Постанова

від 04.02.2016 по справі 804/16301/15

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2016 р. Справа № 804/16301/15 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді ОСОБА_1, розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо -наукового центру «Трубосталь» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ :

10 грудня 2015 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо -наукового центру «Трубосталь» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.11.2015 № НОМЕР_1 (форми «В4»).

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Стіл - Імпекс» (код ЄДРПОУ 33857006) за липень 2015 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення за місцем реєстрації платника. В ході перевірки податковий орган дійшов висновку про нереальність господарських операцій позивача із ТОВ «Стіл - Імпекс», про що зазначено в акті перевірки №1704/04-07-22-01/13419172 від 17.11.2015. На підставі вказаного акта перевірки, Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області винесене податкове повідомлення - рішення від 23.11.2015 №0001982201 (форми «В4»).

Висновки контролюючого органу, наведені в акті перевірки, позивач вважає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що господарські операції, які вчинялися між позивачем та його контрагентом у вказаний період є реальними, підтверджуються первинними документами, на момент господарських правовідносин контрагент мав необхідний обсяг правосуб'єктності і був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2015 року відкрито провадження в адміністративній справі № 804/16301/15 та призначено її до розгляду на 14 січня 2016 року. Останнє судове засідання відбулось 04.02.2016.

Відповідач у судове засідання 04.02.2016 року не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи.

Представник позивача в судове засідання 04.02.2016 прибув, подав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Згідно ч. 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи в судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо - науковий центр «Трубосталь» (далі - ТОВ ВНЦ «Трубосталь») (ідентифікаційний код 13419172) зареєстроване 14.02.1992 за № 96/20 в Реєстраційній службі Нікопольського міськрайонного управління юстиції Дніпропетровської області, свідоцтво про державну реєстрацію від 14.02.1992 за №12301050007000356.

На податковий облік органами державної податкової служби взято 21.03.1995 за №37, перебуває на обліку в Нікопольській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, в тому числі і як платник податку на додану вартість на підставі свідоцтва від 30.01.2010 № 100264473.

Судом встановлено, що посадовими особами Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на підставі наказу від 10.11.2015 № 879 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ ВНЦ «Трубосталь» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування та сплати податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Стіл - Імпекс» (код ЄДРПОУ 33857006) за липень 2015 року та подальшого використання в своїй діяльності отриманих товарів (робіт, послуг) у фактичних періодах їх здійснення за місцем реєстрації платника, результати якої оформлені актом № 1704/04-07-22-01/13419172 від 17 листопада 2015 року.

У висновках акта перевірки зазначено, що перевіркою ТОВ ВНЦ «Трубосталь» документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій із ТОВ «Стіл - Імпекс» у частині придбання ТМЦ, походження яких не встановлено по ланцюгу постачання, тому такі операції не спричиняють реального настання правових наслідків за липень 2015 року.

Згідно з висновками означеного акта документальною позаплановою перевіркою встановлено порушення: п.198.3, п. 198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за липень 2015 року в сумі 127753, 74 грн.

Зазначені висновки перевіряючих контролюючого органу ґрунтуються на тому, що під час перевірки на підставі податкової інформації встановлені обставини щодо відсутності у ТОВ «Стіл - Імпекс» можливості реального вчинення задекларованих господарських операцій із ТОВ ВНЦ «Трубосталь», про що свідчить факт неподання додатків АМ до декларацій з податку на прибуток за 2014 рік та фінансового звіту (балансу) за 2014 рік, що в свою чергу на думку податкового органу вказує на відсутність власних основних засобів. По даному підприємству податковий орган також зазначив, що ТОВ «Стіл - Імпекс» згідно додатку №4 до звіту про суми нарахованої заробітної плати штатна чисельність працюючих у липні 2015 року склала 5 осіб, з яких 1 -директор, згідно додатку ІВ до податкової декларації з податку на прибуток за 2014 рік підприємство орендує основні засоби.

Також, в акті перевірки податковий орган дослідив ланцюг постачання товару, який в подальшому реалізовано позивачу. Як зазначає податковий орган, за даними ІС «Податковий блок» підсистеми «Архів електронної звітності ЄРПН» ТОВ «Стіл - Імпекс» придбало ТМЦ (товар, що в подальшому було реалізовано позивачу) у підприємства ТОВ «МІКОС ТОРГ» (код ЄДРПОУ 39508193), яке згідно баз даних має стан «0», перебуває на обліку у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, основний вид діяльності - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту (код КВЕД 46.19), згідно даних звіту про суми нарахованої заробітної плати за липень 2015 року у штаті працювало - 0 осіб, кількість застрахованих осіб - 1 особа (директор), податкова декларація з податку на прибуток підприємства за 2014 рік, фінансовий звіт (баланс) за 2014 рік підприємство не подавало, у зв'язку із тим, що на обліку ДФС з 25.11.2014 протягом 2015 року підприємство не сплачувало орендну плату за землю або земельний податок, що свідчить про відсутність власних або орендованих основних засобів. Надалі податковий орган згідно ЄРПН встановив постачальників ТОВ «МІКОС ТОРГ», однак зазначив, що оскільки позиції товару (труб) наведені у різних одиницях виміру - немає можливості співставити обсяг придбання та реалізації даного товару.

З урахуванням вищенаведеного контролюючий орган зробив висновок, що ТОВ «Стіл - Імпекс» (контрагент позивача) у липні 2015 року не придбавав товар (труби), який відображено у податковому кредиті з податку на додану вартість ТОВ ВНЦ «Трубосталь». Податковий орган зазначив, що аналізом зареєстрованих податкових накладних не встановлено факт придбання ТМЦ, які у подальшому могли бути реалізовані на адресу ТОВ ВНЦ «Трубосталь». Податковий орган обґрунтовував свою позицію в акті перевірки шляхом проведення аналізу господарської діяльності постачальника контрагента позивача - ТОВ «МІКОС ТОРГ».

Враховуючи вищенаведені обставини, перевіряючі контролюючого органу зазначили, що під час дослідження ланцюга постачання товарів не встановлено їх виробника або імпортера, встановити походження товару неможливо, отже, підтверджується факт нереальності операцій, відображених ТОВ ВНЦ «Трубосталь» у липні 2015 року та їх безтоварність по постачальникам від ТОВ «МІКОС ТОРГ» до ТОВ «Стіл - Імпекс».

На підставі вказаного акта перевірки Нікопольською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області прийнято податкове повідомлення - рішення від 23.11.2015 № НОМЕР_1 (форми «В4»), за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на 127753, 74 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини даної справи, суд не погоджується із позицією податкового органу, яка відображена в акті перевірки № 1704/04-07-22-01/13419172 від 17.11.2015 щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Стіл - Імпекс» (код ЄДРПОУ 33857006), з огляду на таке.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:

1. встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів, тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як - от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності.

2. встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.

3. встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

4. встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

5. встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, в якому зазначено, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Також, у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Таким чином, судом відхиляються доводи податкового органу про неможливість реального постачання товарів ТОВ «Стіл - Імпекс» на адресу ТОВ ВНЦ «Трубосталь», у зв'язку з встановленням можливого формування штучного податкового кредиту контрагентом - постачальником ТОВ «МІКОС ТОРГ» з огляду на те, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачання товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачання платником податків та його безпосередніми контрагентами.

Суд також зазначає, що не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, яке допустило ТОВ «Стіл - Імпекс» або його контрагенти. Аналогічну позицію з цього приводу займає Верховний Суд України у постанові від 13.01.2009 (номер судового рішення в ЄДРСР № 3060678).

До того ж податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від перебування постачальника за юридичною адресою, а також від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Така позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17.03.2014 по справі № К/800/54350/13 (номер судового рішення в ЄДРСР № 38158367).

В ОСОБА_2 адміністративного суду України від 06.05.2011 №742/11/13-11 зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Отже, судом підлягає дослідженню факт реальності господарських операцій між ТОВ ВНЦ «Трубосталь» та ТОВ «Стіл - Імпекс», а також реальність зміни майнового стану першого.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.4 Положення первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до п. 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам.

Отже, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань платників податків здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення), а не про правочини (господарські зобов'язання).

Факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення (проведення) їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення та дослідження первинних документів платника податків, наявність та законність складення яких буде підтвердженням здійснення таких операцій.

З матеріалів справи вбачається, що у липні 2015 року на підставі усної домовленості між позивачем та ТОВ «Стіл - Імпекс» останнім реалізовано в адресу позивача трубопрокат.

