Постанова

від 23.06.2009 по справі 7/5-08-346 (1/205))

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙН ИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.2009 № 7/5-08-346 (1/205))

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Євсіко ва О.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представникі в:

від позивача -

від відповідача -

розглянувши у відкрито му судовому засіданні апеляц ійну скаргу Одеська дире кція Українського державног о підприємства поштового зв" язку "Укрпошта"

на рішення Господарськ ого суду м.Києва від 30.03.2009

у справі № 7/5-08-346 (1/205)) (суддя

за позовом СПД-фізична особа О СОБА_2

до Українське державне підприємство поштового зв'я зку "Укрпошта"

третя особа позивача

третя особа відповідача Одеська дирекція Українського державного під приємства поштового зв"язку "Укрпошта"

про стягнення 57591,84 грн.

ВСТАНОВИВ:

Суб' єкт підприємниц ької діяльності - фізична о соба ОСОБА_2 звернулась до Господарського суду Одесько ї області з позовом до Котовс ького центру поштового зв' я зку № 7 Одеської дирекції про стягнення 27.591,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтова ні тим, що відповідачем не спл ачено борг у сумі 7.099,63 грн. за до говором № 50 від 10.01.2006 р. на постач ання продукції. Також позива ч просив стягнути з відповід ача 15.462,77 грн. - пені; 2.029,44 грн. - і ндексу інфляції.

В процесі розгляду справи у хвалою Господарського суду О деської області від 14.02.2008 р. бул о замінено неналежного відпо відача у справі - Котовськи й центр поштового зв' язку № 7 Одеської дирекції на Ук раїнське державне підприємс тво поштового зв' язку “Укрп ошта”.

Господарським судом Одесь кої області 25.03.2008 р. було винесе но рішення, яким позовні вимо ги позивача задоволено частк ово.

Вищевказане рішення скасо ване постановою Одеського ап еляційного господарського с уду від 06.05.2008 р., а справу передан о до Господарського суду міс та Києва за підсудністю в пор ядку ст. 17 ГПК за місцем знаход ження відповідача.

Ухвалою Господарського су ду м. Києва від 04.06.2008 р. справу при йнято до свого провадження с уддею Мельником В.І., присвоєн о їй номер 1/205 та призначено до розгляду.

Позивач 18.08.2008 р. надав до відді лу діловодства Господарсько го суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимог, ві дповідно до якої просить стя гнути з відповідача 92.550,41 грн., в т.ч.:

- 7.098,29 грн. основного боргу;

- 29.700,67 грн. пені;

- 3.528,55 грн. інфляційних втрат:

- 46.062,90 грн. упущеної вигоди;

- 5.000,00 грн. моральної шкоди;

- 1.160,00 грн. транспортних витра т.

В ході розгляджу спору судо м першої інстанції представн ик відповідача та третьої ос оби в своїх поясненнях по сут і спору поставив під сумнів о ригінальність Договору № 50, що був наданий позивачем. При ць ому він наголосив на тому, що д ійсним і оригінальним догово ром між сторонами є договір № 050 від 10.01.2006 р., оригінал якого зал учений до матеріалів справи.

Позивач надав оригінал дог овору № 50 від 10.01.2006 р.

Місцевий суд оглянув вказа ні договори і переконався в т ому, що вказані договори мают ь різний шрифт, різну мову вик ладення окремих положень дог овору, різні реквізити одніє ї із сторін, різні доповнення до тексту договору. Враховую чи вказані обставини, місцев ий суд прийшов до висновку пр о необхідність проведення су дової експертизи щодо встано влення оригіналу договору.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 08.09.2008 р. у спра ві 1/205 призначено судову техні чну експертизу, витрати по пр оведенню експертизи покладе но на Українське державне пі дприємство поштового зв' яз ку “Укрпошта”.

До Господарського суду м. Ки єва 21.01.2009 р. надійшла справа № 1/205 р азом з висновком судової тех нічної експертизи, складеним 26.12.2008 р.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 22.01.2009 р. прова дження у справі було поновле но.

У судовому засіданні 30.03.2009 р. п озивач подав заяву про уточн ення позову (т. с. 2, а.с. 167-178), що заф іксовано у протоколі судовог о засідання від 30.03.2009 р. (т. с. 2, а.с. 1 84).

Згідно з вказаною заявою (та з урахуванням заяви позивач а від 18.08.2008 р. про уточнення позо вних вимог) позивач просив ст ягнути з відповідача 100.866,92 грн., в т.ч.:

- 7.098,29 грн. основного боргу;

- 35.130,64 грн. пені;

- 3.864,19 грн. інфляційних втрат:

- 46.082,10 грн. упущеної вигоди;

- 5.000,00 грн. моральної шкоди;

- 3.422,00 грн. транспортних витра т;

а також (судові витрати):

- 269,70 грн. поштових витрат;

- 1008,66 грн. державного мита та 118 ,00 грн. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу.

При цьому колегія суддів ві дзначає, що ціна позову факти чно становить 97.175,22 грн., оскільк и транспортні витрати не є пр едметом спору, а являють собо ю судові витрати в розумінні ст. 44 ГПК України, пов' язані з розглядом справи.

Рішенням Господарського с уду міста Києва у справі № 1/205 в ід 30.03.2009 р. (далі - Рішення суду) позов задоволено, стягнути з Українського державного під приємства поштового зв' язк у “Укрпошта” на користь Суб' єкта підприємницької діяльн ості-фізичної особи ОСОБА_2 7.098,29 грн. основного боргу; 35.130,64 грн. пені; 3.864,19 грн. інфляційних втрат, 2.368,80 коп. витрат за прове дення експертизи, 806,84 грн. держ авного мита, 118,00 грн. витрат на і нформаційно-технічне забезп ечення судового процесу.

Не погоджуючись з Рішенням суду, Одеська дирекція Ук раїнського державного підпр иємства поштового зв' язку „ Укрпошта” звернулась до Київ ського апеляційного господа рського суду з апеляційною с каргою, в якій просить рішенн я Господарського суду міста Києва у справі № 1/205 від 30.03.2009 р. ск асувати та прийняти нове ріш ення, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційн ої скарги мотивовані тим, що м ісцевим господарським судом було неповно з' ясовано обс тавини, які мають значення дл я справи, а також невірно заст осовано норми матеріального і процесуального права.

Ухвалою Київського апеляц ійного господарського суду в ід 12.05.2009 р. апеляційну скаргу О деської дирекції Українсь кого державного підприємств а поштового зв' язку „Укрпош та” прийнято до розгляду і по рушено апеляційне проваджен ня у справі № 1/205, розгляд апеля ційної скарги призначено на 10.06.2009 р.

У судовому засіданні 10.06.2009 р. б уло оголошено перерву до 23.06.2009 р .

Розпорядженням Заступника Голови Київського апеляційн ого господарського суду від 23.06.2009 р. Новікова М.М. у зв' я зку із перебуванням судді Ши пка В.В. у відпустці та з метою забезпечення дотримання вим ог законодавства в частині д одержання процесуальних стр оків справу передано для зді йснення апеляційного провад ження колегії у складі голов уючого судді Євсікова О.О. (доп овідач), суддів: Борисенко І.В. , Лосєва А.М.

Представник скаржника та в ідповідача у судовому засіда нні підтримав апеляційну ска ргу з викладених у ній підста в, просив суд її задовольнити .

Представник позивача у суд овому засіданні заперечував проти доводів скаржника, вик ладених в апеляційній скарзі , просив суд відмовити в її зад оволенні.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи, заслухавши п ояснення представників стор ін, дослідивши докази, проана лізувавши на підставі встано влених фактичних обставин сп рави правильність застосува ння судом першої інстанції н орм законодавства, колегія с уддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачає ться, що між позивачем та відп овідачем (в особі Котовськог о Центру поштового зв' язку № 7 Одеської дирекції ДППЗ „Укрпошта”) було укладено до говір купівлі-продажу № 50 від 10.06.2006 р. (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору п озивач зобов' язався постав ляти та передавати у власніс ть відповідача товар, а відпо відач (в особі Котовського Це нтру поштового зв' язку № 7 Одеської дирекції ДППЗ „Ук рпошта”) зобов' язався прийм ати товар та своєчасно, протя гом 7 банківських днів з дня от римання товару здійснювати о плату за отриманий товар від повідно умов договору та вид аних накладних, які є невід' ємною частиною договору (п. п. 1.1, 4.1 договору).

Договір з боку покупця було підписано ОСОБА_4

Як підтверджується матері алами справи, ОСОБА_4 діял а на підставі доручення № 27-14 ві д 17.01.2005 р. (т. с. 2. а. с. 8), виданого дире ктором Одеської дирекці ї УППЗ „Укрпошта” в межах йог о повноважень. Згідно з п. 1, 5 за значеного доручення ОСОБА _4 як виконуюча обов' язки н ачальника Косовського Центр у поштового зв' язку № 7 Оде ської дирекції ДППЗ „Укрпо шта” мала право укладати гос подарські договори з юридичн ими особами - резидентами У країни в межах сум, що не перев ищують затвердженого дирекц ією кошторису, крім договорі в на придбання форменого та с пеціального одягу, оргтехнік и, автотранспорту, немаркова ної та бланочної продукції; з дійснювати розрахунки з раху нків, відкритих на ім' я Од еської дирекції УДППЗ „Укр пошта”.

