Постанова

від 29.11.2011 по справі 2-а-15042/11

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

29.11.2011

Справа № 2-а-8637/2011 р.

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 листопада 2011року, о 17 годині 00 хв., суддя Ленінського районного суду м. Миколаєва Рум'янцева Н.О., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва, Департаменту праці та соціального захисту населення Виконкому Миколаївської міської ради про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

13.10.2011р. ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Управління пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва, Департаменту праці та соціального захисту населення Виконкому Миколаївської міської ради. Просив визнати дії відповідачів в частині нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, передбаченої ст.51 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» неправомірними, зобов`язати відповідачів нарахувати та виплатити на користь позивача недоплачені суми, з розрахунку 30 % мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01.01.2008року по час винесення рішення. Також просив стягнути з відповідача щорічну допомогу до 5 травня у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до наданих суду доказів, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, другої категорії.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст. 51 цього ОСОБА_2, визначено розмір щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до 2 категорії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Як передбачено ст. 53 ОСОБА_2 № 796-ХІІ, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

За таких обставин, суд вважає, що позивач має право на призначення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (частина друга статті 46 Конституції України).

Проте, відповідач - управління Пенсійного Фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва, нараховує та сплачує позивачу суму додаткової пенсії у значно меншому обсязі, чим зазначено у перелічених вище нормах права.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру щомісячної додаткової пенсій позивачеві застосуванню підлягає стаття 51 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року на яку посилається відповідач та яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.

Відповідно до частини третьої статті 67 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 54 цього ОСОБА_2, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок здійснюється з дня встановлення цього мінімуму.

Відповідно до частини першої статті 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 48 ОСОБА_2 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» позивачу встановлено щорічну допомогу на оздоровлення - 5 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Від відповідача на адресу суду надійшли заперечення, відповідно до яких позовні вимоги не визнав через пропуск позивачем строку звернення до суду та сплату коштів в межах бюджетного фінансування.

Листом від 02.06.2011 року Департамент праці та соціального захисту населення відмовив позивачу у перерахування та виплаті щорічної допомоги на оздоровлення на підставі того, що згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема у розмірах визначеними Постановою КМ України від 12 липня 2005 р. № 562 „Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи" має вищу юридичну силу і при вирішенні позовних вимог слід керуватися вимогами статті 48 вказаного ОСОБА_2. Оскільки ні Верховна Рада України, ні Кабінет Міністрів України в подальшому будь-яких рішень із цих питань не приймали, то виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами при вирішенні даного спору підлягають застосуванню стаття 48 ОСОБА_2 України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи", з урахуванням розміру мінімальної плати на момент виплати.

Проте, відповідачем позивачу допомога на оздоровлення за 2008-2011 роки було нараховано та сплачено у розмірі 100 грн., тобто не в повному обсязі.

Відповідно п. 2 Постанови КМУ „Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» від 20.09.2005 року № 936 розпорядниками бюджетних коштів вищого рівня за програмами визначаються Міністерство праці та соціальної політики АРК, головні управління праці та соціального захисту населення обласних, головне управління соціального захисту населення Київської міської, управління праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад, Фонд соціального захисту інвалідів. Згідно п.п. 3, 4 Постанови встановлено, що нарахування та виплати компенсацій, допомоги певних видів, передбачених ОСОБА_2 України „Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофиВ» проводиться управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад.

Враховуючи, що держава взяла на себе обов'язок щодо виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення та поклала виконання цього обов'язку на центральний орган виконавчої влади - Департамент праці та соціального захисту населення, яке діє через свої місцеві органи, що входять в систему його органів, але вони не вчинили жодної дії для нарахування цих коштів та їх виплати, суд вважає, що вони не виконали своїх повноважень без поважних причини.

Крім того відповідачем в порушення ч.2 ст. 71 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо вчинення будь-яких дій для забезпечення виконання покладеного на нього обов'язку щодо нарахування та виплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ст. 48 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 2, 11, 162 КАС України спосіб захисту, обраний судом, не обов'язково має збігатися з тим, що запрошувалося позивачем у його позовних вимогах. Суд може змінити чи уточнити його формулювання, а в необхідних випадках і вийти за межі позовних вимог - застосувати спосіб захисту з метою повного захисту прав, свобод чи інтересів особи, про захист яких просить позивач, але в межах визначених КАС України повноважень.

Враховуючи, що щорічна допомога позивачу на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати за 2011 рік відповідачем - Департаментом праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради не виплачувалась та не нараховувалася у повному обсязі, суд вважає за можливе покласти на відповідача обов'язок прийняти рішення з урахуванням змісту права позивача, яке було підтверджено судом. А саме, зобов'язати відповідача - Департамент праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради до вчинення певних дій, тобто до призначення, донарахування та виплати позивачу недоотриманої суми щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати за 2011 рік.

В той же час суд вважає, що заявлені позивачем вимоги в частині зобов`язання відповідача нараховувати та сплачувати щомісячну доплату, відповідно до ст. 6 ОСОБА_2 України «Про соціальний захист дітей війни», в подальшому - не підлягають задоволенню, оскільки в межах КАС України підлягає захисту порушене право позивача і не передбачено право встановлювати зобов'язання на майбутнє без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені або змінені шляхом внесення змін до закону.

Керуючись ст.48, 50 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ч.1 ст. 28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.3,8,22,56,58 Конституції України, ст.ст.71,162,183-2 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 2-ї категорії, у неповному розмірі - неправомірними.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України у Ленінському районі м. Миколаєва здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як постраждалій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, 2-ї категорії, - в розмірі 30% мінімальних пенсій за віком, відповідно до ст. 51 ОСОБА_2 України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.28 ОСОБА_2 України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та раніше здійснених виплат, починаючи з 13.03.2011.

Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради по виплаті ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік у розмірі, що не відповідає вимогам ст.48 ОСОБА_2 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язати Департамент праці та соціального захисту населення Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, донарахувати та сплатити ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної допомоги на оздоровлення, згідно ст.48 ОСОБА_2 України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати за 2011 рік.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Постанова підлягає негайному виконанню відповідачем в частині стягнення місячного платежу.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Ленінський районний суд м. Миколаєва протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст.160 КАС України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: