Рішення

від 28.04.2016 по справі 314/3985/15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 314/3985/15Головуючий у 1-й інстанції Беспалько Т.Д. №22-ц/778/1678/16Суддя-доповідач ОСОБА_1

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Каракуші К.В., Стрелець Л.Г.

за участі секретаря Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року

у справі за позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» до ОСОБА_2, Фермерського господарства «Форт» (надалі - ФГ «Форт»), третя особа: Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації та усунення перешкод в користуванні земельної ділянки,

зустрічним позовом ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» (надалі - СВК «Вільнянськ»), Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, скасування реєстрації

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року СВК «Вільнянськ» звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с.2-4), який у подальшому уточнив та в якому просив:

-визнати договір оренди земельної ділянки (2321585000:01:003:0017, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району) укладений 01 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» (ЄРДПОУ 32934765) недійсним з моменту укладення;

-скасувати рішення Державного реєстратора Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області про державну реєстрацію прав, а саме: договору оренди земельної ділянки від 17 квітня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) та ФГ «Форт» (ЄДРПОУ 32934765);

-усунути перешкоди в користуванні земельної ділянки (кадастровий номер 2321585000:01:003:0017).

Ухвалою судді Вільнянського районного суду Запорізької області від 02 вересня 2015 року (а.с.43) провадження у цій справі за вищезазначеним позовом СВК «Вільнянськ» відкрито.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2015 року (а.с.97-98) заяву СВК «Вільнянськ» про забезпечення позову задоволено.

Заборонено ФГ «Форт» (ЄДРПОУ 32934765) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) вчиняти будь-які дії, пов'язані з обробкою земельної ділянки кадастровий номер 2321585000:01:003:0017.

15 січня 2016 року ОСОБА_2 подав вищезазначену зустрічну позовну заяву у цій справі (а.с.122-123), в якій просив:

- визнати припиненим договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2321585000:01:003:0017, площею 10,59 га розташованої на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області державний акт серії 1-ЗП № 051195, укладений 01 липня 2004 року між ним (ОСОБА_2М.) та СВК «Вільнянськ», зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК 05 квітня 2007 року за № 040726000140;

- визнати припиненою додаткову угоду від 28 травня 2009 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 липня 2004 року зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК 05 квітня 2007 року за №040726000140, укладену між ним (ОСОБА_2М.) та СВК «Вільнянськ», зареєстровану у ЗРФ ДП Центр ДЗК 14 липня 2009 року за №040926000040;

- скасувати державну реєстрацію вищезазначеного договору оренди,

- скасувати ухвалу Вільнянського районного суду Запорізької області від 18.09.2015 року, якою заборонено йому (ОСОБА_2М.) та ФГ «Форт», обробляти належну йому на праві власності земельну ділянку.

Ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 29 січня 2016 року (а.с.132) вищезазначений зустрічний позов ОСОБА_2 у цій справі прийнято до спільного розгляду із вищезазначеним первісним позовом СВК «Вільнянськ» у цій справі.

Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року в задоволенні позову СВК «Вільнянськ» до ОСОБА_2, ФГ «Форт» про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, скасування реєстрації та усунення перешкод в користуванні земельної ділянки відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 до СВК «Вільнянськ», Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, скасування реєстрації задоволено.

Визнано припиненим з 01.07.2014 року договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2321585000:01:003:0017, площею 10,59 га, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 1-ЗП № 051195, укладений 01 липня 2004 року між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ» зареєстрований у ЗРФ Центр ДЗК 05 квітня 2007 року за № 040726000140.

Визнано припиненою з 01.07.2014 року додаткову угоду від 28 травня 2009 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 липня 2004 року зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК 05 квітня 2007 року за №040726000140, укладену між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ», зареєстровану у ЗРФ ДП Центр ДЗК 14 липня 2009 року за №040926000040.

Скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2321585000:01:003:0017, площею 10,59 га, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, що належать ОСОБА_2 на підставі державного акту на право приватної власності на землю № 1-ЗП № 051195, укладеного 01 липня 2004 року між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ».

