Ухвала

від 08.06.2016 по справі 761/15414/16-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД м. КИЄВА

У Х В А Л А

Іменем України

8 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

при секретарі судового засідання ОСОБА_4 ,

переглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження за апеляційною скаргою власника майна ФОП ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року,

за участю прокурора ОСОБА_6

власника майна ОСОБА_5

представника власника майна ОСОБА_7 ,

у с т а н о в и л а:

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні, внесеному 10.06.2015 року до ЄРДР під №12015110280000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 20 квітня 2016 року за адресою АДРЕСА_1 , майно: грошові кошти в сумі 2 320 гривень; грошові кошти в сумі 7 100 доларів США; електронний термінал з написом Відділення №1704; охоронні пломби Банксил у кількості 20 штук; електронний пристрій для рахування коштів №442339; платіжну картку Альфа-Банку № НОМЕР_1 .

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого підлягає задоволенню, оскільки містить достатньо правових підстав для арешту майна.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції власник майна ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 27 квітня 2016 року у справі №761/15414/16-к, якою було накладено арешт на майно скасувати та ухвалити нову ухвалу.

Мотивуючи свої доводи, викладені в апеляційній скарзі власник майна вказує, що слідчий в своєму клопотанні не виклав доводи, які є достатніми для прийняття такого рішення як накладання арешту на майно, при цьому на його думку обшук, на підставі якого вилучили майно, не дав результатів, які можливо використати для накладання арешту на майно, в тому числі кошти на які було накладено арешт. Також звертає увагу, що суд не викликав власника майна для надання пояснень, які стосуються майна та можливості накладення арешту на це майно та не перевірив наявність зв`язку між власником майна та Ставищенським житлово-комунальним підприємством, або ТОВ «Укрторг-2014, ТОВ «Укрстрім». Крім того вказує, що слідчий суддя не з`ясував перед арештом майна джерела походження коштів, на які слідчий просив накласти арешт, отже відсутнє будь-яке мотивування в ухвалі щодо підстав накладення арешту на майно, а лише зроблено загальні посилання на КПК України, тим самим необґрунтовано необхідність накладання арешту на тимчасово вилучене майно.

Одночасно, апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 27.04.2016 р. В обґрунтування поважності причин пропуску встановленого законом строку на апеляційне оскарження апелянт вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без виклику власника майна, а про наявність ухвали він дізнався лише 23.05.2016 р.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та представника власника майна, які підтримали вимоги поданої апеляційної скарги та просили її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора, який не заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, при цьому строк на оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 395 КПК України ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення. Згідно з частиною 3 зазначеної статті, якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що ухвалу суду від 27.04.2016 року було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження має бути поновлений, оскільки він був пропущений з поважних причин.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні органу досудового розслідування в особі слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотримались.

Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів справи, слідчим управлінням ГУ Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12015110280000138 від 10.06.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України.

Під час досудового розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що начальник Ставищенського житлово-комунального підприємства ОСОБА_9 будучи службовою особою, діючи умисно, з корисливих мотивів, достовірно усвідомлюючи, що ТОВ «Укрторг-2014» (код ЄДРПОУ 39176482) та ТОВ «Укрстрім» (код ЄДРПОУ 38703786) робіт за договорами підряду не виконували, і виконати не могли, перерахував на рахунки вказаних товариств кошти комунального підприємства, чим спричинив збитки.

21.04.2016 р. старший слідчий в особливо важливих справах ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , за погодженням із прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР під №12015110280000138 від 10.06.2015 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна, під час проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 6.

27.04.2016 р. ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва вказане клопотання слідчого було задоволено.

Разом з тим, виходячи з встановлених органом досудового розслідування обставин кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до помилкового та передчасного висновку про необхідність накласти арешт на тимчасово вилучене майно, вилучене під час проведення обшуку в нежитловому приміщенні за адресою: м. Київ, вул. Зоологічна, 6.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

При цьому слідчий суддя вказаної норми закону не дотримався, оскільки посилання слідчого судді на ту обставину, що вказане майно відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 167 КПК України не містить під собою правового підґрунтя, оскільки відповідно до вимог чинного кримінального процесуального закону, а саме ст. 170 КПК України (в редакції, яка набрала чинності 18.02.2016 р.), взагалі не передбачено відповідності арештованого майна критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, як підстави для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна. В свою чергу, слідчий суддя не звернув увагу на вказаний факт та зазначив, що майно підлягає арешту, оскільки має ознаки, визначені ч. 2 ст. 167 КПК України є знаряддям вчинення злочину та його предметом.

Окрім цього, посилання слідчого судді на ст. 170 КПК України, як на підставу для накладення арешту на тимчасово вилучене майно належним чином необґрунтовано та невмотивовано, а є тільки звичайним посиланням на відповідну норму закону, в редакції яка також втратила чинність. Слідчим суддею не дано належну оцінку тому, що клопотання слідчого про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Взагалі, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, ухвала слідчого судді щодо накладення арешту на тимчасово вилучене майно є цілком формальною, необґрунтованою, невмотивованою, винесеною без належного об`єктивного з`ясування обставин кримінального провадження.