Судом встановлено, що ТОВ ВНЦ «Трубосталь» («покупець») на адресу ТОВ «СТІЛ-ІМПЕКС» («продавець») було направлено листи щодо можливості постачання трубної продукції, а саме: від 06.07.2015 № 796/05 у загальній кількості 20 т., від 13.07.2015 №834/05 у загальній кількості 10 т., від 17.07.2015 №861/05 у загальній кількості 17 т.

У відповідь на листи ТОВ ВНЦ «Трубосталь» продавцем було направлено рахунки на оплату продукції: рахунок - фактуру №09017/2 від 09.07.2015 на загальну суму 312000, 00 грн., рахунок-фактуру №160715/2 від 16.07.2015 на загальну суму 231000, 00 грн., рахунок-фактуру №210715/1 від 21.07.2015 на загальну суму 284499, 97 грн.

Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (в тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Таким чином, фактично між сторонами було здійснено правочин, що становлять собою договірні відносини з купівлі-продажу наступного товару: труба ДСТУ 8732-78 168*8 (10-20) н.дл. у кількості 3,55 т.; труба ГОСТ 8732-78 168-9-10 (10-20) н.дл. у кількості 1,635 т.; труба ДСТУ 8732-78 168*6,5-7 (10-20) н.дл. у кількості 2,98 т.; труба ДСТУ 8732-78 219*12 (10-20) н.дл. у кількості 3,735 т.; труба ДСТУ 8732-78 245*12 (10-20) н.дл. у кількості 4,48 т.; труба ДСТУ 8732-78 219*10 (10-20) н.дл. у кількості 4,405 т.; труба ДСТУ 8732-78 219*9 (10-20) н.дл. у кількості 3,585 т.; труба ДСТУ 8732-78 273*10 (10-20) н.дл. у кількості 5, 12 т.; труба ДСТУ 8732-78 325*9-10 (10-20) н.дл. у кількості 2,855 т.; труба ДСТУ 8732-78 70*6 (10-20) н.дл. у кількості 1,41 т.

Постачальником видані замовнику податкові накладні: від 10.07.2015 №13 на загальну суму 312000, 00 грн. ( в т.ч. ПДВ - 52000, 00 грн.), від 20.07.2015 №24 на загальну суму 231000, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 38500, 00 грн.), від 21.07.2015 № 26 на загальну суму 284499, 97 грн. (в т.ч. ПДВ - 47416, 66 грн.), з урахуванням повернення передплати, що підтверджується розрахунком №32 від 30.07.2015 на загальну суму 38720, 84 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту - 7744, 17 грн.), розрахунком №33 від 30.07.2015 року на суму 12093,78 грн. (сума коригування податкового зобов'язання та податкового кредиту - 2418, 75 грн.), що містяться в матеріалах справи.

Відпуск товару поведена за видатковими накладними: №100715/2 від 10.07.2015 на загальну суму 265534, 99 грн. (в т.ч ПДВ - 44255, 83 грн.), №220715/2 від 22.07.2015 на загальну суму 205243, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 34207, 25 грн.), №220715/3 від 22.07.2015 на загальну суму 295743, 96 грн. (в т.ч. ПДВ - 49290, 66 грн.), що містяться в матеріалах справи.

Розрахунки за поставлений товар проведені згідно платіжних доручень: від 10.07.2015 № 3833 на суму 312000, 00 грн.; від 20.07.2015 № 3971 на суму 231000, 00 грн.; від 21.07.2015 №4005 на суму 284499, 97 грн.; з урахуванням повернутої суми за платіжними дорученнями: від 30.07.2015 №917 на суму 14512, 51 грн., від 30.07.2015 №918 на суму 46465, 01 грн.

Транспортування трубної продукції здійснювалося позивачем самостійно, на підставі договору на перевезення вантажу автомобільним транспортом №24/15 від 03.07.2015 із перевізником ФОП ОСОБА_3, що підтверджується товарно-транспортними накладними №111/7 від 10.07.2015 та №91/7 від 22.07.2015.

Отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковані на центральному складі позивача, про що свідчить Звіт про рух металопродукції по складу ВНЦ «Трубосталь», який міститься в матеріалах справи. Із відомостей накладної на внутрішнє переміщення матеріалів №9 від 30.07.2015 та накладної №1507 від 31.07.2015, звіту по виробництву відводів за липень 2015 року встановлено, що з отриманого товару (труб) від ТОВ «Стіл -Імпекс», ТОВ ВНЦ «Трубосталь» були виготовлені відводи (елементи трубопроводів).