Скасовано державну реєстрацію додаткової угоди від 28 травня 2009 року про внесення змін до договору оренди землі від 01 липня 2004 року зареєстрованого у ЗРФ Центр ДЗК 05 квітня 2007 року.

Заходи забезпечення позову у виді заборони ФГ «Форт» (ЄДРПОУ 32934765) та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, пов'язані з обробкою земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2321585000:01:003:0017, скасовано.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, СВК «Вільнянськ» у своїй апеляційній скарзі (а.с.157-159) просило скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги СВК «Вільнянськ» задовольнити, визнати договір оренди земельної ділянки (2321585000:01:003:0017, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району) укладений 01 квітня 2014 року між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» (ЄРДПОУ 32934765) недійсним з моменту укладення, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до СВК «Вільяьнськ, Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим відмовити.

ОСОБА_2 та ФГ «Форт» через свого представника ОСОБА_3 подали апеляційному суду заперечення на вищезазначену апеляційну скаргу СВК «Вільнянськ» (а.с.177-213).

У судове засідання 28 квітня 2016 року належним чином повідомлені про час і місце розгляду цієї справи (а.с.173-176) представник СВК «Вільнянськ», ОСОБА_2 та представник Реєстраційної служби Вільнянського управління юстиції не з'явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення апеляційному суду не подавали, окрім представника СВК «Вільнянськ» - ОСОБА_4

Представник СВК «Вільнянськ» - ОСОБА_4 у своєму клопотанні просив відкласти розгляд цієї справи, оскільки він є одночасно юристом ТОВ «МЮФ «ОСОБА_5 та Партнери», у період з 27 квітня 2016 року по 29 квітня 2016 року, як юрист ТОВ «МЮФ «ОСОБА_5 та Партнери», він буде перебувати у відрядженні у м. Дніпропетровськ, надав копію відповідного наказу до клопотання, тому він не зможе з'явитись у дане судове засідання у цій справі, а його довіритель СВК «Вільнянськ» у цій справі не є фахівцем у галузі права.

Проте, встановлено, що СВК «Вільнянськ», як сторона у цій справі, є юридичною особою, в якій працює не одна особа. Крім того, ОСОБА_4 мав завчасно повідомити про своє відрядження СВК «Вільнянськ», який був повідомлений у свою чергу про час і місце розгляду цієї справи апеляційним судом завчасно - ще 29 березня 2016 року. СВК «Вільнянськ», як сторона у цій справі, особистого клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду взагалі на виконання вимог ст. 169 ЦПК України не подавав. Також СВК «Вільнянськ» на виконання вимог ст. 27 ч.3 ЦПК України має добросовісно здійснювати свої цивільно-процесуальні права та виконувати цивільно-процесуальні обов'язки, передбачені ЦПК України, а тому останній мав достатньо часу використати можливість та здійснити обов'язок завчасно підшукати іншого представника для участі в апеляційному суді та забезпечити явку останнього у дане судове засідання, якщо дійсно бажав приймати участь у судовому засіданні в апеляційному суді у цій справі через свого представника.

В силу вимог ст. 305 ч.2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів апеляційного суду визнала неповажною причину неявки представника СВК «Вільнянськ» у дане судове засідання та ухвалила у задоволенні клопотання представника СВК «Вільнянськ» - ОСОБА_4 про відкладення розгляду цієї справи апеляційним судом відмовити, розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю всіх вищезазначених нез'явившихся осіб, які беруть участь у цій справі, за присутністю представника ОСОБА_2 та ФГ «Форт» за довіреністю (а.с.212-213) ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення ОСОБА_3, який у тому числі зазначав, що додатковою угодою сторін від 21 січня 2016 року вищезазначений договір від 01 квітня 2014 року, раніше укладений між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» вже розірвано, державну реєстрацію останнього скасовано 28 січня 2016 року, між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» укладено новий договір оренди землі від 03 вересня 2015 року, про якій суду першої інстанції не було відоме під час ухвалення оскаржуємого рішення у цій справі, він наданий вперше у цій справі лише апеляційному суду до заперечень на апеляційну скаргу СВК «Вільнянськ» у цій справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга СВК «Вільнянськ» підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст. 307 ч. 1 п. 2 ЦПК за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ст. 309 ч. 1 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено, що відмовляючи у задоволенні первісного позову СВК «Вільнянськ» та задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 у цій справі, суд першої інстанції керувався ст. ст. 3, 10, 60, 208-209, 212-215 ЦПК України та виходив із необґрунтованості та недоказаності позовних вимог СВК «Вільнянськ» та, навпаки, із обґрунтованості та доказаності позовних вимог ОСОБА_2 у цій справі.

Проте з такими висновками суду першої інстанції можна погодитись не можна з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно із ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до них правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону у цій справі не відповідає.

Встановлено, що 01 липня 2004 року між СВК "Вільнянськ" та ОСОБА_6 був укладений договір оренди землі належної останньому на праві власності земельної ділянки площею 10,59 га, яка знаходиться на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (а.с.11), строком на 10 років, та 05 квітня 2007 року останній був зареєстрований в порядку, встановленому законом (а.с.5-8).

28 травня 2009 року була укладена додаткова угода сторін до вищезазначеного договору оренди землі (а.с.13), якою було змінено орендну плату за цим договором.

Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуємого рішення у цій справі мав виходити із презумпції правомірності правочинів - договору оренди вищезазначеної земельної ділянки від 01 липня 2004 року та додаткової угоди від 28 травня 2009 року, укладених між СВК «Вільнянськ» та ОСОБА_2

Оскільки, в силу вимог ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

ОСОБА_2 та ФГ «Форт» не просили у цій справі визнати недійсними вищезазначені договір оренди землі ОСОБА_2 із СВК «Вільнянськ» від 01 липня 2004 року та додаткову угоду до нього, а лише - припиненими .

ОСОБА_2 мав право в силу вимог ст. 3 ЦПК України на звернення до суду із вищезазначеним позовом до суду.

Оскільки, саме позивачеві ОСОБА_2 належить право здійснювати захист свого права на свій розсуд та обирати спосіб захисту (ст. 20 ЦК України).

Проте, в силу вимог ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає прав, свободи та інтереси фізичних осіб, у спосіб, визначений законами України.

Встановлено, що договір оренди від 01 липня 2004 року, укладений між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ», та додаткова угода до нього від 28 травня 2009 року на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі 11 лютого 2016 року не потребували окремого визнання їх припиненими за рішенням суду у цій справі, а, відповідно ОСОБА_2 обрав неналежний спосіб захисту своїх прав у цій справі.

Оскільки, вищезазначений договір оренди землі сторін від 01 липня 2004 року набрав чинності не після його державної реєстрації 05 квітня 2007 року, а - з моменту його укладення та погодження сторонами всіх його істотних умов, тобто з 01 липня 2004 року, а тому 10-річний строк договору оренди землі розпочався не з дати його реєстрації (05 квітня 2007 року), а з дати його укладення (01 липня 2004 року), а тому, відповідно є таким, що припинив свою дію 01 липня 2014 року, якщо не був пролонгований у встановленому ст. 33 Закону України «Про оренду землі» порядку.

СВК «Вільнянськ» не заявляв у цій справі позовних вимог до ОСОБА_2 щодо визнання пролонгованими вищезазначених договору оренди землі від 01 липня 2004 року та додаткової угоди до нього від 28 травня 2009 року в силу вимог ст. 33 Закону України «Про оренду землі», а тому останні не були предметом дослідження та розгляду судом першої інстанції у цій справі з цього приводу, та не можуть бути предметом апеляційного перегляду.

В силу вимог п. 37 вищезазначеного договору оренди від 01 липня 2004 року, укладеного між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ», дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено, будь-яких застережень з приводу початку дії договору не міститься (а.с.6).