Колегія суддів враховує на ведене у вказаному дорученні № 27-14 від 17.01.2005 р. застереження, зг ідно з яким, зокрема, при уклад анні господарських договорі в, а також договорів щодо вик онання рентних робіт об' єкт ів поштового зв' язку слід о бов' язково письмово погодж увати їх з керівництвом Оде ської дирекції УДППЗ „Укрп ошта”.

Разом з тим ані відповідаче м, ані третьою особою не надан о належних і допустимих дока зів того, що договір купівлі-п родажу № 50 від 10.06.2006 р. укладений з ОСОБА_4 з перевищенням н аданих їй повноважень (що мог ло б бути підтверджене відпо відними актами службового ро зслідування, притягнення до відповідальності або рішенн ям суду). Також не надано доказ ів визнання цього договору н едійсним в установленому чин ним законодавством порядку.

У 2006 році ЦПЗ-7 (структурний пі дрозділ відповідача), керівн иком якого була ОСОБА_4, от римав товар на суму 11.749,67 грн., пр оте сплатив позивачу лише 4.651,43 грн.

Борг склав 7.098,29 грн., що підтве рджується видатковими накла дними від 23.03.2006 р., від 13.04.2006 р., від 17.0 4.2006 р.

Між позивачем та відповіда чем 24.04.2006 р. було підписано акт з вірки на суму заборгованості (т. с. 1, а. с. 13).

Гарантійним листом (без вих ідних реквізитів), копія яког о наявна в матеріалах справи , відповідач зобов' язався п огасити суму заборгованості , проте станом на день розгляд у спору судом першої інстанц ії борг так і не погасив.

Доказів того, що відповідач звертався до позивача з пові домленнями та зауваженнями щ одо організації та проведенн я поставок за договором купі влі-продажу, суду не надано.

Згідно з вимогами ст. ст. 525, 526, 5 30, 629, 655 ЦК України зобов' язання повинні виконуватись належн им чином відповідно до догов ору; покупець зобов' язуєтьс я прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму; о дностороння відмова від вико нання зобов' язання не допус кається.

Позивач обґрунтовує свої в имоги тим, що станом на день по дання позову відповідач не в иконав свої договірні зобов' язання у повному обсязі, опла ту за Договором не виконав, за боргованість в сумі 7098,29 грн. не сплатив.

Укладений між сторонами до говір за своєю юридичною при родою є договором купівлі-пр одажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК Україн и за договором купівлі-прода жу одна сторона (продавець) пе редає або зобов' язується пе редати майно (товар) у власніс ть другій стороні (покупцеві ), а покупець приймає або зобов ' язується прийняти майно (т овар) і сплатити за нього певн у грошову суму.

У матеріалах справи містит ься висновок судово-технічно ї експертизи від 26.12.2008 № 9932, в яком у зазначено наступне:

„1. В наданому договорі купі влі-продажу №50 від 10.01.06 текст зм інам шляхом підчистки, травл ення, дописки знаків не підда вався і є первісним, окрім змі ни слова «Полина» на «Пав лина» (на першому аркуші) шляхом закреслення перві сного друкованого слова «Пол ина» і виконання над ним руко писного запису «Павлина» син ьо-фіолетовою пастою.

В наданому договорі № 050 від 1 0.01.06 текст змінам шляхом підчис тки, травлення не піддавався , на лицевому його боці в рядка х друкованого тексту первісн о знаходились рукописні запи си «Котовськ СПД ОСОБА_2 ОСОБА_2 Котовский ЦПС №7 ОС ОБА_4», до яких іншою пастою к улькової ручки були дописані записи «050 10 січня 6 стройматер иалы: - 25200 грн в т.ч. НДС - 4200грн», то бто вказані рукописні записи виконані не одночасно. Для ск ладання договору №050 від 10.01.06 бу в використаний інший докумен т, в якому були відсутні дата, його номер і записи «стройма териалы: - 25200 грн в т.ч. НДС - 4200грн» .

2. В договорі купівлі-продаж у №50 від 10.01.06 і договорі №050 від 10.01.0 6 встановити конкретний час д рукування тексту, виконання рукописних записів і підписі в та час нанесення відтисків печаток в них, тобто виконані вони в той час (10 січня 2006 року), я ким датований документ, чи в і нший час, не виявляється можл ивим з причин, вказаних у досл ідницькій частині висновку.

