Постанова

від 09.06.2016 по справі 922/556/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2016 р. Справа № 922/556/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Лакіза В.В., суддя Плахов О.В.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 - на підставі довіреності від 05.10.2015р. №4-Д;

1-го відповідача - ОСОБА_2, (за довіреністю від 03.02.2016р.)

2-го відповідача - ОСОБА_3 - на підставі довіреності від 18.05.2016р. №474, ОСОБА_4 на підставі довіреності від 18.05.2016р. №475,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Колос", смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область (вх.№1101 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі №922/556/16

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівка", м. Харків,

до 1-го відповідача: ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі ОСОБА_6 філії "Південна залізниця", м. Харків,

до 2-го відповідача: Приватного акціонерного товариства ОСОБА_7", смт. Пересічне, Дергачівський район, Харківська область,

про розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі №922/556/16 (суддя Аюпова Р.М.) позов задоволено частково; припинено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.07.2013р., укладений між Державним підприємством "Південна залізниця", правонаступником якого є ОСОБА_6 філія "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Колос" в частині, що стосується експлуатації залізничної під'їзної колії №5; в решті позову відмовлено.

Рішення суду з посиланням на положення статей 77, 71 Статуту залізниць України, Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, статей 321, 391 Цивільного кодексу України мотивовано тим, що позивач не мав можливості використовувати належне йому на праві власності майно за його призначенням, у зв'язку з чим було припинено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.09.2013р., укладений між Державним підприємством "Південна залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Колос" в частині, що стосується експлуатації залізничної під'їзної колії №5, яка належить позивачу.

Приватне акціонерне товариство "Колос" з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі №922/556/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівка" у повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в оскаржуваному рішенні суд посилається на як доведені обставини, що були встановлені судовими рішеннями у справі №922/4679/15, проте дія вказаних рішень була зупинена ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2016р. Також зазначає, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права; вважає, що місцевим господарським судом було неправильно розтлумачено пункти 6 та 8 оспорюваного договору, що призвело до прийняття неправомірного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 15.04.2016р. у справі №922/556/16 прийнято апеляційну скаргу до провадження, розгляд скарги призначено на 23.05.2016р.

11.05.2016р. першим відповідачем подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№4776).

На підставі протоколу повторного автоматичної зміни складу колегії суддів від 23.05.2016р. у зв'язку з відпусткою судді Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Здоровко Л.М., судді Лакізи В.В., судді Плахова О.В.

Пунктом 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України В«Про судове рішенняВ» від 23.03.2012р. №6 встановлено, що в разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи з огляду на встановлений пунктом 3 частини четвертої статті 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Враховуючи викладене, колегія суддів у новому складі розпочала розгляд апеляційної скарги спочатку.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 23.05.2016р. оголошувалась перерва до 10:00год. 01.06.2016р. та було зобов'язано першого відповідача надати письмові пояснення щодо повноважень ОСОБА_6 філії "Південна залізниця" для представництва відповідача у даній справі.

01.06.2016р. першим відповідачем подано до апеляційного господарського суду пояснення (вх.№5585).

01.06.2016р. о 10:03 годині судове засідання було продовжено.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. у справі №922/556/16 відкладено розгляд справи на 09.06.2016р.; за згодою позивача замінено первісного першого відповідача ОСОБА_6 філію "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" належним відповідачем ПАТ "Українська залізниця" в особі ОСОБА_6 філії "Південна залізниця".

Пунктом 3.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у разі залучення до участі у справі іншого відповідача або заміни неналежного відповідача розгляд справи починається заново (стаття 24 Господарського процесуального кодексу України) , заново розгляд справи починається і в разі прийняття позовної заяви третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, та зміни складу суду (в тому числі з одноосібного на колегіальний, навіть якщо до складу колегії суддів входить суддя, який раніше одноособово розглядав дану справу), а отже, спочатку починається й перебіг строку вирішення спору.

Враховуючи викладене, розгляд справи розпочато спочатку.

09.06.2016р. апелянтом подано до апеляційного господарського суду додаткові пояснення до апеляційної скарги (вх.№5932).

09.06.2016р. позивачем подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№5962).

09.06.2016р. 1-им відповідачем ОСОБА_5 акціонерним товариством "Українська залізниця" в особі ОСОБА_6 філії "Південна залізниця" подано до апеляційного господарського суду письмові пояснення (вх.№5963).

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 09.06.2016р. представник апелянта підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Березівка" в повному обсязі.

Представник позивача заперечив проти вимог апеляційної скарги, вважає рішення господарського суду першої інстанції цілком обґрунтованим та законним та просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник першого відповідача пояснив, що залишає розгляд апеляційної скарги на розсуд суду.

Враховуючи, що наявних матеріалів справи достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що представники сторін у судове засідання з'явились і надали пояснення у справі в обґрунтування своїх вимог і заперечень, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Березівка" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до 1-го відповідача - ОСОБА_6 філії "Південна залізниця" ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська залізниця", 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства ОСОБА_7" (т. 1 а.с.4-7) (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.1 а.с.185-186) яку було прийнято ухвалою господарського суду Харківської області від 15.03.2016р. до розгляду) про припинення договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.09.2013р.

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі №922/556/16 позов задоволено частково; припинено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.07.2013р., укладений між Державним підприємством "Південна залізниця", правонаступником якого є ОСОБА_6 філія "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Колос" в частині, що стосується експлуатації залізничної під'їзної колії №5; в решті позову відмовлено.

Пунктом 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що відповідно до чинного законодавства, зокрема, Цивільного та Господарського кодексів України, Законів України "Про господарські товариства", "Про акціонерні товариства", "Про банки і банківську діяльність", юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою , або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу".

Необхідно також враховувати, що саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

Як вбачається з наданої представником ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська залізниця" копії Положення про регіональну філію "Південна залізниця" ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська залізниця" затвердженого рішенням правління ПАТ "Укрзалізниця" від 16.11.2015р., Філія є відокремленим підрозділом Товариства, який не має статусу юридичної особи, діє від імені Товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі (пункт 2.1 Положення). Відповідно до копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ОСОБА_5 акціонерне товариство "Українська залізниця" є правонаступником Державного підприємства "Південна залізниця" (т. 1 а.с.153-158).

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, у суді першої інстанції представники 1-го відповідача діяли на підставі довіреностей виданих ОСОБА_5 акціонерним товариством "Українська залізниця" (т.1 а.с.148,149).

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що належним першим відповідачем у даній справі має бути саме юридична особа ОСОБА_5 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі ОСОБА_6 філії "Південна залізниця".

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, порушення норм процесуального права в будь-якому випадку підставою для скасування рішення суду, якщо господарський суд прийняв рішення про права та обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до пункту 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.11 №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", порушення норм процесуального права, зазначені у пунктах 1 - 7 частини третьої статті 104 Господарського процесуального кодексу України, є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, у тому числі й тоді, коли суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. У такому випадку апеляційний суд скасовує рішення місцевого господарського суду повністю і згідно з пунктом 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України приймає нове рішення.

Отже, з огляду на приписи вищенаведених норм, колегія суддів дійшла висновку, що допущені місцевим господарським судом порушення процесуального права є безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення - тобто в частині скасування оскаржуваного рішення апеляційна скарга ОСОБА_7 "Колос" підлягає задоволенню.

Колегія суддів також зазначає, що в ході апеляційного перегляду рішення господарського суду Харківської області від 27.04.2016р. вищевказані порушення процесуального права було усунуто.

Частиною другою статті 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Відповідно до частини 2 статті 24 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Пунктом 1.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що господарський суд за клопотанням сторони або за своєю ініціативою має право до прийняття рішення залучити до участі у справі іншого відповідача, якщо у спірних правовідносинах він виступає або може виступати як зобов'язана сторона .

Заміна первісного відповідача належним відповідачем допускається лише за згодою позивача, яка має бути викладена в його письмовій заяві чи зафіксована в протоколі судового засідання.

Відповідно до пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011р. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України", норми Господарського процесуального кодексу України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою Господарського процесуального кодексу України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 Господарського процесуального кодексу Украйни права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 Господарського процесуального кодексу України права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 01.06.2016р. представник позивача погодився щодо заміни первісного першого відповідача ОСОБА_6 філії "Південна залізниця" ОСОБА_5 акціонерного товариства "Українська залізниця" на належного відповідача ОСОБА_5 акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі ОСОБА_6 філії "Південна залізниця".

Представники апелянта та представник першого відповідача також не заперечували щодо заміни першого відповідача належним.

Враховуючи вищевикладене, ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 01.06.2016р. було замінено первісного першого відповідача ОСОБА_6 філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" належним відповідачем ПАТ "Українська залізниця" в особі ОСОБА_6 філії "Південна залізниця".

Розглядаючи справу по суті у відповідності до вимог статті 101, пункту 2 статті 103 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 01.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" (власник ) та Приватним акціонерним товариством "Колос" (контрагент ) було укладено договір №2 про експлуатацію залізничної колії (т. 1 а.с.18-20) (надалі - Договір 2).

Пунктом 1.1. Договору 2 встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія Власника , яка обслуговується локомотивами Власника та Контагента. Під під'їзною колією розуміються під'їзні залізничні колії загальною довжиною 6 204 погонних метра у складі виставочної колії №5 по станції Шпаковка південної залізниці від стика рамного рельса стрілочного переводу №26 до стика хвоста хрестовини стрілочного переводу №21, загальною довжиною 993 погонних метра; два переїзда; улавлюючої колії №8 від стика рамного рельса №9 станцїї Шпаковка Південної залізниці до стрілочного упора, загальною довжиною 89,3 погонних метра; витяжного тупіка колії №11 по станцїї Шпаковка Південної залізниці від хвоста хрестовини стрілочного переводу №26 до тупікового упора, загальною довжиною 205,1 погонних метра; ходової колії 1 від стику світлофору МБ через стрілку №7,2,13,5 до стика рамного рельса стрілочного переводу №5, загальною довжиною 3 363,3п.м; вантажувально-вивантажувальної колії І від стрілки №7 до упора, загальною довжиною 341,2 погонних метра; вивантажувальної колії №2 від стрілки №9 через стрілку №7 до упора, загальною довжиною 359 погонних метра; вантажувально - вивантажувальної колії №3 від стрілки №5 через стрілку №9 до кінця колії, загальною довжиною 479 погонних метра; вантажувально- вивантажувальної колії №4 від стика рамного рельса стрілочного переводу №3 через стрілку №3 до упора, загальною довжиною 212,7 погонних метра; обгінної колії №5 від стрілки №3 до стрілки №1, загальною довжиною 161,4 погонних метра.

Відповідно до умов пункту 12 Договору 2, договір набирає чинності з моменту розірвання (припинення) Договору №2 про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 21.11.2011р. та договору №1 від 21.11.2011р., укладених між ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води " та ТОВ "Пересічанський маслоекстраційний завод", що оформлюється шляхом підписання повноважними представниками сторін та скріплених печатками, Додаткових угод про дострокове розірвання вищевказаних договорів.

Пунктом 13 Договору 2 встановлено термін дії договору до 31.12.2017р.

27.09.2013р. між Державним підприємством В«Південна залізницяВ» (Залізниця) (правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство В«Українська залізницяВ» ) та Приватним акціонерним товариством В«КолосВ» (Власник) було укладено договір про експлуатацію під'їзної залізничної колії №3702 від 27.09.2013р. (т. 1 а.с.13-15 ) (надалі - Договір 1).

Пунктом 1 Договору 1 встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (на правах оренди), що примикає стрілками №1 і №2 до з'єднувальної колії ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" до станції Шпаківка Південної залізниці. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", встановлені навпроти стиків рамних рейок стрілок №1 і №2. Відстань від вістря гостряка стрілки примикання №1 до сигнального знаку "Межа під'їзної колії" складає 4,12п.м., відстань від вістря вістряка стрілки примикання №2 до сигнального знаку "Межа під'їзної колії" складає 4,28п.м.

Відповідно до пункту 2 Договору 1, розгорнута довжина під'їзної колії становить 892,75 погонних метра.

Пунктом 3 Договору 1 встановлено, що у межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами власника зайнято земельну ділянку.