Відповідно до п. п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. При цьому згідно до п. п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Враховуючи викладене мотивування клопотання, слідчий в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Вказані обставини вплинули і на те, що належним чином не було встановлено, як в ухвалі слідчого судді, так і в клопотанні слідчого, правової підстави для накладення арешту на тимчасово вилучене майно.

Так, визначаючи правову підставу для накладення арешту на майно, слідчий суддя місцевого суду, в постановленій ним ухвалі, послався на вимоги ст. 98, 132, 170 КПК України, при цьому з посиланням на завдання арешту, без обгрунтування підстав задоволення клопотання слідчого відповідно до встановлених конкретних обставин кримінального провадження, з урахуванням вказаних норм закону.

Разом з тим, згідно норм Глави 10 та Глави 17 КПК України, правові підстави, з яких слідчим вноситься клопотання про накладення арешту, та відповідно накладається арешт слідчим суддею, мають співвідноситися з обставинами кримінального провадження.

Однак, в ухвалі слідчий суддя суду першої інстанції, взагалі не обґрунтував, яким саме чином тимчасово вилучене майно може бути предметом злочину, стосовно якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

З урахуванням викладеного, а саме того, що за матеріалами клопотання неможливо чітко встановити тих обставин, яке відношення тимчасово вилучене майно має до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, апеляційний суд вважає, що у даному кримінальному провадженні слідчий не довів необхідності у накладенні арешту натимчасово вилучене під час обшуку 20 квітня 2016 року за адресою АДРЕСА_1 , майно: грошові кошти в сумі 2 320 гривень; грошові кошти в сумі 7 100 доларів США; електронний термінал з написом Відділення №1704; охоронні пломби Банксил у кількості 20 штук; електронний пристрій для рахування коштів №442339; платіжну картку Альфа-Банку № НОМЕР_1 , що відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України мало стати підставою для відмови у задоволенні клопотання, однак безпідставно не було зроблено слідчим суддею.

Крім цього, слід наголосити, що мали місце й інші істотні порушення кримінального процесуального закону слідчим суддею при розгляді клопотання слідчого.

Так, відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого про арешт майна розглядається за участю власника майна. При цьому, клопотання слідчого може бути розглянуто без повідомлення власника майна, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. Така необхідність завжди має бути об`єктивно обґрунтована з метою недопущення порушення права на захист особи та забезпечення змагальності, всебічності судового розгляду.

Зокрема відповідна необхідність може обумовлюватися наявністю обґрунтованої підозри, що власник майна в разі повідомлення про наміри накласти арешт на його майно може сховати, знищити чи відчужити майно.

В будь-якому випадку слідчий повинен мотивувати необхідність розгляду клопотання без повідомлення власника майна, а слідчий суддя переконатися, що таке мотивування є обґрунтованим.

Однак, слідчий суддя прийняв рішення про необхідність розгляду клопотання слідчого про арешт майна без повідомлення власника майна, жодним чином не мотивував своє рішення наявністю об`єктивних для цього підстав.

Таким чином, розгляд клопотання було проведено з порушенням права власника майна на захист, про що в своїй апеляційній скарзі також зазначає власник майна, що призвело до однобічності судового розгляду та незаконності судового рішення.

Отже, враховуючи, що за матеріалами клопотання відсутні достатні докази вчинення кримінальних правопорушень з використанням тимчасово вилученого майна, то наявність підстав вважати, що існує правова підстава для арешту вказаного майна, взагалі спростовується. Зокрема, слід зазначити, що слідчий суддя жодним чином не проаналізував підстав арешту майна, його завдань та наслідків для конкретної особи, обмежившись лише посиланням на норми КПК України, які втратили чинність, що є грубим порушенням процесуальних норм та прав власності гарантованих законом.

На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, істотні порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді як незаконна підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 117, 170, 171, 173, 309, 404, 405, 407 ч. 3 п. 2, 418 ч. 1, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва

п о с т а н о в и л а:

Поновити ФОП ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року.

Апеляційну скаргу власника майна ФОП ОСОБА_5 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 27 квітня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні, внесеному 10.06.2015 року до ЄРДР під №12015110280000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 20 квітня 2016 року за адресою АДРЕСА_1 , майно: грошові кошти в сумі 2 320 гривень; грошові кошти в сумі 7 100 доларів США; електронний термінал з написом Відділення №1704; охоронні пломби Банксил у кількості 20 штук; електронний пристрій для рахування коштів №442339; платіжну картку Альфа-Банку № НОМЕР_1 , скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах ГУ Національної поліції в Київській області ОСОБА_8 , погодженому прокурором відділу прокуратури Київської області ОСОБА_6 , в кримінальному провадженні, внесеному 10.06.2015 року до ЄРДР під №12015110280000138 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та накладено арешт на тимчасово вилучене під час обшуку 20 квітня 2016 року за адресою м. Київ, вул. Зоологічна, 6, майно: грошові кошти в сумі 2 320 гривень; грошові кошти в сумі 7 100 доларів США; електронний термінал з написом Відділення №1704; охоронні пломби Банксил у кількості 20 штук; електронний пристрій для рахування коштів №442339; платіжну картку Альфа-Банку № НОМЕР_1 , відмовити.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

С У Д Д І:

ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12 а л е н и к