Додаткова угода від 28 травня 2009 року є невід'ємною частиною вищезазначеного договору оренди землі від 01 липня 2004 року та припиняє свою дію одночасно із припиненням дії цього договору.

Посилання позивача СВК «Вільнянськ» у своєму первісному позові у цій справі на те, що дія договору оренди землі від 01 липня 2004 року із ОСОБА_2 почалась з моменту його державної реєстрації 05 квітня 2007 року та останній діє до 05 квітня 2017 року не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи.

Оскільки, вимоги Закону України «Про оренду землі» у тій редакції, на яку послався СВК «Вільнянськ» у своєму позові (об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлене законом), набула чинності лише 05.04.2015 року на підставі Закону від 12.02.2015 року № 191-VIII та не могла бути застосована судом першої інстанції у цій справі до правовідносин оренди землі СВК «Вільнянськ» та ОСОБА_2, які виникли раніше.

Крім того, у ч. 1 ст. 627 ЦК України проголошено принцип свободи договору, якою передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У цивільному законодавстві розмежовуються поняття «строку договору» та «набрання чинності договором». Відповідно до ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Строк дії договору визначається на розсуд сторін, якщо тільки в законі чи акті державного органу, обов'язкового для сторін, не обмежується строк його чинності.

Відповідно до ст. 640 ЦК України моментом укладення договору є момент одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді другої сторони про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Відповідно до ст.93 ЗК України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Відповідно до ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Договір оренди землі укладається в письмовій формі, однією з істотних умов договору є строк дії договору. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років. При передачі в оренду сільськогосподарських угідь для ведення товарного сільськогосподарського виробництва строк дії договору оренди земельних ділянок визначається з урахуванням періоду ротації основної сівозміни згідно з проектами землеустрою. Передача об'єкта оренди орендарю здійснюється орендодавцем у строки та на умовах, що визначені у договорі оренди землі, за актом приймання-передачі. Договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено (ст.ст.14, 17, 19, 31 Закону України «Про оренду землі», чинного на час укладення договору). Договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом (ст.ст.18, 20 Закону України «Про оренду землі», чинного на час укладення договору).

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» (в редакції на час реєстрації договору оренди), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень. Тобто, реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку. Реєстрація договору є адміністративним актом, тобто, елементом зовнішнім щодо договору.

У постанові Верховного Суду України №6-5 цс13 від 06 березня 2013 року викладена правова позиція, що державна реєстрація договору оренди земельної ділянки у період визначеного сторонами строку дії договору забезпечує правомірне, договірне використання орендарем орендованої земельної ділянки відповідно до норм Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» та Закону України від 11 лютого 2010 року № 1878-VІ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» незалежно від дати проведення такої реєстрації .

У момент державної реєстрації набирає чинності (набуває юридичної сили) договір, укладення якого вже відбулося, і така реєстрація не може змінювати момент укладення договору (правова позиція, висловлена ВСУ у постанові від 19 лютого 2014 року у справі № 6-162цс13, яка відповідно до вимог ст. 360-7 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права).

При вищевикладених обставинах, суд першої інстанції мав відмовити ОСОБА_2 у задоволенні його зустрічних позовних вимог у цій справі до СВК «Вільнянськ» про визнання припиненими вищезазначених договору оренди від 01 липня 2004 року та додаткової угоди до нього від 28 травня 2009 року.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації вищезазначених договору оренди та додаткової угоди із СВК «Вільнянськ» є похідними у цій справі від первісних позовних вимог ОСОБА_2 до СВК «Вільнянськ» про визнання припиненими цих договору оренди та додаткової угоди, а тому у разі відмови судом у задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_2, похідні від них також не підлягали задоволенню у цій справі.

Крім того, питання скасування державної реєстрації в силу вимог закону підлягало вирішенню у позасудовому порядку , оскільки само по собі рішення суду є підставою для проведення відповідної державної реєстрації.