Відповідно до пункту 6 Договору 1, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на станційну колію № 5 або III головну колію станції Шпаківка.

Відповідно до умов пункту 8 Договору 1, про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю по телефону 724-35-41. З під'їзної колії вагони повертаються всією партією одночасно переданою на під'їзду колію. У кількості менше одночасно переданої партії вагони приймаються, якщо до передачі підготовлено всі наявні на під'їзній колії вагони і вантажні операції з ними закінчені. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на станційну колію №5 або ІІІ головну колію станції Шпаківка. Приймання вагонів залізницею здійснюється на колії №5 або ІІІ головній колії станції Шпаклівка.

Пунктом 15 Договору 1 сторони погодили, що Власник колії сплачує Залізниці плату: за подачу, забирання вагонів, за маневрову роботу згідно з Тарифним керівництвом №1; за користування вагонами (контейнерами ) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за складування вантажів або примикання під'їзної колії у смузі відведення; за ділянку землі в смузі відведення; інші збори і плати згідно з Тарифним керівництвом №1.Збори і плати вносяться передоплатою. Для прискорення обробки вагонів Власник колії зобов'язується: відремонтувати колію №2 підприємства. Вик. 4 квартал 2013р.

Відповідно до умов пункту 21 Договору 1, цей договір укладається строком на 4 роки 3 місяці з 02.10.2013р. по 31.12.2017р. включно.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.10.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю В«БМВ ЛізінгВ« (продавець) та Товариством з обмеженою відповідністю В«БерезовкаВ« (покупець) було укладено договір купівлі- продажу нерухомого майна (т.1 а.с.57-58) (надалі - Договір купівлі-продажу ).

Відповідно до пункту 1 Договору купівлі-продажу, продавець передає у власність покупця, а покупець - приймає у власність під'їдні залізничні колії загальною довжиною 5024,8 п.м. (далі-залізничні колії), що знаходяться за адресою: Харківська область, Дергачівський район, с. Березівське, вулиця Березівська, будинок 1-Б. Продаж залізничних колій здійснюється за суму 447 000,60грн. (пункт 2.1. Договору купівлі-продажу).

Пунктом 1.2 Договору купівлі-продажу встановлено, що залізничні колії, що є предметом цього договору, належать продавцю на праві власності , що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, виданими Державним реєстратором ОСОБА_8, Реєстраційної служби Дергачівської служби Дергачівського районного управління юстиції Харківської області 11.09.2013р., індексний номер: 9257557, зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 11.09.2013р., номер запису про право власності 2452829, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 151595863220.

Відповідно до пункту 1.3 Договору купівлі-продажу, продавець свідчить, що залізничні колії, які є предметом цього договору ,на момент його укладання нікому іншому не продані, не подаровані, не відчужені іншим способом, не передані в іпотеку, в спорі та під забороною (арештом) не перебувають, прихованих недоліків, а також прав щодо неї у третіх осіб як в межах ,так і за межами України, немає.

Згідно з умовами пункту 1.5 Договору купівлі-продажу, ці залізничні колії розташовані на земельних ділянках площею 3,0918га кадастровий номер 6322056501:00:000:0579, площею 0,33973 га кадастровий номер 6322056500:04:000:0130, площею 0,6115 га кадастровий номер 6322056500:04:000:0131, площею 0,0140 га кадастровий номер 6322057600:01:000:0535, площею 0,1614га кадастровий номер 6322057600:01:000:0534, які належать ТОВ В«БМВ ЛізінгВ« на підставі Державного акту на право постійного користування землею І-ХР №001058, виданого Пересічанською селищною Радою народних депутатів, відповідно до рішення виконкому Пересічанської селищної Ради народних депутатів від 27.12.201р., зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею №20.

Відповідно до пункту 3.1 Договору купівлі-продажу, залізничні колії разом із технічною документацією передаються покупцю за актом прийому-передачі, який підписується сторонами протягом 5 календарних днів після підписання цього договору.

Пунктами 4.1., 4.2 Договору купівлі-продажу, сторони погодили, що продавець зобов'язаний передати покупцю залізничні колії шляхом підписання акта-прийому передачі у строки, встановлені пунктом 3.2 договору. Покупець зобов'язаний прийняти залізничні колії шляхом прийняття документації технічного характеру та підписання акту прийому-передачі у відповідності з умовами цього договору.

На виконання пункту 3.2 Договору купівлі-продажу, згідно акту передання-приймання нерухомого майна від 08.10.2013р. (т.1 а.с.60) Товариством з обмеженою відповідальністю В«БМВ ЛізінгВ« (продавець) було передано Товариству з обмеженою відповідністю В«БерезовкаВ« (покупець) у власність оригінал технічного паспорту на під'їдні залізничні колії зазначені у договорі.

З наявної в матеріалах справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2013р. №10484410 вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«БерезівкаВ« набуло право власності на під'їзні залізничні колії загальною довжиною 5 024,8 погонних метрів (т.1 а.с.59).

В подальшому, на виконання пункту 1.5 Договору купівлі-продажу, Товариством з обмеженою відповідальністю В«БерезівкаВ« було переоформлено договори на право користування земельними ділянками, які знаходяться під об'єктом права власності під'їзними залізничними коліями загальною довжиною 5024,8 п.м., що підтверджується договором оренди землі укладеним з Пересічанською селищною радою в особі Пересічанського селищного голови ОСОБА_9, 19.03.2015р. на земельну ділянку загальною площею 3,0918га, кадастровий номер 6322056501:00:000:0579 (т.1 а.с.61 - 63), актом приймання-передачі земельної ділянки (т.1 а.с.73), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.76-77); договором оренди землі укладеним з Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області в особі першого заступника голови ОСОБА_10 19.11.2014р. на земельну ділянку загальною площею 0,3973га, кадастровий номер 6322056500:04:000:0130 (т.1 а.с.84-87), актом передачі-прийому земельної ділянки до договору оренди (т.1 а.с.88), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1 а.с.89-90); договором оренди землі укладеним з Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області в особі першого заступника голови ОСОБА_10 19.11.2014р. на земельну ділянку загальною площею 0,6115га, кадастровий номер 6322056500:04:000:0131 (т.1 а.с.78-81), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.82-83); договором оренди землі укладеним з Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області в особі першого заступника голови ОСОБА_10 19.11.2014р. на земельну ділянку загальною площею 0,0140га, кадастровий номер 6322057600:01:000:0535 (т.1 а.с.97-100), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т.1 а.с.101-102);договором оренди землі укладеним з Дергачівською районною державною адміністрацією Харківської області в особі першого заступника голови ОСОБА_10 19.11.2014р. на земельну ділянку загальною площею 0,1614га, кадастровий номер 6322057600:01:000:0534 (т. 1 а.с.91-94), копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (т. 1 а.с.95-96).