В наданих на дослідження до говорі купівлі-продажу №50 від 10.01.06 і договорі №050 від 10.01.06 відтис ки печаток від імені Котовсь кого ЦПЗ №7 Одеської дирек ції і від імені СПД ОСОБА_2 нанесені відповідно неодно часно, тобто вони нанесені в р ізний час. В договорі купівлі -продажу №50 від 10.01.06 відтиск печ атки від імені СПД ОСОБА_2 нанесений в січні 2006 року, а в д оговорі №050 відтиски печаток в ід імені Котовського ЦПЗ №7 Одеської дирекції і від ім ені ОСОБА_2 нанесені не в с ічні 2006 року, а в інший час. Вста новити же конкретний час їх н анесення в наданих документа х не є можливим з причин, вказа них в дослідницькій частині висновку”.

Відповідач подав поясненн я на висновок судово-технічн ої експертизи від 26.12.2008 р. № 9932 та д одав довідку, в якій стверджу є, що договір, доданий до позов ної заяви позивачем, є фіктив ним та таким, що не має юридичн ої сили.

Колегія суддів з наведеним твердженням не погоджується , оскільки, як зазначалось вищ е, у процесі розгляду даної сп рави було призначено судово- технічну експертизу, якою вс тановлено, що на договір № 50, як ий додано позивачем до позов ної заяви, відтиск печатки на несений в січні 2006 року, тобто в той же час, коли договір було укладено між сторонами. На до говір № 050 відтиск печаток нан есений не у січні 2006 року.

Як зазначалося вище, ані від повідачем, ані третьою особо ю не надано належних і допуст имих доказів того, що договір купівлі-продажу № 50 від 10.06.2006 р. у кладений з ОСОБА_4 з перев ищенням наданих їй повноваже нь (що могло б бути підтвердже не відповідними актами служб ового розслідування, притягн ення до відповідальності або рішенням суду). Також не надан о доказів визнання цього дог овору недійсним в установлен ому чинним законодавством по рядку.

Відтак, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про розгляд справи відповідно д о договору, що був наданий поз ивачем (№ 50 від 10.01.2006 р.).

Відповідно до ст. 629 ЦК Украї ни договір є обов' язковим д ля виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК Укра їни, кожна сторона повинна вж ити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов' язань, враховуючи ін тереси другої сторони та заб езпечення загальногосподар ського інтересу.

Доказів того, що відповідач ем здійснено повну оплату за поставлений позивачем товар за договором суду не надано.

Відповідно до ст. 173 ГК Україн и один суб' єкт господарсько го зобов' язання повинен вчи нити певну дію на користь інш ого суб' єкта, а інший суб' є кт має право вимагати від зоб ов' язаної сторони виконанн я її обов' язку.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК Укра їни штрафні санкції за пор ушення грошових зобов'язан ь встановлюються у відсотка х, розмір яких визначається обліковою ставкою Національ ного банку України, за увесь час користування чужими ко штами, якщо інший розмір відс отків не передбачено законом або договором.

Колегія суддів враховує, що згідно з п. 9.2 договору за поруш ення строків оплати товару в ідповідач повинен бути сплат ити пеню у розмірі 0,5% на суму пр остроченого платежу за кожен день прострочення, від суми несплаченого товару.

Разом з тим, відповідно до с т. 1 Закону України “Про відпов ідальність за несвоєчасне ви конання грошових зобов' яза нь” від 22.11.1996 р. платники грошов их коштів сплачують на корис ть одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в ро змірі, що встановлюється за з годою сторін.

Стаття 3 зазначеного Закону передбачає, що розмір пені, п ередбачений статтею 1 цього З акону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національн ого банку України, що діяла у п еріод, за який сплачується пе ня.

Тобто положення Закону Укр аїни “Про відповідальність з а несвоєчасне виконання грош ових зобов' язань” підлягаю ть застосуванню у випадку по годження сторони у договорі і за умови, що законом не перед бачено іншого розміру пені.

Оскільки законодавством н е передбачено розміру пені д ля договорів купівлі-продажу , то у даному випадку підлягає застосуванню не п. 9.2 договору , а положення ст. 3 Закону Украї ни “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошо вих зобов' язань”.

При цьому суд відзначає, що відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК Украї ни нарахування штрафних санк цій за прострочення виконанн я зобов'язання, якщо інше не вс тановлено законом або догово ром, припиняється через шіст ь місяців від дня, коли зобов'я зання мало бути виконано.

При розрахунку суми пені, як у оскаржуваним рішенням стяг нуто у розмірі 35.130,64 грн., судом п ершої інстанції не було заст осовано обмеження розміру та строку її нарахування, що пер едбаченні ст. 3 Закону України “Про відповідальність за не своєчасне виконання грошови х зобов' язань” та ч. 6 ст. 232 ГК У країни відповідно.