Стосовно контрагента позивача - ТОВ «Стіл - Імпекс» податковий орган навів висновок щодо неможливості реального здійснення господарських операцій між вказаним підприємством та позивачем через неподання контрагентом додатків АМ до декларацій з податку на прибуток за 2014 рік та фінансового звіту (балансу) за 2014 рік, що в свою чергу на думку податкового органу вказує на відсутність власних основних засобів. Висновки акта перевірки також ґрунтуються на дослідженні господарських операцій проведених між контрагентом позивача та іншими підприємствами по ланцюгу постачання, зокрема ТОВ «МІКОС ТОРГ».

Суд зазначає, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватися лише фактом порушення вимог законодавства при веденні підприємствами - постачальниками товарів (послуг) фінансово-господарської діяльності чи фактом порушення вимог податкового законодавства, зафіксованим податковим органом в акті перевірки. Відсутність у підприємства - контрагента основних засобів, складських та інших умов, на що також посилається відповідач, само собою не може свідчити про нереальне вчинення господарської операції з постачання товару.

Стан виконання податкових обов'язків визначається виключно дотриманням норм податкового законодавства. В основі оподаткування лежить фактичний рух активів з урахуванням ділової мети такого руху та його зв'язку з господарською діяльністю платника податків. Це випливає з того, що норми податкового законодавства пов'язують формування податкового кредиту з фактом придбання товарів чи послуг з метою використання в господарській діяльності.

Платник податків (покупець товарів, послуг) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль (відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови в праві на податковий кредит.

Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 08.06.2015 по справі № К/9991/16662/12 ( номер судового рішення в ЄДРСР № 44833937) .

Таким чином, факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, рахунками, платіжними дорученнями, товарно-транпортними накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

На підставі вищезазначеного та з урахуванням досліджених під час розгляду справи первинних документів судом встановлений рух активів між ТОВ «СТІЛ-ІМПЕКС» та ТОВ ВНЦ «Трубосталь».

Окрім того, судом встановлено, що на момент господарських взаємовідносин контрагент позивача - ТОВ «Стіл - Імпекс» було зареєстроване як юридична особа та як платник ПДВ у Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетрвоська ГУ ДФС у Дніпропетровській області.

Таким чином, ТОВ «СТІЛ-ІМПЕКС» на момент укладання правочину із ТОВ ВНЦ «Трубосталь» мало необхідний обсяг спеціальної правосуб'єктності.

В процесі розгляду справи судом на виконання вимог Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2014 № 1112/11/13-10 встановлено:

- факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Стіл - Імпекс»;

- наявність спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції;

- зв'язок між фактом придбання робіт/послуг ТОВ ВНЦ «Трубосталь» у ТОВ «Стіл -Імпекс» і господарською діяльністю першого;

- дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;

- факт надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.

У відповідності до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій, в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Як визначено п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Враховуючи наведене, з огляду на вищезазначені норми чинного податкового законодавства, дослідивши надані позивачем первинні документи, з урахуванням встановленого факту реального здійснення господарських операцій між ТОВ ВНЦ «Трубосталь» та ТОВ «Стіл - Імпекс», суд дійшов висновку, що податковий кредит на суму 127753,74 грн. за результатами взаємодії з ТОВ «Стіл - Імпекс» у липні 2015 року, сформований позивачем правомірно та підтверджується первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

У відповідності до положень п. 200.4. ст. 200 ПК України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З огляду на вищенаведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач обґрунтовано скористався своїм правом, закріпленим вищенаведеною нормою та заявив до бюджетного відшкодування суму податку на додану вартість у розмірі 127753,74 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням вищенаведених норм чинного законодавства та беручи до уваги встановлені судом фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість влених заяпозовних вимог і доведеність позивачем невідповідності винесеного податкового повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.11.2015 № НОМЕР_1 (форма «В4») вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст. ст. 94, 122, 128, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо -наукового центру «Трубосталь» до Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 23.11.2015 № НОМЕР_1 (форми "В4") задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 23.11.2015 № НОМЕР_1 (форми "В4").

Присудити з Нікопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо - наукового центру «Трубосталь» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 1916 (тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень) грн. 30 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_1