17.04.2015р. директором ТОВ В«БерезівкаВ« було направлено ОСОБА_7 В«КолосВ« повідомлення вих.№2-04 про зупинення руху по під'їзній залізничній колії (т. 1 а.с.20), у зв'язку з тим, що під'їзна залізнична колія, що експлуатується ОСОБА_7 В«КолосВ« на підставі договору №2 від 01.07.2013р., є власністю ТОВ В«БерезівкаВ« на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №4197 від 08.10.2013р., ТОВ В«БерезівкаВ« не має жодних господарсько-правових відносин з ОСОБА_7 В«КолосВ« . Також, повідомляло про те, що під'їзна залізнична колія, що експлуатується ОСОБА_7 В«КолосВ« є аварійною та для подальшого її експлуатування потребується відстеження та підтримання її технічного стану, вимагали зупинити рух на під'їзній залізничній колії для запобігання виникнення нещасних випадків та аварій, та було запропоновано переглянути умови експлуатації залізничної колії з новим власником ТОВ В«БерезівкаВ« .

Листом вих.№289 (т.1 а.с.23) від 20.04.2015р. директор ОСОБА_7 В«КолосВ« повідомив позивача про те, що експлуатація залізничної колії здійснюється в рамках діючого договору укладеного з ТОВ В«Завод В«Березовські мінеральні водиВ« від 01.07.2013р. №2, жодної інформації щодо переходу права власності на залізничну колію Товариству з обмеженою відповідальністю В«БерезівкаВ« ОСОБА_7 В«КолосВ« надано не було.

Листом від 27.07.2015р. вих.№01-07 (т.1 а.с.21-22) ТОВ В«БерезівкаВ« повідомило директора ОСОБА_7 В«КолосВ« , про те що, під'їзні залізничні колії загальною довжиною 5024,8 п.м. у складі виставочної колії №5 було придбано позивачем у ТОВ В«БМВ ЛізінгВ« на підставі договору купівлі-продажу №4197 від 08.10.2013р., право приватної власності на вищезазначені колії також підтверджується копією витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно (належним чином засвідчена копія була додана до листа). Крім того, позивач зазначав, що договір № 2 від 01.07.2013р. укладений між ОСОБА_7 В«КолосВ« та ТОВ В«Завод В«Березовські мінеральні водиВ« , на підставі якого ТОВ В«Завод В«Березовські мінеральні водиВ« мало юридичні підстави надавати колії в експлуатацію, розірвано на підставі додаткової угоди та повідомив ОСОБА_7 В«КолосВ« про відсутність намірів здавання в оренду або будь-який інший вид користування під'їзної колії.

У листі від 04.08.2015р. вих.№514 (т.1 а.с. 24) ОСОБА_7 В«КолосВ« було повідомлено ТОВ В«БерезівкаВ« , про те, що копія договору від 4178 від 08.10.2013р (на підставі якого позивач набув право власності) носить виключно інформативний характер, оскільки зі змісту вказаного договору не вбачається які саме під'їдні залізничні колії передано у власність.

ТОВ В«БерезівкаВ« звернулось з листом вих.№4-11 від 23.11.2015р. (т.1 а.с.16) до начальника відокремленого підрозділу Харківська дирекція залізничних перевезень Державного підприємства В«Піденної залізниціВ« , в якому повідомляло про те, що ході проведення обстеження під'їзної колії, що належить позивачу, у складі комісії, що була призначена на 20.11.2015р. за листом ОСОБА_7 В«КолосВ« щодо усунення виявлених зауважень було встановлено факт існування договору на експлуатацію під'їзної залізничної колії ОСОБА_7 В«КолосВ« та Південної залізниці, та просило надати копію цього договору.

24.11.2015р. позивач звернувся з вимогою вих.№30 (т.1 а.с.30-32) до Харківської дирекції залізничних перевезень Держаного підприємства В«Південна залізницяВ« про розірвання договірних відносин з ОСОБА_7 В«КолосВ« , як з неналежним користувачем під'їзної залізничної колії.

Листом від 29.02.2016р. вих.№ ДП-2-06-09/84 (т.1 а.с.151-152) ОСОБА_6 філією Південної залізниці виробничого підрозділу Харківська дирекція залізничних перевезень було направлено ОСОБА_7 В«КолосВ« додаткову угоду про розірвання договору від 27.09.2013р. №3702 про експлуатацію залізничної колії, у зв'язку з відсутністю між ТОВ В«БерезівкаВ« та ОСОБА_7 В«КолосВ« будь яких господарсько-правових відносин.

08.10.2015р. ТОВ В«БерезівкаВ« звернулось до господарського суду з позовною заявою до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору про експлуатацію залізничної під'їзної залізничної колії від 01.07.2013р. №2 укладеного між ОСОБА_7 В«КолосВ« та ТОВ В«Завод В«Березовські мінеральні водиВ« , та надання тлумачення змісту вказаного договору.

Рішенням господарського суду від 03.11.2015р. у справі №922/4679/15 залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. та Вищого господарського суду України від 29.03.2016р. визнано недійсним договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 01.07.2013р. №2 з тих підстав, що власником зазначеної у договорі залізничної колії на момент укладення договору №2 було ТОВ В«БМВ лізингВ» , отже ТОВ В«Завод В«Березовські мінеральні водиВ« не мало права на укладення спірного договору, оскільки не було її власником.

16.02.2016р. Товариство з обмеженою відповідальністю В«БерезівкаВ« звернулось до господарського суду Харківської області з позовом (з урахуванням заяви про зміну позовних вимог (т.1 а.с.185-186)) про припинення договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.07.2013р., укладеного між Державним підприємством "Південна залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Колос".