І навпаки, первісні позовні вимоги СВК «Вільнянськ» до ОСОБА_2 та ФГ «Форт» у цій справі про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди земельної ділянки 2321585000:01:003:0017, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, укладеного між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» (ЄРДПОУ 32934765), підлягали задоволенню у цій справі.

Оскільки судом було встановлено, що вказаний договір був укладений 01 квітня 2014 року (а.с.14-19) та зареєстрований 17 квітня 2014, тобто ще під час дії вищезазначеного договору оренди землі, укладеного 01 липня 2014 року між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ».

Тому, дії ОСОБА_2 щодо укладення договору оренди землі із ФГ «Форт» суперечать закону, а вказана спірна угода є недійсною з моменту її укладення.

Оскільки в установленому законом порядку, дія договору оренди від 01 липня 2004 року між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ» строком на 10 років не була припинена, цей договір між ОСОБА_2 та СВК «Вільнянськ» не було розірвано станом на час укладення договору ОСОБА_2 із ФГ «Форт» 01 квітня 2014 року та не було визнано недійсним.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи на час ухвалення оскаржуємого рішення судом першої інстанції у цій справі були відсутні.

А тому СВК «Вільнянськ» вважалось законним землекористувачем спірної земельної ділянки і мало право в установленому законом порядку вимагати захисту свого порушеного права у відповідності з приписами ст.396 ЦК України, в тому числі у обраний ним спосіб у цій справі шляхом визнання недійсним договору оренди від 01 квітня 2014 року, укладеного між відповідачами ОСОБА_2 та ФГ «Форт», предметом якого є земельна ділянка, що на законних підставах перебувала в оренді СВК «Вільнянськ».

Апеляційний суд має переглядати справу в апеляційному порядку в межах доказів та матеріалів справи, які мали місце на час ухвалення рішення суду першої інстанції у цій справі та які були досліджені останнім під час ухвалення цього рішення, тобто станом на 11 лютого 2016 року .

Додаткова угода ОСОБА_2 та ФГ «Форт» від 21 січня 2016 року (копія а.с.194) про розірвання раніше укладеного ними вищезазначеного договору оренди землі від 01 квітня 2014 року та інформаційна довідка від 28.01.2016 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про скасування державної реєстрації цього договору 28 січня 2016 року (копія а.с.195-196), які були додані ОСОБА_2 та ФГ «Форт» через представника ОСОБА_3 апеляційному суду на стадії апеляційного перегляду цієї справи, вже наявні у матеріалах цієї справи та досліджувались судом першої інстанції при ухваленні оскаржуємого рішення у цій справі (а.с.135-136), суд першої інстанції надав їм відповідну оцінку.

Проте, факт розірвання відповідачами ОСОБА_2 та ФГ «Форт» договору оренди вищезазначеної земельної ділянки від 01 квітня 2014 року, зареєстрованого 17 квітня 2014 року, та скасування його державної реєстрації 28 січня 2016 року, не виключає можливості визнання цього договору недійсним за рішенням суду у цій справі при вищевикладених обставинах.

В силу вимог ст. 236 ЦК України правочин, визнаний недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (укладення).

Разом із тим, укладений 03.09.2015 року новий договір оренди землі між ОСОБА_2 та ФГ «Форт» (а.с.197-199) та податкова декларація ФГ «Форт» від 17.02.2016 року (а.с.216) відомість про наявність земельних ділянок (а.с.217-218), копії яких були додані ОСОБА_2 та ФГ «Форт» через представника ОСОБА_3 лише апеляційному суду на стадії апеляційного перегляду цієї справи та не досліджувались судом першої інстанції при ухваленні оскаржуємого рішення, не можуть бути прийняті апеляційним судом до уваги у цій справі при перегляді цього рішення в апеляційному порядку, оскільки не є доказом у цій справі, передбаченим ст. 303 ч.2 ЦПК України.