Враховуючи п. 4.1 договору, яки м передбачено термін для опл ати товару 7 банківських днів з дня поставки, з урахуванням шестимісячного строку нарах ування пені колегія суддів н а підставі видаткових наклад них від 23.03.2006 р., від 13.04.2006 р., від 17.04.2006 р . дійшла до висновку про те, що розмір пені становить 626,59 грн. (по накладній від 23.03.2006 р. на 3281,19 гр н. - 6 місяців, починаючи з 04.04.2006 р. - 291,73 грн.; по накладній від 13.0 4.2006 р. 1798,00 грн. - 6 місяців, почина ючи з 25.0.2006 р. - 157,79 грн.; по накладн ій від 17.04.2006 р. на 2020,44 грн. - 6 місяц ів, починаючи з 27.04.2006 р. - 177,07 грн.).

Відтак, оскаржуване рішенн я підлягає зміні в частині ро зміру стягнутої пені, а саме: ї ї розмір складає не 35.130, 64 грн., а 6 26,59 грн.

Крім того, відповідно до ч. 2 с т. 625 ЦК України боржник, який пр острочив виконання грошово го зобов' язання, на вимогу к редитора зобов' язаний спл атити суму боргу з урахуванн ям встановленого індексу інф ляції за весь час прострочен ня, а також три проценти річни х від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не вс тановлений законом або дого вором .

З огляду на викладене, колег ія суддів вважає вимоги пози вача в частині стягнення зби тків від інфляції в сумі 3.864,19 гр н. обґрунтованими та такими, щ о підлягають задоволенню.

Згідно з позовними вимогам и позивач також просив стягн ути з відповідача 46.082,10 грн. упущ еної вигоди та 5000,00 грн. моральн ої шкоди.

Проте, як вбачається зі зміс ту оскаржуваного судового рі шення, зазначені вимоги зовс ім не розглянуті судом першо ї інстанції по суті.

З цього приводу колегія суд дів відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2, ч. 1 ст. 47 Г ПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами; судове рішення прий мається суддею за результата ми обговорення усіх обставин справи.

Згідно з ч. ст. 22 ГПК України п озивач вправі до прийняття р ішення по справі змінити під ставу або предмет позову, збі льшити розмір позовних вимог за умови дотримання встанов леного порядку досудового вр егулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмов итись від позову або зменшит и розмір позовних вимог.

Як встановлено п. ч. 1 ст. 84 ГПК України, резолютивна частин а має містити висновок про за доволення позову або про від мову в позові повністю чи час тково по кожній з заявлених в имог.

Обставини щодо розгляду ви моги про стягнення 5000,00 грн. мор альної шкоди зовсім не навед ені в рішенні суду першої інс танції.

Щодо суми упущеної вигоди в розмірі 46082,10 грн., то на 4- ій сто рінці рішення суду лише зазн ачено про розгляд цієї вимог и як клопотання про збільшен ня суми позову. Проте за своєю суттю ця вимога є однією з вим ог позову (яка, враховуючи її м атеріальний вимір, може бути зменшена або збільшена пози вачем). Резолютивна частина н а містить висновку щодо задо волення чи відмови у задовол енні цієї вимоги саме як позо вної, за розгляд якої позивач ем також сплачено і державне мито.

Враховуючи процесуальні п рава апеляційної інстанції, визначені ст. ст. 101, 103 ГПК Україн и, колегія суддів вважає за по трібне розглянути спір щодо зазначених вимог по суті.

Відповідно до статті 623 Циві льного кодексу України боржн ик, який порушив зобов'язання , має відшкодувати кредиторо ві завдані ним збитки. Розмір збитків, завданих порушенн ям зобов'язання, доказуєть ся кредитором. При визначен ні неодержаних доходів (упущ еної вигоди) враховуються за ходи, вжиті кредитором щодо ї х одержання.

Обов'язковими умовами покл адення відповідальності на в инну сторону є наявність зби тків, протиправність дій ціє ї особи, причинного зв'язку мі ж діями особи та збитками, які складають об'єктивну сторон у правопорушення, та вини осо би, внаслідок дій якої спричи нено збитки.

Підставою для відшкодуван ня понесених збитків є сприч инення їх внаслідок неналежн ого виконання зобов'язання з а договором, тобто наявності прямого причинно-наслідково го зв'язку між неправомірним и діями однієї сторони та зме ншенням майнових прав іншої.

Згідно зі ст. 22 ЦК України осо ба, якій завдано збитків у р езультаті порушення її

цивільного права, має право на їх відшкодування. Збиткам и є: 1) втрати, яких особа зазн ала у зв'язку зі знищенням аб о пошкодженням речі, а також в итрати, які особа зробила або мусить зробити для відновле ння свого порушеного права (р еальні збитки); 2) доходи, які о соба могла б реально одержат и за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упу щена вигода). Збитки відшкодо вуються у повному обсязі, як що договором або законом не п ередбачено відшкодування у м еншому або більшому розмірі .