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що не має можливості використовувати належне йому на праві власності майно за його призначенням, в зв'язку з чим просив суд припинити договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.09.2013р., укладений між Державним підприємством "Південна залізниця" та Приватним акціонерним товариством "ОСОБА_7.".

Рішенням господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі №922/556/16 позовні вимоги задоволено частково.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України та статті 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За приписами статті 623 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина 4 статті 202 Цивільного кодексу України).

Отже, двостороннім правочинам притаманна наявність взаємоузгодженого волевиявлення двох осіб, спрямованого на виникнення єдиного правового результату, покликаного забезпечити реалізацію загальної чи самостійної мети кожної з цих осіб.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України, частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами законодавства України. Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".

Відповідно до частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 4 статті 307 Господарського кодексу України визначено, що порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про залізничний транспорт" та статтею 64 Статуту залізниць України, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією, і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності.

Під'їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Статтею 1 Закону України „Про залізничний транспорт" визначено поняття під'їзної колії, якою є залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 3 Закону України „Про залізничний транспорт", законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Загальні правові положення щодо експлуатаційної роботи на залізничних під'їзних коліях, взаємовідносин залізниць і власників колій встановлені статтею 21 Закону України "Про залізничний транспорт" і у розділі 4 Статуту залізниць.

Приписами статті 21 Закону України В«Про залізничний транспортВ» встановлено, що відносини підприємств залізничного транспорту з власниками залізничних під'їзних колій, порядок і умови експлуатації цих колій, обігу рухомого складу, що не належить до залізничного транспорту загального користування, визначаються Статутом залізниць України та укладеними на його основі договорами. Власники залізничних під'їзних колій, споруд та устаткування, вантажно-розвантажувальних комплексів, які не належать до залізничного транспорту загального користування за своїми пропускними і вантажопереробними можливостями, повинні забезпечувати необхідні обсяги перевезень, навантаження і розвантаження транспортних засобів, їх зберігання та ефективне використання. Власники залізничних під'їзних колій здійснюють їх утримання на рівні, що забезпечує безпеку виконання робіт, ефективне використання рухомого складу, збереження вагонного парку вантажу, який перевозиться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. №457 (зі змінами та доповненнями) затверджено Статут залізниць України (надалі - Статут залізниць).

Відповідно до частини 1 статті 71 Статуту залізниць, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором, в якому має бути обумовлений зміст взаємних зобов'язань сторін з урахуванням особливостей експлуатаційної роботи на під'їзній колії.

Частиною 4 статті 71 Статуту залізниць та пунктом 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій встановлено, що взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором на експлуатацію залізничної колії або договором на подачу та забирання вагонів.

Відповідно до частини 4 статті 307 Господарського кодексу України, порядок укладення довгострокових договорів встановлюється відповідними транспортними кодексами, транспортними статутами або правилами перевезень. Саме такими договорами є договори про експлуатацію під'їзної колії та договори про подачу та забирання вагонів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Статуту залізниць, термін дії договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії визначається сторонами. У випадку зміни технологічного устаткування або технології роботи станції чи залізничної під'їзної колії окремі пункти договору або увесь договір за вимогами однієї із сторін можуть бути переглянуті до закінчення терміну його дії.

Відповідно до статті 2 Статуту залізниць, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Згідно зі статтею 5 Статуту залізниць, на підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644 затверджено Правила обслуговування залізничних під'їзних колій (статті 12, 64-77 Статуту) (надалі - Правила).

Відповідно до пункту 1.1. Статуту залізниць, до залізничних під'їзних колій належать колії, що з'єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і належать підприємствам, підприємцям, організаціям, установам, незалежно від форм власності, а також громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.1 Правил, Договори про експлуатацію під'їзних колій укладаються між залізницею і власниками під'їзних колій у разі обслуговування під'їзної колії власним або орендованим локомотивом.

Пунктом 2.7 Правил встановлено, що відповідальність перед залізницею за користування вагонами контрагентом несе підприємство, якому належить залізнична під'їзна колія.

Відповідно до пункту 3.3 Правил, до укладення нового договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії (договору про подачу та забирання вагонів) власник колії та його контрагенти зобов'язані надати залізниці копії Статуту підприємства, документів, які засвідчують право підприємницької діяльності, та документи, які підтверджують право власності на залізничну під'їзну колію.

Відповідно до частини 2 статті 77 Статуту залізниць, договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії і договір про подачу і забирання вагонів укладаються між залізницею або відповідною уповноваженою начальником залізниці організацією та підприємством, якому належить під'їзна колія.

Отже, обов'язковою вимогою для укладання договорів на експлуатацію залізничної під'їзної колії є належність (право користування) під'їзної колії суб'єкту господарювання.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 27.09.2013р. між Державним підприємством В«Південна залізницяВ» правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство В«Українська залізницяВ» та Приватним акціонерним товариством В«КолосВ» було укладено оспорюваний договір про експлуатацію під'їзної залізничної колії № 3702 від 27.09.2013 р. строком на 4 роки 3 місяця з 02.10.2013р. по 31.12.2017р.

Пунктом 1 Договору 1 встановлено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під'їзна колія, яка належить власнику (на правах оренди), що примикає стрілками №1 і №2 до з'єднувальної колії ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" до станції Шпаківка Південної залізниці. Межею під'їзної колії є сигнальні знаки "Межа під'їзної колії", встановлені навпроти стиків рамних рейок стрілок №1 і №2. Відстань від вістря гостряка стрілки примикання №1 до сигнального знаку "Межа під'їзної колії" складає 4,12п.м., відстань від вістря вістряка стрілки примикання №2 до сигнального знаку "Межа під'їзної колії" складає 4,28п.м.

Відповідно до пункту 2 Договору 1, розгорнута довжина під'їзної колії становить 892,75 погонних метра.

Пунктом 3 Договору 1 встановлено, що у межах смуги відведення залізниці під'їзною колією і спорудами власника зайнято земельну ділянку.

Відповідно до пункту 6 Договору 1, вагони для під'їзної колії подаються локомотивом залізниці на станційну колію № 5 або III головну колію станції Шпаківка.

