КОМ-ПЛЮС", м. Дніпропетровськ

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі № 904/2199/16 (суддя Владимиренко І.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ-КОМ-ПЛЮС" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці. Ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії арбітражного керуючого ОСОБА_2, якого зобов'язано вчинити певні дії. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_3

Не погодившись із вказаною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року та припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- оскаржувана постанова не містить всіх доказів на підтвердження реального стану боржника та його платоспроможності;

- судом першої інстанції не було належним чином проведено аналіз активів та пасивів боржника, належним чином не з'ясовано питання щодо недостатності вартості майна боржника для задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 19.05.2016 року.

19.05.2016 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про відкладення розгляду апеляційної скарги.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.05.2016 року розгляд апеляційної скарги відкладено на 14.06.2016 року.

Ліквідатор боржника арбітражний керуючий ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні надали заперечення на апеляційну скаргу.

Особа, що подала апеляційну скаргу та інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників, хоча про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заслухавши пояснення представника ліквідатора, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України, а в справах про банкрутство також і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

У відповідності до статті 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.04.2016 року в порядку статті 95 Закону з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником (а. с. 115-116).

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ-КОМ-ПЛЮС" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 4 місяці. Ліквідатором призначено голову ліквідаційної комісії арбітражного керуючого ОСОБА_2, якого зобов'язано вчинити певні дії. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого ОСОБА_3 (а. с. 137-139).

13.04.2016 року на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оприлюднено повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття відносно нього ліквідаційної процедури (а. с. 141).

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи доходів і зборів та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі подання у встановленому порядку заяви з грошовими вимогами до боржника.. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 12.08.2015 року у справі № 911/633/15, від 29.09.2015 року у справі № 911/1528/15, від 06.10.2015 року у справі № 908/4857/14.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону, не зверталась із заявою до господарського суду про визнання вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАСТ-КОМ-ПЛЮС", що виникли в результаті заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Необхідно звернути увагу, що в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська будь-яке посилання на наявність податкового боргу у боржника перед ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська відсутнє.

Доказів наявності грошових вимог до боржника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не представила до апеляційного господарського суду.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року було зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подати суду докази наявності грошових вимог до боржника у зв'язку з неналежним виконанням податкового зобов'язання або відповідне письмове пояснення.

Вимоги зазначеної ухвали від 10.05.2016 року ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не було виконано.

Зазначивши в апеляційній скарзі про не дослідження судом першої інстанції усіх обставин справи ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не вказує в чому полягає не дотримання вимог законодавства та порушення прав податкового органу. Також, в апеляційній скарзі не міститься посилання на звернення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська до боржника з метою проведення податкової перевірки.

За наведених обставин, податковим органом не доведено, що господарський суд першої інстанції вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим податкова інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року у справі № 904/2199/16.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя В.О. Кузнецов

Суддя І.М. Науменко