В силу вимог ст. 303 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Докази, передбачені ст. 303 ч. 2 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Разом із тим, позовні вимоги СВК «Вільнянськ» до ОСОБА_2 та ФГ «Форт» про скасування державної реєстрації договору оренди землі від 01 квітня 2014 року та усунення перешкод в користуванні вищезазначеною земельною ділянкою не підлягали задоволенню судом у цій справі.

Оскільки, як зазначалось вище апеляційним судом, питання скасування державної реєстрації в силу вимог закону підлягало вирішенню у позасудовому порядку , оскільки само по собі рішення суду у цій справі є підставою для проведення відповідної державної реєстрації.

Щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою СВК «Вільнянськ», то останні не підлягали задоволенню у цій справі, так як є неконкретними та недоведеними.

Так, СВК «Вільнянськ» не заявлено в його позові у цій справі у суді першої інстанції, які саме перешкоди, в якій спосіб та хто саме із відповідачів має усунути.

Рішення суду має бути зрозумілим для осіб, які беруть участь у справі, або для державного виконавця.

Апеляційний суд позбавлений можливості залишити позов СВК «Вільнянськ» у цій частині позовних вимог без руху на стадії апеляційного перегляду цієї справи, а має розглядати дану справу в межах доводів апеляційної скарги СВК «Вільнянськ» та в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції у цій справі (ст. 303 ч.1 ЦПК України).

Також встановлено, що ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2015 року (а.с.97-98) заяву СВК «Вільнянськ» про забезпечення позову у цій справі було задоволено; заборонено ФГ «Форт» (ЄДРПОУ 32934765) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) вчиняти будь-які дії, пов'язані з обробкою земельної ділянки кадастровий номер 2321585000:01:003:0017.

Крім того, згідно із резолютивною частиною апеляційної скарги СВК «Вільнянськ» наполягав лише на задоволенні апеляційним судом його позовних вимог щодо визнання недійсним цього договору оренди землі відповідачів від 01 квітня 2014 року.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги СВК «Вільнянськ» лише частково ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року у цій справі слід скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов СВ «Вільнянськ» задовольнити частково; визнати договір оренди земельної ділянки (2321585000:01:003:0017, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району) укладений 01 квітня 2014 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) та ФГ «Форт» (ЄРДПОУ 32934765) недійсним з моменту укладення, в решті позовних вимог СВК «Вільнянськ» слід відмовити; у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до СВК «Вільнянськ», Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, скасування реєстрації слід відмовити.

В силу вимог ст. 154 ч. 3 ЦПК України заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу.

Суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову (ч. 6 ст. 154 ЦПК України).

При вищевикладених обставинах, апеляційним судом не вбачається підстав для скасування заходів забезпечення позову у цій справі у виді заборони ФГ «Форт» (ЄДРПОУ 32934765) та ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії пов'язані з обробкою земельної ділянки сільськогосподарського призначення кадастровий номер 2321585000:01:003:0017, застосованих раніше ухвалою Вільнянського районного суду Запорізької області від 18 вересня 2015 року (а.с.97-98) в порядку задоволення відповідної заяви СВК «Вільнянськ» про забезпечення його позову у цій справі.

Проте, це не позбавляє осіб, які беруть участь у цій справі, вирішувати це питання у подальшому у суді першої інстанції в порядку ст. 154 ЦПК України.

Керуючись ст.303, 309, 313-314, 316- 317 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» задовольнити частково.

Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 11 лютого 2016 року у цій справі скасувати.

Ухвалити нове рішення.

Позов Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ» задовольнити частково.

Визнати договір оренди земельної ділянки (2321585000:01:003:0017, що розташована на території Московської сільської ради Вільнянського району) укладений 01 квітня 2014 року між ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) та Фермерським господарством «Форт» (ЄРДПОУ 32934765) недійсним з моменту укладення.

В решті позовних вимог СВК «Вільнянськ» відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Вільнянськ», Реєстраційної служби Вільнянського районного управління юстиції про визнання договору оренди земельної ділянки припиненим, скасування реєстрації відмовити.

Судове рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяСуддяСуддя ОСОБА_1ОСОБА_7ОСОБА_8