Відповідно до умов пункту 8 Договору 1, про готовність вагонів до забирання власник колії повідомляє залізницю по телефону 724- 35-41. З під'їзної колії вагони повертаються всією партією одночасно переданою на під'їзду колію. У кількості менше одночасно переданої партії вагони приймаються, якщо до передачі підготовлено всі наявні на під'їзній колії вагони і вантажні операції з ними закінчені. Партії вагонів, що повертаються з під'їзної колії, формуються згідно ПТЕ і доставляються локомотивом власника колії на станційну колію №5 або ІІІ головну колію станції Шпаківка. Приймання вагонів залізницею здійснюється на колії №5 або ІІІ головній колії станції Шпаклівка.

Пунктом 15 Договору 1 сторони погодили, що Власник колії сплачує Залізниці плату: за подачу, забирання вагонів, за маневрову роботу згідно з Тарифним керівництвом №1; за користування вагонами (контейнерами ) згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за складування вантажів або примикання під'їзної колії у смузі відведення; за ділянку землі в смузі відведення; інші збори і плати згідно з Тарифним керівництвом №1.Збори і плати вносяться передоплатою. Для прискорення обробки вагонів Власник колії зобов'язується: відремонтувати колію №2 підприємства. Вик. 4 квартал 2013р.

Відповідно до умов пункту 21 Договору 1, цей договір укладено строком на 4 роки 3 місяці з 02.10.2013р. по 31.12.2017р. включно.

Рішенням господарського суду від 03.11.2015р. у справі №922/4679/15 (т. 1 а.с.33-42) залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. (т.1 а.с.43-55) та Вищого господарського суду України від 29.03.2016р. визнано недійсним договір про експлуатацію залізничної під'їзної залізничної колії від 01.07.2013р. №2 укладений між Приватним акціонерним товариством „Колос'' та Товариством з обмеженою відповідальністю "Березівські мінеральні води" та встановлено, що:

В» 01.09.2012р. між TOB В«БМВ лізингВ» (Орендодавець) та TOB В«Завод В«Березівські мінеральні водиВ» (Орендатор) було укладено договір оренди № ЖД-1, відповідно до якого TOB В«БМВ лізингВ» передав, а TOB В«Завод В«Березівські мінеральні водиВ» прийняв у строкове платне володіння та користування залізничні колії загальною довжиною 6 407,40 п.м.

Відповідно до пункту 7.2. Договору оренди № ЖД-1 від 01.09.2012 року: В«Строк дії Договору - до 31.12.2013 рокуВ» .

01.09.2013р. між TOB В«БМВ лізингВ» та TOB В«Завод В«Березівські мінеральні водиВ» було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору оренди № ЖД-1 від 01.09.2012р., згідно з якою сторони домовились пункт 7.2. розділу 7 Договору оренди В«Строк дії договору та умови зміни, розірвання договору: В«Строк дії договору дійсного Договору - до 01.08.2015 рокуВ» , також сторони домовились доповнити розділ 8 Договору В«Особливі умовиВ» пунктом 8.5., який викласти у наступній редакції: В«У випадку зміни власника під'їзної колії, даний Договір не припиняє своєї діїВ» . Всі інші умови договору залишені без зміни.

01.07.2013р. між Приватним акціонерним товариством „Колос'' та Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Березівські мінеральні води" укладено Договір № 2 про експлуатацію залізничної під'їзної колії.

Рішенням господарського суду від 03.11.2015р. у справі №922/4679/15 залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. та Вищого господарського суду України від 29.03.2016р. також встановлено:

- що обов'язковою вимогою для укладення договорів на експлуатацію залізничної під'їзної колії є належність під'їзної колії суб'єкту господарювання, проте, будь - які документи, які б свідчили про належність ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води." під'їзної колії, щодо якої укладено оспорюваний договір, в матеріалах справи відсутні.

- у спірному договорі ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" визначено, як власника залізничної під'їзної колії, хоча ТОВ "Завод "Березівські мінеральні води" на момент укладання договору на експлуатацію залізничної під'їзної колії №2 від 01.07.2013 року був орендарем спірної колії.

- власником залізничної під'їзної колії на момент укладання договору №2 від 01.07.2011р. був TOB В«БМВ лізингВ» , право власності якого підтверджується рішенням господарського суду Харківської області.

Відповідно до частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарський, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, тобто мають преюдиційне значення.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Отже, рішенням господарського суду від 03.11.2015р. у справі №922/4679/15 залишеним без змін постановами Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. та Вищого господарського суду України від 29.03.2016р. визнано недійсним договір про експлуатацію залізничної під'їзної залізничної колії від 01.07.2013р. №2 з тих підстав, що ТОВ В«Завод В«Березовські мінеральні водиВ« не мало права на укладення спірного договору, оскільки не було власником під'їзної залізничної колії зазначеної в договорі.

Колегія суддів, досліджуючи наявну в матеріалах справи технічну документацію, встановила, що спірний договір було укладено між Державним підприємством В«Південна залізницяВ» та Приватним акціонерним товариством В«КолосВ» (відповідача у справі) щодо під'їзних залізничних колій, які належать ОСОБА_7 В«КолосВ» та ТОВ В«БерезівкаВ« .

Як вбачається з копії свідоцтва про право власності не нерухоме майно, яке розташоване за адресою: Харківська область, Дергачівський район, смт Пересічна, вул. Центральна, б № 1 від 17.02.2012р. виданого на підставі Рішення Виконкому Пересічанської селищної ради № 22 від 16.02.2012р. (т.2 а.с. 21) та доповнення до свідоцтва про правло власності (т.1 а.с.22), ОСОБА_7 "Колос" належить під'їзна колія.

Відповідно до пояснювальної записки до Технічного паспорту залізничної під'їзної колії ОСОБА_7 "Колос" по станції Шпаківка Південної залізниці 01-13- СМП-164-ТП (т.1 а.с. 25-26) та маштабного плану під'їзної колії М:1:1000 (т. 1 а.с.36-37), ОСОБА_7 "Колос" належать під'їзна колія, межею якої є сигнальні знаки В«межа під'їзної коліїВ» , що встановлені напроти стиків рамних рейок стрілок № 1 і № 2, в склад якої входять під'їзні колії за №№ 1,2,3,4. Межею під'їзної колії підприємства є сигнальні знаки В«Межа під'їзної коліїВ» , що встановлені навпроти стиків рамних рейок стрілок №1 і №2.