Зазначені норми чинн ого законодавства не містять чіткого визначення упущеної вигоди, водночас визначають загальне правило, відповідн о до якого це - неодержаний п рибуток.

Відповідно до п. 2, 4 ст. 623 Цивіл ьного кодексу України розмір збитків, завданих порушення м зобов' язання, доказується кредитором.

При визначенні неодержани х доходів (упущеної вигоди) вр аховуються заходи, вжиті кре дитором щодо їх одержання.

Згідно з п. 1 ст. 224 ГК України д о складу збитків, що підлягаю ть відшкодуванню особою, яка допустила господарське прав опорушення, включаються, зок рема, неодержаний прибуток (в трачена вигода), на який сторо на, що зазнала збитків, мала пр аво розраховувати у разі нал ежного виконання зобов'язанн я другою стороною.

З вказаних норм законодавс тва України випливає, що особ а, яка має на меті відшкодуват и збитки у вигляді упущеної (в траченої) вигоди, повинна дов ести, що вона гарантовано отр имала би відповідну вигоду у разі, якщо б її право не було п орушено іншою особою, тобто у разі належного виконання зо бов'язання іншою особою.

Таким чином, згідно із зазна ченими вище нормами чинного законодавства України креди тор повинен довести, що він ма в реальну можливість отриман ня прибутку. При визначенні р озміру втраченої вигоди пови нні враховуватися тільки кон кретні дані, котрі безспірно підтверджують реальну можли вість отримання грошових кош тів.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарськ ого процесуального кодексу У країни доказами у справі є бу дь-які фактичні дані, на підст аві яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи від сутність обставин, на яких ґр унтуються вимоги і заперечен ня сторін, а також інші обстав ини, які мають значення для пр авильного вирішення господа рського спору.

Розрахунок упущеної вигод и зроблений позивачем на під ставі простого арифметичног о визначення відповідної сум и пропорційно від суми чисто го доходу (виручки від реаліз ованої продукції чи послуг), т обто від валових грошових на дходжень без урахуванням від повідних витрат та інших зоб ов' язань.

Водночас суду ані першої, ан і апеляційної інстанції не н адано документів, які свідча ть про можливість позивача у визначений період (тобто, на ч ас несплати відповідачем заб оргованих коштів) отримати д оходи в сумі 46.082,10 грн., враховую чи, що сума основного боргу ві дповідача складає 7098,29 грн.

Так, позивачем не надано жод них договорів, які передбача ли б виконання ним зобов' яз ань (з продажу товарів, наданн я послуг тощо), та згідно яких в якості оплати надійшли або могли б надійти відповідні с уми коштів.

Таким чином апеляційний су д дійшов висновку, що позивач не надав достатніх доказів д ля доведення наявності упуще ної вигоди у зазначеному ним розмірі.

Апеляційний суд, перегляда ючи справу в цілому, відзнача є, що позовні вимоги в частині зобов' язання відповідача в ідшкодувати позивачу мораль ну (немайнову) шкоду, завдану п риниженням честі, гідності т а ділової репутації, зниженн ям престижу та підривом дові ри до діяльності позивача, у р озмірі 5.000,00 грн., є необґрунтова ними та такими, що не підлягаю ть задоволенню, з наступних п ідстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 Цивіль ного кодексу України моральн а шкода, завдана фізичній аб о юридичній особі неправомір ними рішеннями, діями чи безд іяльністю, відшкодовується о собою, яка її завдала, за наяв ності її вини, крім випадкі в, встановлених частиною дру гою цієї статті.

Згідно зі ст. 23 Цивільного ко дексу України особа має прав о на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок по рушення її прав.

Моральна шкода полягає, зок рема, у приниженні честі, гід ності, а також ділової репут ації фізичної або юридичної особи.

У постанові Пленуму Верхов ного суду України “Про судов у практику в справах про відш кодування моральної (немайно вої) шкоди” № 4 від 31.03.1995 р. із змін ами, внесеними згідно з Поста новою Пленуму Верховного суд у № 5 від 25.05.2001 р. під моральною шк одою слід розуміти втрати не майнового характеру внаслід ок моральних чи фізичних стр аждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інш их осіб. Моральна шкода може п олягати, зокрема: у приниженн і честі, гідності, престижу аб о ділової репутації. Під нема йновою шкодою, заподіяною юр идичній особі, слід розуміти втрати немайнового характер у, що настали у зв'язку з прини женням її ділової репутації, посяганням на фірмове найме нування, товарний знак, вироб ничу марку, розголошенням ко мерційної таємниці, а також в чиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності (п. 3).