З наявної в матеріалах справи копії Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2013р. №10484410 (т.1 а.с.59) вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю В«БерезівкаВ« набуло право власності на під'їзні залізничні колії, які знаходиться за адресою Харківська область, Дергачівський район, сщ. Березівське, вул. Березівська, будинок 1 Б, загальною довжиною 5 024,8 погонних метрів, на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна №4197 від 08.10.2013р.

Склад під'їзної залізничної копії підтверджується Технічним паспортом, виданим КП В«БТІ ДРРВ» № 3-470 від 03.09.2013р., власник ТОВ В«БерезівкаВ» (попередній власник - ТОВ В«БМВ лізингВ» ) (т.1 а.с.103-121) та Технічним паспортом під'їзної залізничної колії ТОВ В«БерезівкаВ» на ст. Шпаківка Південної залізниці (арх. № 312/15) (т.2 а.с.37-53) (надалі - Технічний паспорт), з якого вбачається, що під'їзна колія ТОВ В«БерезівкаВ» складається:

- ходової колії № 1, від ізольованого стику маневрового світлофора МБ через стрілки 1,2,13,5 до стику рамної рейки стрілочного переводу 5, загальною довжиною -3363,30м, примикає до ст. Шпаківка стрілочним переводом 13 до ділянки колії між стрілками 11 та 17. Знак В«Межа під'їзної коліїВ» встановлено на відстані 169,30м. від вістря вістряка стрілочного переводу 13. По існуючій колії повна довжина -3176,80м., корисна, з заняттям стрілок 1,2,13,5 - 3176м.

- виставочної колії № 5, по станції Шпаківка Південої залізниці від стику хвоста хрестовини стрілочного переводу № 21 до стику рамної рейки стрілочного переводу 26 примикає до ст. Шпаківка, з одного боку стрілочним переводом 21-до ділянки колії між стрілочними переводами 17 та 25 . Знак В«Межа під'їзної коліїВ» встановлено на відстані 30.6 м. від вістря стрілочного переводу 21.З другого боку, через стрілочний перевід 26, стрілочним переводом 24 до прийомо-відправочної колії ІІІ. Знак В«Межа під'їзної коліїВ» встановлено на відстані 84.5м. від вістря стрілочного переводу 24. Стрілки 21,26 - власність ПЧ-7 Південної залізниці. По всій довжині коліїї накладки, які скріплюють рейки, демонтовані. Повна довжина - 969.60м., корисна - 849.00м.

- уловлюючої колії 8,

- витяжного тупика колії 11, вантажно-вивантажувальної колії 4, обгінної колії 5.

Межею під'їзної ходової залізничної колії 1 є сигнальний знак В«Межа під'їзної залізничної коліїВ» , який встановлено проти ізольованого стику маневрового світлофору МБ на відстані 4.2м. від вістря вістряка стрілки 9 по рамній рейці.

До колії 1 примикає, серед інших, під'їзна залізнична колія ОСОБА_7 В«КолосВ» стрілками № 1ПК 20+84,00 та № 2 ПК 21 +56,10, які є власністю ОСОБА_7 В«КолосВ» . Межею виставочної колії 5 по ст. Шпаківка Південної залізниці з одного боку, є сигнальний знак В«Межа під'їзної залізничної коліїВ» , який встановлено проти стику хвоста хрестовини на відстані 30,60 м. від вістря вістряка стрілочного переводу № 21, а з другого боку є сигнальний знак В«Межа під'їзної залізничної коліїВ» , який встановлено проти стику рамної рейки на відстані 4.3 м. від вістря вістряка стрілочного переводу №26.

Відповідно до пункту 3.5. Технічного паспорту (Стрілочні переводи) , під'їзна колія ТОВ В«БерезівкаВ» взаємодіє:

Колія 1 - (стрілочні переводи №1 та №2 - власність ОСОБА_7 "Колос") , №13 - власність МПО В«АргоВ» , №5 - власність ТОВ В«БМВ ЛізінгВ»

Колія №5 - стрілочний перевід №21 - власність ПЧ-7 Південної залізниці.

Колія №8 - (стрілочний перевід №9 - власність ТОВ В«БерезівкаВ» ).

Колія №11 - стрілочний перевід №26 - власність ПЧ-7 Південної залізниці.

Колія №4 - стрілочні переводи №1 та №3 - власність ТОВ В«БерезівкаВ» демонтовані. Стрілочний перевід №5 - власність ТОВ В«БМВ ЛізінгВ» , демонтований .

Як вбачається з матеріалів справи, про набуття права власності та припинення користування під'їзної залізничної колії №5 позивачем було неодноразово повідомлено ОСОБА_7 В«КолосВ» листами від 17.04.2015р. вих.№2-04(т.1 а.с.20, від 27.07.2015р. вих..№01-07 (т.1 а.с. 21-22) та ОСОБА_5 акціонерне товариство В«Українська залізницяВ« листами від 23.11.2015р. вих.№4-11 (т.1 а.с.16), від 24.11.2015р. вих.№30 (т.1 а.с.30-32).

Отже, колегія суддів зазначає, що господарський суд першої інстанції вірно визначив власників колій, а саме:

Державне підприємство В«Південна залізницяВ» , реорганізовано у ОСОБА_5 акціонерне товариство В«Українська залізницяВ« - ІІІ головної колії станції Шпаківка,

ОСОБА_7 В«КолосВ» - під'їзної колії, межею якої є сигнальні знаки В«Межи під'їзної коліїВ» , що встановлені напроти стиків рамних рейок стрілок № 1 та № 2, до складу якої входять колії №1,2,3 та 4,

ТОВ В«БерезівкаВ» - під'їзної колії у складі ходової колії № 1, виставочної колії № 5, уловлюючої колії 8, витяжного тупика колії 11, вантажно-вивантажувальної колії 4, обгінної колії 5 (демонтована).