У позовній заяві про відшко дування моральної (немайново ї) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими н еправомірними діями чи безді яльністю її заподіяно позив ачеві, з яких міркувань він ви ходив, визначаючи розмір шко ди, та якими доказами це підтв ерджується (п. 4).

Відповідно до загальних пі дстав цивільно-правової відп овідальності обов'язковому з 'ясуванню при вирішенні спор у про відшкодування морально ї (немайнової) шкоди підлягаю ть: наявність такої шкоди, про типравність діяння її заподі ювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протипра вним діянням заподіювача та вини останнього в її заподія нні. Суд, зокрема, повинен з'яс увати, чим підтверджується ф акт заподіяння позивачеві мо ральних чи фізичних страждан ь або втрат немайнового хара ктеру, за яких обставин чи яки ми діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій су мі чи в якій матеріальній фор мі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при ць ому виходить, а також інші обс тавини, що мають значення для вирішення спору (п. 5).

Всупереч наведеному позив ач, стверджуючи про те, що відп овідач завдав шкоди його діл овій репутації у розмірі 5.000,00 г рн., не обґрунтував, в чому пол ягає ця шкода, не довів факту п риниженні честі, гідності, пр естижу або ділової репутації , втрати немайнового характе ру, що настали у зв'язку з прин иженням її ділової репутації , розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням д ій, спрямованих на зниження п рестижу чи підрив довіри до д іяльності суб' єкта господа рювання, не визначив, з яких мі ркувань він виходив, визнача ючи розмір шкоди, та якими док азами це підтверджується.

Отже, позивач не довів факту наявності такої шкоди та при чинного зв'язку між шкодою, пр о яку він стверджує, та неповн ої оплатою відповідачем пост авленого товару.

Відповідно до ст. 84 ГПК Украї ни в резолютивній частині рі шення вказується про розподі л господарських витрат між с торонами, про повернення дер жавного мита з бюджету.

У п. 1 роз'яснення Вищого арбі тражного суду України від 04.03.19 98 р. N 02-5/78 "Про деякі питання практ ики застосування розділу VI Го сподарського процесуальног о кодексу України" зазначаєт ься, що відповідно до розділу VI ГПК судовими витратами є по в'язані з розглядом справи в г осподарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплат і за проведення експертизи (а удиту), призначеної господар ським судом, витрат, пов'язани х з оглядом та дослідженням р ечових доказів у місці їх зна ходження, сплати послуг пере кладача, адвоката, витрат на і нформаційно-технічне забезп ечення судового процесу та і нших витрат, пов'язаних з розг лядом справи. До інших витрат у розумінні статті 44 ГПК відн осяться, зокрема, суми, які під лягають сплаті особам, викли каним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду с прави (стаття 30 ГПК).

Колегія суддів вважає, що не підлягають компенсації пози вачу поштові витрати, оскіль ки їх компенсації не передба чена законодавством, в т.ч. ГП К України.

Що стосується транспортни х витрат, які позивач просить стягнути з відповідача у роз мірі 3.422,00 грн. (на оренду автомоб іля та придбання квитка на по тяг), то з цього приводу колегі я суддів відзначає наступне.

Відповідно до ст. 44 судові ви трати складаються з державно го мита, сум, що підлягають спл аті за проведення судової ек спертизи, призначеної господ арським судом, витрат, пов'яза них з оглядом та дослідження м речових доказів у місці їх з находження, оплати послуг пе рекладача, адвоката, витрат н а інформаційно-технічне забе зпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з роз глядом справи.

Позивачем не доведено суду необхідності оренди автомоб іля, неможливості прибуття д о суду громадським транспорт ом, не доведено також і пов' я заності придбаного проїзног о квитка на потяг з розглядом даної справи.

А тому у колегії суддів відс утні підстави для компенсаці ї позивачу вказаних витрат.

Також апеляційний суд відз начає, що оскаржуваним рішен ням було безпідставно стягну то з відповідача на користь п озивача 2.368,80 грн. витрат за пров едення експертизи, оскільки вказані кошти були сплачені відповідачем ще до проведенн я експертизи згідно з платіж ним дорученням від 23.12.2008 р. № 11075. У хвалою Господарського суду м іста Києва від 08.09.2008 р. у справі 1/ 205 витрати по проведенню експе ртизи покладено на Українськ е державне підприємство пошт ового зв' язку “Укрпошта”.

Згідно з ч. 1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при вик онанні договорів та з інших п ідстав, державне мито поклад ається на сторони пропорційн о розміру задоволених позовн их вимог.