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт зазначає, що предметом оспорюваного договору є експлуатація саме належної на праві власності ОСОБА_7 В«КолосВ» під'їзної колії.

Правилами технічної експлуатації залізниць України визначено терміни, що застосовуються в правилах технічної експлуатації залізниць України, зокрема станційна колії - колії у межах станцій - головні, приймально-відправні, сортувальні, вантажно-вивантажувальні, витяжні, деповські (локомотивного та вагонного господарства), з'єднувальні (що з'єднують окремі парки на станції, що ведуть до контейнерних пунктів, паливних складів, баз, сортувальних платформ ,до пунктів очищення, промивки, дезинфекції вагонів, ремонту рухомого складу та виконання інших операцій), а також інші колії, призначення який визначається операціями, що проводяться на них.

Отже, згідно вищенаведених роз'яснень, до станційних колій також відноситься і виставочна колія № 5, яка належить позивачу ТОВ В«БерезівкаВ» .

Крім того, апелянт зазначає, що пункти 6, 8 оспорюваного договору містять посилання на ІІІ головну колію і станційну колію №5 виключно з точки зору технічної можливості подання та прибирання вагонів.

Проте, колегія суддів, не погоджується з вказаними твердженнями апелянта, оскільки, як було зазначено вище, виставочна колія №5 (станційна колія №5) - від стика рамного рельса стрілочного переводу №26 до стика хвоста хрестовини стрілочного переводу №21 належить позивачу, Публічному акціонерному товариству В«Українська залізницяВ« належать стрілочні переводи №21 та №26, як вбачається з Загальної схеми під'їзних залізничних колій ТОВ В«БерезівкаВ» стрілочний перевод №21 та №26 знаходиться на виставочній колії №5, отже, у будь-якому разі ОСОБА_7 В«КолосВ» необхідно здійснювати рух через вказану колію.

З огляду на вищенаведене вбачається, що між відповідачами у справі було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії від 27.09.2013р. №3702 та колії №5, яка не належить ОСОБА_7 В«КолосВ» , а належить ТОВ В«БерезівкаВ» - на теперішній час, а на момент його укладання ТОВ В«БМВ ЛізингВ» .

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Харківської області про часткове задоволення позовних вимог.

Щодо доводів апелянта, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

ОСОБА_7 приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Приписами статті 391 Цивільного кодексу України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні їм права користування та розпорядження своїм майном.

При цьому, якщо майно знаходиться у володінні позивача, його право на майно захищається презумпцією правомірності фактичного володіння.

Крім того, згідно статті 3 Конституції України, людина, її життя і здоров'я, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР, кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (стаття 4 Цивільного процесуального кодексу України).

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликане поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначав, що відповідачами у справі було укладено договір про експлуатацію залізничної під'їзної колії, предметом якого є залізнична колія, яка їм не належить, а належить на праві власності ТОВ В«БерезівкаВ» , що є порушенням його прав власника та є підставою для реалізації права на судовий захист.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 Цивільного кодексу України.

У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічна за змістом правова норма викладена в статті 20 Господарського кодексу України.

Зі змісту частини 3 статті 16 Цивільного кодексу України вбачається, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, який повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб, не передбачений законом, зокрема статті 16 Цивільного кодексу України, але який є ефективним засобом захисту, тобто таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Такої правової позиції дотримується Верховний Суд України у постанові від 21.05.2012р. у справі №6-20цс11.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що вимоги позивача щодо припинення договору про експлуатацію залізничної під'їзної колії № 3702 від 27.07.2013р., укладеного між Державним підприємством "Південна залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Колос", в частині, що стосується експлуатації залізничної під'їзної колії №5, підлягають задоволенню.

Судова колегія також відхиляє доводи апелянта, що господарським судом першої інстанції було порушено положення частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в оскаржуваному рішенні суд посилається на як доведені обставини, що були встановлені судовими рішеннями у справі №922/4679/15, проте дія вказаних рішень була зупинена Ухвалою Вищого господарського суду України від 26.02.2016р. з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 115 Господарського процесуального кодексу України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р. у справ№922/4679/15 рішенням господарського суду Харківської області від 03.11.2015р. залишено без змін.

Пунктом 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом;

Не надається преюдиціального значення також обставинам, зазначеним: у скасованих судових рішеннях (а в разі часткового скасування таких рішень - у скасованих їх частинах); у судових рішеннях касаційної інстанції, оскільки останню не наділено правом, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини і вирішувати питання, пов'язані з доказуванням (частина друга статті 111 - 7 Господарського процесуального кодексу України), - за винятком випадків, коли касаційна інстанція, скасувавши рішення попередніх судових інстанцій, прийняла нове рішення на підставі встановлених ними обставин.

Ухвалою Вищого господарського суду від 22.02.2016р. у справі №922/4679/15 було прийнято до розгляду касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Колос" до розгляду.

Відповідно до статті 121-1 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції за заявою сторони чи прокурора або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення господарського суду до закінчення його перегляду в порядку касації.

Ухвалою Вищого господарського суду від 26.02.2016р. у справі №922/4679/15 було зупинено виконання рішення господарського суду Харківської області від 03.11.2015р. та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 18.01.2016р.

Проте, на момент розгляду даної справи господарським судом першої інстанції, рішення у справі № 922/4679/15 набрало законної сили та не було скасовано, отже обставини, встановлені у зазначеному рішенні, мають преюдиціальне значення.

З аналізу вищенаведених норм також вбачається, що поняття зупинення виконання рішення та набрання рішенням законної сили мають різну правову природу, а отже вказані поняття не можна ототожнювати.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі № 922/556/16 - скасуванню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, п.2 ст.103, п.4, ч.1 ст.104, ст.105, 106 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Колос" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 24.03.2016р. у справі №922/556/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Припинити договір про експлуатацію під'їзної залізничної колії від 27.09.2013р. №3702, укладений між Державним підприємством В«Південна залізницяВ» , правонаступником якого є ОСОБА_5 акціонерне товариство "Українська залізниця" та Приватним акціонерним товариством "Колос", в частині, що стосується експлуатації станційної колії №5.

В решті позову - відмовити.

Повний текст постанови складено 14 червня 2016р.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Лакіза В.В.

Суддя Плахов О.В.