Відповідно до ст. 49 ГПК Украї ни з відповідача підлягають стягненню на користь позивач а судові витрати зі сплати де ржавного мита у розмірі 115,89 грн . та 13,90 грн. витрат на інформаці йно-технічне забезпечення су дового процесу, тобто пропор ційно до розміру задоволених вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарськ ого процесуального кодексу У країни доказами у справі є бу дь-які фактичні дані, на підст аві яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи від сутність обставин, на яких ґр унтуються вимоги і заперечен ня сторін, а також інші обстав ини, які мають значення для пр авильного вирішення господа рського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК Украї ни господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єкт ивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись з аконом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України ко жна сторона повинна довести ті обставини, на які вона поси лається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені апелянто м, спростовуються доказами, н аявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперече ння сторін, надані на їх підтв ердження докази колегією суд дів до уваги не беруться на пі дставі ст. 34 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и, оскільки не мають значення для даної справи, а також не с простовують висновків суду, які базуються на матеріалах справи.

Колегія суддів також відзн ачає, що третьою особою під ча с апеляційного провадження б уло заявлено клопотання від 09.06.2009 р. про призначення у справ і судово-бухгалтерської експ ертизи. Крім того питання нал ежного оформлення відповіда чем (чи його структурними під розділами) в бухгалтерській звітності товарів, отриманих від позивача, не входить до пр едмету доказування в даній с праві.

Зважаючи на те, що у колегії суддів під час розгляду дано ї справи не виникло питань, як і потребують роз'яснення та с пеціальних знань, апеляційни й суд з урахуванням статті 41 Г ПК України залишає вказане к лопотання без задоволення.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 103 ГПК Україн и апеляційна інстанція за ре зультатами розгляду апеляці йної скарги має право скасув ати рішення повністю або час тково і прийняти нове рішенн я.

Відповідно до ст. 104 Господар ського процесуального кодек су України підставами для ск асування або зміни рішення м ісцевого господарського суд у є:

1) неповне з' ясування обста вин, що мають значення для спр ави;

2) недоведеність обставин, щ о мають значення для справи, я кі місцевий господарський су д визнав встановленими;

3) невідповідність висновкі в, викладених у рішенні місце вого господарського суду, об ставинами справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріаль ного чи процесуального права .

За вище встановлених обста вин апеляційна скарга, з урах уванням заявлених в ній апел яційних вимог та з викладени х у ній підстав, задоволенню н е підлягає. Рішення Господар ського суду міста Києва у спр аві № 1/205 від 02.03.2009 р. підлягає змін і, а позов - задоволенню у вищ евказаній частині.

Зважаючи на відмову в задов оленні апеляційної скарги, в ідповідно до вимог ст. 49 Госпо дарського процесуального ко дексу України, витрати, понес ені апелянтом при поданні ап еляційної скарги зі сплати д ержавного мита, не відшкодов уються та покладаються на по зивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 99, 101, 103-105 Госпо дарського процесуального ко дексу України, Київський апе ляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу О деської дирекції Українсь кого державного підприємств а поштового зв' язку „Укрпош та” залишити без задоволення .

2. Рішення Господарського су ду міста Києва у справі № 1/205 ві д 02.03.2009 змінити, виклавши його р езолютивну частину у такій р едакції:

„Позов задовольнити частк ово.

Стягнути з Українського де ржавного підприємства пошто вого зв' язку “Укрпошта” (01001, м . Київ, вул. Хрещатик 22, код ЄДРП ОУ 21560045, р/р 26007301896 в ВАТ “Державний ощадний банк України”, МФО 300465, або з будь-якого іншого рахун ку, виявленого державним вик онавцем під час виконання су дового рішення) на користь Су б' єкта підприємницької дія льності-фізичної особи ОСО БА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в Бан к “Південний”, МФО 328209) 7.098 (сім ти сяч дев' яносто вісім) грн. 29 к оп. - основного боргу; 626 (шістсо т двадцять шість) грн. 59 коп. - пе ні; 3.864 (три тисячі вісімсот шіс тдесят чотири) грн. 19 коп. - інф ляційних втрат, 115 (сто п' ятна дцять) грн. 89 коп. - державного мита, 13 (тринадцять) грн. 90 коп. - витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу.

В решті позову відмовити.”

3. Видачу відповідних наказ ів доручити Господарському с уду міста Києва.

4. Матеріали справи № 1/205 повер нути до Господарського суду міста Києва.

5. Постанова набирає законно ї сили з дня її прийняття та мо же бути оскаржена до касацій ної інстанції у встановленом у законом порядку.

Головуючий суддя

Судді